РІШЕННЯ
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
13.02.2002 р. Печерський районний суд м. Києва в
складі:
 
розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в м.  Києві цивільну
справу за позовом Л.,  Б.,  К.,  О.,  Ш.,  П.,  К.,  М., Ш., Р. до
Міністерства  фінансів  України,  Державного казначейства України,
Ровенського обласного управління юстиції про стягнення компенсації
за невикористане службове обмундирування,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позивачі працюють  суддями  місцевого  суду  м. Рівного Рівенської
області,  звернулись до суду з позовом, в якому просять стягнути з
відповідачів на свою користь компенсацію за невикористане службове
обмундирування, яке ними не було своєчасно отримано в розмірі:
 
Л. - 10479 грн.,  Б.,  - 10479 грн.,  К.,  - 7256 грн., О., - 5979
грн.,  Ш.,  - 5979 грн., П., - 10479 грн., К., - 10479 грн., М., -
7256 грн., Ш., - 7256 грн., Р. - 10479 грн.
 
Свої вимоги  позивачі  обгрунтовують  тим,   що   відповідачі,   в
порушення вимог Постанови КМ України N 177 від 19.03.1994 р.  "Про
порядок  одержання,   обліку,   видачі   та   носіння   службового
обмундируваня суддів України" ( 177-94-п ) (177-94-п)
        ,  ст. 44 Закону України
"Про  статус  суддів"  ( 2862-12 ) (2862-12)
        ,  ст. 130  Конституції  України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        ,   не   забезпечують  їх   безкоштовним   службовим
обмундируванням.
 
Позивачі в судове засідання не з'явилися,  хоча про час  та  місце
слухання   справи   були   повідомлені   належним  чином,  просили
розглядати справу в їх відсутність.
 
За такими   обставинами,   враховуючи,   що   немає   необхідності
заслуховувати  особисті  пояснення позивачів,  суд визнав можливим
розглядати справу у їх відсутність.
 
Представники Міністерства юстиції України,  Міністерства  фінансів
України,  Головного  Управління  Державного  Казначейства України,
Рівненського обласного управління юстиції в  судове  засідання  не
з'явились,  хоча  про  час  та  місце  слухання справи сповіщались
належним чином.
 
За такими обставинами суд  визнав  можливим  розглядати  справу  у
відсутності представників відповідачів.
 
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
 
Як було встановлено в судовому засіданні позивачі працюють суддями
місцевого суду Р-го району Рівненської області та  місцевого  суду
З-го району Рівненської області.
 
Вказані обставини  підтверджуються  довідкою від ХХ.12.2001 року N
ХХХ4 Рівненського обласного управління юстиції (а.с. 13).
 
У відповідності  до  ст. 130  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        
держава    забезпечує    фінансування   та   належні   умови   для
функціонування суддів і діяльність суддів.  У  державному  бюджеті
окремо визначаються видатки на утримання суддів.
 
Постановою Президії  Верховної  Ради  України від 15.11.1993 р.  N
3592-12 ( 3592-12 ) (3592-12)
         було затверджено  описи  і  зразки  мантії  та
службового  обмундирування  суддів,  а  Кабінету Міністрів України
доручено   забезпечити   виготовлення   мантії    та    службового
обмундирування суддів України.
 
Постановою Кабінету  Міністрів  України від 19 березня 1994 року N
177 "Про  норми  забезпечення  службовим  обмундируванням   суддів
України"  ( 177-94-п ) (177-94-п)
         Міністерство  фінансів  України зобов'язане
передбачити  з  1994  року  виділення  бюджетних  асигнувань   для
забезпечення  суддів  службовим обмундируванням,  мантією і знаком
судді України.
 
На підставі  цієї  Постанови  ( 177-94-п ) (177-94-п)
        ,  наказом  Міністерства
юстиції  України  від  22 квітня 1994 року N 16/5 було затверджене
Положення  про  порядок  одержання,  обліку,  видачі  та   носіння
службового обмундирування суддів України ( z0099-94 ) (z0099-94)
        .
 
Відповідно до  п. 2.10 цього Положення ( z0099-94 ) (z0099-94)
         за одяг,  який
не виданий згідно з нормами забезпечення з причин  незалежних  від
Верховного  Суду України,  Вищого арбітражного суду,  Міністерства
юстиції України,  суддям виплачується грошова компенсація вартості
даного одягу.
 
Як вбачається  з  листа  Міністерства промислової політики України
від  14  грудня  1999  року  N   9-1-2\980   вартість   службового
обмундирування  суддів  України за зазначений період часу,  в який
позивачі працюють суддями,  встановлений  розмір  грошової  оцінки
обмундирування.
 
Таким чином,   діючим  законодавством  України  встановлено  право
позивача на безкоштовне отримання службового обмундирування,  а  у
випадку   не   забезпечення  обмундируванням,  отримання  грошової
компенсації його вартості.
 
З огляду на викладене,  суд  приходить  до  висновку  про  те,  що
позивачі  мають  право  на  отримання  компенсації з невикористане
службове обмундирування з 1994 року включно, а саме в розмірі: Л.,
Б.,  П., К., Р., М. - по 4822 грн., К., Ш., Ш., - по 3325 грн., О.
- 2777 грн.
 
Відповідно  до  Закону  України  "Про  бюджетну  систему  України"
( 512-12 ) (512-12)
         Міністерство  фінансів України складає проект зведеного
бюджету  України,  доводить  відповідно  прогнозні  показники   до
міністерств,  відомств,  інших органів державної виконавчої влади,
затверджує у кошторисі доходів та  видатків  Міністерства  юстиції
лише прогнозні, а не реальні показники.
 
Відповідно до   положення,   затвердженого   постановою   Кабінету
Міністрів  України  від  27 лютого 1993  року  N 147  ( 147-93-п ) (147-93-п)
        
Міністерство  фінансів  України  є  центральним  органом державної
виконавчої влади і здійснює загальне керівництво у сфері державних
фінансів  (п. 1)  ( 147-93-п ) (147-93-п)
        ,  складає  і  забезпечує  виконання
державного    бюджету  (п. 3)   ( 147-93-п ) (147-93-п)
        ,  забезпечеє   захист
фінансових  інтересів громадян (п.п 4 п.  4) ( 147-93-п ) (147-93-п)
        ,  бере в
розробці умов оплати праці пердставників судової влади (п.п 22 п.4
( 147-93-п ) (147-93-п)
        ).
 
У відповідності  до  п.п. 2  п. 5 вказаного Положення ( 147-93-п ) (147-93-п)
        
Міністерство  фінансів  України  може  обмежувати  або   припиняти
фінансування  з  державного  бюджету  має право лише при наявності
фактів незаконного втрачення коштів і порушення звітності.
 
Таким чином, вимоги Закону України "Про статус суддів" ( 2862-12 ) (2862-12)
        
та  постанови  Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р.  N 177
"Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів  України"
( 177-94-п ) (177-94-п)
          Міністерство   фінансів   України  - не виконує,  не
фінансуючи витрати на придбання службового  обмундирування  суддів
України  та  виплату  їм  компенсації  за  невикористане  службове
обмундирування.
 
У відповідності до роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду  України,
даних  в  постанові N 7 від 30.05.1997 р.  "Про посилення судового
захисту  прав  та свобод людини  і  громадянина"  ( v0007700-97 ) (v0007700-97)
        -
невиконання оба  неналежне  виконання  ст. 130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         відповідними органими чи  посадовими  особами  слід
розцінювати  як  порушення  конституційних  принципів незалежності
судової влади.
 
З урахуванням виколаденого суд приходить до висновку  про  те,  що
Міністерство  фінансів  України,  скорочуючи  видатки на утримання
суддів, порушує ст. 130 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
Відповідно до   положення,   затвердженого   постановою   Кабінету
Міністрів  України  від  31  липня  1995  року  N 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
        
організація  виконання  державного  бюджету  України,   управління
наявними   коштами   державного   бюджету   України  і  здійснення
фінансування видатків державного  бюджету  покладено  на  Державне
казаначейство України, яке діє при Міністерстві фінансів України.
 
Враховуючи, що  кошти  за  невикористане  службове  обмундирування
повинно було виділити Міністерство  фінансів  України,  а  Головне
управління    Державного   казначейства   України   повинно   було
перерахувати  ці  кошти,  суд   вважає   необхідним   стягнути   з
Міністерства  фінансів України на користь позивачів компенсацію за
невикористане службове обмундирування в вище зазначених  розмірах,
списавши   вказану   суму   з   розрахункового  рахунку  Головного
управління Державного казначейства України.
 
В задоволенні позову до Міністерства юстиції України,  Ровенського
обласного управління юстиції суд вважає необхідним відмовити.
 
Враховуючи специфіку  роботи  позивача і стосунки з відповідачами,
суд вважає необхідним поновити позивачу строк позовної давності, в
частині позовних вимог за період з 1994 - 1997 р. р.
 
На  підставі  викладеного,  керуючись ст.  130 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        , ст. 44 Закону    України  "Про   статус    суддів"
( 2862-12 ) (2862-12)
        , ст. ст. 18, 26 Закону України "Про бюджетну систему в
Україні" ( 512-12 ) (512-12)
        ,  ст. 19 Закону   України  "Про    судоустрій"
( 2022-10 ) (2022-10)
        ,  Постановою   Кабінету   Міністрів   України  від  19
березня 1994  року  N  177  "Про   норми   забезпечння   службовим
обмундируванням  суддів   України"  ( 177-94-п ) (177-94-п)
        ,  "Положенням про
порядок   одержання,   обліку,   видання    та    носіння    цього
обмундирування"  ( z0099-94 ) (z0099-94)
        ,  затвердженого наказом Міністерства
юстиції   України   від   12.05.94   року   N 99\308,   ст. ст. 15
( 1501-06 ) (1501-06)
        ,  30 ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 62 ( 1501-06 ) (1501-06)
        , 202 ( 1502-06 ) (1502-06)
        , 203
( 1502-06 ) (1502-06)
         ЦПК України, суд, -
 
                             ВИРІШИВ:
 
Позов задовольнити частково.
 
Поновити позивачем строк звернення до суду.
 
Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів  з
розрахункового    рахунку    Головного    управління    Державного
казначейства України на користь:
 
Л. - 4822 грн. 00 коп.
 
Б. - 4822 грн. 00 коп.
 
К. - 3325 грн. 00 коп.
 
О. - 2777 грн. 00 коп.
 
Ш. - 3325 грн. 00 коп.
 
П. - 4822 грн. 00 коп.
 
К. - 4822 грн. 00 коп.
 
М. - 4822 грн. 00 коп.
 
Ш. - 3325 грн. 00 коп.
 
Р. - 4822 грн. 00 коп.
 
В задоволенні позову до Міністерства юстиції України  Рівненського
обласного управління юстиції - відмовити.
 
Рішення може  бути  оскаржено до Апеляційного суду м.  Києва через
районний суд, протягом місяця.