755/13814/21 Про стягнення матеріальної шкоди - 08.05.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Аграрний фонд" напостанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

1. У серпні 2021 року акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - АТ "Аграрний фонд") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

2. Позовна заява обґрунтована тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року №1060-р (1060-2019-р) "Про призначення

ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" відповідача було призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ "Аграрний фонд".

3. Згідно з наказом ПАТ "Аграрний фонд" від 26 листопада 2019 року №523-к відповідач приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління ПАТ "Аграрний фонд" з 27 листопада 2019 року.

4. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №514-р (514-2020-р) "Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" відповідача звільнено від виконання обов`язків голови правління ПАТ "Аграрний фонд".

5. Поряд з цим, перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки голови правління ПАТ "Аграрний фонд", відповідач прийняв рішення про звільнення заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу ОСОБА_2 із займаної посади за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України, про що свідчить наказ ПАТ "Аграрний фонд"

від 09 грудня 2019 року №550-к "Про звільнення працівників".

6. ОСОБА_2,. не погодившись зі своїм звільненням, оспорив його у судовому порядку.

7. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня

2021 року у справі №569/1159/20, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено частково та вирішено: визнати незаконним та скасувати наказ АТ "Аграрний фонд" №550-к від 09 грудня 2019 року в частині звільнення

ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ "Аграрний фонд"; поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинських областях середнього та малого бізнесу АТ "Аграрний фонд"; стягнути з АТ "Аграрний фонд" середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 771 379,10 грн; стягнути з АТ "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, які складаються з витрат на правничу допомогу в сумі 15 600,00 грн, витрат на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 718,38 грн; стягнути з АТ "Аграрний фонд" в прибуток держави судовий збір розмірі 840,80 грн.

8. З мотивувальної частини судових рішень у справі №569/1159/20 вбачається, що звільнення ОСОБА_2 відбулось з порушенням трудового законодавства, що призвело до виплати середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та судових витрат.

9. Те, що саме відповідач виносив наказ від 09 грудня 2020 року №550-к, згідно з яким звільнено ОСОБА_2, вбачається із самого наказу, який визнано незаконним.

10. Враховуючи, що у зв`язку з виконанням рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постанови Рівненського апеляційного від 27 травня 2021 року у справі №569/1159/20 було виплачено грошові кошти, а саме: середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 620 960,18 грн, судових витрат у розмірі 19 858,04 грн, а також сплачено ПДФО у сумі

143 288,55 грн, військового збору у сумі 11 940,71 грн, ЄСВ у розмірі 169 703,40 грн та 33 724,66 грн витрат пов`язаних зі сплатою судового збору при розгляді справи 569/1159/20, що є фактичним розміром заподіяної АТ "Аграрний фонд" шкоди у сумі 999 475,54 грн, позивач просив стягнути вказані кошти з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня

2022 року у складі судді Марфіної Н. В. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Аграрний фонд" завдану матеріальну шкоду у розмірі 945 892,84 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення

ОСОБА_2 відбулося із порушенням вимог законодавства України на підставі протиправного наказу виконуючого обов`язки голови правління АТ "Аграрний фонд" ОСОБА_1., тому саме він як службова особа, яка видала наказ про звільнення, має нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, на підставі пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України, статті 237 КЗпП України.

13. Суд дійшов висновку, що до матеріальної шкоди позивача, яка пов`язана з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, відноситься здійснені позивачем безпосередні виплати ОСОБА_2, а також обов`язкові податки та збори, які позивач був зобов`язаний сплатити на користь держави (ПДФО, ЄСВ та військовий збір), що загалом становить 945 892,84 грн, а також стягнені з АТ "Аграрний фонд" за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 судові витрати на правничу допомогу в сумі 15 600,00 грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції в розмірі 718,38 грн та судовий збір на користь держави в сумі 840,80 грн. Загальна сума до стягнення становить 963 052,02 грн.

14. Проте суд не вбачав підстав для покладення на відповідача витрат позивача, які останній здійснив у зв`язку зі сплатою судових зборів за подання апеляційної та касаційної скарги, а також стягнутих з позивача за постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу у розмірі 8350,00 грн, оскільки відповідач був звільнений з посади в.о. голови правління ПАТ "Аграрний фонд" 13 травня 2020 року, отже з цього часу підприємство не було пов`язане рішеннями ОСОБА_1 і, відповідно, питання щодо необхідності звернення АТ "Аграрний фонд" з апеляційною та касаційною скаргою вирішувалось вже іншим керівництвом підприємства.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

15. Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року скасовано, провадження у справі закрито.

Роз`яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, а також положення частини першої статті 256 ЦПК України.

16. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу завдано шкоди внаслідок незаконних дій відповідача під час здійснення своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язки голови правління ПАТ "Аграрний фонд", тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У серпні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ "Аграрний фонд" на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2023 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

19. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 23 квітня 2024 року № 582/0/226-24, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року, справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю., судді: Білоконь О. В., Осіян О. М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. У касаційній скарзі АТ "Аграрний фонд", посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін.

22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 658/28/21.

23. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції було проігноровано, що право на стягнення шкоди, завданої незаконним звільненням працівника із займаної посади, закріплено в статтях 134, 237 КЗпП України.

24. Апеляційний суд не врахував, що при незаконному звільненні або переведені на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134, статті 237 КЗпП України, настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб. Обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижеоплачуваної роботи може бути покладено при допущені ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

25. Таким чином, предметом позову в цій справі є відшкодування шкоди з ОСОБА_1 в порядку регресу за порушення норм трудового законодавства.

26. Враховуючи вищевикладене та те, що даний спір регулюється виключно нормами трудового законодавства, що унеможливлює здійснення розгляду справи за правилами господарського судочинства, та те, що апеляційним судом було недотримано вимоги пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, вважає, що такі порушення призвели до ухвалення неправомірного рішення про закриття провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

27. У жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права і доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Зазначає, що юрисдикція суду загальної юрисдикції не поширюється на правовідносини сторін.

28. У лютому 2024 року позивач подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1060-р від 15 листопада

2019 року ОСОБА_1 був призначений виконуючим обов`язки голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.

30. Відповідно до наказу ПАТ "Аграрний фонд" від 26 листопада 2019 року №523-к ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" з 27 листопада 2019 року.

31. 09 грудня 2019 року виконуючим обов`язки голови правління ПАТ "Аграрний фонд" ОСОБА_1 був виданий наказ №550-К "Про звільнення працівників", яким зокрема звільнено ОСОБА_2 заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу, із займаної посади 09 грудня

2019 року за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України.

32. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року №514-р (514-2020-р) відповідача звільнено від виконання обов`язків голови правління публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд".

33. За змістом наказу АТ "Аграрний фонд" №169-к від 14 травня 2020 року "Про звільнення ОСОБА_1", останнього звільнено 13 травня 2020 року в порядку пункту п`ятого статті 41 КЗпП України.

34. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня

2021 року у справі №569/1159/20 визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Аграрний фонд" №550-К від 09 грудня 2019 року в частині звільнення

ОСОБА_2 з посади заступника начальника відділу з фінансово-економічної безпеки відділу у Рівненській та Волинській областях департаменту середнього та малого бізнесу АТ "Аграрний фонд", поновлено позивача на посаді, стягнуто з АТ "Аграрний фонд" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 771 379,10 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15 600,00 грн, витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі

718,38 грн, а також стягнуто з АТ "Аграрний фонд" в дохід держави судовий збір в сумі 840,00 грн.

35. Постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційні скарги АТ "Аграрний фонд" та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 залишене без змін, а також стягнуто з АТ "Аграрний фонд" на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 350,00 грн.

36. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ "Аграрний фонд" залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року залишено без змін.

37. Звертаючись до суду з цим позовом,АТ "Аграрний фонд" посилалося на те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із порушенням вимог законодавства України на підставі протиправного наказу виконуючого обов`язки голови правління АТ "Аграрний фонд" ОСОБА_1., тому саме він як службова особа, яка видала наказ про звільнення, має нести повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв`язку з оплатою незаконно звільненому працівникові часу вимушеного прогулу.

38. Зі змісту поданого стороною позивача розрахунку сум, що стягуються, загальна сума, яку позивач просить стягнути з відповідача, становить

999 475,54 грн та складається з:

- середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 46 340,32 грн згідно з платіжним дорученням №521 від 08 лютого 2021 року;

- ПДФО, який було вирахувано із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 10 361,81 грн згідно з платіжним дорученням №527

від 08 лютого 2021 року;

- військовий збір 1,5%, який було вирахувано із середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 863,48 грн згідно з платіжним доручення №526 від 08 лютого 2021 року;

- ЄСВ нарахований на середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 12 664,43 грн згідно з платіжним дорученням №528 від 08 лютого 2021 року;

- залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за рішенням суду в сумі 574 619,86 грн згідно з платіжним дорученням №2404 від 05 липня 2021 року;

- ПДФО, який було вирахувано із залишку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 132 926,74 грн згідно з платіжним дорученням №2406 від 05 липня 2021 року;

- військовий збір 1,5%, який було вирахувано із залишку середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 11 077,23 грн згідно з платіжним дорученням №2405 від 05 липня 2021 року;

- ЄСВ нарахований на залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 157 038,97 грн згідно з платіжним дорученням №2407 від 05 липня 2021 року;

- судові витрати за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області

від 22 січня 2021 року та постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 19 858,04 грн згідно з платіжним дорученням №2404 від 05 липня 2021 року;

- судовий збір перерахований на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 840,80 грн згідно з платіжним дорученням №2714 від 04 серпня 2021 року;

- судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року у справі №569/1159/20 в сумі 14 093,08 грн згідно з платіжним дорученням №602 від 15 лютого 2021 року;

- судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду у справі №569/1159/20.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

39. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

40. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

42. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

43. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

44. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

45. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

46. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

47. Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

48. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) , законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

49. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

50. Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.

51. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня

2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України").

52. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

53. У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").

54. Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

55. Наведене дає підстави для висновку, що "суд, встановлений законом" охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

56. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

57. Частиною першою статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

58. При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду постає два питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

59. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

60. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

61. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

62. Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

63. Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

64. Пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

65. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

66. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

67. Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

68. Застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок з відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

69. Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.

70. Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

71. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а (касаційне провадження № 11-720апп18) викладений правовий висновок про те, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства.

72. Суд першої інстанції встановив, що АТ "Аграрний фонд" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, заподіяної підприємству внаслідок незаконного звільнення

ОСОБА_2, у зв`язку із чим на виконання судового рішення підприємство сплатило грошові кошти у розмірі 999 475,54 грн.

73. Позов заявлений у зв`язку з тим, що на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 січня 2021 року, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 27 травня 2021 року та постановоюВерховного Суду від 09 лютого 2022 року, ОСОБА_2 відшкодовано середній заробіток за час вимушеного прогулу та судові витрати.

74. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції у порушення вказаних положень законодавства дійшов помилкового висновку про те, що спір у цій справі стосується дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи - виконуючого обов`язки голови правління АТ "Аграрний фонд", оскільки предметом розгляду у цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу.

75. Апеляційний суд помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/15118/16-ц (провадження № 14-329цс19), оскільки правовідносини у цій справі та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними. У наведеній як приклад справі вирішувалося питання про відшкодування шкоди, завданої підприємству безпосередніми діями посадових осіб, в той час, як у розглядуваній справі підставами відшкодування шкоди є регресі вимоги підприємства відповідно до статті 237 КЗпП України.

76. Так, у справі № 638/15118/16-ц спір виник у зв`язку з неповерненням відповідачем як керівником підприємства автомобіля, наданого йому в користування, чим підприємству заподіяно майнову шкоду.

77. Тобто у вказаній справі предметом спору є стягнення збитків, заподіяних юридичній особі діями її посадової особи, такі спори стосуються дій або бездіяльності відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадовою особою.

78. Водночас у справі, яка переглядається у касаційному провадженні, предметом розгляду є відшкодування шкоди в порядку регресу, яка заподіяна позивачу внаслідок ухвалення судового рішення про стягнення із підприємства на користь працівника, звільненого з роботи за наказом відповідача, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

79. Зазначене свідчить про нерелевантне застосування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду.

80. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, не врахувавши близький за змістом висновок про застосування норм процесуального права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 200/22363/16-а у справі, де вирішувався спір про відшкодування збитків в порядку регресу.

81. Верховний Суд зазначає, що спори щодо покладення на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язку покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

82. Наведене відповідає усталеній практиці Верховного Суду (див. постанови від 22 червня 2019 у справі № 462/8925/14, від 22 січня 2021 року у справі

№ 332/832/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 235/6519/17, від 12 січня

2022 року у справі № 161/10391/21, від 03 травня 2022 року у справі

№ 676/2149/20, від 19 грудня 2022 року у справі № 686/11075/21, від 22 грудня 2021 року у справі №658/28/21, на яку зокрема посилався й заявник у касаційній скарзі).

83. Ураховуючи викладене, апеляційний суд помилково закрив провадження у справі, оскільки за своїм суб`єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених прав та характером спірних правовідносин спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

84. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 16 серпня 2023 року у справі №161/13650/22 (провадження №61-9697св23).

85. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

86. Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

87. Оскільки судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, то оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.