761/43598/21 Про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі - 08.05.2024 Прийняття

розглянув заяву адвоката Кузьміна Дениса Леонідовича як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про визначення розміру заборгованості за аліментами та стягнення заборгованості за аліментами,

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визначити, що розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року становить 2 417 412,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за аліментами згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн; зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) провести повторний розрахунок заборгованості зі сплати аліментів з повним дослідженням та врахуванням сум отриманих доходів (прибутків) боржника ОСОБА_2 починаючи з 01 січня 2013 року, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, з урахуванням висновків суду та встановленої судом суми заборгованості.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 29 листопада 2023 року позов задовольнив. Визначив, що розмір заборгованості за аліментами ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року становить 2 498 972,85 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за аліментами згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року у справі № 2610/23392/2012 та за виконавчим листом від 08 квітня 2013 року № 2610/23392/2012 Шевченківського районного суду м. Києва за період з 01 січня 2013 року до 10 березня 2020 року в сумі 2 417 412,00 грн.

Шевченківський районний суд м. Києва додатковим рішенням від 11 грудня 2023 року стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 11 350,00 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу адвоката Дикого Ю. О., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2, залишив без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року - без змін.

Верховний Суд постановою від 10 квітня 2024 рокукасаційну скаргу адвоката Коршуна В. В. як представника ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині стягнення заборгованості за аліментами скасував, ухвалив у цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення заборгованості за аліментами відмовив. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в частині визначення розміру заборгованості за аліментами залишив без змін.

16 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання адвоката Кузьміна Д. Л. як представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн за розгляд справи в суді касаційної інстанції, не розподіляючи їх відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України.

На обґрунтування заяви адвокат зазначив про наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу, які вона понесла у суді касаційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн. Ураховуючи, що між ним як адвокатом і позивачем підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором після постановлення судом рішення 10 квітня 2024 року та отримання позивачем такої інформації, заявник просив вважати поважними причини неподання доказів понесених судових витрат разом із відзивом та/або до ухвалення судом рішення.

23 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на заяву про ухвалення додаткового рішення, які мотивовані відсутністю підстав для визнання поважними причин неподання заявником доказів понесених судових витрат позивачем разом із відзивом на касаційну скаргу, що є підставою для залишення заяви без розгляду; недоведеністю заявником необхідності заявлених послуг та розміру правничої допомоги виходячи з предмета договору про надання правничої допомоги, який передбачав надання правничої допомоги позивачу на стадії апеляційного перегляду справи та лише за необхідності на стадії касаційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами "б" і "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, крім іншого, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував, є правові підстави для ухвалення додаткової постанови.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (5076-17) , про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України відомо, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховного Суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18. Указана судова практика є незмінною.

Установлено, що інтереси ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції представляв адвокат Кузьмін Д. Л. У відзиві на касаційну скаргу адвокат Кузьмін Д. Л. як представник ОСОБА_1 зазначав попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Постанову суд касаційної інстанції прийняв 10 квітня 2024 року, а із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача звернувся 15 квітня 2024 року, надавши до неї відповідні докази.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджується копією ордера на надання правової допомоги в суді касаційної інстанції, копією договору на надання правової допомоги від 15 січня 2024 року № 15/01-24, копією акта приймання-передачі правової допомоги від 15 квітня 2024 року. Заява була надіслана всім учасникам справи.

Згідно з копією акта приймання-передачі правової допомоги від 15 квітня 2024 року за договором про надання правової допомоги вартість узгодженої сторонами та наданої адвокатом клієнту правової допомоги в суді касаційної інстанції становить 15 000,00 гривень.

Отже, заявник в установлені законом строки надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Враховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи касаційну скаргу адвоката Коршуна В. В. як представника ОСОБА_2 задоволено частково, тобто 50 % вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Кузьміна Д. Л. як представника ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 7 500,00 грн, тобто пропорційно до задоволених вимог.