Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді – Притули Н.Г.

при секретарі: Поляковій Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

В червні 2011 року була зареєстрована зазначена позовна заява після скасування заочного рішення, яке було прийняте 17.12.2010 року.

Представник позивача уточнив позовні вимоги про що надав 09.08.2011 року відповідну заяву.

В уточненій позовній заяві представник позивача просив: стягнути з відповідача на користь позивача суму передплати в розмірі 24 000,00 грн., суму збитків в розмірі 32 282,40 грн. та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.09.2008 року між сторонами був укладений попередній договір про укладення 30.10.2008 року основного договору купівлі-продажу земельної ділянки. Позивач за даним договором сплатив відповідачу передплату (аванс) в розмірі 24 000,00 грн. в рахунок вартості земельної ділянки. Як зазначає позивач, 30.10.2008 року не було укладено основного договору з вини відповідача, оскільки він не надав нотаріусу повного пакету документів необхідного для укладення основного договору та його посвідчення. Як зазначає позивач, дана обставина підтверджується листом нотаріуса з проханням надати довідку, оскільки з довідки не можна було зробити однозначного висновку про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки. А тому оскільки договір не було укладено з вини відповідача, на підставі п.5.1 Договору, він повинен повернути позивачу отриману суму в розмірі 24 000,00 грн. з врахуванням індексу інфляції за період з 01.11.2008 року по 08.08.2011 року, що становить всього 32 282,40 грн.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. Додатково суду пояснив, що приватним нотаріусом не було посвідчено основний договір саме з тієї причини, що в довідці, яка була надана відповідачем не було однозначно зазначено про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що довідку він отримав в державній установі і будь-яким чином вплинути на її зміст він не міг, а тому не вбачає своєї вини у тому, що нотаріус не посвідчив основний договір.

Вислухавши представника позивача, відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов’язок доказування покладений на сторони.

В судовому засіданні встановлено, що 23.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений Попередній договір за яким сторони зобов’язувалися в майбутньому в строк обумовлений в п.6.1 цього Договору (30 жовтня 2008 року), укласти і належним чином оформили договір купівлі-продажу земельної ділянки, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством (п.1.1 Договору).

Продавець за цим Договором зобов’язується в майбутньому передати у власність Покупцеві нерухоме майно, а саме –земельну ділянку, загальною площею 0,0623 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та за цільовим призначенням –для ведення садівництва (п.1.2 Договору).

Договір підписаний обома сторонами, що свідчить про те, що вони погодились з його умовами.

Як зазначено в п.1.4 Договору, Продавець гарантує, що земельна ділянка на момент укладення Основного договору буде власністю Продавця та буде вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб щодо неї.

Також сторони домовились, як зазначено в п.2.3 Договору, що в якості підтвердження свого наміру Покупець передає Продавцю суму в розмірі 24 000,00 грн., яка розцінюється Сторонами як передоплата (аванс) у рахунок вартості земельної ділянки.

На момент укладення Основного договору Продавець зобов’язаний у відповідності до п.3.1.2 Договору мати в наявності всі необхідні документи для відчуження земельної ділянки.

Як було встановлено в судовому засіданні, 30.10.2008 року відповідач, як продавець земельної ділянки надав всі необхідні документи (по кількості) для посвідчення основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, що підтверджено і свідком в судовому засіданні. Але постало питання щодо змісту довідки, яка видана Головним управлінням земельних ресурсів. Тобто, як зазначає сторона позивача та нотаріус, з неї однозначно не можна було зробити висновку про відсутність обтяжень на земельну ділянку. Крім того в ній були посилання на документи на підставі яких було обтяжено земельну ділянку та представник пояснив, що невідомо, чи були вони зареєстровані в Головному управлінні земельних ресурсів.

Зокрема, Головне управління земельних ресурсів в довідці від 21.10.2008 року №ОО-05061/2008 про відсутність (наявність) обтяжень на земельну ділянку зазначило, що станом на 15.10.2008 року власником земельної ділянки АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва є ОСОБА_2

Водночас суд критично ставиться до тверджень позивача щодо змісту довідки (а саме необхідності зазначення пункту 6) з тих підстав, що довідка була видана державним органом за встановленою формою, представник позивача в судовому засіданні не довів, що відомості, які зазначені в пункті 6 довідки не повинні були зазначатись в ній навіть у випадку відсутності обтяжень (які були, але вже скасовані). Крім того, 30.10.2008 року в той час, коли мав укладатись Основний договір, ОСОБА_2 надавав належним чином завірену копію постанови Солом’янського районного суду м.Києва від 11.04.2008 року про скасування постанови слідчого відділу податкової міліції з розслідування кримінальних справ у Солом’янському районі м.Києва від 29.12.2005 року про накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 (а.с.76), (жодна із сторін та свідок не заперечували ту обставину, що відповідач надавав копію постанови суду), але з незрозумілих причин нотаріус зробила запит про витребування аналогічної довідки про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м.Києва) в Головному управлінні земельних ресурсів у м.Києві (а.с. 8).

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, 26.05.2009 року ОСОБА_2 була надана аналогічна довідка Головним управлінням земельних ресурсів за яким був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.82, 83).

Свідок ОСОБА_3 (нотаріус, яка 30.10.2008 року мала посвідчувати Основний договір купівлі-продажу земельної ділянки) в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_2 дійсно 30.10.2008 року надав по-кількості всі необхідні документи для посвідчення Основного договору купівлі-продажу, також надавав постанову Солом’янського районного суду м.Києва про скасування арешту на його нерухоме майно. Але оскільки з довідки, яка була надана Головним управлінням земельних ресурсів однозначно не було зрозуміло чи відсутні обтяження на земельну ділянку, тому повторно зробила запит до Головного управління земельних ресурсів щодо наявності чи відсутності таких обтяжень. Зазначений запит надала ОСОБА_2

Відповідач в судовому засіданні пояснив, що не пам’ятає чи надавався йому цей запит для передачі до Головного управління земельних ресурсів.

В разі відмови Продавця від укладення договору купівлі-продажу належної йому земельної ділянки, він зобов’язується повернути Покупцю суму, отриману ним під час підписання цього Договору та відшкодувати Покупцю збитки, завдані простроченням, в розмірі 100% від суми передоплати з урахуванням індексу інфляції (п.5.1 Договору).

Статтею 635 ч.2 ЦК України визначено, що сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Отже, яке встановлено в судовому засіданні 30.10.2008 року ОСОБА_2 не відмовлявся та не ухилявся від укладення основного договору та не було внесено змін в попередній договір щодо строків укладення основного договору, а тому суд приходить до висновку, що з боку відповідача ОСОБА_2 не було порушень укладеного попереднього договору (п.5.1), а тому підстави для повернення передплати (авансу) відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 635 ЦК України, статтями 10, 11, 60, 159, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів –відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.