757/22435/22-ц Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 08.05.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року в складі судді Матвійчук Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Желепи О. В.,Мазурик О. Ф., Стрижеуса А. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Української військово-медичної академії, у якому просив визнати недійсним та скасувати наказ Української військово-медичної академії про його звільнення, зобов?язати відповідача поновити його з 01 серпня 2022 року на займаній згідно з укладеним контрактом посаді, зберегти за ним місце роботи й середній заробіток на особливий період (час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій), а також виплатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 серпня 2021 року між ним та Українською військово-медичною академією укладено контракт, згідно з яким він призначений на посаду старшого викладача на термін до 31 липня 2022 року.

Умовами контракту погоджено підстави його розірвання, зокрема, у зв`язку із закінченням терміну його дії, про що сторони повинні визначитись не пізніше як за два місяці. Водночас, якщо в цей термін сторони не визначились, контракт продовжується на новий термін.

31 липня 2022 року відповідач звільнив його з займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Вважав звільнення незаконним, оскільки відповідач не повідомив його про розірвання контракту за два місяці, як це передбачено умовами контракту, а отже контракт вважається таким, що продовжений на новий термін, і відповідно підстав для його розірвання у зв`язку із закінченням терміну дії не було.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства й умов укладеного між сторонами трудового договору. Право позивача на працю відповідач не порушив.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 521/4331/16-ц, від 21 лютого 2018 року в справі № 534/2144/15-ц, від 27 червня 2019 року в справі № 357/10223/16-ц та від 10 червня 2020 року в справі № 766/12749/17; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не врахували, що умовами пункту 6.2.1 контракту передбачений обов`язок відповідача повідомити його за два місяці про свій намір не продовжувати термін дії контракту, який відповідач не виконав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 лютого 2024 року справа № 757/22435/22-ц надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

01 серпня 2021 року між Українською військово-медичною академією та ОСОБА_1 укладено контракт, яким призначено ОСОБА_1 на посаду старшого викладача Української військово-медичної академії на термін до 31 липня 2022 року.

Наказом Української військово-медичної академії від 27 липня 2022 року № 160 ОСОБА_1 звільнено з 31 липня 2022 року із займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частинами першою статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органу чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частиною першою статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Особливою формою трудового договору є контракт, у якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі достроково, можуть встановлюватися угодою сторін (частина третя статті 21 КЗпП України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Суди встановили, що трудовий договір був укладений сторонами у формі контракту з науково-педагогічним працівником на строк з 01 серпня 2021 року по 31 липня 2022 року.

Відповідно до пункту 6.2.1 контракту підставою для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. При цьому начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дії, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може "переходити" в договір на невизначений термін відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України, коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.

Тобто, при укладенні трудового договору сторони самі встановили, що в разі, якщо за два місяці до припинення терміну його дії, вони не визначились з припиненням чи продовженням трудових відносин, то трудовий договір продовжується на новий термін.

Такі висновки узгоджуються з висновками, зробленими Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року в справі № 757/22437/22-ц.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не з`ясував, чи визначились сторони у передбачений умовами контракту термін з припиненням чи продовженням трудових відносин, чи повідомив відповідач позивача в цей термін про своє небажання продовжувати дію контракту з ним, внаслідок чого передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про відмову в позові.

З огляду на викладене, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обґрунтованість позовних вимог, не з`ясував розмір заробітної плати позивача, постанова апеляційного суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.