Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді: Шум Л.М.

при секретарі: Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов’язань за попереднім договором купівлі-продажу частини жилого будинку від 18.04.2008 р.,

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2011 р. звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 18 квітня 2008 р. він з відповідачем уклав Попередній договір купівлі-продажу у майбутньому 4/21 частини жилого будинку по АДРЕСА_1 Вказаний Договір був посвідчений нотаріусом ОСОБА_3 – третьою особою по справі. Відповідно до умов вказаного договору сторони зобов’язались у майбутньому – 15 серпня 2008 р. укласти і належним чином оформити Договір купівлі-продажу нерухомого майна, вартість якого сторони визначили у розмірі 5 450 500 грн., що еквівалентно 1 100 000 доларів США. Після підписання Попереднього договору купівлі-продажу, позивачем було сплачено відповідачу в рахунок авансу кошти в розмірі 495 500 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США.

Позивач зазначає, що Попередній договір між сторонами був укладений, у зв’язку з тим, що нерухоме майно, яке він планував придбати не було належним чином оформлено відповідачем у зв’язку з його перебудовою. Проте, відповідач запевнив позивача, що вчинить всі необхідні дії для можливості укладання основного Договору купівлі-продажу.

Однак, не дивлячись на виплату позивачем суми авансу в розмірі 495 500 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США, відповідачем не було вчинено необхідних дій для отримання певних документів на нерухоме майно, яке мав намір придбати позивач у свою власність, та до теперішнього часу основний Договір купівлі-продажу між сторонами не укладено саме з вини відповідача.

Позивач вважає, що оскільки саме з вини відповідача між сторонами не було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, сума авансу має бути повернута йому в подвійному розмірі відповідно до п. 5.3. Попереднього договору, що становить 991 000 грн., у зв’язку з чим він просить стягнути з відповідача вказану вище суму та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, посилаючись на те, що відповідач не є власником 4/21 частини житлового будинку АДРЕСА_1, а є власником лише 2/21 частини цього будинку, частки якого взагалі не виділенні в натурі між співвласниками, також зазначили, що позивач не отримував від позивача суми авансу в розмірі 495 500 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США, що також підтверджується відсутністю будь-яких розписок про передачу та отримання грошових коштів між сторонами. Крім того, представники відповідача зазначили, що відповідач не отримував від позивача поштового повідомлення про час та місце укладення основного Договору купівлі-продажу нерухомого майна. Представники відповідача вважають, що позовні вимоги безпідставні, в тому числі, щодо стягнення неустойки в подвійному розмірі авансу, при цьому, представники відповідача просять до позовних вимог про стягнення суми неустойки застосувати строк позовної давності, який становить один рік. На підставі наведеного вище представники відповідача просять суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась судом належним чином, а тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності останньої на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторонами 18 квітня 2008 р. був укладений Попередній договір, відповідно до умов якого сторони зобов’язалися в майбутньому в строк до 15.08.2008 р. укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: 4\21 частини жилого будинку АДРЕСА_1, вартість якого вони визначили в розмірі 5 450 500 грн., що еквівалентно 1 100 000 доларів США (а.с. 9-12).

При цьому, згідно п. 1.2. вищезазначеного Договору, лише 2/21 частини вказаного житлового будинку належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину, а 2\21 частини цього будинку мало бути оформлено відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства для майбутнього оформлення Договору купівлі-продажу.

При цьому, відповідно до п. 3.1.5 вказаного вище Попереднього договору, на момент укладання Основного Договору сторона – 1 відповідач по справі, зобов’язався мати в наявності всі необхідні документи для відчуження об’єкту продажу.

Встановлено, що відповідно до п. 5.1. Договору, в день підписання цього договору, в рахунок належних за основних договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу об’єкту продажу та своєї платіжної спроможності, сторона 2 – позивач по справі сплатила, а сторона 1 – відповідач отримала суму авансу в розмірі 495 500 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США.

В судовому засіданні встановлено, що спірний договір підписаний сторонами як продавець – ОСОБА_2 та покупець – ОСОБА_1 про що свідчать їх власні підписи.

Суд вважає, що між сторонами утворились договірні правовідносини з набуттям прав та обов’язків, оскільки представниками відповідача факт укладення зазначеного вище Попереднього договору купівлі-продажу частини жилого будинку не спростовано жодним письмовим доказом як і намір відповідача укласти основний Договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач 27.01.2009 р. своєю заявою нотаріально посвідченою від 28.11.2008 р., повідомив відповідача про необхідність, у зв’язку з порушенням ним умов договору, повернути в подвійному розмірі суму авансу в розмірі 991 000 грн. та пеню в розмірі 676 грн. за кожен день прострочення виконання договірних зобов’язань (а.с. 13, 14).

При цьому, встановлено, що відповідно до п. 6.2. Договору, Сторона 1 – відповідач по справі інформує про час та місце нотаріального посвідчення Основного Договору за три дні, підтвердження цього є відмітка про вручення повідомлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме на відповідача був покладений обов’язок повідомити позивача про час та місце укладення основного Договору.

Посилання представників відповідача, що під час укладення Попереднього договору мало місце відсутність правових підстав укладання у майбутньому Договору купівлі-продажу 4\21 частки жилого будинку, через наявність технічних проблем з урахуванням існуючих співвласників спірного будинку, суд не приймає до уваги, оскільки відповідач, як власник 2\21 частки вказаного жилого будинку, зобов’язаний був під час укладення Попереднього договору, повідомити позивача про можливі ризики, наявність інших співвласників, відсутність виділу в натурі часток у праві власності, утруднення оформлення самочинного будівництва, тощо.

Натомість, відповідач уклав спірний Договір та відповідно до п. 3.1.5 цього Договору, зобов’язався на момент укладання Основного Договору мати в наявності всі необхідні документи для відчуження Об’єкту продажу, що свідчить, на думку суду, про конкретні зобов’язання відповідача пов’язані з оформленням згідно чинного законодавства 2/21 частини самочинного будівництва житлового будинку. Іншого порядку надання відповідачем правовстановлюючих документів, спірним Договором не передбачено.

Посилання представників відповідача про відсутність розписки про отримання відповідачем коштів в рахунок авансу в розмірі 495 500 грн. є безпідставним, оскільки відповідно до п. 2.2. Попереднього Договору, ціну вказану в п. 2.1. цього Договору (5 450 500 грн.) на умовах і в порядку визначеному в Договорі, сторона 2 – позивач по справі сплачує стороні 1 – відповідачу в день підписання Основного Договору, зменшену на суму авансу. Цей факт буде підтверджений розпискою Сторони 1 – відповідача. Тобто, Попереднім Договором чітко передбачено отримання позивачем розписки лише після укладення Основного Договору купівлі-продажу та передачі грошових коштів між сторонами.

Таким чином, має місце неналежне виконання відповідачем зобов’язань за попереднім договором, при цьому, встановлено виконання позивачем в повному обсязі своїх зобов’язань, який передав відповідачу грошові кошти в розмірі 495 500 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Попередній Договір мав на меті набуття певних прав та обов’язків, при цьому відповідач зобов’язався вчинити певні дії для можливості укладення основного Договору купівлі-продажу, на день постановлення даного судового рішення відповідач своїх зобов’язань не виконав, позовні вимоги в частині повернення грошових коштів в розмірі 495 500 грн., що еквівалентно 100 000 доларів США підлягають задоволенню.

Посилання представників відповідачів про застосування до позовних вимог щодо стягнення суми неустойки в подвійному розмірі суми авансу строк позовної давності, суд також вважає безпідставним, оскільки відповідно до умов спірного Договору, поняття неустойки застосовується лише у разі невиконання позивачем умов договору, відповідно до вимог п. 5.2. цього Договору.

Одночасно, встановлено, що відповідно до п. 5.3. Договору, у випадку відмови від виконання цього Договору Стороною 1 – відповідачем, вона зобов’язується повернути Стороні 2 – позивачу протягом 30 днів з дати встановленої п. 6.1. цього Договору (15.08.2008 р.) подвійну суму авансу.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, в даному випадку, подвійна сума авансу, яка підлягає поверненню позивачу, відповідно до вимог п. 5.3. Договору не обумовлена сторонами, як неустойка (пеня та штраф), а тому суд вважає за необхідним стягнути з відповідача вказану суму не застосовуючи положень ст. 258 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, дослідивши зібрані докази по справі та давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли в судовому засіданні своє обґрунтування та підтвердження, при цьому представники відповідача письмових доказів в обґрунтування своїх заперечень відповідно до ст. 60 ЦПК України не надали, а тому позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 88, 179, 209, 212- 215 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України, суд -

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за неналежне виконання зобов’язань за попереднім договором купівлі-продажу частини жилого будинку від 18.04.2008 р. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 991 000 грн., судовий збір в розмірі 1 700 грн. 00 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі – 120 грн., а всього – 992 820 (дев’ятсот дев’яносто дві тисячі вісімсот двадцять) грн. 00 коп.

рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі до Святошинського районного суду м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення.