192/1700/22 Про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - 09.05.2024 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Мулько Анатолій Володимирович, на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області у складі судді Тітової О. О. від 23 жовтня

2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В., від 06 березня 2024 року,

і виходив з наступного.

Основний зміст позовних вимог та заперечень щодо них

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона познайомилася з ОСОБА_3 у 2004 році, по день його смерті всі оточуючи вважали їх родиною, вони разом проживали без реєстрації шлюбу з травня 2005 року по жовтень 2021 року. У період спільного проживання ними було придбано будинок на АДРЕСА_1, за кошти які були надані її старшою сестрою, однак право власності на будинок було оформлено на ОСОБА_3, оскільки вона втратила паспорт.

3. Позивачка вказувала, що за рік до смерті, ОСОБА_3 почав вести нездоровий спосіб життя, став зловживати спиртними напоями, вживав заборонені речовини. Вона як могла допомагала ОСОБА_3, лікувала, але це допомагало ненадовго та призводило до зривів та більш тяжкого стану, у зв`язку з чим між нею та ОСОБА_3 стали виникати непорозуміння.

У день його смерті вони посварились, оскільки ОСОБА_3 вкотре перебував у стані алкогольного сп`яніння, стан його здоров`я погіршився, а тому вона викликала швидку та пішла до друзів, у яких залишилася на ніч. Наступного ранку прийшли друзі, з якими залишився ОСОБА_3, та повідомили, що він помер. Після цього вона повідомила всім рідним про його смерть. Паспортні дані ОСОБА_3 були у неї і наразі залишаються, оскільки вона хотіла забрати його тіло для поховання. З відповідачкою було узгоджено, що ОСОБА_3 будуть ховати у вівторок, але його поховали на день раніше, одразу як забрали тіло з моргу, ховала відповідачка без її попередження, ввечері.

4. Позивачка зазначала, що протягом всього часу спільного проживання з ОСОБА_3 працювала офіційно тільки вона, померлий працював неофіційно по найму, але не часто, зароблені кошти витрачав на автомобіль, бензин для автомобіля, а всі витрати на проживання несла вона. У 2018 році вона взяла кредит для заміни вікон у будинку по АДРЕСА_1, у будинок провели водопостачання у 2018 році, до 2019 року у них було господарство. Також разом з ними з 2006 року по день смерті в 2014 році жив рідний брат ОСОБА_3 - ОСОБА_4 .

5. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила позов задовольнити, встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2005 року по жовтень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області

від 23 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

7. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка та померлий ОСОБА_3 дійсно тривалий час спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, однак з плином часу стосунки позивачки з ОСОБА_3 перестали носити характер подружніх. Позивачкою не надано належних доказів того, що вона по жовтень 2021 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року - без змін.

9. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачкою не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту її постійного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 на час його смерті.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

10. 04 квітня 2024 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Мулько А. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 березня

2024 року і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

11. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та

апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 554/8023/15?ц, у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року

у справі № 336/709/18-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 644/4284/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19,

від 01 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17, від 15 листопада 2021 року

у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21,

від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Водночас зазначає, що суди попередніх інстанцій не перевірили належність відповідача по справі, а також, не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

12. У касаційній скарзі заявницязазначає, що суди попередніх інстанцій помилково вважали, що вона не довела проживання із спадкодавцем однією сім`єю з 2005 року по жовтень 2021 року. Стверджує, що вона та померлий ОСОБА_3 дійсно тривалий час спільно проживали разом, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Не погоджується з висновками судів про те, що з плином часу її стосунки з ОСОБА_3 перестали носити характер подружніх. Твердження судів про втрату її почуттів до ОСОБА_3 є надуманими.

13. Заявниця вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження її доводів про спільне проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з травня 2005 року по жовтень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1, ведення спільного господарства за вказаною адресою, спільного бюджету тощо. Обставини спільного проживання та ведення господарства підтверджуються показами свідків. Заявниця звертає увагу на те, що лише у 04 червня 2022 року вона зареєструвала шлюб з

ОСОБА_5, тобто вже після смерті ОСОБА_3 .

14. Звертає увагу на те, що ні вона, ні ОСОБА_3 на час спільного проживання не перебували в іншому шлюбі.

15. Заявниця також посилається на те, що відповідачка не надала жодних доказів на підтвердження того, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 192/1700/22.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17. Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 04 червня 2022 року ОСОБА_1 до укладення шлюбу з ОСОБА_5 мала прізвище ОСОБА_6 .

18. Відповідно до договору купівлі-продажу ВСВ № 936225 від 11 травня

2005 року, витягу зі свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7237144 від 13 травня 2005 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок за адресою:

АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

19. Згідно з довідкою № 203 від 29 вересня 2022 року, ОСОБА_3

з 12 листопада 2002 року по 29 червня 2005 року навчався у Солонянському ПТУ № 84.

20. Відповідно до довідки виконавчого комітету Солонянської селищної ради про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 2889 від 19 липня 2018 року за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

21. Згідно з актом підтвердження фактичного місця проживання від 04 серпня 2022 року ОСОБА_8 фактично проживає:

АДРЕСА_1, у належному ОСОБА_3 будинку.

22. Відповідно до акту обстеження помешкання від 30 серпня 2022 року ОСОБА_8 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

23. Згідно з відомостями Пенсійного фонду України, індивідуальні відомості про ОСОБА_3 в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні.

24. Відповідно до відомостей Пенсійного фонду України наявні відомості про ОСОБА_1 як застраховану особу у 2008 році, та з 2015 по 2021 роки, страхувальниками зазначені ТОВ Агропромислова Інноваційна Фірма "ІНАГРОПРОМ", ТОВ "Завод Полімердеталь", районний центр зайнятості,

ПНВП "АТОН", ТОВ "ФОМТЕК".

25. Позивачкою 06 січня 2018 року було підписано договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 554908 у розмірі 11 300, 00 грн.

26. Згідно до специфікації (рахунку) ОСОБА_7 25 квітня 2018 року оформлено замовлення ID_1879 ФОП ОСОБА_9 на металопластикові вікна за адресою: АДРЕСА_1 .

27. Постановою приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Супруненко А. М. від 25 січня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживав за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з відсутністю доказів родинних відносин. Одночасно зазначено, що згідно з матеріалами спадкової справи 21 квітня 2022 року заяву про прийняття спадщини за законом подала двоюрідна сестра ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

28. Також позивачкою було надано до суду фототаблицю, згідно з якою на фотознімках давністю 2010-2012 років зображені позивачка, померлий

ОСОБА_3, його старший брат - ОСОБА_4, а також позивачка з ОСОБА_3 в компанії друзів під час святкувань у будинку

АДРЕСА_2 . Згідно з довідкою Солонянського міжрайонного відділення Дніпропетровського обласного бюро судово-медичної експертизи

від 01 листопада 2021 року ОСОБА_10, 16 жовтня 2021 року до Солонянського міжрайонного відділення СМЕ поступив на розтин труп ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, 18 жовтня 2021 року було проведено розтин та видано лікарське свідоцтво про смерть № НОМЕР_2, яке отримала двоюрідна сестра померлого ОСОБА_2 та після надання дозволу на поховання з прокуратури їй видано тіло покійного для подальшого погребіння.

30. Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 зазначили, що спілкувалися з позивачкою та ОСОБА_3, як з сім`єю, до 2018-2020 років, а після того або спілкувалися окремо з позивачкою чи ОСОБА_3, або взагалі припинили спілкування.

Позиція Верховного Суду

31. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.

32. Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

33. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

35. Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

36. Як вбачається з встановлених у цій справі обставин, між сторонами виник спір з приводу спадкового майна померлого ОСОБА_3 .

37. Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

38. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

39. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

40. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

41. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).

42. Згідно з частинами першою, третьою та п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

43. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

44. Частинами першою та другою статті 21 СК Українипередбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

45. Згідно з частиною першою статті 36 СК Українишлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

46. Статтею 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

47. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

48. З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

49. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

50. Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

51. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (v005p710-99) обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

52. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

53. Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні подій, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

54. Подібні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі

№ 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20.

55. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

56. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

57. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, перевіривши доводи сторін спору та подані ними докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки

ОСОБА_1 не довела належними, достатніми та допустимими доказами факт спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу та ведення з ним спільного господарства, спільного побуту, наявності у них взаємних прав та обов`язків у період з травня 2005 року по жовтень 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 .

58. Позивачкою не надано достатніх доказів, які б підтверджували, що спірний будинок по АДРЕСА_1 було придбано у травні 2005 року за спільні кошти, або ж за її особисті кошти, які вона отримала від сестри.

59. Також позивачкою не надано беззаперечних доказів, що вони з ОСОБА_3 постійно проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації на час його смерті (що має юридичне значення).

60. Під час вирішення спору судами надана належна оцінка поданим доказам, зокрема фотознімкам, зробленим у 2010-2012 роках, показам свідків, які зазначили, що спілкувалися з позивачкою та ОСОБА_3, як з сім`єю до 2018-2020 років.

61. Оцінено судами також подані позивачкою довідки виконавчого комітету Солонянської селищної ради про зареєстрованих осіб у спірному будинку, акти фактичного місця проживання та обстеження помешкання.

62. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

63. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачкою не надано достовірних доказів на підтвердження того, що позивачка та ОСОБА_3 мали по жовтень 2021 року стосунки, притаманні подружжю.

64. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належну правову оцінку.

65. Колегія суддів зауважує, що у справі, яка переглядається, суди надали належну правову фактичним обставинам справи, а також наявним у її матеріалах доказам у їх сукупності та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

66. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, оскільки суди попередніх інстанцій застосували вказані вище норми права з урахуванням встановлених у цій справі обставин.

67. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

68. Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.