367/2904/22 Про встановлення факту проживання однією сім'єю до смерті спадкодавця - 02.05.2024 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, залишив без задоволення. Ухвалу Київського апеляційного суду від 25 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року залишив без змін.

Касаційний суд вказав, зокрема, що:

"у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року по справі № 641/683/23 (провадження № 61-15387св23) зазначено, що: "задовольняючи заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, строком понад п`ять років, у період з 1998 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до дня його смерті. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з недоведеності заявником своїх вимог. Разом із цим суд не врахував, що факт оскарження рішення місцевого суду заінтересованою особою - Харківською міською радою, доводи її апеляційної скарги, свідчить про існування спору про право. Пославшись на те, що від часу відкриття спадщини ще не минув рік, а тому Харківська міська рада не може порушувати питання про визнання спадщини відумерлою, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні скарги по суті заявлених вимог не звернувши уваги на те, що з моменту відкриття спадщини відповідно до статті 1277 ЦК України Харківська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна. Ураховуючи наведене, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки з матеріалів справи встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження";

у справі, що переглядається: апеляційний суд обґрунтовано вважав, що суд першої інстанції належним чином не вирішив клопотання представника Київської міської ради про відсутність підстав для розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження та про залишення такої заяви без розгляду, не надав належної оцінки доводам представника Київської міської ради про наявність спору про право на спадкування; Київська міська рада має свій інтерес щодо спадкового майна, а тому факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки апеляційним судом правильно встановлено, що існує спір про право на спадкування, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження за належною позовною вимогою (зокрема, про визнання права на отримання спадщини)".

Не можемо погодитися із цією постановою касаційного суду з таких мотивів.

1. Ключовим питанням, на яке повинен був надати відповідь касаційний суд: чи може бути спір про право між особою, яка звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю для того щоб спадкувати згідно четвертої черги спадкоємців за законом та територіальною громадою, до спливу одного року з часу відкриття спадщини?

2. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

3. Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

3.1. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1233 ЦК України).

3.2. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (абзац 1 частини першої статті 1277 ЦК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

3.3. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини (частина друга статті 1277 ЦК України).

3.4. Функціональним призначенням права процесуального є "обслуговування" права матеріального. Не виключається, що в кодексі приватного права (зокрема, ЦК України (435-15) чи СК України (2947-14) ) міститимуться норми процесуального права, проте це зумовлено відповідними приватно-правовими наслідками (наприклад, стаття 660 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 619/1908/23 (провадження № 61-8428св23)).

4. Обміркувавши викладене, з урахуванням принципу розумності, необхідно зауважити, що:

законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а територіальну громаду, в цьому випадку, як спадкоємця;

спадкоємці мають право на спадкування, натомість територіальній громаді належить публічний обов`язок. Тобто, територіальна громада має виконати публічний обов`язок, а не здійснити цивільне право чи інтерес, які в неї відсутні;

публічний обов`язок територіальної громади виникає за наявності сукупності юридичних фактів (у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття; сплив одного року з часу відкриття спадщини);

з моменту відкриття спадщини територіальна громада (відповідний орган місцевого самоврядування) не має та навіть не може мати жодного інтересу щодо спадщини, який міг би зумовити спір про право. "Активування" публічного обов`язку територіальної громади відбувається за сукупності юридичних фактів і також не свідчить про наявність спору про право;

з позиції людини розумної досить складно пояснити, який саме спір про право може існувати між особою, яка звернулася із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, для того щоб спадкувати згідно з четвертою чергою спадкоємців за законом, та територіальною громадою, до спливу одного року з часу відкриття спадщини. Тобто, між особою яка має право на спадкування, та суб`єктом, який може лише набути публічний обов`язок;

спір про право, зокрема, може існувати між особами які можуть набути право на спадкування. Тобто у разі коли відбувається "зіткнення" приватно-правових категорій. Натомість, коли право на спадкування "стикається" або може "стикнутися" із публічним обов`язком територіальної громади, то очевидно, що ні про який спір про право йтися не може, оскільки в територіальної громади немає права.

4.1. Тому касаційному суду належало постановити ухвалу про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду задля відступу від висновків зроблених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2020 року в справі № 758/7094/19 (провадження № 61-21398св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року в справі № 641/683/23 (провадження № 61-15387св23).