ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 757/13236/21

провадження № 61-16494св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Національний банк України,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про відшкодування шкоди,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Боченко Павло Сергійович, на рішення Печерського районного суду м. Києва

від 15 грудня 2022 року у складі судді Хайнацького Є. С. та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного банку України (далі - НБУ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик", банк), Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) про відшкодування шкоди.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що він є вкладником ПАТ "КБ "Хрещатик" на підставі договорів банківського вкладу: від 24 грудня

2015 року № 151D-648449, від 24 грудня 2015 року № 151D-648452,

від 24 грудня 2015 року № 151D-648459, від 24 грудня 2015 року

№ 151D-648464, від 28 грудня 2015 року № 151D-649538, від 29 грудня 2015 року № 151D-649625, від 29 грудня 2015 року № 151D-649627, від 30 грудня

2015 року № 151D-650183.

3. Згідно із постановою правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією ФГВФО 05 квітня 2016 року прийнято рішення № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та розпочато процедуру виведення банку з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

4. Рішенням правління НБУ від 02 червня 2016 року № 46-рш відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ "КБ "Хрещатик".

5. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку" розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" із 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/3021/18 вказані рішення ФГВФО та рішення правління НБУ скасовані.

7. Проте, рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13 червня 2019 року

№ 1503 "Про продовження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" продовжено процедуру виведення ПАТ "КБ "Хрещатик" з ринку шляхом продовження

в ньому тимчасової адміністрації строком на п`ять днів з 14 червня 2019 року.

8. Рішенням правління НБУ від 18 червня 2019 року № 415-рш вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "КБ "Хрещатик".

9. Позивач вказував, що є акцептованим кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик"

на суму 1 339 101,53 грн, що підтверджено довідками банку від 10 лютого 2017 року № 2-2/689 та від 15 червня 2020 року № 9-2/1032.

10. 14 червня 2017 року він звернувся до ПАТ "КБ "Хрещатик" із заявою про виплату належних йому коштів за кредиторською заборгованістю.

11. Листом від 15 червня 2017 року банк відмовив йому у виплаті коштів, пославшись на рішення правління НБУ від 03 червня 2016 року № 46-рш.

12. В результаті прийняття постанови правління НБУ від 05 квітня

2016 року № 234 та рішення правління НБУ від 03 червня 2016 року № 46-рш він не міг користуватися власними коштами, розміщеними на рахунках банку за договорами банківського вкладу, у зв`язку з чим вважає, що йому завдано збитків в розмірі 1 339 101,53 грн.

13. Починаючи із 02 червня 2016 року на належну йому суму вкладу не нараховувались проценти, а внаслідок неможливості повернути кошти за вкладами з 05 квітня 2016 року сума вкладів знецінилась на індекс інфляції, тому сума збитків внаслідок інфляційних втрат становить 707 986,10 грн.

14. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з НБУ завдані збитки в розмірі 2 047 087,63 грн, з яких: збитки внаслідок неможливості повернення коштів за вкладами в розмірі - 1 339 101,53 грн, збитки внаслідок інфляційних втрат в розмірі - 707 986,10 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

15. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду

від 11 жовтня 2023 року, у позові відмовлено.

16. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що позивач не надав належних доказів завдання йому шкоди НБУ та не довів протиправності діяння відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і діянням відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1,в інтересах якого діє адвокат Боченко П. С., просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 18 листопада 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Боченко П. С., подав касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які

у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року відмовлено ФГВФО

у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу.

21. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року продовжено НБУ строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

22. Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду

від 25 червня 2018 року у справі № 910/12226/16, від 24 грудня 2019 року

у справі № 344/1754/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Вважає висновки судів щодо не доведення позивачем вини відповідача у завданні йому майнової шкоди помилковими.

25. Звертає увагу, що НБУ є органом державної влади, який здійснює банківське регулювання та нагляд за використанням адміністративних методів та санкцій такого регулювання до комерційних банків, тому відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України є суб`єктом відповідальності незалежно від вини.

26. Зазначає, що неправомірність дій відповідача встановлена постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2016 року у справі № 826/24203/15, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва

від 23 березня 2020 року у справі № 640/18835/19, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/18835/19; постановою Окружного адміністративного суду м. Києва

від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15686/16, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня

2017 року, ухвалою Вищого адміністративного суду від 07 грудня 2017 року та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у справі № 826/3021/18.

27. Стверджує, що кошти не були йому виплачені саме внаслідок прийняття НБУ протиправного рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями відповідача та завданою шкодою.

28. Посилання судів на те, що наведені позивачем судові рішення, якими встановлено протиправність дій НБУ не стосуються розглядуваної справи вважає помилковими.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

29. У січні 2024 року НБУ подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

30. Вказує, що позивачем не доведено як завдання йому майнової шкоди НБУ так і те, що внаслідок дій (бездіяльності) відповідача було порушено його право на отримання коштів за договорами банківського вкладу. Крім того позивачем не доведено завдання шкоди та вини як необхідних елементів складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим відсутній і причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками.

31. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених, зокрема,

у постановах від 13 серпня 2021 року у справі № 757/4166/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, кошти розміщені, як банківські вклади, не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтями 1173, 1174 ЦК України, на що вказував позивач.

32. У НБУ відсутні зобов`язання щодо виконання умов договорів, укладених між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик", оскільки НБУ не є стороною

у цих договірних відносинах.

33. Посилання заявника на судові рішення у справах № 826/24203/15,

№ 640/18835/19, № 826/15685/16, № 826/3021/18 не є доказом протиправної поведінки НБУ чи причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та негативними наслідками для позивача, адже у зазначених рішеннях немає жодного висновку про те, що внаслідок будь-яких дій або бездіяльності НБУ були порушені права позивача на отримання коштів за договорами банківського вкладу чи за договорами банківського рахунку, а причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки її завдавача.

34. Звертає увагу, що Верховним Судом сформована усталена практика

у подібних спорах за позовами до НБУ про стягнення шкоди, зокрема у постановах від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц, від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18-ц, від 12 серпня 2022 року у справі

№ 757/40411/18-ц, від 22 листопада 2022 року у справі № 757/23740/20-ц,

від 01 лютого 2023 року у справі № 757/27406/19-ц.

Обставини справи, встановлені судами

35. Між ПАТ "КБ "Хрещатик" та ОСОБА_1 укладено такі договори банківського вкладу: від 24 грудня 2015 року № 151D-648449, від 24 грудня 2015 року № 151D-648452, від 24 грудня 2015 року № 151D-648459,

від 24 грудня 2015 року № 151D-648464, від 28 грудня 2015 року

№ 151D-649538, від 29 грудня 2015 року № 151D-649625, № 151D-649627

від 29 грудня 2015 року, від 30 грудня 2015 року № 151D-650183.

36. ОСОБА_1 є акцептованим кредитором ПАТ "КБ "Хрещатик" на суму 1 339 101,53 грн, що підтверджено довідками ПАТ "КБ "Хрещатик"

від 10 лютого 2017 року № 2-2/689 та від 15 червня 2020 року № 9-2/1032.

37. 15 червня 2016 року ОСОБА_1 отримав через банк-агент

АТ "Ощадбанк" гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн, що підтверджено витягом з переліку виплачених відшкодувань станом

на 02 жовтня 2020 року.

38. 14 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "КБ "Хрещатик"

із заявою про виплату належних йому коштів за кредиторською заборгованістю.

39. Листом від 15 червня 2017 року ПАТ "КБ "Хрещатик" відмовив у виплаті коштів, посилаючись на рішення правління НБУ від 03 червня 2016 року

№ 46-рш.

40. Постановою Правління НБУ від 05 квітня 2016 року № 234 "Про віднесення ПАТ "КБ "Хрещатик" до категорії неплатоспроможних" ПАТ "КБ "Хрещатик" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

41. На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 05 квітня 2016 року № 463 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення з ринку ПАТ "КБ "Хрещатик" шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

42. Правлінням НБУ 02 червня 2016 року прийнято постанову № 46-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик", на підставі якої виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" та делегування повноважень ліквідатора банку". Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик", призначено уповноважену особу ФГВФО та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Хрещатик", визначені статтями 37, 38, частинами першою, другою статті 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

43. 28 лютого 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/15685/16 визнано протиправною бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "КБ "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "КБ "Хрещатик".

44. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 826/13307/16

у позові ОСОБА_2 до НБУ про визнання протиправною бездіяльності НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ "КБ "Хрещатик", невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до ПАТ "КБ "Хрещатик" відмовлено.

45. Постановою Верховного Суду від 21 червня 2022 року касаційну скаргу НБУ задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду

м. Києва від 15 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 826/13307/16 змінено, викладено мотивувальні частини зазначених судових рішень

в редакції цієї постанови Верховного Суду. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2019 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишені без змін.

46. На підставі рішення правління НБУ від 18 червня 2019 року № 415-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 19 червня 2019 року № 1548 про здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Хрещатик" протягом двох років з 20 червня 2019 року до 19 червня 2021 року включно.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

47. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

48. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

49. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

50. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

51. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені,

а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

52. Предметом позову у розглядуваній справі є вимога до НБУ про відшкодування шкоди, завданої позивачу як вкладнику ПАТ "КБ "Хрещатик".

53. Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

54. Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

55. Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

56. Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

57. Залишок невиплаченої суми підлягає поверненню в порядку черговості, встановленої статтею 52 цього Закону. Зокрема вимоги вкладників-фізичних осіб у частині, що перевищує суму, визначену Фондом, погашаються

у четверту чергу.

58. Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик" виникли договірні відносини за правочинами, строк дії яких не сплив на момент введення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Хрещатик".

59. Позивачем не заперечувався факт отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами у розмірі 200 000 грн.

60. Ураховуючи, що між позивачем і ПАТ "КБ "Хрещатик" виникли договірні відносини, і на момент його звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів

у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

61. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

62. Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

63. За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

64. У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

65. Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт завдання шкоди, протиправність дій завдавача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

66. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за завдання шкоди.

67. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт завдання позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона завдана, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює завдану йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

68. Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

69. У постанові від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18 Верховний Суд дійшов висновку, що запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ "Дельта Банк" та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ "Дельта Банк". Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку НБУ, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону,

є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках

у ПАТ "Дельта Банк" як банківські вклади кошти (у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк". Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку".

70. Наявність шкоди, протиправність дій її завдавача і причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах

і відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.

71. Отже, обов`язковою умовою відшкодування завданих збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

72. Урахувавши, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та ПАТ "КБ "Хрещатик", є договірними, які регулюються нормами цивільного законодавства, позивач не довів, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ він позбавлений можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало йому шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

73. Наведене узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду

у подібних правовідносинах, зокрема, у постановах від 07 травня 2020 року

у справі № 757/62120/18-ц, від 05 листопада 2021 року у справі

№ 757/32858/18, від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц,

від 21 липня 2022 року у справі № 757/39848/18, від 23 грудня 2022 року

у справі № 757/11075/19, від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц, від 12 cерпня 2022 року у справі № 757/40411/18-ц, від 01 лютого 2023 року

у справі № 757/27406/19-ц.

74. Колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою НБУ та шкодою підтверджує постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року у справі № 826/15685/16, оскільки у зазначеній постанові відсутні висновки стосовного того, що внаслідок дій чи бездіяльності НБУ було порушено права позивача на отримання коштів за договорами банківських вкладів, або що саме дії НБУ призвели до неплатоспроможності ПАТ "КБ "Хрещатик".

75. Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 757/11071/17-ц, від 20 листопада 2019 року у справі

№ 910/13826/18, від 07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц.

76. Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували висновків судів у справах № 826/15685/16 та № 640/18835/19 підлягають відхиленню, оскільки обставини встановлені у цих справах стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не

є обов`язковою для суду.

77. Аналогічним чином тлумачив вказані обставини Верховний Суд

у постанові від 05 листопада 2021 року у подібній справі № 757/32858/18.

78. З підстав викладених у цій постанові необґрунтованими є узагальнені доводи касаційної скарги щодо порушення прав позивача саме внаслідок дій чи бездіяльності НБУ на отримання коштів за договорами банківських вкладів.

79. Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 910/12226/16, від 24 грудня 2019 року у справі № 344/1754/15-ц, колегія суддів відхиляє, оскільки у цих справах предмет та підстави позовів були відмінними від предмета та підстав позову у справі, яка переглядається.

80. Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір в частині яка є предметом касаційного перегляду.

81. Незгода заявника із висновками судів щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

82. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

83. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов`язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.

84. Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

85. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

86. Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

87. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Боченко Павло Сергійович, залишити без задоволення.

2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович