РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2002 р.
районний суд м. Києва
у складі судді при секретарі розглянувши у відкритому судовому
засіданні цивільну справу
за скаргою:
Т. Івана Васильовича Л. Федора Яковича К. Василя Васильовича К.
Миколи Савовича З. Юрія Володимировича Р. Валерія Олександровича
С. Володимира Миколайовича Г. Миколи Кириловича О. Станіслава
Йосиповича С. Бориса Григоровича К. Миколи Федоровича П. Євгена
Федоровича Р. Володимира Олександровича Л. Бориса Григоровича
на рішення комісії із спірних питань визначення статусу осіб, які
брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Встановив:
Заявники звернулись до суду зі скаргою, в якій просять визнати
неправомірним рішення комісії із спірних питань визначення статусу
осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
Міністерства України з надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від ХХ.03.2000
р. протокол № 3 , посилаючись на такі підстави.
Вони всі працювали в 1986 р. в установі ХХХ і були направлені у
відрядження для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на
ЧАЕС в складі групи з 34 осіб на підставі наказу №3 від ХХ.05.1986
р.
Вони працювали в с. Весняне та Старий Ліс 6 та 7 травня 1986 р. на
будівництві контрольно-пропускних пунктів, їм було виплачено
заробітну плату у підвищеному розмірі. В підтвердження своїх вимог
заявниками було надано первинні документи - копії наказів про
направлення у відрядження, про заробітну плату, про преміювання,
однак комісією було безпідставно відмовлено у підтвердженні їх
статусу учасників ЛНА на ЧАЕС.
Крім того, просили стягнути моральну шкоду із розрахунку 20
мінімальних заробітних плат на кожного заявника.
Представник суб'єкта оскарження - комісії із спірних питань проти
задоволення скарги заперечує та пояснив в судовому засіданні, що
заявники були направлені для участі в роботах по ЛНА на ЧАЕС.
Однак, не всі вказані населені пункти були віднесені до зони
відчуження, і підставою для визначення їм статусу учасника ЛНА на
ЧАЕС може бути визнана лише їх робота ХХ.05.1986 р. в с. Весняне
Поліського району Київської обл. Однак робочий день заявників в с.
Весняне становив лише 5 годин. Відповідно до Постанови №153/10-43
від 07.05.1986 р. Державного Комітету СРСР по праці та соціальних
питань та Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради ( v0-43400-86 ) (v0-43400-86)
професіональних спілок для працівників, що безпосередньо зайняті
на роботах по ліквідації наслідків аварії, в зоні іонізуючого
випромінювання встановлено 6-годинний робочий день. Отже підстав
для визначення заявникам статусу учасників ЛНА на ЧАЕС не було.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи,
прийшов до висновку, що подана скарга підлягає задоволенню за
такими підставами.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про статус та соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи" (зі змінами та доповненнями) ( 796-12 ) (796-12)
особами, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є , зокрема
учасники ЛНА на ЧАЕС.
В ст. 14 цього Закону ( 796-12 ) (796-12)
вказано, що учасниками ліквідації
ЛНА на ЧАЕС визнаються особи, які працювали у зоні відчуження з
моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості
робочих днів, а в період з 1 липня по 31 грудня 1986 р. - які
працювали в зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів.
Згідно ст. 15 цього ж Закону ( 796-12 ) (796-12)
підставами для визначення
статусу учасника ЛНА на ЧАЕС є період служби у зоні відчуження, що
підтверджено відповідними документами.
К вказано в постанові Кабінету Міністрів України №106 від
23.07.1991 р. ( 106-91-п ) (106-91-п)
до населених пунктів, відносяться до
зони відчуження с. Лелів Чорнобильського району та с. Весняне
Поліського району.
В даному випадку заявниками надано:
- доповнення до наказу № 3 від ХХ травня 1986 р., згідно якого
були направлені до с. Весняне та Старі Соколи з ХХ по ХХ травня
1986 р. О. С.Й., Т. І.В., З. Ю.В, С. Б.Г., Л. Ф.Я., К. М.С., О.
С.Й., С. В.М., Л. Б.Г., Р. В.О., П. Є.Ф., Г. М.К., К. В.В., Р.
В.О.;
- копію наказу №9 від ХХ.12.1986 р., згідно якого за участь в
роботах по ЛНА на ЧАЕС було надано додаткові відпустки Т. І.В., О.
С.Й., С. В.М. та виплачено заробітну плату у подвійному розмірі за
фактично відпрацьовані дні: З. Ю.В. - за 5 днів, Л. Б.Г., П. Є.Ф.,
К. В.В., Р. В.О., Г. М.К., К. М.Ф., Р. В.О., К. М.С. - за 2 дні;
- копію наказу № 3 від ХХ.12.1998 р., згідно якого всім вказаним
особам було підтверджено їх участь в роботах по ЛНА на ЧАЕС в с.
Весняне ХХ.05.1986 р. - з ХХ.00 до 14.00 та в с. Старі Соколи
ХХ-ХХ.05.1986 р. з 15.00 до 00.30;
- копію наказу № 1 від ХХ лютого 1987 р., згідно якого було
проведено виплату заробітної плати за участь в роботах по ЛНА на
ЧАЕС за 2 дні у трикратному розмірі - Т. І.В., О. С.Й., С. В.М., в
одинарному розмірі - З. Ю.В., Л. Б.Г., П. Є.Ф, К. В.В., Р. В.О.,
К. М.Ф., Р. В.О., К. М.С., Л. Ф.Я.
- перелік співробітників установи ХХХ м. Березань, які були
направлені у відрядження до с. Старі Соколи та Весняне для ЛНА на
ЧАЕС з ХХ травня по ХХ травня 1986 р., складений ХХ.05.1986 р. та
підписаний начальником установи, згідно якого заявники перебували
в с. Весняне з ХХ.00 до ХХ.00, а в с. Старі Соколи - з 13.00 до
00.30;
- копії розрахункових листків щодо кожного заявника, де вказано
про нарахування додаткової заробітної плати за участь в роботах по
ЛНА на ЧАЕС.
Крім того, заявник З. працював в с. Лелів з ХХ.07.1986 р. (копія
наказу № 4 від ХХ.07.1986 р.), за що йому виплачено премію (копія
наказу № 9 від ХХ.07.1986 р.).
Таким чином, суд оцінивши добуті в судовому засіданні докази,
прийшов до висновку, що заявниками надано достатні докази щодо їх
участі у роботах по ЛНА на ЧАЕС, а саме - що вони ХХ.05.1986 р.
працювали на будівництві контрольно-пропускного пункту в с.
Весняне, що є зоною відчуження і вказаний факт визнано
представником суб'єкта оскарження.
Суд вважає також вважає, що заявники працювали в зоні відчуження
термін часу, що є достатнім для визнання його робочим днем,
враховуючи час обідньої перерви, оскільки вказівку в Переліку
співробітників установи ХХХ м. Березань, які були направлені у
відрядження до с. Старі Соколи та Весняне для ЛНА на ЧАЕС з ХХ
травня по ХХ травня 1986 р. , складеного ХХ.05.1986 р., про те що,
заявники працювали в с. Весняне з 08.00 до 13.00, який визнається
представником суб'єкта оскарження як первинний документ, не можна
визнати досить точною, оскільки термін роботи в наступному
населеному пункті - с. Старі Соколи вказано з 13.00, що є
нереальним.
Разом з тим, всім заявникам було за вказаний термін роботи
проведено оплату у підвищеному розмірі як за повний робочий день.
Таким чином, надані заявниками первинні документи є достатніми для
підтвердження заявникам їх статусу учасників ЛНА на ЧАЕС, а отже
рішення комісії від ХХ.03.2000 р. слід визнати неправомірним.
Вимоги заявників про відшкодування моральної шкоди задоволенню не
підлягають, оскільки вони не грунтуються на законі.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про статус
та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (796-12)
, постановою Кабінету
Міністрів України від 23.07.1991 р. ( 106а-91-п ) (106а-91-п)
, постановою
Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 р. ( 501-92-п ) (501-92-п)
, ст. 15,
30, 62, 203, 248-1-248-7 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд -
Вирішив:
Скаргу задовольнити та визнати неправомірним рішення комісії із
спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у
ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства України з
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи від ХХ.03.2000 р. протокол № 3 та
зобов'язати комісію поновити статус учасника ліквідації наслідків
аварії на ЧАЕС
Т. Івана Васильовича Л. Федора Яковича К. Василя Васильовича К.
Миколи Савовича З. Юрія Володимировича Р. Валерія Олександровича
С. Володимира Миколайовича Г. Миколи Кириловича О. Станіслава
Йосиповича С. Бориса Григоровича К. Миколи Федоровича П. Євгена
Федоровича Р. Володимира Олександровича Л. Бориса Григоровича
В іншій частині скарги відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через
районний суд протягом одного місяця з наступного дня після його
проголошення.