Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Островського Р.В.,

при секретарі -Білик Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Котельва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ВАТ «Бурова компанія «Букрос»про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і вихідної допомоги,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Бурова компанія «Букрос», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 5737,85 грн., виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 7723,02 грн., зобовязати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 30892,08 грн., зобовязати ВАТ «Бурова компанія «Букрос» видати довідку про індивідуальні відомості про застраховану особу згідно нових розрахунків у відповідності до трудового законодавства, стягти з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1500 грн., а також стягти понесені ним судові витрати та витрати на правову допомогу при подачі позовної заяви.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у своїх поясненнях, які він надавав до суду під час розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. ВАТ «Бурова компанія «Букрос» надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, у своїх запереченнях у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, приходить до переконання, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач працював на посаді начальника бурової № 201 Сорочинської площі ВАТ «Бурова компанія «Букрос» з 24.11.2008 року по 01.09.2009 року. За ст. 38 КЗпП України був звільнений на підставі письмової заяви за власним бажанням у звязку з невиплатою заробітної плати більше трьох місяців (з травня 2009 року по день звільнення).

На день подачі позовної заяви (20.09.2010 року) заборгованість по заробітній платі позивача складала 5737,85 грн., вихідна допомога - 7723,02 грн., компенсація за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку - 30892,08 грн.

У ході судового розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював свої позовні вимоги у збільшеному розмірі, ніж вказував у первісній позовній заяві, зокрема 04.10.2010 року просив суд стягти з відповідача крім заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 43788,00 грн. та вихідну допомогу в розмірі 10974,00 грн.; 19.11.2010 року просив остаточно стягнути з ВАТ «Бурова компанія «Букрос»70690,93 грн.; 13.12.2010 року просив зобовязати відповідача: нарахувати та виплатити йому недораховану заробітну плату в сумі 1812,66 грн., повернути безпідставно відраховані з його заробітної плати кошти в сумі 1083,29 грн., стягти кошти в сумі 8095,08 грн. за невиплату безспірної суми при звільненні, змінити формулювання причин його звільнення у трудовій книжці у відповідності поданої ним заяви, нарахувати та виплатити йому заробітну плату за серпень та вересень 2009 року (вимушений прогул) по день його звільнення (23.09.2009 року), нарахувати та виплатити йому вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 7919,10 грн., нарахувати та виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

17 березня 2011 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкриття справи до керівництва ВАТ «Бурова компанія «Букрос»за порушення вимог трудового та пенсійного законодавства України, в якій просить зобовязати управління Пенсійного фонду України у Октябрському районі м. Полтави перевірити правильність сплати страхових внесків ВАТ «Бурова компанія «Букрос»на персональну облікову карточку ОСОБА_1, стягти з страховика ВАТ «Бурова компанія «Букрос»несвоєчасно сплачені страхові внески в розмірі 3235,00 грн. на персональну облікову карточку ОСОБА_1, та у відповідності ст. 20, п. 2,3 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» застосувати до страховика штрафні санкції, притягти керівників ВАТ «Бурова компанія «Букрос»винних у порушенні вимог трудового та пенсійного законодавства України до матеріальної відповідальності у вигляді штрафу згідно чинного законодавства, зобовязати ВАТ «Бурова компанія «Букрос»надати до Пенсійного фонду України нові індивідуальні відомості про застраховану особу згідно фактичного трудового стажу у відповідності до чинного трудового законодавства.

Під час розгляду справи відповідачем були надані до суду заперечення, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 ВАТ «Бурова компанія «Букрос»не визнає в повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У відповідності до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

ОСОБА_1 в день звільнення не працював і з вимогою виплатити йому заробітну плату звернувся листом від 27.11.2009 року. ВАТ «Бурова компанія «Букрос»провів повний розрахунок з позивачем у розмірі 4451,19 грн. в порядку і строки передбачені КЗпП України (322-08) .

Застосування положень ст. 117 КЗпП України передбачає в свою чергу наявність вини власника у порушенні строків розрахунку при звільненні. В даному спорі, на думку відповідача, вини підприємства у невиплаті заробітної плати немає.

Крім того, у запереченні зазначено, що відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, позивачем пропущений строк для звернення до суду з вимогами про виплату вихідної допомоги, про компенсацію за затримку розрахунку при звільненні.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, то відповідач посилається на Пленум Верховного Суду У країни від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (v0004700-95) , в якому визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п. 4 вказаної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. В позовній заяві відсутнє будь яке обґрунтування суми моральної шкоди і не надано жодних доказів. Позивач детально не пояснив та не обґрунтував чим підтверджується факт заподіяння йому витрат немайнового характеру. На думку відповідача, в даному випадку відсутні підстави цивільно правової відповідальності по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди в звязку з відсутністю такої шкоди.

Згідно висновку № 46 судово економічної експертизи, складеного Полтавським відділенням Харківського науково дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М. Бокаріуса 12.05.2010 року, заробітна плата ОСОБА_1 за період з травня по вересень 2009 року нарахована в повному обсязі, заробітна плата ОСОБА_1 за вказаний період повинна становити 6502,66 грн., відрахування з заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня по вересень 2009 року проводилось відповідно до діючого законодавства, в ході дослідження порушених вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю по нарахуванню заробітної плати і відрахуванню із заробітної плати ОСОБА_1 не встановлено.

У ході судового розгляду справи позивачем було надано розрахунки заробітної плати ОСОБА_1, складені ОСОБА_2, головним бухгалтером ЗАТ «Полтавський лікеро горілчаний завод»як докази по справі. Суд не вважає дані розрахунки належними доказами, адже згідно ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Крім того ОСОБА_2 не являється експертом, а тому розрахунки, які складені нею не можуть бути прийняті судом як належні докази по справі.

Позивачем також було надано до суду буровий вахтовий журнал № 2 по буровій № 201 Сорочинської площі та заявлено клопотання залучити його до матеріалів справи. Дане клопотання суд розглядати не може, оскільки вказаний журнал не може бути доказом по справі та повинен був витребовуватися (якщо це потрібно) відповідно до запиту суду, не відомо яким чином він потрапив до рук позивача. Крім того, ведення вказаного журналу не регламентоване жодним нормативним актом.

Отже, зібрані у справі докази та їх належна оцінка судом вказують на наявність підстав для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Бурова компанія «Букрос»про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і вихідної допомоги.

Враховуючи вище викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 61, 88, 212 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 233 КЗпП України суд

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Бурова компанія «Букрос»про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і вихідної допомоги відмовити повністю.

рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Котелевський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.