Н-СЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1999р.
районний суд м. Києва розглянувши у відкритому судовому засіданні
в М.Києві справу за позовом п.С. до п.М.
- про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - суд
ВСТАНОВИВ :
позивач звернувся до суду із позовом про витребування у
відповідачки майна, але під час судового розгляду змінив позовні
вимоги і просить стягнути з відповідачки вартість майна у сумі 156
270грн., посилаючись на те, що рішенням суду від 5 листопада
1991р. між ними було поділене спадкове майно, однак відповідачка
добровільно його не віддає, а під час судового розгляду було
встановлено, що його не має в наявності і вилучити його неможливо,
чим йому завдано матеріальної шкоди, крім цього відповідачка
утримувала його особисте майно, яке суд зобов`язав її повернути,
однак в даний час це майно відсутнє, рішення суду не виконане, чим
йому також заподіяно матеріальну шкоду. Також позивач просить
стягнути з відповідачки моральну шкоду у сумі 100 000 грн.,
посилаючись на те, що дії відповідачки змушують його тривалий час
звертатися до судових органів за захистом своїх інтересів, у нього
погіршився стан здоров`я, відповідачкою йому не повернуті рукописи
його перекладів художніх творів, у зв`язку з чим він не зміг
виконати свої зобов`язання перед видавцями, зникли його словники,
що утруднює його роботу перекладача.
Відповідачка позов не визнала, посилаючись на те, що позивач
забрав майно ще у 1992р., тому вона не заподіяла йому ні
матеріальної, ні моральної шкоди. Суд, вислухавши сторони,
свідків, вивчивши письмові докази, вважає, що позов підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Н-ського районного суду м. Києва від
ХХ.ХХ.1991р. між сторонами проведено поділ спадкового майна і у
власність позивача, зокрема, виділено: столик для фруктів у
вигляді барабана з колон із карельської берези, із дзеркальною
столешницею та бронзовими прикрасами у вигляді танцюючих ангелів;
на ньому лампа старовинна бронзова з матерчатим абажуром; стіл
овальний столовий з карельської берези; шість стільців навколо
стола з карельської берези з оббивкою; диван різний з оббивкою із
карельської берези, книжкова шафа застеклена із карельської
берези; книжки з мистецтва у шафі та художня література 200 томів;
люстра старовинна бронзова з кришталем та кольоровим склом;
дзеркало настінне прямокутне в рамі з карельської берези; високе
старовинне дзеркало в рамі із карельської берези, із бронзовими
прикрасами і інкрустацією бронзою; маленький столик на довгих
ніжках полукруглий з ящиком з прикрасами на ньому у вигляді двох
світильників з карельської берези, основа якого фігурне блакитне
скло, кришталеві підвіски; два стула-банкета із карельської берези
з оббивкою; журнальний столик із карельської берези; широке важке
крісло із карельської берези з оббивкою; сучасна картина -
натюрморт з квітами, масло; дві циліндричні підставки із
карельської берези з кришталевими жирандолями, дві верблюжі
ковдри; одна пухова ковдра; чотири подушки та два пледи; шість
комплектів постільної білизни; два комплекти штор; два комплекти
занавісок, а також відповідачка зобов`язана повернути позивачу
його майно: чотири японські акустичні колонки від стереосистеми
"Технікс" та застеклену шафу для цієї системи; фонотеку;
фотолабораторію; самовар дореволюційний з медалями; німецький
двокамерний холодильник "Філіпс"; срібну музикальну шкатулку з
георгіївським хрестом та медаллю "За Цусіму"; складні бронзові;
маленьку ікону з двома святими; бінокль старовинний мідний;
картина К.Клещера "Восточный натюрморт ", пилосос червоний, чотири
пари взуття, книжки, словники, переводи, рукописи, публікації,
слайди, фотокартки, магнітофонні касети, японські стереонавушники.
До розгляду справи Н-ським районним судом м. Києва вказане майно
знаходилося у квартирі, де проживала відповідачка і було передано
їй на зберігання. Згідно актів судового виконавця Н-ського
районного суду м. Києва від ХХ.ХХ.1992р. при виконанні вказаного
рішення суду була виявлена відсутність частини майна, на яке суд
визнав право власності за п.С. і яке вказане у позовній заяві.
Відсутність майна при виконанні рішення суду від ХХ.ХХ.1991р.
підтвердили у судовому засіданні і свідки п.Н., п.Я., п.Є, .,п.Д.
Відповідно до ст. 440 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна
майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла
шкоду у повному обсязі. Оскільки судом встановлено, що майно, яке
належало позивачу зникло з вини відповідачки, яка не виконала
покладений на неї обов`язок по його зберіганню, вона повинна
відшкодувати позивачу вартість цього майна.
Твердження відповідачки про те, що позивач забрав це майно
протягом березня 1991р.- квітня 1992р., суд вважає безпідставним,
оскільки рішенням суду від ХХ.ХХ.1991р. посилання відповідачки на
те, що після опису майна у березні 1991р. позивач забрав частину
майна, було визнано безпідставним, оскільки вона стверджувала, що
після ХХ.ХХ.1990р. його у квартиру не пускала, і цей факт став
підставою для задоволення позову п.С.. про витребування у С. його
особистого майна . Дане рішення набрало законної сили і
відповідачкою не оскаржувалося, і відповідно до ст. 32 ЦПК України
( 1501-06 ) (1501-06)
факти, встановлені судовим рішенням, що набрало
законної сили по одній цивільній справі, не доводяться знову при
розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі
особи.
Крім цього, допитані судом свідки п.Н., п.Я., п.Б.., п.Д.
пояснили, що у грудні 1992р. при виконанні рішення суду на питання
судового виконавця про відсутність майна, відповідачка відповіла,
що вона його продала. Вказаний факт також засвідчений у поданні
судового виконавця Н-ського районного суду м. Києва від
ХХ.ХХ.1993р. про порушення кримінальної справи стосовно п.М. по
ст.182 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
(виконавче провадження Н-ського
районного суду м. Києва № УУУУ від ХХ.ХХ.1992р.). Наведене
спростовує покази свідків п.Є. , п.3.., п.П. про те, що позивач у
квітні 1991р. виносив свої речі з квартири, де проживала
відповідачка.
Покази свідків п.3., п.Т. про те, що позивач вивозив своє майно у
лютому 1992р.суд оцінює критично, оскільки свідки не можуть точно
описати майно, яке виносилося, крім цього, згідно вивчених судом
цивільної справи № У-УУ за 1992р. Н-ського районного суду м. Києва
про вселення п.С. та виконавчих проваджень про поділ спадкового
майна та вселення, вбачається, що відповідачка позивача у квартиру
добровільно не пускала, виконання рішень суду супроводжувалося
інцидентами з боку п.М. і вселений п.С,. у квартиру був тільки
ХХ.ХХ.1992р., коли і отримав можливість користуватися своїм
майном, також з показів свідків п.Д. та п.Є., п.Б. та довідки
інституту проблеми болю вбачається, що п.С. за своїм станом
здоров`я не може піднімати важких речей. Свідок п.Я. також
пояснив, що позивач у той час проживав у нього, оскільки
відповідачка не пускала його у квартиру, що також вбачається з
матеріалів цивільної справи У-УУ про вселення п.С., і ніяких речей
у квартиру не привозив, іншого місця їх зберігання не мав.
Не приймаючи до уваги посилання відповідачки, суд також враховує,
що кримінальна справа стосовно п.М. у вчиненні злочину,
передбаченого ст. 182 КК України ( 2001-05 ) (2001-05)
закрита по ст. 6 п.З
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, тобто з нереабілітуючих підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди " ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
, коли відшкодування шкоди в
натурі неможливо, потерпілому відшкодовується в повному обсязі
збитки відповідно до реальної вартості на день розгляду справи.
У підтвердження своїх позовних вимог позивач представив суду
висновок спеціаліста стосовно вартості меблів та інших цінних
речей та довідку магазину про вартість побутових речей.
У суду не має підстав недовіряти показам спеціаліста, оскільки він
був допитаний у судовому засіданні, де виявив свою кваліфікацію,
раніше з позивачем знайомий не був, і не встановлено підстав, з
яких він міг давати неправдиві свідчення.
Посилання відповідачки на те, що меблі не були антикваріатом і не
мали великої цінності, спростовується показами свідків п. Я.,
п.Є., п.Д. та рішенням Н-ського районного суду м. Києва від 5
листопада 1991р. про поділ спадкового майна.
Твердження відповідачки про те, що спеціаліст робив свої висновки
по фотокарткам, що вплинуло на його висновок, суд вважає
безпідставним, оскільки з пояснень п.3. вбачається, що він оглядав
частину меблів, які залишилися у позивача. При цьому суд враховує,
що відповідно до ст. 30 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. На вимогу відповідачки суд
призначав по справі судово-товарознавську експертизу, однак
відповідачка не надала експерту зразки меблів для огляду, хоча
таку можливість мала, бо згідно рішення суду про поділ спадкового
майна їй у власність були виділені меблі, вироблені з того ж
матеріалу, що і позивачу - карельської берези, інших доказів своїх
заперечень відповідачка суду не надала і не заявила, що у їх
наданні є труднощі, для чого треба втручання суду.
У своїх поясненнях у судовому засіданні позивач зазначав, що
визначаючи розмір заподіяної шкоди, він виходив з найнижчої межі
цінової оцінки, зробленої спеціалістом та даною магазином довідки,
тому суд, при визначені суми, яка підлягає стягненню з
відповідачки, враховує ці покази позивача і суми, які він вказав у
позовній заяві, тому вважає, що вона повинна відшкодувати позивачу
за: столик для фруктів -8000грн., настільну лампу на ньому
-2000грн., стіл овальний - 15000грн., 6 стільців 1000 грн. за
штуку, а всього 6000 грн., диван - 5000грн. , книжкову шафу
-18000грн., люстру з кришталевими підвісками -8000грн., дзеркало
настінне -4000грн., трюмо з бронзовим декором -3000грн., столи з
двома канделябрами -2000грн., дві козетки -3000 грн. за штуку, а
всього 6000 грн., журнальний столик -3000 грн., дві циліндричні
підставки 7000грн. За пару, дві жерендолі -4000грн. за пару,
самовар -400грн., музичну шкатулку - 4000грн., георгіївський хрест
-100 грн., медаль "За Цусіму "- 4800грн., бронзові складні
-4500грн., ікону -800грн., бінокль -120грн., дві ковдри верблюжі -
300грн., ковдру пухову -300грн., чотири подушки та два пледи -300
грн., два комплекти штор 250грн за комплект, а всього 500грн.,
шість комплектів пості- льної білизни 350грн., два комплекти
занавісок -200грн. За комплект, а всього 400грн., акустичні
системи та шафа до них -1500грн., фотоапарат -900грн., холодильник
"Філіпс" -2000грн., пилосос "Саньо"- 950грн., чотири пари взуття
"Саламандра " -250грн. За пару, а всього 1000грн., 26
магнітофонних касет15грн. За штуку, а всього 400грн.,
стереонавушники -500грн., а всього 115 120грн.
Суд не задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідачки
вартості книжок по мистецтву та художньої літератури 20томів,
широкого тяжкого крісла з карельської берези, сучасної картини
натюрморт, фонотеки, картини Г.Клешера "Восточный натюрморт", книг
з особистої бібліотеки, переводи, слайди, публікації, оскільки
позивачем не представлено доказів у підтвердження їх вартості, яку
він зазначив у позовній заяві.
У відповідності до ст. 440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
суд частково у
сумі 18000грн. задовольняє позовні вимоги про відшкодування
моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що відповідачка
своїми діями позбавила можливості позивача користуватися своїми
речами, він змушений був неодноразово звертатися до правоохоронних
органів за захистом своїх прав, були втрачені його словники,
переклади, рукописи, книжки, слайди, фотокартки, він з вини
відповідачки порушив свої зобов'язання перед видавництвами.
Посилання відповідачки, що позивач не надав доказів своїх
посилань, суд вважає безпідставним, оскільки з рішення Н-ського
районного суду м. Києва від ХХ.ХХ.1991р. вбачається, що вказані
документи були у квартирі, де проживала відповідачка і вона була
зобов`язана їх повернути позивачу, а довідкою з журналу "Всесвіт"
підтверджено, що свої переклади позивач там друкував з 1981р.
На підставі ст. 75 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
суд вважає, що
відповідачка повинна сплатити держмито у сумі 5722грн. 85коп.,
оскільки при пред`явлені позову позивач сплатив 33 грн. 15коп., а
позов задоволене на 115120грн., тому 5% від вказаної суми
становить 5756грн., тому різниця підлягає стягненню у прибуток
держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст.ст.440, 440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст.ст.15, 30, 62, 75, 202 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з п.М. на користь п.С. у відшкодування матеріальної шкоди
115 120грн. та моральної шкоди 18 000 грн.. а всього 133 120гпн
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з п.М. держмито 5722 грн.85 коп.
Рішення може бути оскаржене до Київського міського суду через
районний суд протягом 10 днів.