953/18814/20 Про встановлення факту родинних відносин, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини - 15.05.2024 Прийняття

1. У листопаді 2020 року ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державний нотаріус Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козелько Т. М., про встановлення факту родинних відносин, встановлення додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна сестра - ОСОБА_6, однак актовий запис про її смерть було вчинено, як щодо невідомої особи, а тіло сестри було впізнано лише у 2019 році.

3. До складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить квартира

4. Стверджував, що не був обізнаний повідомлений про смерть ОСОБА_6, а довідався про це від її сусідів влітку 2020 року. Сусіди повідомили як про смерть ОСОБА_6, так і про те, що в її квартирі роблять ремонт невідомі особи.

5. У липні 2020 року він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, проте йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій через пропуск строку для прийняття спадщини, відсутність документів, які підтверджують родинні відносини з померлою, та прийняття спадщини іншою особою - відповідачкою ОСОБА_3 .

6. Посилаючись на викладене, позивач просив суд встановити факт родинних відносин, а саме, що він є двоюрідним братом ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановити додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

7. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня

2021 року позов задоволено. Встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом ОСОБА_6, померлої

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк - один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його двоюрідної сестри, ОСОБА_6 .

8. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 та особи, які не брали участі у справі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, подали апеляційній скарги.

9. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, як правонаступника позивача ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

10. Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2021 року залишено без змін.

11. Суди попередніх інстанцій вказали, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті двоюрідної сестри не подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, оскільки до 2019 року померла ОСОБА_6 була зареєстрована як невідома особа та у позивача були відсутні достовірні відомості про її смерть.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - адвокат

Труханович Я. О. просить рішення Київського районного суду м. Харкова

від 12 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду

від 09 серпня 2023 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. 13 вересня 2023 року представник ОСОБА_4 - адвокат

Труханович Я. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року.

14. Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, які у листопаді 2023 року надійшли до Верховного Суду.

15. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 23 квітня 2024 року у зв`язку із відставкою судді ОСОБА_7, суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 та постанові Верховного Суду України

від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Вказує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції було відомо, що натепер власниками спадкової квартири є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, права на судовий захист яких порушенні внаслідок незалучення до розгляду цієї справи.

18. Зауважує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач підтримував зв`язок із померлої ОСОБА_6 до її зникнення та у подальшому вчиняв дій щодо її розшуку.

19. Наголошує, що позивач лише в липні 2020 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, тобто з моменту смерті спадкодавця минуло 2 роки 7 місяців, а з моменту впізнання тіла та ідентифікації особи померлої минув рік.

20. Вважає, що знаходження позивача за межами м. Харкова та України, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

21. Стверджує, що суд першої інстанції помилково вказав на необхідність позивача з`явитись до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, оскільки заява про прийняття спадщини може бути подана поштою.

22. Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2021 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Інформація про інші процесуальні документи

23. У грудні 2023 року адвокат Головашич Ю. О., зазначаючи, що є представником ОСОБА_2, зокрема на підставі наявного в матеріалах справи ордеру від 27 лютого 2023 року, подала до Верховного Суду пояснення.

24. Проте, вказані пояснення не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки наявний в матеріалах справи ордер серії АН № 1092413

від 27 лютого 2023 року виданий на представництво інтересів

ОСОБА_2 в Полтавському апеляційному суді.

Обставини справи, встановлені судами

25. ОСОБА_1, 1936 року народження,був двоюрідним братом ОСОБА_6, 1940 року народження.

26. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла у Харківській обласній психіатричній лікарні № 3. На момент смерті у ОСОБА_6 не було при собі документів, що посвідчують особу. Актовий запис про її смерть був вчинений, як на невідому особу (в графі прізвище: невідоме, померла у віці 75-80 років).

27. Відповідно до дозволу Харківської місцевої прокуратури № 4

від 11 грудня 2017 року № 04-07-10100 труп невідомої жінки (зі слів ОСОБА_6, 1940 року народження) було поховано за кошти місцевого бюджету на кладовищі № 1 м. Харкова 09 лютого 2018 року під № 2323-с.

28. 12 грудня 2017 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану був зареєстрований факт смерті невідомої жінки, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, у віці 75-80 років, актовий запис про смерть

29. У кримінальному провадженні № 12019220240000164 протоколом пред`явлення трупа для впізнання від 12 червня 2019 року серед пред`явлених фотознімків свідком було впізнано труп ОСОБА_6, 1940 року народження.

30. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .

31. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня

2019 року у справі № 640/11096/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_8, Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволені.

Визначено ОСОБА_3 додатковий строк протягом трьох місяців для подання заяви про прийняття спадщини після смерті двоюрідної племінниці ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Харківський міській відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області внести зміни до актового запису про смерть № 17710 від 12 грудня 2017 року, а саме: померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6, громадянка України ІНФОРМАЦІЯ_4, місце народження м. Мерефа Харківської області, зареєстрована та проживала за адресою:

32. Постановою Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 29 липня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем, а також пропуском встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

35. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

37. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

38. Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

39. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

40. За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

41. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

42. Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

43. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

44. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

45. Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

46. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

47. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

48. Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

49. Суди попередніх інстанцій, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано вказали на те, що позивач з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті двоюрідної сестрине звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки до 2019 року смерть ОСОБА_6 була зареєстрована як смерть невідомої особи і лише на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року у справі

№ 640/11096/19, яке набрало законної сили 01 жовтня 2019 року, були внесені зміни до актового запису про смерть № 17710 від 12 грудня 2017 року.

50. Наведені висновки в повній мірі узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29 травня 2019 року у справі

№ 643/1455/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 645/7452/19,

від 22 листопада 2023 року у справі № 333/8115/21, від 11 квітня 2024 року

у справі № 333/6289/22.

51. Колегія суддів зауважує, що офіційне підтвердження смерті ОСОБА_6 тривалий час (майже два роки) було відсутнє, а її поховання було здійснено як невідомої особи і лише рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 серпня 2019 року у справі № 640/11096/19, яке набрало законної сили 01 жовтня 2019 року, були внесені зміни до актового запису про смерть № 17710 від 12 грудня 2017 року, згідно з якими померла особа є ОСОБА_6 .

52. ОСОБА_1, 1936 року народження,не був учасником справи

№ 640/11096/19, а також не був повідомленим про проведення процедури впізнання трупу ОСОБА_6 .

53. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження обізнаності позивача щодо внесення змін до актового запису про смерть

ОСОБА_6 раніше липня 2020 року.

54. Після офіційного підтвердження реєстрації смерті ОСОБА_6,позивач у липні 2020 року звернувся до правоохоронних органів із заявою щодо розслідування обставин відчуження квартири, до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, а після отримання відмови нотаріуса - до суду із розглядуваним позовом.

55. Верховний Суду погоджується з висновками судів, про наявність у позивача поважних причин пропуску встановленого законом строку для прийняття спадщини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

56. Доводи ОСОБА_4 про порушення його права на судовий захист є безпідставними, оскільки ним було реалізовано право на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судових рішень у цій справі.

57. ОСОБА_4 не належить до кола спадкоємців після смерті

ОСОБА_6, а у розглядуваній справі не вирішувався спір щодо його права власності на квартиру.

58. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі

№ 910/17792/17 та постанові Верховного Суду України від 04 листопада

2015 року у справі № 6-1486цс15, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

59. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

60. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

61. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

62. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

63. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до