826/4178/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання за платежем "транспортний податок" - 06.03.2018 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.05.2017 (суддя Шрамко Ю.Т.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (судді Пилипенко О.Є., Кузьмишина О.М., Шелест С.Б.) у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

секретар судового засідання Савченко А.А.,

представник відповідача Ляховецький Б.І.

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10.09.2015 № 6004-17, яким йому визначено податкове зобов'язання за платежем "транспортний податок" у сумі 25 000,00 грн; зобов'язати ДПІ подати до органу державної казначейської служби висновок про повернення помилково сплаченого транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на відсутність обов'язку у нього, як у платника податку, сплачувати транспортний податок у 2015 році, оскільки цей податок був запроваджений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 (71-19) , то дотримання принципу стабільності виключає виникнення податкового обов'язку щодо сплати транспортного податку за 2015 рік; такий обов'язок у платника податку виникає не раніше 2016 року, як наступного, після року запровадження цього податку, бюджетного року.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 10.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017, адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 10.09.2015 № 6004-17; в іншій частині позову відмовив.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований посиланням на встановлену в судовому процесі обставину щодо першої реєстрації автомобіля марки "Toyota Highlander", стосовно якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, - березень 2011 року, а внесені зміни до статті 267 Податкового кодексу України Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та деяких законів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015, розповсюджується на транспортні засоби, зареєстровані після 01.05.2016. Крім того, суди зазначили, що рішення Київської міської ради "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629", яким установлено транспортний податок в м. Києві та затверджено Положення про транспортний податок (додаток 2 до цього рішення), оприлюднене 26.03.2015, а тому з огляду на положення підпункту 12.3.4 статті 12 Податкового кодексу України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період), та на встановлений підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України календарний рік як базовий податковий (звітний) період для сплати транспортного податку виключає зазначений автомобіль з об'єктів оподаткування в 2015 році.

Відмова в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 10.09.2015 № 6004-17 обґрунтована посиланням на обставини дійсності цього акту індивідуальної дії на момент звернення позивача про повернення сплаченої суми податку (25 000,00 грн).

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме підпунктів 267.1.1, 267.3.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України, просить скасувати зазначені судові рішення і прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (1401-19) від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (1402-19) , який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 (v0002780-17) "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (2147а-19) , який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 03.01.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ДПІ та ухвалою від 19.02.2018 призначити справу до касаційного розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення першої та апеляційної в силі як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтовані. Крім того, позивач на обґрунтування своїх доводів про обґрунтованість судових рішень послався на те, що відповідач у грудні 2017 року повернув йому грошові кошти у повному обсязі (25 000,00 грн).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що громадянин ОСОБА_2 є власником легкового автомобіля марки "Toyota", модель Highlander, 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб. см, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1. Дата першої реєстрації цього автомобіля - 30.03.2011.

Податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2015 № 6004-17 громадянину ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання з транспортного податку в сумі 25 000,00 грн, який 07.11.2015 сплатив зазначену суму до бюджету. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VІІІ (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015 до Податкового кодексу України (2755-17) внесені зміни, зокрема статтю 267 викладено в новій редакції "Транспортний податок", тобто фактично запроваджено цей податок.

Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 цієї статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1, у свою чергу, встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 зазначеної статті ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті, а до пункту 267.5 - базовий податковий (звітний) період як елемент транспортного податку дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України (2755-17) 01.01.2015, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та з об'ємом циліндрів двигуна більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку.

Згідно із пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) .

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України (2755-17) внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Транспортний податок був встановлений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку встановлення транспортного податку.

З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, прийняте Київською міською радою рішення "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629", яким запроваджено транспортний податок у м. Києві, не могло бути застосовано у 2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цього рішення є 2016 рік.

Наявність у Податковому кодексі (2755-17) норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, що не було враховано судом апеляційної інстанції та призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо застосування наслідків, передбачених підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України згідно якого у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю, то для цього повинна мати місце протиправна бездіяльність місцевої ради щодо неприйняття обов'язкового рішення про встановлення місцевого податку, зокрема, транспортного.

В свою чергу, відповідна бездіяльність може виникнути лише після того, як сплинуть строки протягом яких місцева рада має прийняти рішення про встановлення обов'язкового для справляння місцевого податку, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Відповідно, висновок про те, чи скористалася місцева рада своїми повноваженнями щодо встановлення місцевого податку, можна зробити лише після закінчення бюджетного періоду, протягом якого мало бути реалізоване відповідне повноваження.

З огляду на зміст наведених правових норм суди дійшли правильного висновку, неспростованого доводами касаційної скарги, про протиправність податкового повідомлення-рішення ДПІ від 10.09.2015 № 6004-17.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.