РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
22.03.2002 року
П-ський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді при секретарі
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
скаргу Ф.
на спільне рішення Міністерства праці та соціальної політики
України та Міністерства фінансів України від 18.04.2001 року, -
ВСТАНОВИВ:
Ф. звернувся до суду із скаргою на спільне рішення Мінфіну України
і Міністерства праці та соціальної політики України від ХХ.04.2001
року мотивуючи тим, що він є інвалідом 1 групи по зору і з 1986
року знаходиться на обліку у відділі соціального захисту в
Центральному районі м. Одеса та отримує грошову компенсацію за
санаторно-курортне лікування, у відповідності із ст. 13 Закону
України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального,
захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
. Вказаним рішенням суб'єктів оскарження
встановлений розмір грошової компенсації на санаторно-курортне
лікування у розмірі 100 гривень. Дане рішення вважає
неправомірним, таким що порушує його права, створює перепони для
реалізації його прав як інваліда 1 групи, оскільки відповідно до
п. 2 постанови KM України № 236 від 3.04.1995 року "Про порядок
надання і розмірів компенсації вартості самостійного
санаторно - курортного лікування деяким категоріям громадян"
( 236-95-п ) (236-95-п)
грошова компенсація вартості путівок встановлюється у
розмірі 100% середньої вартості путівки для інвалідів 1 групи.
Крім того, заявник просить поновити пропущений строк звернення із
скаргою до суду.
Заявник в судове засідання не з'явився, про день, час, місце
розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки
суд не повідомив.
Представник Мінфіну України в судове засідання не з'явився, про
день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, про
причини неявки суд не повідомив.
Представник Міністерства праці та соціальної політики України в
судовому засіданні скаргу не визнала, просила відмовити в
задоволенні вимог посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням
визначена середня вартість путівки на санаторно-курортне лікування
у розмірі 100 гривень виходячи з виділених державним бюджетом
коштів на ці цілі.
Суд, вислухавши пояснення представника Мінпраці та соціальної
політики України, дослідивши матеріали справи вважає, що скарга
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник є інвалідом 1 групи по
зору і має пільги, встановлені законодавством України для
ветеранів війни - інвалідів війни і відповідно до ст. 13 Закону
України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального
захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
перебуває з 1986 року на обліку у відділі
соціального захисту у Центральному районі м. Одеса та отримує
грошову компенсацію за санаторно-курортне лікування /а. с. 13/.
Спільним рішенням Міністерства фінансів України та Міністерства
праці та соціальної політики України від ХХ.04.2001 року розмір
грошової компенсоції на санаторно-курортне лікування встановлений
у розмірі 100 грн.
Згідно постанови KM України "Про грошову компенсацію інвалідам
Великої Вітчизняної війни замість путівок до санаторіїв і будинків
відпочинку" ( 414-92-п ) (414-92-п)
Мінфін України і Фонд соціального захисту
інвалідів встановлюють порядок виплати в розмірі грошової
компенсації замість путівок до санаторіїв з урахуванням вартості
путівок.
У відповідності із постановою KM України № 236 від 3.04.1995 року
"Про порядок надання і розміри компенсації вартості самостійного
санаторно - курортного лікування деяким категоріям громадян"
( 236-95-п ) (236-95-п)
грошова компенсація вартості самостійного
санаторно-курортного лікування оплачується інвалідам війни 1 групи
у розмірі 100% середньої вартості путівки.
Таким чином, судом встановлено, що спільне рішення Мінфіну України
і Міністерства праці та соціальної політики України від ХХ.04.2001
року порушує права заявника.
За таких обставин, суд вважає, що скарга Ф. обгрунтована і
підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про статус
ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" ( 3551-12 ) (3551-12)
,
ст. ст. 248-1 - 248-7 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд, -
ВИРІШИВ:
Скаргу Ф. задовольнити.
Визнати спільне рішення Міністерства праці та соціальної політики
України та Міністерства фінансів України від ХХ.04.2001 року
неправомірним.
Зобов'язати Міністерство праці та соціальної політики та
Міністерство фінансів України визначити дійсний розмір грошової
компенсації вартості невикористаної путівки за санаторно-курортне
лікування у відповідності із вимогами діючого законодавства.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через
Печерський райсуд м. Києва протягом місяця.