2-121/11 Про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічний позов про визнання недійсним кредитного договору - 23.10.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору,-

Позивач публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Надра», звернувшись до суду з даним позовом, просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору на загальну суму 299747,38 гривень та судові витрати по справі в розмірі 1820 гривень, посилаючись на те, що 07 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір «Автопакет» №46/П/49/2008-840, згідно з умовами якого позивач надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відповідачу кредит в сумі 40 276,48 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 07.03.2013 року включно та сплатою відсотків у розмірі 13,3 % річних.

Відповідно до пунктів 2.2.1. 2.2.2 та 2.2.3 договору «Автопакет» відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно до 10 числа поточного місяця сплачувати мінімальний платіж у розмірі 932,00 долари США та нарахованих відсотків щомісячно.

Відповідно п. 4.2.4 договору «Автопакет» позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій, якщо відповідач не вніс черговій платіж у термін, визначений пунктом 2.2.1 договору.

Згідно частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, у разі прострочення повернення чергової частини.

Станом на 20.08.2010 року відповідач порушив взяте на себе зобов'язання за договором кредиту та допустив прострочення строків повернення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 37 990,80 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 29 674, 49 доларів США, заборгованості по сплаті відсотків в сумі 6 179, 84 доларів США, пені в розмірі 1 056, 83 доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 пред'явив зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним кредитний договір «Автопакет» №46/П/49/2008-840, який було укладено 07 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра» та ним - ОСОБА_2, посилаючись на те, що спірний договір суперечить законодавству України, а саме ст. 1, ч. 2, ч. 12 ст. 10, 11, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 8 ч. 1 ст. 6, п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 99 Конституції України, ст. 32, 35 Закону України «Про національний банк України», ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 19, 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 227, 533 Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені постановою НБУ № 168 від 10.05.2007 року (z0541-07) .

Відповідач зазначає, що кредитний договір «Автопакет» не відповідає чинному законодавству України та, зокрема, суперечить Закону України «Про захист прав споживачів» (1023-12) , оскільки він був введений в оману, так як йому як споживачу не була надана у чіткий та зрозумілий спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору; єдиним законним платіжним засобом в Україні є гривня; цивільним кодексом України встановлений обов'язок щодо вираження договірного зобов'язання у гривні; іноземна валюта в Україні з точки зору права не є «грошовими коштами» і її використання може відбуватися лише у випадках і в порядку, встановлених законом; жодним законом чи іншим актом законодавства не передбачена можливість надання банком-резидентом кредитів у іноземні валюті іншому резиденту для розрахунків на території України; використання іноземної валюти у якості засобу платежу можливе лише за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України; при здійсненні операцій за кредитним договором, іноземна валюта всупереч законодавству використовувалася сторонами у якості засобу платежу.

В судовому засіданні представник позивача Новохатній О.В. позов підтримав з уточненнями, які викладені в письмовій заяві від 20.07.2011 року, та просив стягнути із відповідача на користь ПАТ Комерційний Банк «Надра» уточнену суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 255321,36 гривень та судові витрати по справі в розмірі 1820 гривень.

Зустрічний позов представник позивача не визнав і пояснив суду, що вимоги ОСОБА_2 не ґрунтуються на чинному законодавстві України, оскільки йому були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили його прийняти їх на вкрай невигідних для себе умовах. Законодавство України чітко визначає правомочність банків на підставі відповідних ліцензій надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань, а спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які забороняють банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентувати умови кредитування в іноземній валюті. Крім того, на сьогодні законодавством не встановлено терміни та суми кредитів в іноземній валюті як критерій їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування. Єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, що отримана у встановленому порядку. ПАТ КБ «Надра» 23.08.2002 року надано Національним Банком України банківську ліцензію №21, згідно з якою банку надано право здійснювати банківські операції, визначені с. 1 та п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Крім того, представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 надто тривалий час не звертався до суду з приводу стягнення з ЗАТ «СК «Галактика» страхового відшкодування і тому не можливо зменшити заборгованість за договором «Автопакет» на суму страхового відшкодування 185 291,10 гривень, яка стягнута на користь ПАТ КБ «Надра» із ЗАТ «СК «Галактика» згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 квітня 2012 року, оскільки ДТП за участю ОСОБА_2 сталася ще 09.03.2009 року, а з позовом до суду він звернувся лише 22.06.2011 року. Тобто, безпосередньо сам ОСОБА_2 не здійснював належних дій щодо стягнення з ЗАТ «СК «Галактика» страхового відшкодування. Крім того ПАТ КБ «Надра» не зобов'язаний стягувати з ЗАТ «СК «Галактика» будь-яких грошових коштів, оскільки жодних договорів між банком та вказаною страховою компанією не укладалось. ПАТ КБ «Надра» не є стороною договору страхування № 01/33-082-00164 від 07.03.2008 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «СК «Галактика».

Також, з офіційних джерел позивачу відомо, що розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 751 від 15.1.2009 року відсторонено від управління ЗАТ «СК «Галактика» весь склад правління та весь склад спостережної ради і призначено тимчасового адміністратора. На даний момент ЗАТ «СК «Галактика» перебуває на стадії банкрутства. Ухвалою Господарського суду м. Києва у справі № 46/581-6 від 05.03.2012 року був затверджений реєстр вимог кредиторів ЗАТ «СК «Галактика». До даного реєстру вимоги за рішенням Святошинського районного суду м. Києва, з приводу стягнення з ЗАТ «СК «Галактика» на користь ПАТ КБ «Надра» в розмірі 185291,10 гривень страхового відшкодування, не включені, у зв'язку з тим, що вказане рішення було ухвалене 19.04.2012 року, тобто вже після затвердження вищезазначеного реєстру.

Крім того, кредитним договором «Автопакет» не передбачено умов про звільнення позичальника від обов'язку сплати платежів за Договором та виниклої заборгованості, в залежності від того чи потрапив автомобіль в ДТП.

Відповідач ОСОБА_2 і його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали, зустрічний позов підтримали в повному обсязі та пояснили суду, що позовні вимоги можуть бути задоволені тільки частково, у зв'язку з наступними обставинами.

07.03.2008 року після укладення кредитного договору «Автопакет», було також укладено між СК «Галактика» та ОСОБА_2 договір добровільного страхування наземного транспорту № 01/33-082-00164. Відповідач уклав договір страхування наземного транспорту зі страхової компанією, яка була акредитована позивачем, як це передбачено п. 4.3.17 кредитного договору.

З моменту укладення кредитного договору та до березня 2009 року відповідач виконував свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі.

09.03.2009 року відповідач потратив у ДТП, в результаті якої автомобіль було знищено, та 10 березня 2009 року ним була подана заява до СК «Галактика» про настання страхового випадку.

26.03.2009 року було здійснено експертну оцінку пошкодженого автомобіля, про що складено звіти № 149 та 149/1. Відповідно до звіту № 149 розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля становить 185291,10 гривень та відповідно до звіту № 149/1 вартість працездатних складових автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП становить 49937, 76 гривень.

Пунктом 3.2. договору страхування № 01/33-082-00164 встановлено, що позивач є єдиним вигодонабувачем за цим Договором страхування, якому належить право на отримання страхового відшкодування в межах страхової суми та відповідно до умов даного Договору в розмірі існуючої заборгованості Страхувальника перед Банком за кредитним договором № 46/П/49/2008-840.

Відповідно до акту постановки транспортного засобу на автомобільну стоянку від 25.11.2009 року, залишки автомобіля були передані позивачу.

30.06.2011 року відповідачем були продані залишки транспортного засобу та сплачено позивачу 59792, 25 гривень в рахунок погашення кредиту та 5000,00 гривень в рахунок погашення пені за даним кредитним договором.

19.04.2012 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва стягнуто із страхової компанії «Галактика» на користь ВАТ КБ «Надра» в розмірі 185291,10 гривень страхового відшкодування.

Договором страхування, а саме п. 17.5.2. Договору передбачено, що вигодонабувач має право на самостійне виконання обов'язків Страхувальника за договором страхування, у тому числі по пред'явленню вимог про страхове відшкодування та відповідно до п. 17.5.3. на першочергову виплату суми страхового відшкодування, в частині зобов'язань позичальника по кредитному договору в забезпечення якого майно передано під заставу. Виступаючи вигодонабувачем за Договором страхування, позивач був повідомлений про настання страхового випадку, але самостійно до Страхової компанії не звернувся, хоча, саме позивач наполягав на укладенні договору страхування саме з СК «Галактика», яку акредитував. Тобто, бездіяльність позивача щодо стягнення страхового відшкодування значно збільшила заборгованість відповідача за даним договором.

Тому відповідач просить зарахувати в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору 59792,25 гривень і 5000 гривень, які він сплатив під час розгляду справи та 185291,10 гривень, які стягнуті на користь позивача із страхової компанії «СК «Галактика».

З огляду на викладене відповідач просить, в разі задоволення первісного позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 5237,98 грн. заборгованості та судові витрати пропорційно до заявлених вимог.

Зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі.

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача і його представника та дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити частково, зустрічний позов залишити без задоволення, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

07 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством Комерційний Банк «Надра», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір «Автопакет» №46/П/49/2008-840, згідно з умовами якого позивач надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності відповідачу кредит в сумі 40 276,48 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 07.03.2013 року включно та сплатою відсотків у розмірі 13,3 % річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав свого зобов'язання по кредитному договору в повному обсязі, що є підставою для позивача вимагати відшкодування заборгованості по кредиту.

При визначенні розміру заборгованості по даному кредитному договору суд враховує наступні факти.

07.03.2008 року, тобто в день укладення кредитного договору «Автопакет», між СК «Галактика» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 01/33-082-00164.

Відповідач уклав договір страхування наземного транспорту зі страхової компанією, яка була акредитована позивачем, що було передбачено п. 4.3.17 кредитного договору.

З моменту укладення кредитного договору та до березня 2009 року відповідач виконував свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі, що вбачається із розрахунку заборгованості, наданому позивачем до позовної заяви.

26.03.2009 року було здійснено експертну оцінку пошкодженого автомобіля і відповідно до звіту № 149 розмір матеріального збитку завданого власнику автомобіля становить 185291,10 гривень.

Також п. 17.5.2. Договору Страхування передбачено, що вигодонабувач має право на самостійне виконання обов'язків Страхувальника за договором страхування, у тому числі по пред'явленню вимог про страхове відшкодування та відповідно до п. 17.5.3. на першочергову виплату суми страхового відшкодування, в частині зобов'язань позичальника по кредитному договору в забезпечення якого майно передано під заставу.

19.04.2012 року рішенням Святошинського районного суду м. Києва в справі за позовом ОСОБА_2 до СК «Галактика» стягнуто із страхової компанії «Галактика» на користь ВАТ КБ «Надра» страхове відшкодування в розмірі 185291,10 гривень.

Суд вважає, що на вказану суму слід зменшити заборгованість відповідача по кредитному договору, оскільки рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19.04.2012 року встановлено факт дотримання відповідачем ОСОБА_2 умов договору страхування, а саме встановлено, що він 10.03.2009 року звернувся до СК «Галактика» із заявою про виплату страхового відшкодування, і не отримавши відповіді, повторно 25.11.2009 року подав страхової компанії відповідну заяву.

Натомість позивач, як єдиний вигодонабувач по договору страхування не скористався своїм правом по самостійному пред'явленню вимог про виплату страхового відшкодування і як наслідок це привело до порушень прав відповідача, на якого покладається позивачем обов'язок сплати заборгованість по договору кредиту, яка могла бути вчасно сплачена страховою компанією при виконанні нею своїх обов'язків по сплаті страхового відшкодування.

Відповідач ОСОБА_2 не може нести відповідальність за недобросовісну діяльність страховика і виниклу на даний час його неплатоспроможність.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до акту постановки транспортного засобу на автомобільну стоянку від 25.11.2009 року, залишки автомобіля були передані позивачу.

30.06.2011 року відповідачем були продані залишки транспортного засобу та сплачено позивачу 59792, 25 гривень в рахунок погашення кредиту та 05 липня 2011 року було сплачено 5000,00 гривень в рахунок погашення пені за даним кредитним договором, що підтверджується квитанціями №970 від 30.06.2011 року та №1 від 05.07.2011 року.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 70030,26 гривень ( 255321,36 грн. - 185291,10 грн. = 70030,26 грн.), оскільки суми сплачені відповідачем під час розгляду справи ( 59791,25 грн. і 5000 грн.) ввійшли до розрахунку заборгованості складеному представником позивача при уточненні позовних вимог 20.07.2011 року.

Щодо вимог ОСОБА_2 по зустрічному позову, то суд враховує наступне.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір є несправедливим, не є підставою звільнення від виконання зобов'язань або відповідальності за їх порушення, оскільки відповідач сам уклав кредитний договір з позивачем на підставі вільного волевиявлення, і ставлячи підпис, вважав його справедливим.

Під час укладання кредитного договору сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але відповідач обрав валютою кредитування саме долари США та взяв на себе зобов'язання повернути кредит в іноземній валюті. Тому твердження відповідача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними.

Тобто, при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що відповідач посилається у своїй зустрічній позовній заяві.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 зазначеного Декрету Кабінету Міністрів України, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 14 жовтня 2004 року №483 (z1429-04) використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Враховуючи наведене суд вважає, що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання кредитного договору недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, оскільки кредитний договір укладений відповідачем на підставі вільного волевиявлення, підстав для визнання договору недійсним відповідно до ст. 215, 203 ЦК України не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст. 525, 526, 1050 ЦК України, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», суд -

Позов ПАТ комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 70030 (сімдесят тисяч тридцять) гривень 26 коп. та судові витрати по справі в сумі 499 гривень 23 коп., всього 70529 (сімдесят тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) гривень 49 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору залишити без задоволення за безпідставністю позовних вимог.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, о особами, які не були присутні в судовому засіданні при проголошенні рішення, через 10 днів з моменту отримання копії рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Богуславський районний суд.