Нахімовський районний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі –Пус М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ "Жил-Уют"про визнання права користування житловим приміщенням, зобов’язання до вчинення певних дій та зустрічним позовом ТОВ "Жил-Уют"до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ордеру недійсним,

Позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача про визнання права користування житловою площею 65,4 кв.м. у житловому блоці №56 гуртожитку "Романтик", що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44, зобов’язання відповідача стягувати плату за проживання за ставками квартирної плати, встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду. Свої вимоги мотивували тим, що відповідно до ордеру №25 серії 57, який був виданий адміністрацією ТОВ "Жил-Уют"вони вселилися у житловий блок №56 гуртожитку "Романтик", що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44, та 09.03.2010 року були зареєстровані на спірній житловій площі. 12.03.2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір №32 оренди житлової плащі у гуртожитку, відповідно до п.3.1 якого він повинен був сплачувати платню за користування житловою площею в розмірі 451,52 гривень щомісяця. Однак відповідач у вересні 2010 року повідомив його про зміну розміру плати за проживання у гуртожитку, посилаючись на підвищення ринкових цін на комунальні послуги та кв.м. житлової площі. Вважає такі дії представника незаконними.

Відповідач ТОВ "Жил-Уют"звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсним ордеру на житлову площу у гуртожитку за №25 серії 57 на вселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у житлове приміщення №56, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44. Вимоги мотивовані тим, що вказаний ордер був виданий із порушенням порядку та умов надання житлової площі у гуртожитку, встановлені ст.ст. 127,128 ЖК УССР, тому повинен бути визнаний недійсним.

Представник відповідачів у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на підстави, що викладені у позові. Просить визнати за позивачами право користування житловою площею 65,4 кв.м. у житловому блоці №56 гуртожитку "Романтик", що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44 та зобов’язати відповідача стягувати плату за проживання за ставками квартирної плати, встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду. У задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Представник відповідача ТОВ "Жил-Уют"заявлені вимоги не визнав, зустрічний позов підтримав у повному обсязі. Просить визнати недійсним ордер на житлову площу у гуртожитку за №25 серії 57 на вселення ОСОБА_1, ОСОБА_2 у житлове приміщення №56, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44. У задоволенні первісного позову –відмовити.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що первісний позов та зустрічний позов задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що в березні 2010 року позивачу ОСОБА_1 з родиною на 2-х осіб ТОВ "Жил-Уют"був виданий спеціальний ордер №25 серії 57 на кімнату №56 в гуртожитку, яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44.

Згідно з п.2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ОСОБА_3 Миністрів УССР від 3 червня 1986 р. №208 (208-86-п) , гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.

Статтею 129 ЖК та п.10 Пунктом Примірного положення про гуртожитки (208-86-п) встановлено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер (додаток), який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Одночасно 12 березня 2010 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем був укладений договір №32 оренди житлової площі в гуртожитку, предметом якого є передання відповідачем позивачу ОСОБА_1 в оренду жилої площі розміром 65,4 кв.м. в житловому блоці №56 в гуртожитку "Романтік", яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44.

За теоретичним визначенням предметом позову є та його частина, яка характеризує матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача.

Із суті позовної заяви та пояснень сторін у судовому засіданні вбачається, що спір між ними виник не з приводу вселення в спірне житлове приміщення, а з приводу платні за користування жилим приміщенням. Метою звернення позивачів до суду є захист права останніх на жиле приміщення.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, враховуючи положення ст.ст. 3, 6, 11 ЦК України, приходить до висновку, що правовідносини сторін спору виникли на підставі договору №32 оренди житловий площі в гуртожитку від 12.03.2010 року, тобто між сторонами виникли цивільні правовідносини, які підлягають регулюванню главою 59 підрозділу 1 р. 3 кн. 5 ЦК України (435-15) , а право позивачів не підлягає захисту шляхом визнання права користування жилою площею з підстав, передбачених положеннями ЖК України (5464-10) .

Статтею 810 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу (435-15) , якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 821 ЦК України до договору найму житла, укладеного на строк до одного року (короткостроковий найом), не застосовуються положення частини першої статті 816, положення статті 818 та статей 822 - 824 цього Кодексу (435-15) .

Строк договору №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року встановлений сторонами з 12.03.2010 року до 31 грудня 2010 року, тобто на строк до одного року.

Згідно за ч. 1 та 2 ст. 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла . Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4. договору №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року встановлено, що розмір орендної платні підлягає односторонній зміні орендодавцем у випадках зміни цін, тарифів, інфляції, збільшення встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної платні, індексації основних засобів та в інших випадках, передбачених нормативними актами України, ОСОБА_3 и ОСОБА_3 Державної адміністрації м. Севастополя з письмовим повідомлення Орендаря за 10 (десять) календарних днів до зміни.

Тобто договором №32 оренди житловий площі в гуртожитку від 12.03.2010 року передбачене право відповідача змінювати розмір орендної платні в односторонньому порядку.

Суду не надано доказів того, що строк дії договору №32 оренди житловий площі в гуртожитку від 12.03.2010 року був продовжений сторонами.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.

Згідно з роз’ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у ч. 4 п. 10 постанови (v0002700-85) "Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України"від 12 квітня 1985 року №2, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.

Враховуючи наведене, а також ту обставину, що строк дії договору №32 оренди житлової площі в гуртожитку від 12.03.2010 року закінчився 31 грудня 2010 року, у суду немає законних підстав для визнання за позивачами права користування жилою площею розміром 65,4 кв.м. в житловому блоці №56 в гуртожитку "Романтік", яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44 та зобов’язання відповідача стягувати з позивачів платню за користування цей жилої площею за ставками квартирної плати (тарифам), встановлених для будинків державного та громадського житлового фонду, у зв’язку з чим первісний позов не підлягає задоволенню.

Зустрічний позов ТОВ "Жил-Уют"до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на вселення в житлове приміщення також не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Судом встановлено, що спільним рішенням адміністрації ТОВ "Жил-Уют"та ТОВ "Югсевморсервіс"від 5 березня 2010 року позивачам за первісним позовом було надано кімнату №56 гуртожитку "Романтик", яке розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Горпіщенко, 44. На підставі рішення про надання житла та згідно зі ст. 58 ЖК України відповідачам по зустрічному позову було видано ордер.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 (v0002700-85) судам слід мати на увазі, що виданий на жиле приміщення ордер може бути визнаним недійсним тільки на підставі умов ст. 59 ЖК України.

Згідно зі ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, що не відповідають дійсності, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Проте суду не надано доказів того, що спільне рішення адміністрації ТОВ "Жил-Уют"та ТОВ "Югсевморсервіс" від 5 березня 2010 року визнано недійсним.

Також суду не надано переконливих доказів того, що особою, яка видала ордер, були порушені положення ст. 59 ЖК України.

Вселення відповідачів по зустрічному позову до спірного житлового приміщення було здійснено на підставі ордеру, вони знялися з реєстрації з попереднього житла, зареєструвалися в спірному приміщенні, а згодом, 12.03.2010 р. був заключний договір №32 оренди житловий площі в гуртожитку, предметом якого є передання відповідачем позивачу ОСОБА_1 в оренду спірного житлового приміщення.

Керуючись ст.ст. 9, 59, 129 ЖК України, ст.ст. 3, 5, 6, 11, 810, 820, 821 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 64, 88, 212- 215 ЦПК України, суд

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ "Жил-Уют"про визнання права користування житловим приміщенням, зобов’язання до вчинення певних дій –відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ "Жил-Уют"до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання ордеру недійсним –відмовити.

рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.