Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2000р.
районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні
в м. Києві справу за позовом п.Д до ТОВ "В."
- про стягнення суми - суд,
ВСТАНОВИВ:
позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути
з відповідача 20688грн. 55коп., посилаючись на те, що відповідач
орендував у неї дві квартири на підставі договору оренди від
ХХ.ХХ.1996р., а ХХ.ХХ.1999р. повідомив листом про розірвання
договору з ХХ.ХХ. 1999р., і відповідно до акту прийому-передачі
від ХХ.ХХ. 1999р. був зобов'язаний звільнити приміщення та укласти
договір з будівельною організацією на виконання поточного ремонту
приміщень та килимового покриття, однак цього не зробив, фактично
передав приміщення ХХ.ХХ.1999р. без ремонту, тому вона була
вимушена за власні кошти придбати матеріали для відновлення
приміщень на суму 1031,02грн., і відповідач не повністю сплатив
орендну плату за січень-жовтень 1999р. у сумі 16157,53грн., тому
повинен сплатити пеню за прострочку платежу за жовтень 1999р. у
розмірі 0,2% за кожен день прострочки. Також у вказану суму
позивачка включила вартість шафи та двох жорстких крісел,
посилаючись на те, що вона виявила відсутність вказаних речей при
виїзді відповідача.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на те, що
орендна плата повністю виплачена перерахованими коштами на рахунок
позивачки у ощадному банку, сплатою її міжміських та міжнародних
переговорів, та оплатою за мобільний телефон, а також товаром,
який вона отримувала у відповідача. Крім цього, представник
відповідача пояснив, що приміщення було звільнено ХХ.ХХ.1999р.,
позивачка забрала ключі від нього, змінила код сигналізації, не
повідомивши про це відповідача, тому вони, уклавши угоду на
ремонтні роботи, не змогли їх виконати, а у акті прийомки-передачі
позивачкою не було зазначено відсутність будь-яких меблів.
Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши письмові матеріали
справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Встановлено, що ХХ.ХХ.1996р. між позивачкою та відповідачем був
укладений договір оренди квартири 50 по вул. Н-ського,1 у м. Києві
, а відповідно до додатку від ХХ.ХХ. 1998р. відповідачу у оренду
було передано також і квартиру 51 у вказаному будинку. Відповідно
до додаткової угоди від ХХ.ХХ. 1998р. відповідач повинен був
сплачувати оренду плату із розрахунку 25 у.о. за один квадратний
метр площі у національній валюті, що складало 7359,4грн.
щомісячно, а також орендар у рахунок орендної плати зобов`язувався
сплачувати витрати позивачки за послуги мобільного зв'язку та за
телефонні розмови, згідно рахунків "Укртелекому", також цією
угодою була встановлена можливість оплати оренди продукцією , а
відповідно до додаткової угоди 100грн. за один квадратний метр, що
становило 7500грн.
Згідно акту звірки рахунків на ХХ.ХХ. 1999р. відповідач мав
заборгованість за орендну плату у сумі 4500грн. 60коп., що не
заперечували сторони у суді, і у 1999р. повинен був виплатити
позивачці, враховуючи заборгованість, 68110 грн (січень -
7359,5грн + лютий, березень, квітень, травень, червень, липень,
серпень по 7500грн. за кожний місяць + вересень 3750грн.)
Починаючи з ХХ.ХХ. 1999р. по ХХ.ХХ, 1999р. на рахунок позивачки у
ощадному банку відповідачем було переведено 46726грн. 24коп.,
проти чого не заперечували сторони, і підтверджено виписками банку
, при цьому суми, перераховані 11.01, 26.01 та частково 11.02 були
внесені у рахунок орендної плати за грудень 1998р. Протягом
січня-вересня 1999р. за послуги мобільного зв'язку, яким
користувалася позивачка, було сплачено 3925грн.62коп., що
підтверджено наданими рахунками і не заперечує позивачка, і по
рахункам "Укртелекому" за розмови, проведені позивачкою, було
сплачено 10087грн.82коп.
У судовому засіданні позивачка заперечувала проти розмов з Москвою
та Литвою, однак свої позовні вимоги на вказані суми не збільшила,
хоча суд давав їй таку можливість, а сам суд не може вийти за межі
позовних вимог, тому вважає, що вся сума рахунків "Укртелекому",
включена у акт звірки , підлягає зарахуванню у рахунок оплати
орендної плати позивачці.
Як визнала у судовому засіданні позивачка, протягом 1999р. у
рахунок орендної плати відповідач оплатив її рахунки за
металопластикові вікна у сумі 4952грн. та дверні блоки у сумі
2281грн. 40коп. .
Таким чином, у 1999р. позивачці було сплачено 67973грн,08коп.
(46726,24 + 3925,62+10087,82+4952+2281,4) і недоплата складає 136
грн. 92коп. (68110 - 67973,08), яка підлягає стягненню з
відповідача.
З позовної заяви вбачається, що позивачка вважає, що суми
недоплати орендної плати складаються з сум, які, як стверджує
представник відповідача, були їй виплачені світильниками, а саме:
січень-1786грн. 11коп., лютий -1454грн.21коп., квітень-216грн.
89коп., травень-199грн. 80коп., липень -1250грн.63коп. У
підтвердження своїх заперечень, представник відповідача надав суду
накладні та заяви, написані від імені п.Д. Однак, позивачка
заперечує, що отримувала вказані товари, крім металопластикових
вікон та дверних блоків, пояснивши, що на вказаних документах
стоїть не її підпис, а допитані судом свідки п.Ч. та п.М. не
підтвердили, що саме позивачка чи її чоловік отримували вказані
світильники. Свідок п.Х., чоловік позивачки, також заперечує, що
отримував вказані речі і його покази не були спростовані
представником відповідача. Інших доказів своїх заперечень
представник відповідача не надав, від проведення почеркознавської
експертизи відмовився, тому у суду не має підстав вважати, що
позивачка у рахунок орендної плати отримувала світильники. Однак,
при проведені підрахунків, які викладені вище, вбачається, що
виплачені позивачці суми та сплачені за неї рахунки, перекривають
спірні суми, і залишок складає 136грн.92коп.
Твердження позивачки про те, що відповідач повинен повністю
сплатити орендну плату за вересень та жовтень 1999р., так як не
звільнив вчасно приміщення, суд вважає безпідставним, оскільки з
акту прийомки-передачі від ХХ.ХХ.1999р. вбачається, що відповідач
звільнив приміщення ХХ.ХХ.1999р., що підтвердив своїм підписом на
акті представник п.Д.
Крім цього, свідок п.Ч. пояснила, що ХХ.ХХ.1999р. чоловік
позивачки вони змогли забрати свої речі та документи, коли їм були
відкриті двері. Після цього вони приміщенням не користувалися.
Сама позивачка у судовому засіданні визнала, що ХХ.ХХ. 1999р. був
змінений код сигналізації у квартирах, які орендував відповідач, і
суду не надано доказів, що він був повідомлений відповідачу. При
цьому, суд також враховує, що у акті прийомки-передачі не було
обумовлено, що відповідач повинен сплачувати орендну плату за час,
коли у квартирах буде проводитися ремонт, не зазначено це і у
договорі оренди, тому суд не вбачає підстав зобов'язувати
відповідача сплачувати орендну плату за вказаний період. З цих же
підстав не підлягає стягненню 0,2% пені за прострочку платежу за
жовтень.
Посилання представника відповідача на те, що за вересень 1999р.
вони повинні були виплатити орендну плату у сумі 2500грн. за 10
днів, суд вважає безпідставним, оскільки з наданих документів
вбачається, що ХХ.ХХ. 1999р. на рахунок позивачки у ощадному банку
було перераховано 3750грн., що свідчить про те, що сторони
домовилися про сплату орендної плати за 15 днів вересня.
Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1031
грн.02коп. за придбання матеріалів для відновлення приміщення
задоволенню не підлягають, оскільки у судовому засіданні позивачка
пояснила, що перелічені у накладних матеріали придбані для
встановлення навісних стель у квартирах, що не було передбачено
актом прийомки-передачі від ХХ.ХХ.1999р. Крім цього, виконуючи
домовленість, відповідач ХХ.ХХ. 1999р. уклав договір з ТОВ "УУУ"
на проведення ремонтних робіт у квартирах , однак він проведений
не був з вини позивачки, яка не надала приміщення для цього , тому
суд вважає невстановленою вину відповідача у непроведенні
ремонтних робіт. При цьому, суд враховує, що відповідно до акту
прийомки-передачі, позивачка мала право провести ремонтні роботи
за власні кошти, пред'явивши у подальшому претензії відповідачу,
однак цього не зробила.
Також суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про
стягнення з відповідача 800грн. за конторську шафу та два жорстких
крісла, оскільки позивачка не надала доказів про їх вартість, а в
акті прийомки-передачі не було зазначено про відсутність вказаних
речей.
На підставі ст. 75 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
позивачці підлягає
поверненню сплачене нею державне мито, виходячи із задоволеної
суми позову, що складає 6 грн. 85коп. (136,92х5%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161, 162 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 15, 30, 62, 75, 202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
,-
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ "ХХХ" на користь п.Д. 136 грн. 92коп.
заборгованості по орендній платі та 6 грн.85коп. повернення
сплаченого державного мита, а всього 143грн. 77коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського міського суду через
районний суд протягом 10 днів.