Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
 
                             РІШЕННЯ
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 
14.07.2000 року Н-ській районний суд м.  Києва в складі:
головуючого - судді
при секретарі
 
розглянувши у відкритому судовому  засіданні  цивільну  справу  за
позовом О. до Державного підприємства "ХХХ", 3-я особа ВАТ "УУУ"
 
про стягнення   авторського   гонорару,  збитків  ,  відшкодування
моральної шкоди,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Позивач звернувшись о суду  із  позовом  до  відповідача,  просить
стягнути  з  останнього  еквівалентну суму авторської винагороди ,
розрахованої з урахуванням індексів інфляції в розмірі 25 693  гр.
26 коп.,  суму  збитків (упущену вигоду) в  розмірі 57 627 гр.  13
коп.,  а також компенсацію з нанесену моральну шкоду в розмірі  30
000 гр.  Свої вимоги обґрунтовуючи тим, що уклавши ХХ.ХХ.95 року з
позивачем договір на уступку права  на  відтворення  його  творів,
відповідач  в порушення умов останнього неналежним чином виконував
свої зобов`язання ,  зокрема щодо захисту  інтересів  позивача  та
своєчасної  виплати  належних  йому сум,  при цьому вважає що його
незаконне  звільнення  та  бездіяльність  відповідача  з   приводу
непред`явлення  претензій  та  позовів  в  його  інтересах з метою
захисту  його  прав,  також  є  доказом   порушення   відповідачем
зобов`язань   по   укладеному   договору.   Ці  обставини  позивач
обґрунтовує тим,  що відповідач розрахувався з позивачем за 1995р.
та 1 квартал 1996р.  лише ХХ.ХХ.2000р.  виплативши 5 303 гр. В той
час коли,  з урахуванням вимог ст.  214  ЦК   України  ( 1540-06 ) (1540-06)
        
повинен  сплатити  суму,  яка на даний час становить 25 693гр.  26
коп.  При цьому позивачем не отримано і прибуток  (як зазначено  в
позові упущену вигоду) від банківських вкладів, які він вносив при
отримання сум авторської винагороди і яку мав намір отримувати,  а
тому   відповідно   до  Рекомендації  НБ  України  від  22.11.99р.
"Относительно учетной ставки  и  договорних  правоотношений  между
субъектами  предпринимательськой деятельности" ( v3003500-99 ) (v3003500-99)
        ,  і
яка на даний час складає з використанням ставок НБУ 57  627гр.  13
коп. Крім  того,  з урахуванням моральних переживань за цей період
позивач просив стягнути 30 000 гр.
 
Позивач О.  та його представник О. в судовому засіданні підтримали
позовні  вимоги,  просили  їх  задовольнити  в  повному  обсязі  ,
посилаючись  на  обставини  і   підстави   викладені   в   позові,
уточнюючого характеру.
 
В судовому  засіданні  представник ДП "ХХХ" Р.  вимоги позивача не
визнала і пояснила,  що дійсно з позивачем було укладено договір ,
якій  в подальшому відповідач намагався виконувати належним чином,
але в зв`язку з тим,  що  ВАТ  "УУУ"  не  сплачував  їм  кошти  за
використання творів позивача, винагорода останньому була виплачена
ХХ.ХХ.2000р.  При  цьому  вони   вимушені   були   звернутись   до
арбітражного  суду,  після  чого  отримавши копії за рішенням суду
виплатити належну суму позивачу.
 
ВАТ "УУУ" , притягнутий до участі в справі в якості 3-ої особи , в
судове засідання свого представника не направили ,  про час і день
розгляду справи були сповіщені належним чином.
 
Таким чином і враховуючи наявність у справі  достатніх  матеріалів
про   права  та  взаємовідносини  сторін  ,  суд  визнав  можливим
розглянути справу у відсутність представника 3-ої особи.
 
Вислухавши пояснення  позивача,  його  представника,  представника
відповідача,   вивчивши   письмові   докази,  надані  сторонами  в
обгрунтування  своїх  вимог  та  заперечень,  суд   приходить   до
висновку,  що  позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з
наступних підстав.
 
Судом встановлено,  що ХХ.ХХ.95 року між ДП "ХХХ" і позивачем було
укладено   договір   на   уступку   права  на  відтворення  творів
образотворчого мистецтва та  тиражування  у  промисловості  творів
декоративно-   прикладного   мистецтва   і   про  збір  авторської
винагороди за зазначені способи використання творів.  Згідно  умов
зазначеного  договору  позивачем  було  передано право відповідачу
терміном на чотири роки на відтворення та тиражування його  творів
,  а  також  передав виключне право видавати іншими особам дозвіл(
ліцензії) на використання цих же творів.  В свою  чергу  ДП  "ХХХ"
зобов`язався   зібрані   за  ці  дії  суми  авторської  винагороди
виплачувати позивачу не рідше одного  разу  на  квартал,  Рішенням
Арбітражного суду Н-ької області від ХХ.ХХ.97 року були задоволені
позовні вимоги ДП "ХХХ" і  стягнуто  з  заводу  "ААА"  на  користь
останнього 14 522 гр., в яку увійшла і сума належна для виплати О.
В грудні 1998 року постановою  Вищого  арбітражного  суду  України
вищезазначене  рішення,  а також постанову від ХХ.ХХ.1998 р.  було
залишено без змін.  Відповідно  до  реєстру  кредитових  платіжних
документів, які  надійшли  від  банків  на  зарахування  коштів на
рахунок ДП "ХХХ" кошти від ВАТ "УУУ"  згідно  наказу  арбітражного
суду   від  ХХ.ХХ.97р.  в  розмірі  15  248  гр.67  коп.  надійшли
ХХ.ХХ.2000р.  Після  відрахування  відповідних  сум   ,   позивачу
ХХ.ХХ.2000р. було виплачено 5 303 гр. 17 коп. В судовому засіданні
позивачем  не  оспорювалась  сума  виплаченої  йому   відповідачем
авторської винагороди .
 
При цьому позивачем О.  своєю заявою від ХХ.ХХ.1998р.  направленою
відповідачу  було  розірвано  укладений  ХХ.ХХ.1995  р.   договір.
Рішенням райсуду Н-ської області від ХХ.ХХ.1999р.  ,  і залишеного
судовою колегією в цивільних справах  Н-ського  обласного  суду  в
частині  авторської  винагороди,  без  змін ,  було стягнуто з ВАТ
"УУУ" авторську винагороду за період ІІ-IV квартал 1996р., 1997р.,
1998р.
 
Розділом IV ЦК України,  зокрема ст.  472 ( 1540-06 ) (1540-06)
         передбачено,
що  відносини,  що  складаються  у   зв`язку   із   створенням   і
використанням   об`єктів   авторського   права  і  суміжних  прав,
регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права "
( 3792-12 ) (3792-12)
         та іншими законодавчими актами України.  При цьому ст.
44 ( 3792-12 ) (3792-12)
         вказаного закону, передбачено право осіб, які мають
авторське право і суміжні права, вимагати відшкодування збитків за
порушення авторського права і суміжних прав  .  Порушення  за  які
особа  має  право  вимагати відшкодування збитків,  в тому числі і
компенсації моральної шкоди , передбачені в ст.41 ( 3792-12 ) (3792-12)
        цього
ж закону.
 
В судовому  засіданні  не  було встановлено,  що відповідач вчинив
порушення ,  викладені в ст. 41 вищезазначеного Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
        
при  виконанні  умов  укладеного  договору  щодо  авторських  прав
позивача О.,  а тому пред`явлені вимоги до відповідача  в  частині
стягнення  упущеної  вигоди  та  компенсації  моральної  шкоди суд
находить необгрунтованими.
 
Крім того,  як  встановлено  в  судовому  засіданні   відповідачем
проводились  відповідні  дії  відносно ВАТ "УУУ" щодо необхідності
своєчасної виплати позивачу сум авторської  винагороди  за  період
1995р.  та 1 квартал 1996 р.  Цю це свідчать відповідні листи 3-ої
особи  та  копії  претензії  ,  позовної  заяви   відповідача   що
пред`являлись  з  метою захисту інтересів позивача,  копії судових
рішень про задоволення вимог відповідача та відповідні  банківські
відомості про отримання коштів від 3-ої особи в січні 2000 року та
перерахування належних О. сум в лютому 2000р. При таких обставинах
суд  вбачає  відсутність  вини відповідача ДП "ХХХ" в несвоєчасній
виплаті позивачу О.  сум авторської винагороди за період 1995р. та
1 квартал 1996р. в сумі 5 303 гр. 17 коп. в лютому 2000р.
 
Ст.209 ЦК  України  ( 1540-06 ) (1540-06)
           передбачено,  що   особа  яка не
належним   чином   виконала   свої   зобов'язання   несе   майнову
відповідальність   лише   при   наявності   вини,  крім  випадків,
передбачених законом або договором.
 
Враховуючи, що ні Законом України "Про авторські та суміжні права"
( 3792-12  ) (3792-12)
          ,  ні  укладеним   між  сторонами договором майнової
відповідальності  відповідача  за   порушення   термінів   виплати
авторської  винагороди  не  передбачено  ,  суд  вважає  що вимоги
позивача про стягнення суми авторської  винагороди  з  урахуванням
індексу  інфляції  та  3  відсотків річних,  на підставі ст.214 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
         не можуть бути задоволені.
 
Посилання ж позивача та його представника  в  обгрунтування  своїх
вимог   щодо  упущеної  вигоди  на  Рекомендації  НБ  України  від
22.11.99р.   "Относительно    учетной    ставки    и    договорних
правоотношений между суб`єктами предпришімательськой деятельности"
( v3003500-99 ) (v3003500-99)
         суд находить необгрунтованими,  оскільки зазначені
рекомендації  не розповсюджуються на правовідносини що виникли між
сторонами,  оскільки  позивач  не  є   суб`єктом   підприємницької
діяльності.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  203, 209, 214, 472 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  ст.ст.  15,  30,  62, 202, 203  ЦПК  України
( 1501-06 ) (1501-06)
        , суд -
 
                            ВИРІШИВ :
 
В задоволенні позовних вимог О.  до Державного підприємства "ХХХ",
3-я особа ВАТ "УУУ" про стягнення авторського гонорару,  збитків ,
відшкодування моральної шкоди, відмовити.
 
Рішення може бути оскаржено до супу протягом 10 діб через райсуд.