638/1556/21 Про поділ спільного майна подружжя - 13.05.2024 Прийняття

від 12 квітня 2023 року під головуванням судді Семіряд І. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 червня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М. Бурлака І. В., Яцини В. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила визнати за собою у порядку поділу майна подружжя право власності на:

- 1/2 частину квартири

- автомобіль МАЗ 543205-020, державний номер НОМЕР_1 ;

- напівпричіп КRONЕ SDР 27, державний номер НОМЕР_2 ;

- автомобіль Hyundai, 2007 року випуску.

Визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на:

-1/2 частину квартири

- автомобіль МАЗ 61221, державний номер НОМЕР_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору

Дзержинський районний суд м. Харкова рішенням від 28 березня 2023 року позов задовольнив частково.

Вищезазначене рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.

Короткий зміст та узагальнені доводи заяви про ухвалення додаткового рішення

У березні 2023 року адвокат Чумак Р. В., який діяв в інтересах

ОСОБА_1 подав до місцевого суду заяву про стягнення судових витрат в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 000 грн.

Заяву мотивував тим, що 14 грудня 2020 року Адвокатське об`єднання "Юридична компанія "Арес" (далі - АО "ЮК "Арес", адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 уклали договір про надання правової допомоги № 14/12/2020, відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокатське об`єднання прийняло на себе зобов`язання надати юридичні послуги.

Відповідно до умов договору сторони домовились про порядок оплати вартості наданих послуг, вартість яких визначили у сумі 28 000 грн та домовились, що клієнт сплачує гонорар адвокатському об`єднанню протягом 10 днів від дати набуття законної сили ухваленого Дзержинським районним судом м. Харкова рішення по суті спору.

На виконання договору адвокатське об`єднання надало юридичні послуги, про що свідчить акт приймання-передачі послуг, також сторони підписали детальний опис робіт, виконаних адвокатом.

У заяві зазначено, що докази оплати не можуть бути надані суду, адже, відповідно до умов договору, сторони погодили оплату гонорару після набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Дзержинський районний суд м. Харкова додатковим рішенням від 12 квітня

2023 року, яке Харківський апеляційний суд постановою від 29 червня 2023 року залишив без змін, частково задовольнив заяву ОСОБА_1 .

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 12 000 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовив.

Ухвалюючи додаткове рішення місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, як адвокат, діяв на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги підписаний АО "ЮК "АРЕС" в особі виконуючого обов`язки керуючого об`єднанням адвокатом Чумаком Р. В.

Щодо відсутності детального опису суд зазначив, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Отже, врахувавши складність справи, необхідність надання адвокатом позивача послуг під час розгляду справи в суді та їх характер, часткове задоволення позову, заперечення відповідача, а також необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на правову допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача 12 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 червня 2023 року в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання.

Касаційну скаргу заявник обґрунтовує тим, що при визначенні суми відшкодування суд повинен був виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру. Зауважує, що заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу повинна була бути подана до закінчення судових дебатів у справі, натомість представник позивача подав її на третій день після ухвалення рішення.

ОСОБА_6 вказує, що ордер виданий з порушеннями, оскільки один і той самий ордер виданий різними датами, у ньому зазначені різні прізвища клієнта. В ордері

від 16 грудня 2020 року АХ№1031560 клієнтом вказана ОСОБА_1, а

від 28 березня 2023 року АХ№1031560 клієнтом вказана ОСОБА_1

Аргументом касаційної скарги також є те, що на думку заявника, договір про надання професійної правничої допомоги та акти приймання-передачі послуг за договором були підписані неповноважною особою, оскільки ОСОБА_5 не внесений до державного реєстру як керівна особа АО "ЮК "Арес".

Оскільки адвокат Чумак Р. В. здійснив підписання документів на представництво інтересів позивача без достатніх на те повноважень, заявник вказує, що в таких діях вбачається порушення правил адвокатської етики.

Додатково вказує, що ОСОБА_1 не могла підписувати акт приймання-передачі та детальний опис робіт, оскільки станом на 31 березня

2023 року перебувала за межами України.

Крім того, касаційна скарга містить доводи про те, що суди не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 922/2604/20, у справі № 923/560/17, у справі № 329/766/18, у справі № 178/1522/18, у справі № 905/1795/18, у справі

№ 922/2685/19, у справі № 922/3812/19.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у вересні 2023 року відзиві на касаційну скаргу представник

ОСОБА_1 адвокат Чумак Р. В. у задоволенні касаційної скарги просив відмовити, а оскаржені судові рішення залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.

Вказує, що правова допомога надавалась позивачу на підставі договору від 14 грудня 2020 року № 14/12/2020, який був дійсно підписаний сторонами та надавався до суду першої інстанції.

Акт приймання-передачі та детальний опис робіт був підписаний позивачем за допомогою засобів електронного обміну інформацією, заборон на вчинення таких дій чинне законодавство не містить.

Ордер АХ№1031560 виданий відповідно до приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) та відповідно до пункту 10 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив провадження та витребував справу з Дзержинського районного суду м. Харкова.

Справа № 638/1556/21 надійшла до Верховного Суду 01 вересня 2023 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 137 ЦПК України, яка регламентує витрати на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі

№ 922/1964/21 виклала правовий висновок відповідно до якого розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі

№ 922/1964/21 вказувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Верховний Суду у постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20) дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та підтримана Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження

№ 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження

№ 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження

№ 61-44217св18).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Саме заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19)).

Врахувавши, що відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, складність справи, часткове задоволення позову, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат з розглядом справи, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 12 000 грн.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що адвокат Чумак Р. В. не мав права підписувати від імені АО "ЮК" "Арес" договір про надання правової допомоги

від 14 грудня 2020 року № 14/12/2020 колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до наказу директора АО "ЮК" "Арес" Лисун В. С. про призначення виконуючого обов`язки директора від 01 грудня 2019 року № 12/19, саме на ОСОБА_5 було покладено виконання обов`язків директора адвокатського об`єднання. На час виконання обов`язків директора ОСОБА_5 надано право діяти від імені АО "ЮК" "Арес".

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що заява про відшкодування витрат на правову допомогу повинна бути подана до закінчення судових дебатів у справі, адже ще у позовній заяві позивач зазначала, що нею понесені витрати за надання правової допомоги (а. с. 1-4, том 1).

Крім того частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Заява була подана 31 березня 2023 року, тобто на третій день після ухвалення рішення у справі по суті, а отже з дотримання вимог частини 8 статті 141 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що адвокат Чумак Р. В. не мав права підписувати від імені АО "ЮК" "Арес" договір про надання правової допомоги від 14 грудня

2020 року№ 14/12/2020 колегія суддів відхиляє, оскільки як правильно вказував суд апеляційної інтонації, відхиляючи аналогічні аргументи, відповідно до наказу директора АО "ЮК" "Арес" ОСОБА_8 про призначення виконуючого обов`язки директора від 01 грудня 2019 року№ 12/19 саме на ОСОБА_5 було покладено виконання обов`язків директора адвокатського об`єднання. На час виконання обов`язків директора ОСОБА_5 надано право діяти від імені АО "ЮК" "Арес"

Також ОСОБА_6 вказує, що ордер виданий з порушеннями, оскільки один і той ордер виданий різними датами та зазначені різні прізвища клієнта. В ордері

від 16 грудня 2020 року АХ№1031560 клієнтом вказана ОСОБА_1,

а від 28 березня 2023 року АХ№1031560 клієнтом вказана ОСОБА_1 .

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (5076-17) (частина четверта статті 62 ЦПК України).

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частина друга статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року

№ 41 (далі - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням, обов`язково має містити підпис адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об`єднання і скріплений печаткою юридичної особи. Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об`єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера та адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно правових форм здійснення адвокатської діяльності (пункт 10 Положення).

Згідно з підпунктом 12.5 пункту 12 Положення ордер має містити прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане.

Отже, колегія суддів відхиляє також цей аргумент касаційної скарги, оскільки ордери АХ№1031560 були видані на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 14 грудня 2020 року № 14/12/2020, а зміна клієнтом прізвища, поза розумним сумнівом, не може вказувати на недійсність ордера та відсутність у адвоката повноважень представляти інтереси такого клієнта.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у справі № 922/2604/20, у справі № 923/560/17, у справі № 329/766/18, у справі № 178/1522/18, у справі № 905/1795/18, у справі

№ 922/2685/19, у справі № 922/3812/19 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 вказав, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності (частина 3 статті 126 та частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України), то колегія суддів зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду з приводу застосування норми права може бути підставою для перегляду судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не у будь-якому випадку, а тоді, коли саме неврахування такого правового висновку щодо застосування конкретної норми права призвело до помилкового висновку, що прямо або опосередковано впливає на прийняте рішення по суті.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, посилання заявника на неврахування правових висновків Верховного Суду, викладених у наведених справах, є безпідставними, оскільки застосування судами у цій справі норм права при здійсненні розподілу витрат на професійну правничу допомогу не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків Верховного Суду. Навпаки застосування судами норм права відбулося згідно із правовими висновками, викладеними у наведених заявником постановах Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вказаного колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.