450/2430/21 Про скасування державної реєстрації іпотеки (обтяження) - 08.05.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу" на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Мельничук І. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2021 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мані Флоу" (далі - ТОВ "Мані Флоу"), третя особа - державний реєстратор Глинянської міської ради Львівської області Кіріченко В. В. (далі - державний реєстратор Кіріченко В. В.), про скасування державної реєстрації іпотеки (обтяження).

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 мотивували тим, що їм на праві власності належать житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, та земельна ділянка, кадастровий номер 4623686600:01:001:0095, призначена для обслуговування вказаного житлового будинку, у рівних частинах (тобто по 1/2 частини).

Під час оформлення права власності на вказані об`єкти нерухомості у 2017 році жодних заборон та обтяжень на майно не існувало, однак у травні 2021 року позивачі дізналися, що державним реєстратором Кіріченком В. В. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 07 травня 2020 року, індексний номер витягу 208390136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130671142636, на житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4623686600:02:001:0095.

Відомості про іпотеку були внесені на підставі додаткового договору від 08 вересня 2006 року до договору іпотеки від 16 травня 2006 року, постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року, договору про відступлення права вимоги від 28 листопада 2019 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року.

Вважали, що у державного реєстратора Кіріченка В. В. не було підстав для внесення таких відомостей до Державного реєстру, оскільки відомості про наявність іпотеки на житловий будинок та земельну ділянку, що були в реєстрі відповідно до договору іпотеки та додаткового договору іпотеки від 08 вересня 2006 року, були змінені, обтяження - припинені, про що міститься відповідний запис у державному реєстрі в зв`язку із припиненням договору іпотеки та додаткових до нього договорів. Указували, що у постанові Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року та постанові Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року жодним чином не згадується про будь-який договір іпотеки чи додатковий договір, скасовані чи змінені іншим чином вони не були.

Крім того, вказані судові рішення на момент внесення нотаріусом відомостей до державного реєстру щодо припинення іпотеки на належне позивачам на цей час майно набрали законної сили. Стверджували, що державний реєстратор Кіріченко В. В., вийшов за межі своїх повноважень, вніс неправдиві відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині внесення запису про обтяження, наявність іпотеки на майно, яке належить позивачам, чим порушив їхнє право на власність.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 просили суд скасувати державну реєстрацію іпотеки (обтяження) внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 травня 2020 року, індексний номер витягу 208390136, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130671142636, на житловий будинок на АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер 4623686600:02:001:0095.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.

Скасовано державну реєстрацію обтяження (іпотеки), внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 07 травня 2020 року, номер запису про іпотеку 36429662, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130671142636, на житловий будинок на АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію обтяження (іпотеки), внесену до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про іпотеку 36429871, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1130642146236, на земельну ділянку, кадастровий номер 4623686600:02:001:0095.

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ "Мані Флоу" залишено без задоволення, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2022 року - без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державний реєстратор Кіріченко В. В. вчинив державну реєстрацію іпотеки стосовно нерухомого майна ОСОБА_3 як іпотекодавця у той час, як власниками об`єктів нерухомого майна, на момент реєстрації обтяження, були позивачі, тому наявність накладеного обтяження (іпотеки) на майно порушує права позивачів щодо права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вказав, що станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги (28 листопада 2019 року ) житловий будинок та земельна ділянка належали ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року, а отже, на вказане майно була припинена 27 грудня 2016 року, а відтак іпотека на спірне майно була припинена задовго до укладення договору купівлі-продажу та не могла бути передана новому іпотекодержателю в особі ТОВ "Мані Флоу".

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що ні Публічне акціонерне товариство "БГ Банк" (далі - ПАТ "БГ Банк", банк) як первісний кредитор, ні ТОВ "Мані Флоу" не надавали згоди на відчуження предмета іпотеки, суд апеляційної інстанції вказав, що право іпотеки ПАТ "БГ Банк" припинено на підставі листа ПАТ "БГ Банк" від 14 листопада 2014 року про припинення обтяжень та іпотеки у зв`язку з повним виконанням зобов`язань іпотекодавцем ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ТОВ "Мані Флоу" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 травня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 липня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із Пустомитівського районного суду Львівської області, іншим учасникам справи надіслано копії касаційної скарги.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

11 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц (провадження № 14-124цс19) та у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 199/7135/16-ц (провадження № 61-9467св19), від 08 жовтня 2020 року у справі № 916/1031/19, від 01 жовтня 2020 року у справі № 761/24810/14 (провадження № 61-3647св19), від 09 вересня 2020 року справі № 175/807/15 (провадження № 61-13760св19), від 10 серпня 2020 року у справі № 202/5323/16-ц (провадження № 61-18285св18), від 08 липня 2020 року у справі № 643/4636/16-ц (провадження № 61-5157св19), від 24 квітня 2020 року у справі № 496/2012/17 (провадження № 61-13135св19), 05 лютого 2020 року у справі № 0418/6189/2012 (провадження № 61-21325св18), від 22 січня 2020 року у справі № 646/4428/16-ц (провадження № 61-24523св18).

Суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Так, висновки про припинення іпотеки внаслідок повного погашення боргу ґрунтуються на зазначеному в акті перевірки державного реєстратора листі банку як первісного кредитора про відсутність боргу. Отже, судами помилково враховано такий доказ, як лист банку про відсутність боргу, оригінал якого не досліджувався в судовому засіданні та дійсність якого заперечується як первісним кредитором ПАТ "БГ Банк", так і його правонаступником - ТОВ "Мані Флоу".

Натомість, належним доказом, що підтверджує наявність чи відсутність заборгованості, є виключно первинні документи, зокрема банківська виписка з рахунку.

Вказує, що придбавши 28 листопада 2019 року у ПАТ "БГ Банк" право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ОСОБА_3, єдиним кредитором та іпотекодержателем якого було ПАТ "БГ Банк", ТОВ "Мані Флоу" не втратило статус іпотекодержателя, іпотека не була припиненою і підстав для зняття записів про іпотеку та відповідних обтяжень не було.

Якщо не було досягнуто жодної з підстав, указаних у статті 17 Закону України "Про

іпотеку" щодо припинення іпотеки, то відсутність запису про іпотеку не є підставоювважати, що іпотечний договір припинився чи кредитор не може задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

Суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили доводи ТОВ "Мані Флоу" щодо підтвердження правомірності його вимог до позивачів як правонаступників іпотекодавця, а саме: дійсність договору про відступлення прав вимоги від 28 листопада 2019 року № 11-2019-8; дійсність вимоги ТОВ "Мані Флоу" за кредитним та іпотечним договорами (наявна та непогашена заборгованість, яка обліковувалась у банку на момент відступлення прав вимоги до нового кредитора, тобто станом на 2019 рік), що було перевірено та встановлено уповноваженими працівниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України під час інвентаризації неплатоспроможного банку та засвідчено документами публічного аукціону, засвідчено розмір заборгованості в укладених та посвідчених договорах відступлення за основним зобов`язанням та за іпотечним договором; відсутність належних та достовірних доказів сплати заборгованості за кредитом, яким можуть бути виключно первинні документи, зокрема банківська виписка з рахунку, чеки, квитанції, платіжні доручення, а такий доказ, як копія листа працівника банку про відсутність боргу (оригінал якого відсутній), є недостовірним та недопустимим доказом, не є і не може бути доказом відсутності боргу; дійсність договору іпотеки та законні підстави щодо необхідності поновлення запису про реєстрацію іпотеки та обтяження; те, що укладення договору купівлі-продажу іпотечного майна від 19 грудня 2017 року між первісним іпотекодавцем ОСОБА_3 та позивачем без згоди кредитора є порушенням вимог статей 9, 13 Закону України "Про іпотеку" та порушенням умов договору іпотеки, що має виключати принцип добросовісності набувача іпотечного майна.

Доводи особи, яка подала відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив, у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Звертають увагу, що ухвалою Господарського суду Київської області від 12 березня 2020 року у справі № 911/2658/19 за позовом ПАТ "БГ Банк", правонаступником якого є ТОВ "Мані Флоу", задоволено заяву ТОВ "Мані Флоу" про залишення без розгляду позову, пред`явленого до ТОВ "ФК "Марко Поло", про застосування наслідків недійсності правочину та скасування внесених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І. А. на підставі недійсного договору про відступлення прав вимоги від 14 листопада 2014 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про застосування наслідків недійсності правочину та внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про обтяження рухомого майна.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" та ОСОБА_3 укладений кредитний договір № KF-0261 із додатковими угодами, згідно з умовами якого ОСОБА_3 відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті із загальним лімітом у сумі 329 000,00 доларів США.

Крім того, 16 травня 2006 року між ОСОБА_3 та Відкритим акціонерним товариством "Універсальний Банк Розвиту та Партнерства" укладений договір іпотеки, згідно з умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 травня 2006 року № KF-0261 ОСОБА_3 передає, а Відкрите акціонерне товариство "Універсальний Банк Розвиту та Партнерства" приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме:

- житловий будинок, реєстраційний номер 15901229, загальною площею 533,0 кв. м, житловою площею 245,0 кв. м, та земельну ділянку площею 0,1922 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0095, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_3 .

На підставі рішення Загальних зборів учасників (протокол від 16 травня 2008 року № 3) Національним банком України 11 листопада 2008 погоджено нову редакцію Статуту банку, пов`язану зі зміною назви банку з Відкритого акціонерного товариства "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства" на Відкрите акціонерне товариство "БГ Банк". Відкрите акціонерне товариство "БГ Банк" виступило правонаступником усіх прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства "Універсальний Банк Розвитку та Партнерства".

На виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) , відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банку (протокол від 10 березня 2011 року № 2) змінено найменування банку на Публічне акціонерне товариство "Банк Перший".

Публічне акціонерне товариство "Банк Перший" є правонаступником прав та зобов`язань Відкритого акціонерного товариства "БГ Банк" .

Відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів банк у (протокол від 29 липня 2014 року № 2) змінено найменування банку на ПАТ "БГ Банк". ПАТ "БГ Банк" є правонаступником усіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства "Банк Перший".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року у справі № 910/2924/15-г, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року, визнано недійсними договори про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року та від 14 листопада 2014 року, зареєстровані в реєстрі за № 1025, та укладені між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "ФК "Марко Поло", та застосовано наслідки недійсності правочину - договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року шляхом зобов`язання ТОВ "ФК "Марко Поло" повернути ПАТ "БГ Банк" оригінали документів.

Згідно з договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28 листопада 2019 року № 11/2019-8, укладеним між ПАТ "БГ Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Луньо І. В., та ТОВ "Мані Флоу", ПАТ "БГ Банк" відступив шляхом продажу ТОВ "Мані Флоу" належні банку, а ТОВ "Мані Флоу" набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до боржника, який зазначений у додатку № 1 до договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників за договорами відступлення права вимоги за кредитними договорами з відстрочкою платежів та за іншими правочинами.

Відповідно до додатку № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги ТОВ "Мані Флоу" отримало право вимоги за кредитним договором від 16 травня 2006 року № KF-0261.

На виконання договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28 листопада 2019 року № 11/2019-8 між ПАТ "БГ Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Луньо І. В., та ТОВ "Мані Флоу" укладений договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 28 листопада 2019 року № 679.

За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію обтяження від 07 травня 2020 року № 39483877, поданої ОСОБА_5, представником ТОВ "Мані Флоу" (код 42739750), державним реєстратором Кіріченком В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 травня 2020 року № 52163460, на підставі якого в розділі № 1130671146236 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, внесено запис про іпотеку № 36429662; Іпотекодержатель - ТОВ "Мані Флоу", іпотекодавець - ОСОБА_3 .

Крім того, державним реєстратором Кіріченком В. В. вчинені реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:02:001:0095, розділ № 1130642146236, при внесенні запису про іпотеку № 36429871.

З акта за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора Глинянської міської ради Золочівського району Львівської області Кіріченка В. В. від 30 липня 2021 року, який не заперечувався та не оскаржувався, а отже, є чинним, вбачається, що право іпотеки ПАТ "БГ Банк" було припинене на підставі листа ПАТ "БГ Банк" від 14 липня 2014 року про припинення обтяжень та іпотеки у зв`язку з повним виконанням зобов`язань іпотекодавцем ОСОБА_3 . Водночас державний реєстратор Кіріченко В. В. провів державну реєстрацію іпотеки стосовно ОСОБА_3 як іпотекодавця у той час, як власниками об`єкта нерухомого майна на момент реєстрації обтяження були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках. Тобто державна реєстрація іпотеки щодо зобов`язань попереднього власника проведена після державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за новими правонабувачами, які не були стороною відповідного іпотечного договору.

В акті встановлено, що аналогічні порушення допущені державним реєстратором Кіріченком В. В. при проведенні реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4623686600:02:001:0095, розділ № 1130642146236, при внесенні запису про іпотеку № 36429871.

Комісія дійшла висновку про те, що за результатами камеральної перевірки встановлено, що державний реєстратор Кіріченко В. В. провів державну реєстрацію обтяження на об`єкти нерухомого майна з порушенням вимог пункту 4 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на підставі документа, який не дає змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав, та пункту 7 частини першої статті 24 Закону, а саме: заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем. Отже, камеральною перевіркою встановлено, що державним реєстратором Кіріченком В. В. порушено вимоги пункту 12 Порядку № 1127, пункту 2 частини третьої статті 10, пунктів 4, 7 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Комісія зазначила, що на лист Мін`юсту від 14 липня 2021 року № 3354/19.2.1/9-21, направлений відповідно до пункту 13 Порядку №990, будь-яких пояснень від державного реєстратора впродовж проведення камеральної перевірки не надійшло.

Із договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 16 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., встановлено, що ОСОБА_4 безоплатно передає у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1922 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з розташованим на ній житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з указаним договором земельна ділянка та житловий будинок належать дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу від 19 грудня 2017 року.

Відповідно до договору дарування 1/2 частки земельної ділянки та 1/2 частки житлового будинку від 22 січня 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченим приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Віблим Л. З., ОСОБА_1 безоплатно передає у власність ОСОБА_2 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1922 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з розташованим на ній 1/2 часткою житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 533,0 кв. м, житловою площею 245,0 кв. м, що знаходитися за адресою: АДРЕСА_1 ; та по 1/2 частки земельної ділянки площею 0,1922 га, кадастровий номер 4623686600:02:001:0095, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ТОВ "Мані Флоу" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Щодо скарження рішення державного реєстратора

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є нотаріус, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Повноваження державного реєстратора встановлені частиною другою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", до яких, зокрема, належать прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та про відмову в державній реєстрації.

У пункті 7 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено підстави для відмови в державній реєстрації прав, а саме заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Судами встановлено, що представник ТОВ "Мані Флоу" 07 травня 2020 року подало заяву про державну реєстрацію обтяження на нерухоме майно. За результатами розгляду згаданої заяви, державний реєстратор Кіріченко В. В. 07 травня 2020 року прийняв рішення № 52163640, згідно з яким до Державного реєстру іпотек внесено запис про обтяження нерухомого майна, а саме: житлового будинку, загальною площею 533 кв. м, житловою площею - 245 кв. м, та земельної ділянки, кадастровий номер 4623686600:02:001:0095, розташованих, за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками цього майна, згідно з договорами дарування від 16 січня 2020 року та від 22 січня 2020 року, у рівних частках є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . При цьому іпотекодержателем цього майна є ТОВ "Мані Флоу", іпотекодавцем - ОСОБА_3 .

З урахуванням фактичних обставин справи, вбачається, що державний реєстратор Кіріченко В. В. учинив державну реєстрацію іпотеки стосовно нерухомого майна ОСОБА_3 як іпотекодавця у той час, як власниками об`єктів нерухомого майна на момент реєстрації обтяження були позивачі.

Таким чином, державний реєстратор порушив вимоги пункту 7 частини першої, частину другу статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову та скасування рішення реєстратора про обтяження.

Щодо висновків суду апеляційної інстанції про припинення іпотеки

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Змістом частин першої, другої статті 590 ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

За змістом статті 11 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи регулюється статтею 23 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких, зокрема, належать: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до цього закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.

Співвідношення зазначених положень законодавства дає змогу дійти висновку про те, що Закон України "Про іпотеку" (898-15) є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України "Про іпотеку" містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 668/9978/15-ц (провадження № 14-124цс19)), на яку як на підставу касаційного оскарження посилався заявник.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що іпотека на спірне майно була припинена 27 грудня 2016 року, тобто задовго до укладення 22 грудня 2017 року договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, тому на могла бути передана новому іпотекодержателю, не ґрунтуються на нормі закону з огляду на таке.

10 грудня 2014 року Комісією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договорів ПАТ "БГ Банк" на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Комісією встановлено, що договори про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року та від 14 листопада 2014 року укладені між ПАТ "БГ Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло" в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним (у діях керівника банку, зокрема, вбачалася ознаки кримінального правопорушення).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2015 року, яка постановою Вищого господарського судом України від 16 березня 2016 року залишена без змін, у справі № 910/2924/15-г за позовом ПАТ "БГ Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло" про визнання нікчемних правочинів недійсними застосовано наслідки недійсності правочину - договору про відступлення права вимоги від 12 листопада 2014 року шляхом зобов`язання ТОВ "Фінансова компанія "Марко Поло" повернути ПАТ "БГ Банк" оригінали всіх документів, які зазначені в акті прийому-передачі документації, зокрема кредитного договору від 16 травня 2006 року № КF-0261 (ОР), договору від 08 вересня 2006 року № 1 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 16 травня 2006 року № КF-0261 (ОР), договору від 19 вересня 2012 року № 2 про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 16 травня 2006 року № КF-0261(ОР) назва контрагента - ОСОБА_3 (пункт 11 постанови).

Таким чином, єдиним кредитором ОСОБА_3 та іпотекодежателем спірних будинку і земельної ділянки згідно з вимогами частини першої статті 236 ЦК України залишився ПАТ "БГ Банк". Внесення 27 грудня 2016 року приватним нотаріусом Шароваровю О. до Державного реєстру іпотек відомостей про припинення обтяження на спірне майно (про що в позовній заяві вказували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) цих висновків не спростовують.

У подальшому, згідно з договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28 листопада 2019 року № 11/2019-8, укладеним між ПАТ "БГ Банк", від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БГ Банк" Луньо І. В., та ТОВ "Мані Флоу", ПАТ "БГ Банк" відступив шляхом продажу ТОВ "Мані Флоу" належні банку, а ТОВ "Мані Флоу" набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до боржника.

Відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, оскільки у момент передачі майна в іпотеку іпотекодавець не був її власником.

Іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20)).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, пославшись на такий доказ, як акт, складений 30 липня 2021 року за результатами проведеної камеральної перевірки у Державному реєстрі речового права, у якому зазначено про наявність листа про відсутність заборгованості перед банком від 14 листопада 2014 року, виданого ПАТ "БГ Банк"; дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитним договором № KF-0261, укладеним 16 травня 2006 року між банком та ОСОБА_3, відсутня на підставі листа ПАТ "БГ Банк" від 14 листопада 2014 року, тому зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки, яке є похідним від основного зобов`язання, є припиненими.

Колегія суддів не може погодитися з вказаними висновками з огляду на таке.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

З урахуванням приписів статей 80, 81, 89 ЦПК України, колегія суддів уважає, що лист банку від 14 листопада 2014 року про припинення обтяжень та іпотеки у зв`язку з повним погашенням боргу іпотекодавцем ОСОБА_3, який новий кредитор ТОВ "Мані Флоу" не визнавав у судових засідання та про який лише зазначено у акті камеральної перевірки (матеріали справи не містять оригіналу листа чи його копії), не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 77, 78 ЦПК України.

Інших доказів первинних документів щодо припинення зобов`язання ОСОБА_3 перед ПАТ "БГ Банк" внаслідок виконання кредитного зобов`язання, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", позивачі на порушення вимог статей 12, 81 ЦПК України суду не надали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про те, що право іпотеки ПАТ "БГ Банк" було припинено на підставі листа ПАТ "БГ Банк" від 14 листопада 2014 року про припинення обтяжень та іпотеки у зв`язку з повним виконанням зобов`язань іпотекодавцем ОСОБА_3, враховуючи відсутність вказаного документа (його копії) в матеріалах справи, ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням приписів частини першої статті 2 ЦПК України особа, яка вважає, що її право порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин.

У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Оскільки у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про припинення іпотеки на спірне нерухоме майно на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку", тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні шляхом виключення цих висновків із її мотивувальної частини.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а постанову Львівського апеляційного суду від 29 червня 2023 року змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини висновку про припинення іпотеки ПАТ "БГ Банк" на підставі статті 17 Закону України "Про іпотеку" у зв`язку з повним виконанням зобов`язань іпотекодавцем ОСОБА_3 . В іншій частині постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.