947/10305/22 Про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину по утриманню будинку та прибудинкової території - 16.05.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Київського районного суду м. Одеси у складі судді Васильків О. В.від 25 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Сегеди С. М., Драгомерецького М. М.,від 22 листопада 2023 року,

і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доКП "ЖКС "Вузівський" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що у зв`язку з тим, що КП "ЖКС "Вузівський" у місті Одесі не виконувало з 2019 року утримання будинку, він 13 березня 2021 року звернувся до КП "ЖКС "Вузівський" з запитом про надання публічної інформації.

3. Позивач зазначав, що листом від 16 березня 2021 року йому було повідомлено, що у володінні КП "ЖКС "Вузівський" запитуваної інформації немає. Після цього він звернувся з позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в ході розгляду адміністративної справи відповідачем був наданий договір про надання послуги з управлінням багатоквартирним будинком, який з боку співмешканців будинку АДРЕСА_1 підписав "довірена особа" пан ОСОБА_4. Ця особа та її повноваження не встановлені.

4. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив встановити нікчемність договору № 31 від 01 лютого 2019 року, укладеного між КП "ЖКС "Вузівський" та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

6. Рішення суду першої інстанції мотивовано необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1, оскільки необізнаність позивача про проведення зборів

17 січня 2019 року та прийняте на них рішення, а також технічна помилка у написанні імені уповноваженої співвласниками багатоквартирного будинку особи не є підставою для встановлення нікчемності договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2023 року - без змін.

8. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Необізнаність позивача про проведення зборів багатоквартирного будинку та прийняте на них рішення, а також технічна помилка у написанні імені уповноваженої особи від співвласників багатоквартирного будинку не є підставою для встановлення нікчемності договору, укладеного відповідно до норм діючого законодавства. Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 відкрито на ОСОБА_2, де зареєстровано 1 особу.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

9. 15 січня 2024 року ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

10. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами

норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що

суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування

норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того зазначає про порушення апеляційним судом приписів статті 371 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

11. У касаційній скарзі заявникзазначає, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було досліджено докази, на які він посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог. Стверджує, що ніхто з мешканців багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 не знає, що у домі є уповноважена особа, яка нібито представляє їхні інтереси при укладенні договору з управителем, про будь-які збори мешканців за весь період з

2019 року не обізнані. Також судами не прийнято до уваги факт фальсифікацій, надання відповідачем у якості доказів утримання будинку фотофіксації зовсім іншого будинку. Користуючись необізнаністю мешканців багатоквартирного будинку, які у більшості є людьми похилого віку, у спосіб підробки документів КП "ЖКС "Вузівський" фактично вимагає грошові кошти за послуги, які не надаються.

12. Заявник вважає, що надані ним докази належним чином судами не вивчалися та були проігноровані. Апеляційним судом не було належним чином проведено розгляд справи по суті спору, не враховано усі аргументи апеляційної скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 947/10305/22.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

14. У поданому відзиві на касаційну скаргу КП "ЖКС "Вузівський" посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. КП "ЖКС "Вузівський" діє на рівні з усіма іншими багаточисельними управителями багатоквартирних будинків та ОСББ, які представлені у м. Одесі, що свідчить про відсутність будь-якого монопольного становища та спеціальних або виключних прав. КП "ЖКС "Вузівський" по факту отримання протоколу зборів співвласників та його передачі до Одеської міської ради уклало з уповноваженою співвласниками житлового будинку особою типовий договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року № 712 (712-2018-п) . Договір № 31 від 01 лютого 2019 року підписаний сторонами без будь-яких зауважень та протоколів розбіжностей. Вказаний договір не суперечить чинному законодавству. Доводи позивача про неналежне виконання КП "ЖКС "Вузівський" своїх зобов`язань за договором

№ 31 від 01 лютого 2019 року не відповідають дійсності.

15. У поданій відповіді на відзив ОСОБА_1 підтримує доводи касаційної скарги, вказує, що копія договору № 31 від 01 лютого 2019 року, надана

КП "ЖКС "Вузівський", є сфальсифікованим документом, укладеним з особою з неіснуючим ім`ям. Доводи КП "ЖКС "Вузівський" є безпідставними, оскільки правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства.

16. У поданих запереченнях (на відповідь на відзив на касаційну скаргу)

КП "ЖКС "Вузівський" вказує, що доводи касаційної скарги та відповіді на відзив на касаційну скаргу не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до неправильного вирішення справи.

17. Сторонами також було подано додаткові письмові пояснення у справі, доводи яких враховано Верховним Судом під час розгляду цієї справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. 01 лютого 2019 року між КП "ЖКС "Вузівський" в особі директора

Шонія З. Р., що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, в особі ОСОБА_2, що діє на підставі паспорту, з іншої сторони, укладено договір № 31 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

19. Відповідно до пункту 1 договору управитель зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.

20. Судами було досліджено додаток № 1 до типового договору № 31

від 01 лютого 2019 року - список співвласників і площа квартир, що перебувають у їх власності, по АДРЕСА_1 .

21. У вказаному списку зокрема зазначені прізвища, ім`я та по батькові власників квартир: кв. НОМЕР_1 - ОСОБА_2, кв. НОМЕР_2 - ОСОБА_3 .

22. У відповідності до протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, від 17 січня 2019 року, загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, складає 71 особу. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 3 801, 70 кв. м. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 45 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 2 964, 60 кв. м.

23. За підсумками голосування на зборах щодо порядку денного було прийняте рішення: визначення управителя КП "ЖКС "Вузівський"; обрання уповноваженої особи співвласниками багатоквартирного будинку - ОСОБА_2 ; обрати уповноважену особу КП "ЖКС "Вузівський" для подання протоколу на зберігання до виконавчого комітету Одеської міської ради.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

25. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

27. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

28. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.

29. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

30. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

31. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

33. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

34. Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

35. Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) (далі - Закон № 2866-ІІІ (2866-14) ) та Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (417-19) (далі - Закон № 417-VIII (417-19) ).

36. Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону № 2866-ІІІ об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

37. Згідно зі статтею 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об`єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об`єднання.

38. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 417-VIII управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

39. Судами встановлено, що на підставі протоколу від 17 січня 2019 року зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням:

АДРЕСА_1, управителем вказаного багатоквартирного будинку було визначено КП "ЖКС "Вузівський", а ОСОБА_2, який є власником однієї з квартир у будинку, був обраний уповноваженою особою на укладення договору з управителем. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 45 осіб (з 71 особи).

40. 01 лютого 2019 року між КП "ЖКС "Вузівський" та ОСОБА_2, як уповноваженою особою від співвласників багатоквартирного будинку, був укладений договір № 31 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

41. У тексті договору в імені уповноваженої особи ОСОБА_2 була допущена технічна помилка, а саме в імені "ОСОБА_4" пропущена буква "о" та вказано " ОСОБА_4".

42. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на вказані обставини укладення оспорюваного договору, просив встановити нікчемність договору № 31 від 01 лютого 2019 року, укладеного між КП "ЖКС "Вузівський" та ОСОБА_2 .

43. Частинами першою, другою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

44. Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

45. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.

46. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

47. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

48. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (оспорюваний правочин) (згідно зі статтею 215 ЦК України).

49. Недійсність правочину зумовлюється наявністю недоліків його складових елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, невідповідність дефекту суб`єктного складу, невідповідність волевиявлення внутрішній волі.

50. Згідно із частинами другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

51. За змістом статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

52. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

53. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

54. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

55. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов загалом висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки позивач не довів, що недійсність договору № 31 від 01 лютого 2019 року, який укладено між КП "ЖКС "Вузівський" та ОСОБА_2, встановлена законом.

56. Під час вирішення спору суди встановили, що у тексті договору

від 01 лютого 2019 року укладеного між КП "ЖКС "Вузівський" та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, в особі ОСОБА_2, в імені уповноваженої особи ОСОБА_2 була допущена технічна помилка, в імені "ОСОБА_4" пропущена буква "о" та вказано " ОСОБА_4", однак вказана обставина не впливає на чинність договору, та не є підставою для його нікчемності.

57. Фактично доводи позивача зводяться до неналежного надання

КП "ЖКС "Вузівський" послуг з управління багатоквартирним будинком, якістю і вартістю послуг, що не є підставою спростування презумпції правомірності правочину.

58. У постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі

№ 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19) зроблено висновки про те, що наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним.

59. Правомірність рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1, прийнятого від 17 січня 2019 року, позивачем також не спростована.

60. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належну правову оцінку.

61. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

62. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, враховуючи зміст та підстави позову.

63. Колегія суддів зауважує, що у справі, яка переглядається, суди надали належну правову оцінку фактичним обставинам справи, а також наявним у її матеріалах доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

64. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на яку послався заявник у касаційній скарзі.

65. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

67. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.