932/91/23 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої працівниками патрульної поліції - 30.05.2024 Прийняття

позивач - ОСОБА_1, відповідачі: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Департамент патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Юлія Миколаївна, на рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року у складі судді Ханієвої Ф. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у складі колегії суддів Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС України у Дніпропетровській області) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

На обґрунтування позову посилався на те, що 17 вересня 2022 року працівники поліції, виконуючи службові повноваження у нічному чергуванні, завдали позивачу тілесних ушкоджень на АДРЕСА_1, всупереч будь-якій належній правовій процедурі.

Суспільно-небезпечні наслідки у вигляді тілесних ушкоджень настали, що зафіксовано належним чином і підтверджено, зокрема, висновком судово?медичної експертизи.

ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) шкода відшкодовується незалежно від вини службової особи органу державної влади.

Також позивач посилався на те, що у зв`язку з подією, яка мала місце 17 вересня 2022 року, йому як судді було заявлено відвід у цивільній справі, що, з пояснень позивача, завдало йому душевних страждань та зашкодило його діловій репутації, оскільки він не є пересічним громадянином, а з огляду на свою професійну діяльність, відправляє правосуддя.

Враховуючи викладене, з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь матеріальну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я унаслідок незаконних дій працівників патрульної поліції у розмірі 12 000 грн, а також стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2023 року визначив підсудність для розгляду цивільної справи № 932/91/23 Кіровському районному суду міста Дніпропетровська на підставі частини першої статті 26 ЦПК України.

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 02 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами те, що протиправними діями посадових або службових осіб ГУНП в Дніпропетровській області, Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області йому була завдана шкода, яка підлягає відшкодуванню в порядку статей 1173, 1174 ЦК України, та такі позовні вимоги суд вважав передчасними.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, регламентовано статтею 1177 ЦК України. Проте, як пояснила представник позивача у судовому засіданні, та це підтверджується матеріалами справи, на момент судового розгляду справи досудове розслідування за заявою позивача триває, будь-якого процесуального рішення щодо закриття кримінального провадження або направлення обвинувального акту до суду у кримінальному провадженні не прийнято.

Місцевий суд відхилив доводи позивача про те, що заявлений ОСОБА_1 відвід як судді з підстав подій, що мали місце та зафіксовані в його заяві про вчинення злочину 17 вересня 2022 року, не може бути розцінене судом як доказ на підтвердження факту перенесених позивачем душевних страждань, душевного або фізичного болю, приниження честі та гідності, а також ділової репутації.

Судом не було встановлено, якими саме діями посадових осіб державних органів, відповідачів у справі, позивачу було завдано майнову та моральну шкоду. Позивач на підтвердження факту ушкодження здоров`я хоч і надав суду медичну документацію та висновок експерта у кримінальному провадженні про наявність тілесних ушкоджень, проте судом не було встановлено наявності протиправних дій посадових осіб жодного з відповідачів у цивільній справі відносно позивача та причинного зв`язку між такими діями, шкодою.

Наявність висновку про результати проведення службового розслідування відносно посадових осіб Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та до яких було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани у зв`язку із неналежним виконанням своїх службових обов`язків, також не підтверджує факту заподіяння позивачу тілесних ушкоджень саме посадовими або службовими особами відповідачів.

Зокрема, місцевий суд врахував, що позивач вказував на подію, що мала місце 17 вересня 2022 року під час патрулювання працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, проте вони не є працівниками ГУНП в Дніпропетровській області, факт чого підтвердив відповідач.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., оскаржив його до апеляційного суду.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 31 січня 2024 року рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 02 серпня 2023 року залишив без змін.

Апеляційний суд, враховуючи норми матеріального права, встановлені судом обставини справи, а також правову оцінку доказів, наявних в матеріалах справи, вважав обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду доказів на підтвердження наявності заподіяної йому майнової та моральної шкоди, завданої протиправними діями саме відповідачів, їх службових осіб, а також на підтвердження наявності безпосереднього причинного зв`язку між протиправним діянням заподіювачів шкоди та шкодою, яку зазнав позивач.

У постанові зазначено, що висновок судово-медичної експертизи від 23 вересня 2022 року, який надано позивачем до суду, не є беззаперечним доказом того, що такі дії були вчинені саме посадовими особами відповідача, а лише засвідчує факт тілесних ушкоджень позивача. Сам по собі факт службового розслідування та притягнення посадових осіб відповідача щодо порушення вимог пункту 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису не є беззаперечним доказом того, що саме вказаними особами було завдано заявнику тілесних ушкоджень.

Колегія суддів апеляційного суду виснувала, що зі змісту позову, апеляційної скарги та наявних в матеріалах справи доказів можливо встановити факт завдання позивачу тілесних ушкоджень, які потягли за собою моральну шкоду для заявника, однак, доказів того, що такі дії були вчинені саме посадовими особами відповідачів, до яких пред`явлено позов, матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Заявник зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, оскільки справа стосується неправомірних та протиправних дій працівників ДПП щодо особи, який є суддею та займає штатну посаду в Бабушкінському районному суді міста Дніпропетровська. Крім того, суд першої інстанції помилково відніс справу № 932/91/23 до категорії малозначних.

Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження замість загального, не врахувавши той факт, що справа має виняткове значення для позивача, який є суддею, та що вчинення відносно нього протиправних дій та допущення протиправної поведінки зі сторони працівників патрульної поліції завдало позивачу виняткових моральних страждань, пов`язаних насамперед зі статусом судді, приниження його честі, гідності та репутації.

Відкриваючи спрощене позовне провадження у справі, місцевий суд допустив порушення норм процесуального права. Надалі позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, проте суд першої інстанції не здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Заявник посилається на те, що внаслідок порушення місцевим судом норм процесуальні права не були витребувані та досліджені матеріали кримінального провадження від 17 вересня 2022 року за фактом спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, а також позивач був обмежений у праві заявити клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду вказаного кримінального провадження.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2024 року від ГУНП в Дніпропетровській області та Департаменту патрульної поліції на адресу Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких відповідачі заперечують проти доводів заявника, вважають їх необґрунтованими та просять залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Провадження у суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., у березні 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу з Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

У квітні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 17 вересня 2022 року оперуповноважений СКП ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області прийняв усну заяву від громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, про кримінальне правопорушення.

Відповідно до обставин, повідомлених ОСОБА_1, зафіксовано, що 17 вересня 2022 року приблизно о 00:20 год, проходячи біля будинку АДРЕСА_1, до ОСОБА_1 під`їхав автомобіль марки Toyota Prius, який є автомобілем патрульної поліції. Через деякий час до ОСОБА_1 підійшов раніше незнайомий чоловік в поліцейському однострої та з нагрудним жетоном, наніс йому удар в обличчя руками, чим спричинив йому фізичного болю.

Вказану усну заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення було зареєстровано та внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 17 вересня 2022 року, кримінальне провадження № 12022041640000723, за частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України (2341-14) ), з коротким викладом обставин наступного змісту: 17 вересня 2022 року до ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що 17 вересня 2022 року приблизно о 00:20 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, працівник правоохоронного органу вчинив дії, які виходять за межі наданих йому повноважень та які супроводжувались насильством, чим завдано істотної шкоди охоронюваним законом правам ОСОБА_1, що підтверджується копіями протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення, повідомленням про початок досудового розслідування, витягом з ЄРДР.

Факт відсутності відеоматеріалів з портативних відеореєстраторів та з автомобільного реєстратора службового автомобіля під час виконання службових обов`язків працівниками УПП у складі екіпажу "Легіон-211" 17 вересня 2022 року ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, та притягнення їх до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з неналежним виконанням своїх службових обов`язків підтверджується копіями листа УПП від 26 вересня 2022 року № 7439/41/19/01-2022 на адресу слідчого СД ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Романенка М. В., висновком від 18 листопада 2022 року службового розслідування.

Відповідно до довідки про проходження служби в підрозділах ГУНП в Дніпропетровській області від 27 березня 2023 року за обліками ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, станом на 27 березня 2023 року серед діючих працівників ГУНП не значаться.

На підтвердження факту наявності тілесних ушкоджень та проходження у зв`язку з цим медичного обстеження, лікування, позивач надав суду копії медичної документації, датованої 17 вересня 2022 року, 19 вересня 2022 року, 21 вересня 2022 року, а також висновку експерта № 2635е про проведення судово-медичної експертизи ОСОБА_1 у період з 21 вересня 2022 року до 23 вересня 2022 року.

На підтвердження понесення майнової шкоди позивач надав суду рахунок?фактуру від 26 вересня 2022 року № 3Б5007981 на суму 43 512 грн, постачальник: ТОВ "Золота Баня" Аваль". Із пояснень представника позивача у судовому засіданні, цей рахунок надано суду на підтвердження саме лікування позивача від заподіяних йому тілесних ушкоджень.

Відповідно до відеозапису з камери "Безпечне місто", оглянутого у судовому засіданні, наданого разом з відзивом представником Департаменту патрульної поліції, судом встановлено, що у нічний час доби о 00:35 год 17 вересня 2022 року на проїжджій частині знаходився транспортний засіб із включеним світлом фар та особа з ліхтарем. О 00:38 год службовий автомобіль патрульної поліції від`їжджає. О 00:40 год особа з ліхтарем продовжує свій шлях проїжджою частиною та телефонує.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми процесуального права, зокрема, справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, а не за правилами загального позовного провадження.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ, що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У частині шостій статті 19 ЦПК України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З наведеного вбачається, що в порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися не лише справи, визначені частиною першою статті 274 ЦПК України, але й будь-які інші справи, якщо з частини четвертої вказаної статті не випливає заборона щодо можливості їх розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Звертаючись до суду із цим позовом у січні 2023 року, ОСОБА_1 на підставі статей 1173, 1174 ЦК України просив суд стягнути з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 12 000 грн та моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 07 лютого 2023 року відкрив провадження у справі, призначив справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 15:00 годину 04 квітня 2023 року.

У визначений судом строк Департамент патрульної поліції та ГУНП в Дніпропетровській області надіслали відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року, складеною помічником судді Сядро Г. Г., у зв`язку з перебуванням судді Ханієвої Ф. М. у відпустці з 03 квітня до 04 квітня 2023 року включно, розгляд справи було відкладено на 17 квітня 2023 року, про що сторони були повідомлені.

12 квітня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до суду заяву про зміну розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідачів за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 12 000 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.

01 червня 2023 року у судовому засіданні під час вирішення заяви ОСОБА_1 про зміну розміру позовних вимог оголошено перерву до 05 липня 2023 року для подання доказів поважності причини пропуску позивачем строку на подання вказаної заяви.

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська ухвалою від 05 липня 2023 року клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку на подання заяви про зміну розміру позовних вимог, яке заявлене в усній формі, задовольнив повністю. Визнав поважними та поновив позивачу пропущений строк на подання заяви про зміну розміру позовних вимог. Прийняв до розгляду змінену редакцію позовної заяви, якою збільшені позовні вимоги позивача.

Частиною дев`ятою стаття 19 ЦПК України визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою (січень 2023 року) ціна позову становила 212 000 грн, після збільшення розміру позовних вимог - 512 000 грн, а ціна позову у спорах, справи щодо яких відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (станом на 01 січеня 2023 року), становить 671 000 грн (2 684 грн х 250).

Відповідно до частини п`ятої статті 274 ЦПК України суд відмовляє у розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження або постановляє ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, якщо після прийняття судом до розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову відповідна справа не може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, як до збільшення ОСОБА_1 розміру позовних вимог у справі (212 000 грн), так і після прийняття до розгляду зміненої редакції позовних вимог (512 000 грн), ціна позову станом на 01 січня 2023 року не перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас місцевий суд у рішенні зазначив, що після прийняття до розгляду зміненої редакції позовних вимог, якою збільшений розмір позовних вимог, учасники справи не заявляли клопотань про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та не заперечували проти продовження судового розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов переконання, що суд першої інстанції дотримався наведених норм процесуального права, оскільки при визначенні порядку розгляду справи врахував предмет позову, який не належить до переліку справ, що підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 274 ЦПК України), врахував ціну позову, яка станом на час звернення до суду з позовом (січень 2023 року) та на час подання заяви про збільшення позовних вимог не перевищувала двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутність заперечень сторін про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також відсутність, на думку суду першої інстанції, інших обставин, що б вказували на складність справи або недоцільність її розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Отже, суд першої інстанції, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві, визначеного статтею 11 ЦПК України, правильно врахував, що зазначена справа не входить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 705/1279/18, від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20, від 22 квітня 2024 року у справі № 273/347/22.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його до апеляційного суду з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недослідження всіх наданих позивачем доказів, невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначав, що рішення місцевого суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів враховує те, що, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду, ОСОБА_1 не вказував на порушення місцевим судом норм процесуального права щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Слід зазначити, що в порядку спрощеного позовного провадження суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (частина п`ята статті 279 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що з метою дотримання принципу гласності, передбаченого статтею 7 ЦПК України, та забезпечення права на публічний розгляд справи, яке випливає з пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, місцевий суд призначив розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, позивач скористався своїм правом, брав участь в судовому засіданні через свого представника, надав суду пояснення.

Враховуючи те, що позивач повідомлявся про розгляд справи у судах першої та апеляційної інстанцій, був присутній у судовому засіданні в апеляційній інстанції щодо вирішення його спору, тобто суд апеляційної інстанції забезпечив йому особисту участь у судовому засіданні для надання пояснень на підтвердження вимог, тому відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав недотримання порядку розгляду справи.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З урахуванням викладеного, зокрема, що позивач клопотань про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не заявляв, проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні не заперечував як до, так і після збільшення розміру позовних вимог в межах, який дозволяє розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, мав можливість надавати пояснення та аргументи, висловити свою позицію у справі, тому підстав вважати, що слухання справи за правилами спрощеного позовного провадження унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, немає, в апеляційній скарзі про вказане не зазначав, відповідно такі доводи касаційної скарги ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дрожак Ю. М., про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 411 ЦПК України, не підтвердились.

Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з підстав, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про право особи на відшкодування моральної шкоди в будь-якому випадку порушення її прав з посиланням на те, що суди неправильно застосували норми права щодо відшкодування моральної шкоди, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначає жодної постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні апеляційним судом.

У касаційній скарзі скаржник з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, покладається на скаржника.

Враховуючи межі перегляду судових рішень у касаційному порядку та доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив порушень судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень.

Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме щодо неправомірності огляду у судовому засіданні відеозапису, наданого разом з відзивом представником Департаменту патрульної поліції, оскільки це узгоджується із чинним цивільним процесуальним законодавством України.

Так, частиною восьмою статті 279 ЦПК України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Доводи касаційної скарги про те, що справа, яка переглядається, є досить складною, резонансною, має суттєве значення для позивача, тому мала бути розглянута в порядку загального позовного провадження, колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке.

Вирішуючи питання, чи належить справа до категорії малозначних, суд у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі має оцінити наявність критеріїв, з яких слід виходити, та вирішити це питання відповідно до принципу верховенства права.

Частиною третьою статті 274 ЦПК України суду надано повноваження для того, щоб вирішити, чи розглядати справу в порядку спрощеного провадження, адже встановлено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, рішення у справі "Довженко проти України" від 12 квітня 2012 року), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду, тощо.

Дискреційні повноваження суду узгоджуються з передбаченою статтею 11 ЦПК пропорційністю у цивільному судочинстві, яку статтею 2 ЦПК віднесено до основних засад цивільного судочинства, та відповідно до якої суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

Пропорційність є загальною умовою для вирішення всіх процесуальних питань у межах дискреційних повноважень і повинна належно застосовуватись на кожній стадії правозастосування.

Отже, враховуючи зміст статті 19 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями частини третьої статті 274 ЦПК України, виходячи зі своїх дискреційних повноважень у вирішенні питання щодо порядку розгляду справи, суд першої інстанції, за відсутності обґрунтованих позивачем підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що він був обмежений у праві заявити клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду кримінального провадження за фактом спричинення йому тілесних ушкоджень, є безпідставними, оскільки глава 10 ЦПК України (1618-15) "Розгляд справ у порядку спрощеного провадження" не звужує процесуальних прав учасників справи у поданні такого клопотання, зокрема, стаття 279 ЦПК України, якою визначено особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, таких обмежень не містить.

Інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до переоцінки Верховним Судом доказів у справі та незгоди заявника із висновками судів щодо їх оцінки, що, враховуючи сутність касаційного перегляду судових рішень та вимоги процесуального закону, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, нема.