127/21333/22 Про визнання рішення і дій щодо зняття з місця проживання незаконними - 08.05.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради на постанову Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Матківської М. В. та касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Слободянюка Миколи Володимировича на додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2022 року у складі судді Венгрин О. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2022 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), про визнання рішення і дій щодо зняття з місця проживання незаконними.

2. Позовна заява мотивована тим, що квартира по АДРЕСА_1 належить на праві власності третій особі ОСОБА_2 .

3. 18 серпня 2022 року за заявою ОСОБА_2 її було знято з реєстрації за зазначеною адресою відповідачем відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, про що їй стало відомо з листа Виконавчого комітету Вінницької міської ради.

4. Заява ОСОБА_2 не містить особистого підпису ОСОБА_2, з тексту заяви вбачається, що до заяви додано копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 та її ідентифікаційний номер.

5. Вказувала, що спори щодо її реєстрації в квартирі по АДРЕСА_1 між тими ж сторонами, з того ж предмету, а також спір про виселення позивача вже розглядались судами першої, другої та касаційної інстанцій.

6. Вважає, що зняття її з реєстрації місця проживання вчинено з порушенням норм Конституції, законодавчих норм та підзаконних актів, оскільки спірні правовідносини між нею та ОСОБА_2 щодо її реєстрації в квартирі виникли з 26 березня 2021 року, коли ОСОБА_2 придбала житло.

7. Зазначала, що на той момент діяла норма статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", відповідно до якої був вирішений спір про незаконність зняття позивача з реєстрації в цій квартирі, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2021 року була поновлена її реєстрація в квартирі.

8. Проте, стаття 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" була виключена на підставі Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) № 1871 від 05 листопада 2021 року, що дало можливість ОСОБА_2, скориставшись новим законом, повторно зняти її з реєстрації в житлі. Ухваленим рішенням про зняття з реєстрації місця проживання відповідач припинив її право на користування житлом, перебравши на себе функції суду.

9. Відповідач порушив норми статей 8, 11 Закону України "Про захист персональних даних", оскільки ОСОБА_2 надала відповідачу її персональні дані, які стали їй відомі у зв`язку з розглядом судових справ, учасниками яких були вона та ОСОБА_2 .

10. Враховуючи наведене просила суд визнати незаконними рішення і дії Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо зняття ОСОБА_1 з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 від 18 серпня 2022 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

12. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.

13. Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції зробив висновок, що дії Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради є законними, адже зняття позивача з зареєстрованого місця проживання відбулось на підставі пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

14. Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.

15. Визнано незаконним та скасовано рішення Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 18 серпня 2022 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

16. Здійснено розподіл судових витрат.

17. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

18. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у стягненні витрат на правничу допомогу.

19. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що зняття з зареєстрованого місця проживання на підставі Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) , який прийнято 05 листопада 2021 року, можливо після того, як на підставі його норм раніше проводилось декларування чи реєстрація місця проживання особи. Разом із тим, ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 як власник квартири, не декларували і не реєстрували місце проживання позивачки на підставі вимог цього закону.

20. Крім того, дія Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) не поширюється на відносини, пов`язані з виникненням, переходом та припиненням права власності на житло та права користування житлом.

21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_4 була зареєстрована в спірній квартирі з 1992 року на підставі інших, діючих на той час норм законодавства, які надавали право їй користуватися житлом, за яким було зареєстроване місце проживання.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

22. У вересні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради та представника ОСОБА_2 - Слободянюка М. В .

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - Слободянюка М. В .

25. Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року № 582/0/226-24 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві.

26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

27. У касаційній скарзі Департамент адміністративних послуг Вінницької міської ради, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

28. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційна скарга мотивована тим, що Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) регулює відносини у сфері надання послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

30. Вказує, що частиною другою розділу VIПрикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону визначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом не підлягає повторній реєстрації (декларуванню).

31. Частиною четвертою розділу VIПрикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону також визначено, що місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстарції/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування з реєстрації місця проживання, визначеного цим Законом.

32. Документи, надані ОСОБА_2, відповідали вимогам чинного законодавства, тому державним реєстратором прийнято рішення про зняття з задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивачки у квартирі, власницею якої є ОСОБА_2 .

33. У касаційній скарзі представника ОСОБА_2 - Слободянюка М. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та стягнути з позивачки витрати на правову допомогу в повному обсязі.

34. Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

35. Також як на підставі касаційного оскарження заявниця посилається на застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 02 червня 2023 року у справі № 357/9105/18, від 13 червня 2018 року у справі № 757/47925/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 361/6253/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі № 520/12026/19, від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 31 травня 2023 року у справі № 686/1866/22, від 29 травня 2023 року у справі № 336/5109/19, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18, від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

36. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано, що частиною третьої статті 1 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" визначено, що декларування місця проживання, реєстрація місця проживання (перебування) особи не є підставою для набуття такою особою права володіння, користування чи розпорядження житлом (у тому числі не є підставою для вселення чи визнання за особою права на проживання та/або права користування житлом), про проживання в якому особа повідомила.

37. Вказує, що апеляційний суд безпідставно ототожнює поняття зняття з реєстрації та виселення, оскільки лише виселення, яке відбувається за рішенням суду, в дійсності позбавляє особу права користування квартирою.

38. Також заявник вказує на наявність підстав для скасування додаткового рішення місцевого суду та стягнення з позивачки витрат на правову допомогу в повному обсязі.

39. Вважає, витрати, які позивачка має відшкодувати, є обґрунтованими, спірвмірними із складністю справи, тому у місцевого суду були відсутні підстави для їх зменшення.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

40. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від представника ОСОБА_2, - Слободянюка М. В., у якому вказано, що касаційна скаргу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради є обґрунтованою, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

41. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від ОСОБА_1, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спрстовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

42. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 26 березня 2021, зареєстрованого в реєстрі за № 415, є власником квартири АДРЕСА_2 .

43. 26 березня 2021 року ОСОБА_2 зареєструвала право власності на згадану квартиру, що слідує з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250020459 від 26 березня 2021 року.

44. В даній квартирі з 20 квітня 1992 року зареєстрована ОСОБА_1 .

45. Квартира знаходиться в іпотеці, іпотекодержателем є АТ КБ "ПриватБанк", що вбачається з іпотечного договору № VIPUGK00000474/1 від 26 березня 2021 року, укладеного між АТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_2, у зв`язку з чим АТ КБ "Приват Банк" був залучений судом до участі у справі як третя особа.

46. 16 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету ВМР (третя особа - ОСОБА_2 ) про визнання незаконним та скасування рішення відповідача про зняття її з реєстрації на підставі заяви власника квартири (справа № 127/10028/21).

47. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради від 26 березня 2021 року про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

48. Вказаними судовими рішеннями, які базуються на нормах чинного на той час Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (1382-15) встановлено, що з 20 квітня 1992 року у спірній квартирі було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1, а з 26 березня 2021 року місце проживання позивача в цій квартирі знято за заявою нового власника житлового приміщення ОСОБА_2 в порядку, визначеному вказаним Законом та Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207.

49. В подальшому в липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення (справа № 127/17899/21).

50. Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

51. З 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) .

52. На підставі норм цього закону 10 серпня 2022 року ОСОБА_2 як власник житла звернулась до Центру адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради із заявою про зняття з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . До заяви додала копії свого паспорту громадянина України, ідентифікаційного номера та договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 26 березня 2021 року, а також витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250020459.

53. Виконавчий комітет Вінницької міської ради листом від 25 серпня 2022 року № Б/01/113790/1-00-10 повідомив ОСОБА_1, що 18 серпня 2022 року місце її проживання знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.

Позиція Верховного Суду

54. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

55. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

56. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

57. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради підлягає задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_2 - задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо касаційних скарг по суті позовних вимог

59. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

60. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказувала, що зняття її з реєстрації в спірній квартирі відбулось з порушенням норм законодавства. При цьому позови про її реєстрацію та виселення були предметами розгляду в судах, якими визнано незаконність зняття її з реєстрації; вимоги ОСОБА_2 про її виселення залишено без задоволення.

61. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

62. З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" (1871-20) (далі - Закон №1871-IX (1871-20) ), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.

63. За положеннями пункту 2 частини першої статті 18 Закону № 1871-IX зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла.

64. Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

65. Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

66. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи.

67. Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 161/5576/23.

68. Відповідно до пункту 4 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1871-IX (1871-20) місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до дня набрання чинності цим Законом, обліковується в реєстрі територіальної громади, знімається з реєстрації/скасовується у порядку, встановленому для зняття/скасування зняття з реєстрації місця проживання, визначеного цим законом.

69. Судами встановлено, що 10 серпня 2022 року ОСОБА_2 як власник житла звернулась до Центру адміністративних послуг "Прозорий офіс" Вінницької міської ради з заявою про зняття з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 сторонньої особи ОСОБА_1 . До заяви додала копію свого паспорту громадянина України, копію свого ідентифікаційного номера, копію договору купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу від 26 березня 2021 року, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 250020459, згідно яких ОСОБА_2 з 26 березня 2021 року є власником зазначеної квартири.

70. Виконавчий комітет Вінницької міської ради повідомив ОСОБА_1 25 серпня 2022 року що місце її проживання 18 серпня 2022 року знято з реєстрації за адресою по АДРЕСА_1, відповідно до підпункту 2 пункту 1 статті 18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" та підпункту 5 пункту 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265.

71. Таким чином, з урахуванням подання ОСОБА_2 документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність порушень з боку Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради при прийнятті рішення від 18 серпня 2022 року про зняття ОСОБА_1 з зареєстрованого місця проживання, які прийнято за заявою власника квартири.

72. При цьому колегією суддів враховано, що у справі № 127/17899/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, постановою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

73. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній справі, суди виходили із того, що ОСОБА_1 ставиться до спірного жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, не втратила бажання користуватися ним у подальшому, і дії відповідача не свідчать про втрату з його боку інтересу до спірного житла.

74. Суди дійшли висновку, що існують достатні і тривалі зв`язки відповідача з конкретним місцем проживання - квартирою АДРЕСА_3, що у розумінні статті 8 Конвенції охоплюється поняттям "житло".

75. Також враховано, що доказів наявності у ОСОБА_1 іншого житла на праві власності немає.

76. Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

77. Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, яке відповідало вимогам закону, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_2 - Слободянюка М. В. стосовно стягнення судових витрат у повному обсязі

78. Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000 грн на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.

79. Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 серпня 2023 року апеляційний суд у зв`язку із скасуванням рішення місцевого суду та задоволенням позовних вимог дійшов висновку про наявність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції та відмовою у стягненні витрат на правничу допомогу.

80. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - Слободянюк М. В. просив стягнути заявлені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в повному обсязі.

81. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

82. Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).

83. Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

84. У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

85. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

86. Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

87. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

88. З матеріалів справи вбачається, що представником ОСОБА_2 надано суду копію договору про надання правової допомоги № 1 від 12 жовтня 2022 року, укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Слободянюком М. В., згідно якого гонорар адвоката становить 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді (а. с. 60-61).

89. Згідно копії платіжної інструкції № @2PL876753 від 28 листопада 2022 року та копії квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 114 травня 2023 року ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги № 1 від 12 жовтня 2022 року сплатила адвокату 4 000 грн і 6 492,40 грн, загальна сума витрат за правничу допомогу становить 10 492,40 грн. (а. с. 156 зворот, 157 зворот).

90. Також суду надано копію розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги (детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги) № 12/05/23/1Р від 12 травня 2023 року, з якого вбачається, що в період з 12 жовтня 2023 року по 31 грудня 2023 року адвокат витратив на надання правової (правничої) допомоги у справі № 127/21333/22 3,5 год, з 01 січня 2023 року по 12 травня 2023 року - 6,96 год.

91. Відповідно до копії акту приймання - передачі наданих послуг № 1 від 12 травня 2023 року загальна вартість витрат на правничу допомогу (виконавець - адвокат Слободянюк М.В.) складає 10 492,40 грн.

92. У травні 2023 року ОСОБА_1 подала до місцевого суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

93. Клопотання обґрунтованого тим, що визначений представником ОСОБА_2 розмір витрат на правничу допомогу не є співрозмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих послуг та ціною позову.

94. Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

95. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

96. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що дійсність та необхідність витрат на правничу допомогу є об`єктивно обґрунтованими, проте визначений розмір є очевидно завищеним і суперечить обставин справи та вимогам закону, тому наявні підстави для зменшення розміру витрат, які стягуються на користь ОСОБА_2 .

97. З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі № 450/1686/17, від 02 червня 2023 року у справі № 357/9105/18, від 13 червня 2018 року у справі № 757/47925/15-ц, від 19 вересня 2018 року у справі № 361/6253/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі № 520/12026/19, від 16 червня 2022 року у справі № 873/244/21 тощо.

98. Врахувавши наведене, колегія суддів дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_2 та скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду в частині відмови у стягнення витрат на правничу допомогу та залишенням в силі додаткового рішення суду першої інстанції.