Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Малиновського О.М.,

при секретарі - Стояновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 15, в м. Одеса, цивільну справу за позовомОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, виділ части майна в натурі, -

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить поділити спільне сумісне майно подружжя, придбане нею з ОСОБА_3 під час їх перебування в шлюбі. Позовні вимоги мотивовані тим, що вони не мають можливості вирішити питання поділу майна мирним шляхом. З урахуванням уточнених позовних вимогОСОБА_4 просить виділити їй наступне майно:

квартиру АДРЕСА_1;

автомобіль марки «МitsubishiLancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6;

грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, отримані від підприємницької діяльності;

решту від Ѕ частини спільного майна присудити грошовою компенсацією в розмірі 565 460 гривень, стягнувши їх з відповідача.

Відповідачупросить виділити у власність:

майнові права на новозбудований 2-хповерховий будинок, загальною площею 270 кв.м., з гаражем, який розташований в АДРЕСА_2;

земельну ділянку, загальною площею 0,10га., яка розташована в АДРЕСА_2;

екскаватор САSЕ 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

бульдозер міні D-21Р, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_5;

грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, отримані від підприємницької діяльності. На думку ОСОБА_4 саме такий порядок поділу спільного сумісного майна подружжя, буде відповідати інтересам сторін.

Вартість спірного майна, що підлягає поділу, а саме транспортних засобів, була визначена та погоджена сторонами по справі під час розгляду справи (а.с.129).Вартість об'єктів нерухомості була встановлена судовою будівельно-технічною експертизою № 2-1-02/11 від 18.04.2012р.

В судовому засіданні позивач та її представник пред'явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково. Просили поділити та визнати за сторонами по справі право власності в рівних частках на земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог просили відмовити посилаючись на те, що все інше майно було придбано ОСОБА_3 на його особисті грошові кошти в розмірі 320 000 доларів США, які були отримані ним від продажу земельної ділянку, площею 1,8га., яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_3 в своїх запереченнях зазначає, що на ім'я ОСОБА_4, під час їх сумісного шлюбу, були оформлені в порядку приватизації земельні ділянки площею 0,25га. та 0,22га. На його думку зазначені земельні ділянки перебувають в довготривалому користуванні його батьків, які після виїзду до США залишили дані земельні ділянки в його користуванні.

Суд, заслухавши сторін та їх представників, вививши матеріали справи, допитавши свідків, встановивши факти та відповідні до них правовідносини,прийшов до наступного висновку.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст.57, 60, 61, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 369, 372, 376 ЦК України.

Так, згідно ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжямза час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Частина 2 цієї статті визначає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 06.06.1998р.

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі,ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбане наступне майно, яке у відповідність до ст.60 СК України є їх спільною сумісною власністю:

квартира АДРЕСА_1, зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 30.06.2010р. на підставі договору №ПВ-3-59 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості майна від 16.11.2006р. (т.1 а.с.76,79-81);

земельна ділянка, загальною площею 0,10га., яка розташована по АДРЕСА_3, зареєстрована на ім'я ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.09.1998р.(т.1 а.с.113-114);

автомобіль марки «МitsubishiLancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформлений на ім'я ОСОБА_5 на підставі довідки-рахунку ЄГП-285430 від 07.03.2007р. (т.1 а.с.72-73);

навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №5-14766 (т.1 а.с.72-73);

екскаватор САSЕ 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу ЧНТ №КП703020Е (т.1 а.с.72-73);

вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, оформлений на ім'я ОСОБА_3, на підставі довідки рахунку ЄГП498438 від 06.04.2007р.(т.1 а.с.72-73);

вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 на підставі акту приймання-передачі ТЗ (т.1 а.с.72-73);

бульдозер міні D-21Р, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_5, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 (т.1 а.с.73-74).

Під час розгляду справи між сторонами по справі не було досягнуто згоди про поділ майна, яке є неподільним. Від сторін по справі судом не було отримано згоди на отримання будь-яким з подружжя грошової компенсації з попереднім внесенням другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, як це передбачено ч.4,5 ст.71 СК України. Не заявлялись сторонами по справі позовні вимоги щодо припинення права на частку у спільному майні (ст. 365 ЦК України).

Зважаючи на зазначені вище обставини суд вважає, що вказане вище нерухоме та рухоме майно слідує поділити міжсторонами залишивши його в їх спільній частковій власності із визначення рівних ідеальних часток.

У відповідність до ч.3 ст. 372 ЦК України, суд вважає що на поділене між сторонами майно слідує припинити право спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи зі змісту ст.ст.52, 57, 61 СК України, майно приватного підприємства або фізичної особи-підприємця (СПД) не може бути об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В даному випадку подружжя, який не є фізичною особою-підприємцем, має право на отримання доходів від підприємницької діяльності.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємцяОСОБА_4 є суб'єктом підприємницької діяльності (т.2 а.с.1). В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_3 є фізичною особою-підприємцем. Факт привласнення ОСОБА_3 грошових коштів в розмірі 200 000 гривень, які були отримані як дохід від підприємницькою діяльності з боку ОСОБА_4 не доведений.Посилання на те, що грошові кошти були отриманні ОСОБА_3 за наказом Господарського суду Одеської області є хибними та ґрунтуються на припущеннях, оскільки за представленим наказом грошові кошти були присуджені ФОП - ОСОБА_6 З представленого наказу не вбачається, що ці кошти є доходом від підприємницької діяльностіОСОБА_4 Зазначені обставини вказують на те, що позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині є недоведені та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про поділ новозбудованого двохповерхового будинку, загальною площею 270 кв.м., з гаражем, який розташований в АДРЕСА_2,то суд прийшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що двохповерховий будинок на даний час має ступень готовності 73%, гараж 94%. Будинок будується тривалий час без належного дозволу та належно затвердженого проекту, які не були представлені суду.В силу ч.1 ст. 376 ЦК України, такий об'єкт вважається самочинним будівництвом. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК України). Тобто, таке майно не може бути об'єктом права власності, а відтак воно не може бути предметом поділу, відносно нього не може вирішуватися питання встановлення порядку користування. Отже, приймаючи до уваги ту обставину, що об'єктом поділу спільного сумісного майна подружжя може бути майно на яке у встановленому законом порядку виникло право власності, суд вважає, що позовні вимоги про поділ самочинного двохповерхового будинку задоволенню не підлягають. При вирішенні спірного питання судом приймається до уваги та обставина, що даний будинок не відповідає будівельним нормам та правилам: п.2.9, 2.16, 5.30, 5.13 ДБН В.2.2.-15-32005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення», п.5.3. ДБН В.1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва», п.20.3 БНіП 2.04.01-85 «Внутрішній водопровід і каналізація будівель»(висновком судово-будівельної експертизи т.1 а.с.149-172).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч.3 ст. 331 ЦК України). Проте, сторонами по справі позовні вимоги про поділ будівельних матеріалів не заявлялись.

Судом не приймаються до уваги показання допитаних у судовому засіданні свідків, так як вони не мають правового значення для розгляду справи та вирішення виниклого між сторонами спору по суті.

Є безпідставні посилання ОСОБА_3 про придбання всього майна, крім земельної ділянки, за власні кошти. Як вбачається з представленого свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.09.2001р. ОСОБА_3 дійсно набув в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 2,02 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в Одеській області, Біляївському районі, с. Усатово (т.1 а.с.123). Вказана земельна ділянка за нотаріально посвідченим договором від 10.11.2006р. була ОСОБА_3 подарована ОСОБА_7 (т.1 а.с.199). Договір дарування є домовленістю сторін за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ст. 717 ЦК України). Як встановлено судом договір дарування від 10.11.2006р. на час розгляду справи є чинним. Будь-яких умов про передачу грошової суми в розмірі 320 000 доларів США ОСОБА_7 в рахунок отриманого дарунку договір дарування не містить. Інші докази щодо отримання грошових коштів від відчуження земельної ділянки,ОСОБА_3 не представив. Показання свідків про нібито отримані ОСОБА_3 грошові кошти від продажу земельної ділянки не відповідають умовам договору та не можуть бути прийняті судом.

Питання щодо приватизованих на ім'я ОСОБА_4 земельних ділянок площею 0,25га. та 0,22га. судом не досліджувалось, так як сторонами по справі такі вимоги у встановленому порядку не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 64, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, -

Позовні вимогиОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, виділ части майна в натурі -задовольнити частково.

Поділити спільне сумісне майно подружжя наступним чином.

Виділити ОСОБА_4із спільної сумісної власності подружжя, визнав за нею право власності на:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,10га., яка розташована по АДРЕСА_3;

Ѕ частину автомобіля марки «МitsubishiLancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

Ѕ частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6;

Ѕ частину екскаватора САSЕ 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

Ѕ частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

Ѕ частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

Ѕ частину бульдозеру міні D-21Р, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_5

Виділити ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя, визнав за ним право власності на:

Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,10га., яка розташована по АДРЕСА_3;

Ѕ частину автомобіля марки «МitsubishiLancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

Ѕ частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_6;

Ѕ частину екскаватора САSЕ 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

Ѕ частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

Ѕ частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

Ѕ частину бульдозеру міні D-21Р, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7, двигун НОМЕР_8, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_5.

Припинити на зазначене вище нерухоме та рухоме майно право спільної сумісної власності подружжя.

В задоволенні решти позовних вимогОСОБА_4 -відмовити.

рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення.