Печерський районний суд м. Києва
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 червня 2011 року
Справа № 2-12/11
( Додатково див. ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (rs29685663) )
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді – Литвинова І. В.,
при секретарі – Соколенко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики, зустрічним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 15.03.2007р. ОСОБА_7 у неї позичила 101000 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно сумі в 20000 доларів США на строк до 15 липня 2007р., про що сторонами договору укладена угода про позику грошей, посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 На підтвердження укладеної угоди ОСОБА_7 надала розписку про боргові зобов"язання. Після закінчення строку виконання зобов"язання, ОСОБА_7 борг не повернула, вимогу виконати умови договору проігнорувала та стала уникати зустрічей та будь-яких контактів. В березні 2008р. позивач дізналась про смерть ОСОБА_7 і як кредитор спадкодавця звернулась з вимогами до її спадкоємців – чоловіка та дітей, які відмовились від добровільного виконання зобов"язання за договором позики, що змусило позивача звернутись з позовом до суду. Станом на 23.07.2008р. позивач просила стягнути з відповідачів суму боргу в розмірі 101000 грн. та судові витрати. Під час розгляду справи представником позивача був збільшений розмір позовних вимог та крім суми основного боргу, заявлена вимога про стягнення додатково 2% проценти річних в розмірі 5539 грн. 78 коп. та інфляційного збільшення в розмірі 61529 грн. 20 коп.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити. Вимоги за зустрічним позовом не визнав та вважав, що відсутні законні підстави для визнання договору позики недійсним, оскільки відповідач уклала спірний договір особисто, в присутності нотаріуса виявила волю на його укладення та розуміла значення своїх дій.
Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позов не визнали, зазначаючи, що їх мати зловживала спиртними напоями, останні місяці перед смертю навіть не залишала місце помешкання, оскільки не могла самостійно пересуватись і тому вважають договір займу сфальсіфікованим позивачем з метою заволодіти їх квартирою. Відповідачем ОСОБА_3 було заявлено зустрічний позов про визнання недійсним договору позики з посиланням на те, що підпис у договорі позики та у розписці виконаний не ОСОБА_7, а іншою особою. В подальшому відповідачі неодноразово змінювали підстави зустрічного позову і в останній редакції від 30.04.2010р. зазначили, що їх батьки з 2000 р. зловживали спиртними напоями, ніде не працювали, займались жебрацтвом, використовуючи для цього брата – дитину-інваліда ОСОБА_9 Мати – ОСОБА_7 зловживала спиртними напоями, лікувалась від алкоголізму, з 2005р. хворіла не цироз печінки, токсичну енцефалопатію, анемію з порушенням функції ходи. Останній період свого життя знаходилась в край тяжкому стані, замовлялася, часто була зовсім неадекватною, не впізнавала своїх дітей, а тому не могла при підписанні оспорюваного договору розуміти значення своїх дій та керувати ними. Просили визнати договір позики недійсним на підставі ст. 225 ЦК України.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків та дослідивши письмові докази по справі, вважає, що основний позов задоволенню не підлягає, зустрічний позов знайшов своє підтвердження в судовому засіданні і тому підлягає задоволенню.
Як встановлено в судовому засіданні, 15.03.2007р. ОСОБА_7 та ОСОБА_10 уклали договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_7 взяла в борг101000 грн., що на момент укладення договору було еквівалентно сумі в 20000 доларів США на строк до 15 липня 2007р. Дана угода була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 (а.с.6). На підтвердження укладеної угоди ОСОБА_7 надала розписку про боргові зобов"язання (а.с.7).
06 липня 2007р. ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 06.11.2007р. (а.с.8).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Договір позики на суму, яка не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян повинен бути укладений у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей – ст. 1047 ЦК України.
Позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором – ст. 1049 ЦК України.
Під час дії зазначеного договору позики і до настання терміну виконання договору, ОСОБА_7 – позичальник померла. Обгрунтовуючи позов, представник позивача посилався на те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника ОСОБА_7 і тому відповідно до ст. 1281 ЦК України до них пред"являються вимоги позивача-кредитора спадкодавця ОСОБА_7
Разом з тим, виходячи з системного аналізу норм цивільного права, які регулюють питання спадкових правовідносин, можна зробити висновок, що спадщина (спадкове майно) – це майнові і окремі немайнові права та обов"язки спадкодавця, які після його смерті переходять до спадкоємців. Основу спадкового майна складають майнові права та обов"язки спадкодавця (права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, вклади тощо). В порядку спадкування можуть переходити також окремі немайнові права, які необхідні для реалізації пов"язаних з ними майнових прав. Статтею 1219 ЦК України встановлені права та обов"язки, які неможливо успадкувати. До складу спадщини не входять: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об"єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я; право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законодавством; права та обов"язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Зобов"язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов"язаним з його особою і у зв"язку з цим не може бути виконане іншою особою, що передбачено ч.1 ст. 608 ЦПК України.
Як встановлено в судовому засіданні спірний договір позики укладався його сторонами – ОСОБА_10 (позикодавець) та ОСОБА_7 (позичальник), за умовами даного договору позикодавець передав, а позичальник прийняла у власність грошові кошти і відповідно до п.2 договору саме позичальник взяла на себе зобов"язання повернути позику. Отже, дане зобов"язання позичальника є нерозривно пов"язаним з його особою та не може бути виконаний іншою особою. За таких обставин, таке зобов"язання позичальника ОСОБА_7 не входить до складу спадщини і тому вимоги позивача до спадкоємців померлої є незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає доведеними вимоги за зустрічним позовом про визнання спірного договору позики недійсним, з огляду на наступне.
Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_7 зловживала спиртними напоями, лікувалась від алкоголізму, з 2005р. хворіла не цироз печінки, токсичну енцефалопатію, анемію з порушенням функції ходи. Останній період свого життя знаходилась в край тяжкому стані, замовлялася, часто була зовсім неадекватною, не впізнавала своїх дітей, а тому не могла при підписанні оспорюваного договору розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях відповідачів – дітей померлої ОСОБА_7, в акті обстеження житлових умов родини ОСОБА_7 від 02.12.2007р. зазначено, що квартира знаходиться у жахливому стані, потребує капітального ремонту та відсутні умови для проживання та повноцінного розвитку дитини (т.2 а.с.38). З повідомлення Печерського РУГУ МВС України в м.Києві від 26.01.2008р. вбачається, що родина ОСОБА_7 знаходиться на обліку з 10.02.2002р., оскільки батьки зловживають спиртними напоями та не виконують батьківських обов"язків по забезпеченню належних умов виховання та проживання неповнолітніх дітей (т.2 а.с.28).
Допитана в судовому засіданні в якості свідка нотаріус ОСОБА_8 не змогла повідомити суду подробиці укладання спірного договору, зазначаючи, що пройшло багато часу та вона не пам"ятає обставини укладання угоди та осіб, які її укладали.
Свідок ОСОБА_11 зазначив, що він з 2006р. приходив до ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_7 була постійно у нетверезому стані, з лютого 2007р. всіх виставляла з квартири, не впізнавала своїх дітей, була неадекватною, а з початку 2007р. майже не пересувалась, постійно лежала.
Відповідно до акту комплексної посмертної судової психолого-психіатричної експертизи №181 від 23.02.2011р. на ОСОБА_7, експертною комісією на підставі ретельного дослідження медичної документації та матеріалів справи, зроблений висновок, що в період укладення спірного договору позики 15.03.2007р. ОСОБА_7 страждала психічним розладом у формі хронічного алкоголізму з деградацією особистості та когнітивними порушеннями, при цьому наявні у неї у вказаний проміжок часу порушення психічної діяльності були такими, що суттєво впливали на її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними.
На думку суду, даний висновок, поряд з встановленими судом обставинами у справі, дає підстави вважати, що ОСОБА_7 вчинила спірний правочин у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки страждала психічним розладом у формі хронічного алкоголізму з деградацією особистості та когнітивними порушеннями.
Статею 225 ЦК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, вимоги за зустрічним позовом є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 225, 608, 1219 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 про стягнення боргу за договором позики – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним – задовольнити.
Визнати договір позики від 15 березня 2007р., укладений ОСОБА_10 та ОСОБА_7 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим номером 1525 – недійсним. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя
І. В. Литвинова