Н-СЬКІЙ РАЙОННИЙ СУД м.КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.1999р. Н-ський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді
при секретарі з участю адвоката
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну
справу за позовом п.Т. до товариства з обмеженою відповідальністю
з іноземною інвестицією "ХХХ "
про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при
звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку та
моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Позивач п.Т. звернувся до суду із вищезазначеними вимогами до
відповідача, посилаючись на те, що останні при проведенні
розрахунку не виплатили грошову компенсацію за невикористані
щорічні відпустки та його середній заробіток за весь час затримки
розрахунку. В судовому засідання позивач збільшив розмір своїх
позовних вимог і просив стягнути грошову компенсацію в розмірі
13207 гр.8 коп - , середній заробіток за час затримки розрахунку в
розмірі 235 447 гр.82 коп., компенсацію за затримку видачі
трудової книжки в розмірі 179453 гр.27 коп., компенсацію за
нанесення моральної шкоди в розмірі 3 000 000 гр. , а всього 3 428
108 гр. 13 коп.
Представник відповідача п.Л. в судовому засіданні заперечувала
проти вимог позивача , посилаючись на те, що в день звільнення
п.Т. не працював, і тому належні позивачу виплати були проведені
на першу його вимогу . Вважає , що вини відповідача в затримці
проведення розрахунку не було , крім того позивачем порушені
строки звернення з такими вимогами до суду.
Представники відповідача п.Г., п.Л., п. А в судовому засіданні
підтримали пояснення представника п.Л. , заперечували проти
задоволення вимог позивача.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду , допитавши
свідків , вивчивши письмові докази по справі, суд приходить до
висновку , що вимоги Т. задоволенню не піддягають виходячи з
наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
виплата всіх сум які належать працівнику , який в день звільнення
не працював , проводяться не пізніше наступного дня після
пред`явлення вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини
власника або уповноваженого ним органу належним звільненому
працівникові сум у зазначені строки, підприємство повинно
виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по
дань фактичного розрахунку.
Як встановлено в ході судового розгляду позивача п.Т. наказом № 1
від ХХ.ХХ.98 року звільнено з займаної ним посади з ХХ.ХХ.1998 р.
за взаємною згодою сторін . В
день звільнення позивач п.Т. не працював .Зазначені обставини
підтверджуються як поясненнями самого позивача , так і поясненнями
представника відповідача.
Позивач п.Т. звернувся із вимогою про проведення розрахунку лише
ХХ.ХХ.99 року, що підтверджується факсовим повідомленням
направленим на адресу відповідача.
ХХ.ХХ.99 року позивачу п.Т. було виплачено компенсацію за
невикористані дні щорічної відпустки , вихідну допомогу у розмірі
двох середніх заробітних плат позивача, а всього в розмірі 11 122
гр.27 коп. з відрахуванням податку.
Посилання позивача п.Т. про неодноразове нагадування відповідачу
про проведення розрахунку починаючи з ХХ.ХХ.1998 року матеріалами
справи не підтверджено , а тому для застосування норм ст. 117 КЗпП
України ( 322-08 ) (322-08)
підстави відсутні.
Крім того, будучи звільненим ХХ.ХХ.98 року і не отримавши
відповідного розрахунку позивач з цього часу знав про порушення
свого права , але до суду з вимогами не звертався . При цьому
позивачу ХХ.ХХ.1998 р. під час укладення угоди (ас. 15) було
відомо також і про те, що при його звільненні відповідачем буде
виплачено компенсацію за не використані дні щорічної відпустки ,
що становило 22 дні . Однак позивач знаючи про порушення свого
права щодо невикористаних днів щорічної відпустки за попередні
роки у встановлені строки до супу також не звертався . При таких
обставинах суд приходить до висновку , що позивачем пропущені
строки звернення , встановлені ст. 233 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
.
При цьому в ході судового розгляду підстави для поновлення цих
строків не встановлені, оскільки поважні причини їх пропуску
відсутні.
Звернувшись із факсовим повідомленням ХХ.ХХ.1999 року позивач п.Т.
отримав грошовий розрахунок коли заявився особисто до місця
знаходження: органу управління відповідача, тобто ХХ.ХХ.99 року .
Посилання п.Т. в цій частині на можливість переведення належних
йому виплат на розрахунковий рахунок, не може бути прийнято судом
до уваги, оскільки відповідної заяви від п.Т. до відповідача не
надходило , а з власної ініціативи відповідач не зобов`язаний був
перераховувати ці кошти на особистий рахунок позивача , враховуючи
і ту обставину , що після звільнення з роботи відповідач не
слідкує за станом останнього.
Вимоги п.Т. про відшкодування моральної шкоди з посиланням на
норми ст.237-1 К3пП України ( 322-08 ) (322-08)
та ст. 440-1 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
задоволенню не підлягають, оскільки є необгрунтованими
, враховуючи, що ст.237-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
діє лише з
13.01.2000р., а ст.440-1 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
не
розповсюджуються на правовідносини які виникли між сторонами .
Підстави для застосування норми ст, 173-1 КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
також відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.233 КЗпП України( 322-08 ) (322-08)
, ст.ст. 15,30,62,202,203 ЦПК України ( 1501-06 ) (1501-06)
, суд -
ВИРІШИВ :
В задоволенні позовних вимог п.Т. до ТОВ "ХХХ" про стягнення
середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та
моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до міського суду протягом 10 діб через
райсуд.