Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого: судді Омельченко К.О.

При секретарі: Забіякі Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить стягнути на її користь суму нанесених матеріальних збитків в розмірі 3597 грн., суму завданої моральної шкоди в розмірі 4500 грн. та судові витрати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач 13.05.10 року в черговий раз зніс стовпи паркану, внаслідок чого вона особисто була змушена звернутися за відновленням паркану, за що сплатила підряднику ПП ОСОБА_3 3200 грн. Крім цього, відповідач зіпсував камеру відео спостереження, чим спричинив матеріальні збитки в сумі 397 грн. Крім цього, вважає, що відповідачем була спричинена їй моральна шкода в розмірі 4500 грн., оскільки відповідач звертався до правоохоронних та судових органів із заявами про те, що позивачка начебто погрожувала йому вбивством та підпалом будинку, що не відповідає дійсності, чим була зачеплена її честь, гідність та ділова репутація. У зв'язку з наведеним позивачка просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити та надали пояснення відповідно до викладених у позові.

Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просили відмовити у їх задоволенні. Надали пояснення про те, що погрози дійсно мали місце, що змусило звернутися відповідача до правоохоронних органів та повідомити про це суд, паркан був знесений лише один раз. Даний факт був предметом судового розгляду, про що є рішення суду, яке набрало законної сили. Другий раз паркан не зносився. Камеру відео спостереження відповідач не псував та не збивав, а тільки розгорнув в інший бік. На підставі цього просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до акту від 16.05.2010 року (а.с. 24), підписаного членами садівницького товариства «Осводовець», встановлено, що відповідач зніс 8 стовпів, встановлених сусідом ОСОБА_4, з чим погодився відповідач (згідно його підпису під актом).

Відповідно до рахунку № 5 від 16.05.2010 року та квитанції від 17. 05.10 року, СПДФО ОСОБА_3 були проведені роботи з відновлення огорожі дільниці № 29 -знятих 8 стовпів, бетонування стовпів, монтаж листів профнастилу та ін. (а.с. 25).

Згідно з актом податкової інспекції від 06.12.11 року позапланової невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПДФО ОСОБА_3 за період з 1 квітня 2010 року по 30 червня 2010 року встановлено, що ОСОБА_3 згідно накладної б/н від 15.05.2010 року придбав будматеріали для ремонту огорожі ОСОБА_1 За виконана роботи отримав винагороду в сумі 3200 грн.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 дав пояснення про те, що рахунок-фактуру та квитанцію підписував він. Позивачка у травні 2010 року звернулася з проханням відремонтувати паркан на її дачній дільниці. Паркан був зруйнований. Свідку видали кошти, на які він придбав будівельні матеріали та поновив паркан за два дні. Відповідач на нього скаржився, внаслідок чого податковою інспекцією була проведена перевірка.

Зазначені докази показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не спростовуються, оскільки вони особисто знесення паркану не бачили. Крім цього, з показань ОСОБА_6 вбачається, що вона з позивачкою знаходиться у неприязних стосунках.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3200 грн. за відновлення зруйнованого паркану підлягають задоволенню.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України (1618-15) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачкою суду не доведено, що погрози з її боку на адресу відповідача не мали місце. Згідно з постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 08.10.2010 року (а.с. 47), підставою для прийняття такого рішення органом внутрішніх справ за заявою ОСОБА_2 про погрози фізичної розправи з боку позивачки стало те, що встановити очевидців події не представилось можливим.

Крім цього, позивачкою не доведено суду, що між діями відповідача та станом її здоров'я є причиновий зв'язок. Тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди.

Також суд відмовляє у стягненні матеріальної шкоди за пошкодження камери відео спостереження відповідачем, оскільки достатніх доказів того, що саме ним пошкоджена ця камера і що внаслідок цих дій камера не підлягає ремонту, не надано.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України (1618-15) судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України (1618-15) , суд -

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3200 (три тисячі двісті) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита в сумі 27 грн. 20 коп. та 48 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10-ти днів з дня проголошення.