1711/1585/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 31.10.2012 Прийняття

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 27 лютого 2008 р. між ОСОБА_3 та відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»(правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») укладено кредитний договір №14/2702/08-01 ПКП, згідно якого відповідачем було отримано кредитні кошти в розмірі 17000,00 грн. З моменту отримання кредиту відповідач належним чином не виконував умови договору і станом на 25.07.2012р. заборгованість відповідача по вказаному кредитному договору становила 29007,76 грн., з яких: 15983, 37 грн. заборгованість по тілу кредиту, 10390, 33 грн. заборгованість за відсотками, 1700 грн. штрафу за порушення умов кредитного договору, 934, 06 грн. пені за прострочення сплати кредиту.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем було укладено з ОСОБА_4 договір поруки від 27 лютого 2008р. ОСОБА_4 поручився за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань і, оскільки позичальником не виконані зобов'язання по кредитному договору, то поручитель відповідає перед банком у повному обсязі та всім належним майном.

Позивач зазначає, що відповідачам направлялися повідомлення про порушення основного зобов'язання із вимогою погасити прострочену заборгованість.

Представники позивача Середюк Т.Г. і Осмолович М.В. позовні вимоги підтримували повністю. Представник Середюк Т.Г. підтримував обґрунтування позову. Крім того, надав до суду (11.10.2012р.) клопотання, в якому містяться по суті письмові пояснення і доводи щодо спростування заперечень сторони відповідача. Позиція сторони позивача ґрунтується на тому, що і після закінчення строку, на який було надано кредит, договір кредитування продовжує діяти, оскільки позичальником не виконано вимог договору щодо повернення тіла кредиту. Вважають, що банк у такому разі правомірно, згідно пп.1.3.1 кредитного договору, продовжує нараховувати після 25.02.2012р. відсотки за користування кредитом на залишок заборгованості. Стверджує сторона позивача, що оскільки відповідно до пп.5.3 договору поруки дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами договору поруки, то поручитель ОСОБА_4 теж має солідарно відповідати по зобов'язаннях позичальника ОСОБА_3 Відповідачам надсилалися письмові вимоги щодо виконання зобов'язань по кредитному договору. Представник позивача Осмолович М.В. просила стягнути з відповідачів заборгованість по кредитному договору, згідно поданого до суду письмового розрахунку, в загальній сумі 29007,76 грн.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судові засідання не з'явились, хоча були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомляли.

Представник відповідачів ОСОБА_2 позовні вимоги до позичальника ОСОБА_3 визнав частково. У підсумку, в ході розгляду справи представник ОСОБА_2 визначився, що вимоги банку до відповідача ОСОБА_3 визнаються на загальну суму 11 318, 61 грн., як різницю між сумою заборгованості за кредитом, що мала місце станом на 25.02.2011р. (17834, 84 грн.) та сумою сплачених коштів після вказаної дати (6453, 23 грн.). Представник відповідачів ОСОБА_2 вважає, що з 25.02.2011р. закінчилась дія договору кредиту і відповідно немає у банка підстав утримувати проценти, які встановлені умовами договору. Тому, всі кошти, що були сплачені відповідачем після закінчення дії договору, мають іти на погашення виключно тіла кредиту. Щодо стягнення штрафу та пені представник заперечує пропуском однорічного строку позовної давності щодо цих нарахувань.

Позовні вимоги проти поручителя ОСОБА_4 представником відповідачів не визнавались повністю, з посиланням на те, що вимога до поручителя не була висунута у встановлений законом шестимісячний строк із дня настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши та оцінивши у сукупності докази у справі, приходить до висновку про задоволення позову частково.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ч.1 ЦК встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 27 лютого 2008 р. між ОСОБА_3 та ВАТ КБ «Надра»(правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») укладено кредитний договір №14/2702/08-01 ПКП, згідно якого відповідачем було отримано кредитні кошти в розмірі 17000,00 грн., під 3, 1% на місяць, із строком повернення 25.02.2011р.

Судом перевірено розрахунок заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем по кредитному договору і суд, з урахуванням наданих сторонами копій платіжних документів та зведених даних щодо дати і сум внесених позичальником платежів, приймає вказаний розрахунок як об'єктивний доказ наявності невиконаних зобов'язань позичальником перед кредитором. Стороною відповідача не спростовано положень наведеного розрахунку заборгованості. Представник відповідачів підтверджував, що у детальному розрахунку заборгованості було перевірено його правильність щодо сум, внесених до 25.02.2011р. і застережень немає. Покликання представника відповідачів ОСОБА_2 відносно відсутності підстав для нарахування відсотків за користування коштами після 25.02.2011р. не ґрунтуються на умовах кредитного договору та законі. Так, 25.02.2011р. закінчився строк, на який банк надав позичальнику кредит (п.1.4 кредитного договору), однак згідно п.7.4 того ж договору він набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань. Це значить, що і умова договору, встановлена п.1.3.1, щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами діє до припинення зобов'язань позичальника щодо повернення суми кредиту. Пунктом 2.4 кредитного договору визначено порядок віднесення сум за видами можливих платежів, у разі несвоєчасного чи неповного внесення чергового платежу і спочатку передбачено погашення прострочених відсотків та відсотків за користування коштами; потім -погашення пені та штрафів, простроченої суми кредиту і наостанок -суми кредиту. Отже, зарахування банком коштів, що надходили від позичальника після 25.02.2011р., так як вказано в розрахунку заборгованості, відповідає умовам кредитного договору.

Пунктом 4.3 кредитного договору встановлено за недотримання умов договору (п.3.3.2) сплату позичальником банку штрафу в розмірі 10% від суми кредиту, за кожен випадок. Відповідно до п.4.1 договору кредиту передбачено сплату на користь банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Позичальником допущено прострочення платежів, так як не здійснювалося вчасне погашення кредиту. Позивачем пеню розраховано за період із 05.03.2012р. по 25.07.2012р., тому безпідставними є твердження представника відповідачів щодо пропущення встановленого законом однорічного строку позовної давності. Оскільки позичальником не дотримано положень кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, то наявні підстави для стягнення штрафу відповідно до п.4.3 кредитного договору. Строк позовної давності щодо цього платежу не минув, так як зобов'язання по договору є невиконаним і на теперішній час.

Відповідно до вищезазначеного розрахунку станом на 25.07.2012р. по договору №14/2702/08-01 ПКП від 27.02.2008р. позичальник заборгував: 15983 гривні 37 копійок по тілу кредиту, 10390 гривень 33 копійки за відсотками. Нараховано позивачем 1700 (одна тисяча сімсот) гривень штрафу та 934 (дев'ятсот тридцять чотири) гривні 06 копійок пені.

Отже, суд встановив підстави для стягнення із ОСОБА_3 заборгованості по тілу кредиту, по несплачених відсотках, штрафу та пені, що зазначені у письмовому розрахунку суми заборгованості по кредиту. Стягненню із відповідача підлягають документально підтверджені судові витрати позивача в розмірі 290, 07грн.

В суді не доведено наявності достатніх підстав для покладення цивільної відповідальності на поручителя ОСОБА_4 по договору поруки від 27.02.2008р. Так, із поданих до суду доказів вбачається, що вимога до поручителя ОСОБА_4 про необхідність погашення простроченої заборгованості за кредитним договором була надіслана лише 26.07.2012р. Ця обставина сторонами не оспорюється.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК, у разі не встановлення в договорі строку припинення поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Саме ця норма Цивільного кодексу України (435-15) має застосовуватися у розглядуваних судом правовідносинах. Неспроможним є посилання сторони позивача на п.5.3 договору поруки про те, що дія даного договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов'язань згідно з умовами договору поруки. Як роз'яснено у п.24 постанови №5 від 30.03.2012р. (v0005740-12) Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», «Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.».

Оскільки судом встановлено, що протягом шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання (25.02.2011р.) кредитором до поручителя ОСОБА_4 не було пред'явлено вимоги про виконання зобов'язання позичальника в цілому чи у частині, то в позові до ОСОБА_4 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 60, 88, 208- 209, 212 ЦПК України, ст.ст. 526, 554, 559, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 у користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" по кредитному договору №14/2702/08 01ПКП від 27.02.2008р.: 15983(п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривні 37 копійок заборгованості по тілу кредиту, 10390(десять тисяч триста дев'яносто) гривень 33 копійки заборгованості за відсотками, 1700(одна тисяча сімсот) гривень штрафу, 934(дев'ятсот тридцять чотири) гривні 06 копійок пені та 290 (двісті дев'яносто) гривень 07 копійок судових витрат.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до ОСОБА_4 відмовити повністю, через безпідставність.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Кузнецовський міський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.