629/2698/23 Про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди землі - 08.05.2024 Прийняття

ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, який зареєстровано 01 квітня 2021 року, та передано відповідачу в оренду на 10 років 5 місяців земельну ділянку, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 777451, загальною площею 7,2492 га, яка розташована на території Царедарівської сільської ради, Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" Харківської області. Зазначала, що за користування земельною ділянкою орендар зобов`язався сплачувати їй орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за повний рік користування.

Вказувала, що відповідно до витягу № НВ-9914991662023 із технічної документації з нормативної оцінки земельних ділянок від 14 березня 2023 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 252 250,06 грн, тому орендна плата за 2021/2022 роки складала 22 525,00 грн.

Позивач зазначала, що з 2021 року по 2022 рік включно відповідач не сплачує орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою. За 2021-2022 роки відповідачем запропоновано сплатити орендну плату у розмірі 10 153,06 грн, що підтверджується заявою від 15 березня 2023 року.

27 березня 2023 року її представником направлено лист-претензію про сплату орендної плати за 2021-2022 роки у повному обсязі, що складає 22 525,01 грн та добровільно розірвати договір оренди землі за згодою сторін за порушення умов договору, а також надання другого екземпляру договору оренди землі. Проте, відповідачем жодних дій зроблено не було.

За вказаних обставин протягом 2021-2022 року відповідач унаслідок невиконання своїх обов`язків, передбачених договором, порушив її права, як орендодавця щодо сплати орендної плати згідно з договору оренди землі, що є фактом систематичної несплати орендної плати.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ФОП ОСОБА_2 на її користь за 2021-2022 роки грошові кошти за невиплачену орендну плату в розмірі 22 525,00 грн; розірвати договір оренди землі від 01 квітня 2021 року укладений між нею та ФОП ОСОБА_2, на земельну ділянку, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010; стягнути з відповідача на її користь понесений судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня

2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФОПОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за невиплачену орендну плату за 2021-2022 роки у розмірі 22 525,00 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

1 073,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору та систематичної несплати орендної плати, оскільки відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за 2021-2022 роки, проте позивачка відмовлялася її отримувати.

Щодо стягнення орендної плати за 2021-2022 роки, то суд взявдо уваги, що позивачем не була отримана орендна плата за цей період, а відповідач не заперечував проти розміру орендної плати.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року в оскаржуваній частині (щодо розірвання договору оренди землі) залишено без змін.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та не переглядалося.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справи відсутні докази сплати ФОП ОСОБА_2 позивачу орендної плати за 2021-2022 роки, проте він намагався її сплатити, зокрема, направляв на адресу ОСОБА_1 відповідні заяви, в яких пропонував отримати орендну плату за цей період. ОСОБА_1 орендну плату відмовлялася отримувати, тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка ухилялася від отримання орендної плати, створювала різні підстави для цього, бажаючи розірвати спірний договір оренди землі для самостійного використання земельної ділянки. У діях орендаря суд не встановив ознак умисної або систематичної несплати орендної плати та вважав, що відповідна невиплата обумовлена виключно недобросовісністю орендодавця.

Також суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Попов А. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволення позову ОСОБА_1 скасувати й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в зазначеній частині.

Отже, судові рішення в іншій частині в касаційному порядку не оскаржуються, тому в силу статті 400 ЦПК України не переглядаються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження

у цій справі, витребувано цивільну справу № 629/2698/23 із Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попова А. О., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині є незаконними та необґрунтованими, судами неправильно застосовано норми матеріального права й порушено норми процесуального права.

Зазначає, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності в діях орендаря ознак систематичної несплати орендної плати, оскільки, відповідно до пункту 10 договору оренди орендна плата вноситься з 01 серпня по 01 грудня кожного року. При цьому, вказує, що у матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем орендної плати за 2021-2022 роки, проте відповідач направляв на адресу

ОСОБА_1 заяви від 21 грудня 2022 року, від 15 березня 2023 року, від 05 травня 2023 року, в яких пропонував отримати їй орендну плату за цей період, на початку січня 2023 року дружина відповідача приносила орендну плату.

Разом з тим, відповідач тільки після спливу двох років почав повідомляти

ОСОБА_1 про отримання орендної плати, що свідчить про те, що відповідач належним чином і вчасно не виконував своїх зобов`язань за договором оренди. Таким чином, станом на 21 грудня 2022 року, коли відповідачем вперше було направлено позивачу повідомлення про отримання орендної плати, вже існувало систематичне (два випадки) порушення договору оренди земельної ділянки, що є підставою для розірвання такого договору. Крім того, самі лише дії орендаря щодо наміру сплатити орендну плату не свідчать про виконання зобов`язання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 листопада

2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61 - 8740 св 23).

Крім того, вказує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті "д" частини першої

статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). Водночас систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив від представника

ФОП ОСОБА_2 - адвоката Красноперова С. Г., в якому зазначається, що оскаржувані судові рішення судів є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга підлягає відхиленню, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками судів. При цьому зазначає, що

ФОП ОСОБА_2 належним чином виконує умови договору оренди земельної ділянки, а позивач свідомо ухиляється від отримання орендної плати, чим перешкоджає користуватися земельною ділянкою та вводить в оману суд,

у такий спосіб штучно створює підстави для розірвання договору.

Крім того, посилається на висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 551/542/20, який вказав, що заборгованість по орендній платі не є наслідком винної поведінки орендаря з невиплати орендної плати, оскільки вона утворилась внаслідок свідомого ухилення орендодавцем від одержання орендної плати з метою припинення орендних правовідносин з відповідачем, а тому не може бути підставою для розірвання договорів оренди землі. При цьому, судам необхідно з`ясувати, чи ухилялася сторона по договору від одержання орендної плати за вищевказаний період, чи намагався він у такий спосіб штучно створити підстави для розірвання оспорених договорів оренди землі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 7,2492 га, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010, для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Царедарівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" Харківської області на підставі розпорядження голови Лозівської райдержадміністрації від 10 грудня 2002 року

№ 596, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 26 грудня 2002 року, серія Р2 № 777451 (а. с. 11).

01 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ФОПОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 7,2492 га сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Царедарівської сільської ради Колективного сільськогосподарського підприємства "Жовтень" Харківської області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 6323985500:01:000:0010. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням індексації на 01 січня 2021 року становить 200 000,00 грн.

Пунктом 7 договору передбачено, що термін дії договору вказано до 01 вересня

2031 року з урахуванням ротації основної сівозміни. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з пунктів 8-13 цього договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 % він нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 10 000,00 грн, або за заявою орендодавця у натуральній формі рослинницькою продукцією на дану суму.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата вноситься з 01 серпня до 01 грудня кожного року.

Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України (2755-17) , підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,1 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Пунктами 32-36 цього договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Дострокове розірвання цього договору має здійснюватися за умови письмового попередження іншої сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення осінньо-польових робіт.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців (а. с. 92-95).

16 квітня 2021 року ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 складено акт прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди від 16 квітня 2021 року (а. с. 96).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 253511896 від 20 квітня 2021 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна

№ 332976627 від 22 травня 2023 року, ОСОБА_2 на підставі договору оренди землі, виданого 01 квітня 2021 року, є орендарем земельної ділянки за кадастровим номером: 6323985500:01:000:0010, та сплачує орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату в розмірі 5% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за один повний рік користування (а. с. 12, 13-14, 97).

Відповідно до витягу № HB-9914991662023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 14 березня 2023 року вбачається, що грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6323985500:01:000:0010 становить 252 250,06 грн (а. с. 18,63).

21 грудня 2022 року ФОП ОСОБА_3 надіслав заяву ОСОБА_1 із запропонуванням отримати орендну плату за 2022 рік в сумі 30 000,00 грн згідно з укладеного договору оренди землі від 01 квітня 2021 року, за адресою:

АДРЕСА_1, попередньо узгодивши час за вказаним телефоном. Дана заява отримана ОСОБА_1

30 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 61, 62).

15 березня 2023 року ФОП ОСОБА_2 надіслав заяву (повторну) ОСОБА_1 з проханням отримати орендну плату за договором за 2021-2022 роки

в розмірі 10 153,06 грн з урахуванням вирахуванням податків та зборів, за адресою: АДРЕСА_1, попередньо узгодивши час за вказаним телефоном. Дана заява отримана ОСОБА_1

24 березня 2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 65-67).

27 березня 2023 року представником ОСОБА_1 направлено лист-претензію до орендаря ФОП ОСОБА_2 і запропоновано добровільно сплатити орендну плату за 2021-2022 роки в повному обсязі та надання добровільної згоди на розірвання договору оренди земельної ділянки за згодою сторін (а. с. 22, 79).

05 травня 2023 року ФОП ОСОБА_2 надіслав заяву (повторну) ОСОБА_1 з проханням отримати орендну плату за договором за 2021-2022 роки

в розмірі 10 153,06 грн, з урахуванням вирахуванням податків та зборів, за адресою: АДРЕСА_1, попередньо узгодивши час за вказаним телефоном (а. с. 17, 70-71).

Відповідно до копії квитанції від 15 березня 2023 року ФОП ОСОБА_2 сплачено податок на доходи фізичних осіб згідно з договору оренди землі від 01 квітня

2021 року за 2021/2022 роки в сумі 2 270,25 грн та військового збору з орендної плати згідно з договору оренди землі від 01 квітня 2021 року за 2021/2022 роки в сумі 189,19 грн (а. с. 64).

Згідно з письмових пояснень ОСОБА_4, дружини ФОП ОСОБА_2,

у червні 2021 року протягом доби в смт Панютино в м. Лозовій ОСОБА_2 в її присутності на прохання ОСОБА_1 передано її дочці ОСОБА_5

1 000,00 доларів США у рахунок орендної плати за оренду земельного паю, який знаходиться в оренді у ОСОБА_2 . Аналогічні письмові пояснення надано ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції (а. с. 72-77).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що є дочкою ОСОБА_1 . У 2021 році працювала в магазині смт Панютино. Стосовно пояснень

ОСОБА_2 про отримання нею грошей в рахунок оплати оренди землі зазначила, що ніяких грошей їй не давали та до неї ніхто не приїжджав. Також зазначила, що їй відомо про те, що між матір`ю ОСОБА_1 та

ФОП ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, проте щодо виконання умов даного договору їй нічого не відомо.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попова А. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 вказаної редакції Закону України "Про оренду землі" (161-14) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України "Про оренду землі" (161-14) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України передбачає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада

2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740 св 23).

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо розірвання договору земельної ділянки дійшли помилкового висновку про те, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем умов договору та систематичної несплати орендної плати, а відповідачем докладено усіх можливих зусиль щодо виплати орендної плати ОСОБА_1 за 2021-2022 роки, проте позивачка відмовлялася її отримувати. Такі висновки суду зроблені без належної правової оцінки обставин і доказів у справі.

Так, відповідно до пункту 10 Договору орендна плата вноситься з 01 серпня

по 01 грудня кожного року. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази сплати ФОП ОСОБА_2 орендної плати за 2021-2022 роки, а направлення відповідачем на адресу ОСОБА_1 заяви від 21 грудня 2022 року, від 15 березня 2023 року,

від 05 травня 2023 року, в яких він пропонував ОСОБА_1 отримати орендну плату за вказаний період, а на початку січня 2023 року дружина відповідача приносила їй орендну плату, здійснені поза межами строку, передбаченого пунктом 10 договору, в якому вказано, що орендна плата вноситься з 01 серпня по 01 грудня кожного року.

Отже, вказане безумовно свідчить про те, що наявні порушення відповідачем умов договору та систематична несплата орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Доводи відзиву на касаційну скаргу в цій частині є безпідставними. Більше того,

у першому листі від 21 грудня 2022 року ФОП ОСОБА_2 пропонував

ОСОБА_1 отримати орендну плату лише за 2022 року, достеменно знаючи, що є заборгованість і за 2021 рік. У наступних листах він уже зазначав про сплату орендної плати і за 2021 рік.

Висновки судів, як і в цій частині доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що ОСОБА_1 відмовлялася отримати орендну плату, яку пропонував відповідач та його дружина (не сторона договору і без відповідного доручення), не свідчить про її дії, які б перешкоджали відповідачу виконати умови пунктів 8, 10 договору оренди землі у строк, передбачений домовленістю сторін. Дії відповідача, вчинені поза межами цього строку, не є протиправними діями позивачки, яка не отримувала кошти, а є протиправними діями самого відповідача, за що наступає цивільно-правова відповідальність, яку і просить застосувати позивачка.

Посилання апеляційного суду на відповідні судові рішення Верховного Суду, в яких йдеться про те, що відмова орендодавця від отримання орендної плати свідчить про недобросовісність орендодавця з метою розірвання договору оренди, є безпідставними, так як вони нерелевантні до обставин, які склалися у цій справі.

У наведених справах орендар вчиняв дії у межах строку виконання зобов'язання за договором оренди землі, а у цій справі - поза межами строку виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки з ухваленням нового рішення про задоволенні позову у вказаній частині.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 3 757,61 грн

(1 610,41 грн + 2 147,20 грн).

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попова Андрія Олександровича,задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 11 вересня

2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2023 рокув частині відмови у задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати й ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, який зареєстрований 01 квітня 2021 року, номер запису іншого речового права 41592246, кадастровий номер 6323985500:01:000:0010.