520/5199/19 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 09.05.2024 Прийняття

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в інтересах якого діє адвокат Ногай Денис Сергійович, на постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Гірняк Л. А., Цюри Т. В., Комлевої О. С.,

Короткий зміст позовних вимог за первісним і зустрічним позовами

У березні 2019 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

(далі - АТ "Ощадбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування первісного позову вказувало, що 5 липня 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ВАТ "Ощадбанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1337, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 66 485 доларів США зі сплатою

12 процентів річних за його користування на строк до 5 липня 2022 року.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання квартири АДРЕСА_1 .

Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним

договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1,

на підставі укладеного ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 іпотечного договору, посвідченого 5 липня 2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. за № 1383. Передана в іпотеку квартира належала іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 5 липня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. за № 1382.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2013 року

у справі № 1512/735/2012 стягнено зі ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 52 476,72 доларів США. Вказане рішення суду позичальником не виконано.

Зазначало, що на 2 серпня 2018 року заборгованість за кредитним договором становить 59 942,06 доларів США, з яких: 49 095 доларів США - заборгованість

за кредитом, 9 352,84 доларів США - проценти за користування кредитом та

1 494,22 доларів США - пеня.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2, після якого залишилося спадкове

майно - квартира АДРЕСА_1 .

22 травня 2014 року АТ "Ощадбанк" звернулося до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою кредитора до спадкоємців ОСОБА_2 . На підставі вказаної заяви АТ "Ощадбанк" заведена спадкова справа № 513/2014 щодо майна ОСОБА_2 .

Спадкоємцем ОСОБА_2 є його мати - ОСОБА_1, яка фактично прийняла спадщину, але не оформила її.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після ОСОБА_2 і до неї перейшли всі права та обов`язки за іпотечним договором, АТ "Ощадбанк" просило:

- звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру

АДРЕСА_1, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

- зняти з реєстраційного обліку та виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_2

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Ощадбанк" із зустрічним позовом про визнання зобов`язання припиненим.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що АТ "Ощадбанк" пропустило шестимісячний строк на звернення з вимогою до спадкоємців ОСОБА_2, тому її зобов`язання як спадкоємця боржника (іпотекодержателя) є припиненими.

Зазначала, що 27 лютого 2013 року Київським районним судом м. Одеси ухвалено заочне рішення, яким стягнено зі ОСОБА_2 на користь АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 476,72 долара США.

15 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, а ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2013 року зупинено провадження у вказаній справі до встановлення правонаступників ОСОБА_2

12 серпня 2013 року зазначену ухвалу, в якій міститься інформація про смерть ОСОБА_2 отримано представником банку, про що свідчить відповідна розписка представника банку, яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2014 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2013 року.

Посилаючись на те, що кредитор звернувся до спадкоємця ОСОБА_2

22 травня 2014 року, тобто через 9 місяців 10 днів з моменту, коли банку стало відомо про смерть боржника, просила:

- визнати припиненим кредитний договір № 1337 від 5 липня 2007 року, укладений

ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 ;

- визнати припиненою іпотеку квартири АДРЕСА_2, за іпотечним договором від 5 липня 2007 року, укладеним

ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Поведьонковою І. І. за № 1383;

- вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи щодо вказаної квартири, внесені на підставі зазначеного іпотечного договору.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року позов задоволено.

З метою погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ "Ощадбанк" за кредитним договором № 1337 у розмірі 59 942,06 доларів США, з яких 49 095 доларів США заборгованості за кредитом, 9 352,84 доларів США заборгованості за процентами та 1 494,22 доларів США пені, звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, визначеної Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , за початковою ціною 650 952 грн.

Знято з реєстрації та виселено ОСОБА_1 з квартири

Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитні зобов`язання, забезпечені іпотекою, не припинились, оскільки на виконання частини першої статті 1281 ЦК України ОСОБА_1, будучи обізнаною про борги спадкодавця, не повідомила кредитора про відкриття спадщини. Місцевий суд зазначив, що банк дізнався про прийняття нею спадщини після ОСОБА_2 у листопаді 2013 року і пред`явив вимоги до спадкоємця в строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України.

Врахувавши додержання кредитором строку пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав вважати припиненими зобов`язання позивача за зустрічними позовом за кредитним та іпотечним договорами, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Постановою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, рішення Київського районного

суду м. Одеси від 26 листопада 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції зазначив, що з моменту зупинення ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2013 року провадження

у справі № 1512/735/2012 за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 27 лютого 2013 року на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, АТ "Ощадбанк" як учасник вказаної справи могло та повинно було дізнатися про смерть позичальника. Апеляційний суд встановив, що представник АТ "Ощадбанк" 12 серпня 2013 року отримав вказану ухвалу про зупинення провадження, тому з цієї дати почався перебіг строку пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що, звернувшись до нотаріуса із заявою кредитора 22 серпня 2014 року, банк пропустив строк, визначений частиною другою статті 1281 ЦК України, тому втратив право вимоги до відповідача (спадкоємця позичальника) за кредитним договором № 1337 від 5 липня 2007 року та іпотечним договором, яким забезпечено належне виконання зазначеного кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд зазначив про відсутність підстав для його пред`явлення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У липні 2021 року представник АТ "Ощадбанк" - адвокат Ногай Д. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду

від 20 травня 2021 року в частині вирішення первісного позову і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням статті 1282 ЦК України, а саме застосування цієї норми без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо отримання представником банку ухвали Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня

2013 року про зупинення провадження у справі № 1512/735/2012 на підставі недопустимих доказів - копії листа цього суду про направлення ухвали АТ "Ощадбанк" з відміткою про отримання. Під час розгляду цієї справи АТ "Ощадбанк" поставило під сумнів відповідність поданої копії оригіналу та заявило клопотання про витребування оригіналу цього листа, проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

На думку заявника, апеляційний суд не врахував висновок Верховного

Суду, викладений у постанові від 3 березня 2021 року у справі № 2-82/10

(провадження № 61-9435св20), за змістом якого суди мають дотримуватись вимог статті 95 ЦПК України, згідно з якою, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження у цій справі були доводи про:

- неправильне застосування апеляційним судом норм права, а саме без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 3 березня 2021 року у справі № 2-82/10 та постанові Верховного Суду України від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, та необґрунтоване відхилення клопотання про витребування доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 липня 2007 року ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1337, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 66 485 доларів США зі сплатою 12 процентів річних за його користування на строк до 5 липня 2022 року.

Пунктом 1.2 кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання квартири

Належне виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним

договором забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1,

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2013 року

15 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про перегляд вказаного заочного рішення, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2013 року зупинено провадження у справі № 1512/735/2012 до встановлення правонаступників ОСОБА_2

12 серпня 2013 року ухвалу про зупинення провадження у справі № 1512/735/2012 отримав представник АТ "Ощадбанк" Храпенко С. В., про що свідчить відповідна розписка на супровідному листі.

Суди встановили, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його мати - ОСОБА_1

22 травня 2014 року АТ "Ощадбанк" направило до Третьої одеської державної нотаріальної контори вимогу до спадкоємців ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються

статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто стаття 1281 ЦК України визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтями 1218, 1219 ЦК України передбачено, що зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер;

- спадкоємцем ОСОБА_2 є його мати - ОСОБА_1 ;

- про смерть ОСОБА_2 . АТ "Ощадбанк" дізналося 12 серпня 2013 року зі змісту ухвали Київського районного суду м. Одеси від 8 серпня 2013 року

у справі № 1512/735/2012 про зупинення провадження у вказаній справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2

- вимогу до спадкоємців ОСОБА_2 . АТ "Ощадбанк" надіслало до Третьої одеської державної нотаріальної контори 22 травня 2014 року.

Встановивши, що АТ "Ощадбанк" дізналося про смерть ОСОБА_2 12 серпня 2013 року, а вимоги до спадкоємця позичальника (іпотекодавця) пред`явило 22 травня 2014 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк пропустив строк, визначений частиною другою статті 1282 ЦК України, та втратив право вимоги до ОСОБА_1 за основним і додатковим зобов`язаннями спадкодавця.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні первісного позову.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 8 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15 безпідставні, оскільки висновок апеляційного суду в частині застосування статті 1282 ЦК України повністю узгоджується з вказаним висновком.

Посилання заявника про те, що апеляційної інстанції встановив обставини щодо отримання представником банку ухвали Київського районного суду м. Одеси

від 8 серпня 2013 року про зупинення провадження у справі № 1512/735/2012

на підставі недопустимих доказів відхиляються касаційним судом, оскільки копія супровідного листа, який містився в матеріалах судової справи № 1512/735/2012,

у розумінні статті 78 ЦПК України не є недопустимим доказом.

Доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про витребування оригіналу листа Київського районного суду м. Одеси про направлення АТ "Ощадбанк" ухвали від 8 серпня 2013 року є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку зі знищенням справи № 1512/735/2012, про що зазначив Київський районний суд

м. Одеси в листі від 11 травня 2021 року № 19952.

Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 3 березня 2021 року у справі № 2-82/10 (провадження № 61-9435св20), оскільки АТ "Ощадбанк" фактично не ставить під сумнів відповідність поданої копії зазначеного листа оригіналу, а після отримання інформації про неможливість надати оригінал доказу (знищення цивільної справи), намагається спростувати обставини отримання вказаної ухвали.

Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення в частині вирішення первісного позову ухвалене без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

Касаційний суд з урахуванням частини першої статті 400 ЦПК України переглянув у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Підстав для виходу за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині вирішення первісного позову з урахуванням підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення первісного позову - залишенню без змін.

Враховуючи, що касаційна скарга не містить доводів про необґрунтованість постанови апеляційного суду в частині вирішення зустрічного позову, а ОСОБА_1 не реалізувала своє право на оскарження постанови суду апеляційної інстанції в цій частині, колегія суддів не переглядає справу в частині вирішення вимог за зустрічним позовом.

Щодо судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк", в інтересах якого діє адвокат Ногай Денис Сергійович, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 20 травня 2021 року в частині вирішення позову Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без змін.