Вільнянський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді Кіяшко В.О.,

при секретарі Тарасової О.М.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача –адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма "Петрше Травня", ОСОБА_4 про розірвання договору оренди стягнення матеріальної і моральної шкоди,

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства Агрофірма "Петрше Травня", ОСОБА_4 про розірвання договору оренди стягнення матеріальної і моральної шкоди в позові посилаючись на те, що 23.09.2005р. між ним та відповідачем Приватним підприємством Агрофірма "Перше Травня"в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі.

Відповідно до умов договору, відповідач взяв на себе зобов’язання щодо виконання умов договору, та згідно п. 9 визначена орендна плата на рік.

В пункті 11 вказано, що орендна плата сплачується у термін до 01.03. кожного року.

В порушення умов Договору оренди відповідач не виконав свого зобов’язання про своєчасне внесення орендної плати, мотивуючи це відсутністю грошей, заборгованість виникла за 2009 та 2010рр., яка складала 3000грн., і тільки, коли він звернувся до суду з позовом, напередодні слухання справи, відповідача виплатив йому заборгованість по орендній платі.

Крім того спірний договір був укладений з відповідачем 23.09.2005р., а зареєстрував він його в ДЗК тільки 03.06.2008р., що суттєво порушує право позивача, так як він свого волевиявлення на це не давав, на подовження дії договору до 2013р. не згоден.

У зв’язку з чим він змушений звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача, позивач позов підтримали, просили суд його задовольнити на тих підставах, що в ньому зазначені.

Відповідач, представник відповідача у судове засідання не з’явилась про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили, письмових заперечень на позов не надіслали. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 глави 8 ЦПК України (1618-15) .

Суд, заслухав пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані законом – статтями 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", а також статтями 610, 651 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що 23.09.2005р. між ОСОБА_1 та Приватним Підприємством Агрофірма "Перше Травня" в особі директора ОСОБА_4 був укладений договір оренди землі, який зареєстрований Запорізькою регіональною філією центру ДЗК 03.06.2008р. за № 040826000140. (арк.с. 27, 29, 44 - 52).

Згідно п. 9 Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі на кожен календарний рік;

- грошова –1050грн.;

- натуральна –зерно 2500кг, олія 20кг, мука 50кг, сонях 100кг, солома 1000кг.;

- відробіткова –оранка городу до 0,5га.

Згідно п. 11 орендна плата вноситься до 01.03. наступного року (арк.с. 45).

Відповідач належним чином не виконував умови договору у зв’язку з чим виникла заборгованість за 2009р. та 2010р. в сумі 3000грн., які позивач отримав після звернення до суду.

При цьому орендна плата повинна бути виплачена орендарем у сумі 1050грн. до 01.03.2009, 01.03.2010р., чого орендарем у зазначені строки не було здійснено.

Згідно з Договором оренди (п.п. 35-37) підставами для його дострокового розірвання являється, зокрема, взаємна згода сторін; рішення суду про розірвання договору за вимогою однієї із сторін у випадку невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

За змістом п. "д"ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою являться систематична несплата орендної плати.

Крім цього за вимогами Земельного Кодексу України (2768-14) (ст. 125) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) (ст. 18) право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. До цього приступати до використання земельної ділянки забороняється.

Нормами ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені зокрема ч. 3,5 статті 203 цього Кодексу, а саме вимог про те, що волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже договір оренди набуває дійсності при укладанні його у письмовій формі додержанням вимог земельного і цивільного законодавства та його державної реєстрації. При не зазначені цього строку у договорі оренди державна його реєстрація здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства, а саме у відповідності до вимог ч. 2 ст. 644 ЦК України –на протязі строку нормально необхідної для такої реєстрації.

З матеріалів справи слідує, що при укладанні 23.09.2005р. договору оренди землі за відсутності його державної реєстрації він не був чинним, виконання його умов було заборонено у законодавчому порядку.

На час його державної реєстрації, яка була здійснена за межами нормально необхідного строку для цього, а саме через майже 3 роки, 03.06.2008р., цей договір вже не відтворював волю власника землі на його укладання і не був спрямований на реальне його виконання.

Тому суд, приходить до висновку, що договір оренди землі від 23.09.2005р. було сторонами укладено і зареєстровано з порушенням вищезазначених вимог земельного і цивільного законодавства.

Зважаючи на вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно розірвання договору оренди ґрунтуються на Законі, відповідають фактичним обставинам справи тому підлягаю задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення моральної шкоди, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної в наслідок їх порушених прав і свобод та законних інтересів встановлюється Конституцією України (254к/96-ВР) , зокрема ст.ст. 32, 56, 62 та іншими чинними законодавчими актами України.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. (v0004700-95) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

В п. 2 цієї постанови зазначено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачені нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень (нормами Конституції України (254к/96-ВР) встановлено право на відшкодування моральної шкоди у випадках заподіяння моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (ст. 32), заподіяння моральної шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56), безпідставного засудження особи (ст. 62).

- у випадках, передбачених статтями 23, 1167 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяну моральну шкоду ( Закону України "Про інформацію" (2657-12) , Закону України "Про авторське право");

- при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування (немайнової) шкоди.

Таким чином особа, має право на звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди у випадках, якщо це право передбачене відповідним законодавством України.

Чинним законодавством України не встановлено відповідальність за моральну шкоду, заподіяну невиконанням або неналежним виконанням стороною договірних зобов’язань, в тому числі зобов’язань за договором оренди, за винятком випадків порушення прав споживачів.

Таким чином особа, яка є стороною договору оренди земельної ділянки, не має права на відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору іншою стороною.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу, то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.3 ст. 85 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року "Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) (п.2 додатку) передбачено, що втрачений заробіток стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абз. 3 п.2 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (100-95-п) . Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час, виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, сумарно у судових засіданнях представник позивача –адвокат ОСОБА_2 провела 1 годину. Докази, що сплачені позивачем 2300 грн. (арк.с. 11) становили саме компенсація втраченого нею за цей час заробітку, надані суду не були.

Зважаючи на вказані обставини, в рахунок компенсації понесених позивачем судових витрат, як пов’язаних із явкою представника до суду, суд вважає за можливе стягнути з відповідача витрати у сумі 340 гр., виходячи при цьому з того, що розмір мінімальної заробітної плати на час розгляду справи складав 960грн., а граничний розмір оплати роботи адвоката за годину становить 40% розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати . Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 208, 209, 212- 215, 224- 228 ЦПК України, суд -

Цивільний позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Агрофірма "Петрше Травня", ОСОБА_4 про розірвання договору оренди стягнення матеріальної і моральної шкоди, –задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі, укладений 23.09.2005р. між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Агрофірма "Перше травня"в особі директора ОСОБА_4, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ЦДЗК 03.06.2008р. за № 040826000140.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма "Перше Травня"на користь ОСОБА_1 витрати понесені на юридичну допомогу (компенсації витрат пов’язаних із явкою до суду) в розмірі 340грн.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма "Перше Травня"на користь ОСОБА_1 судові витрати –судовий збір у розмірі 37грн., та витрати на ІТЗ у розмірі 120грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

рішення набуло чинності має силу Закону України та підлягає виконанню.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи Справа № 2-0805-202/2011 в архіві Вільнянського районного суду Запорізької області.

25.05.2011

заяву задоволено частково