Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Корягіній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя,

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.

У позові вказала, що 13.11.2004 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2

У період шлюбу вони придбали наступне майно: автомобіль "Lexus"IS -250 sport, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3, який придбано 20.02.2006 року за 273779,32 грн., право власності на який зарежстрована за відповідачем ОСОБА_2; автомобіль "Isuzu", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який придбано 20.12.2005 року за 151500 грн., право власності на який зареєстрована за відповідачем; будівлю торговельно-складського комплексу з майстерненю для ремонту взуття, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано: частина на неї- ОСОБА_1.. і частин на відповідача- ОСОБА_2 Просила суд розділи спільне майно подружжя та визнати за нею право власності на частину нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 з урахуванням збільшення її частки на 71456 грн. 86 коп.та виділенням у окремий об"єкт нерухомості, за відповідачем ОСОБА_2 право власності на частину вказаного нежитлового приміщення, зменшення його частки на суму 71456 грн. 86 коп., два вказані автомобілі.

У судове засідання позивачка не з"явилася, надавши заяву про розгляд справи у її відсутності, позов підтримала.

Представники позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підтримали її позов, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Крім цього, суду пояснили, що спірне нежитлове приміщення було придбано подружжям за кошти, які набуті подружжям у період шлюбу за рахунок коштів, які отримані від продажу приміщення по вул. Ілліча у м.Запоріжжі. Нежитлове приміщення було придбане для використання у підприємницькій діяльності, у тепершній час здається в оренду. При оформленні договору купівлі- продажу на нежитлове приміщення були вказані частки: ОСОБА_1- 1/4 частина, ОСОБА_2- частини. Розмір часток у нежитловому приміщення встановлений сторонами за згодою, оскільки вказане нежитлове приміщення є єдиним комплексом, але має окремі виходи та окремі приміщення. Чому частки визначені не інакше, пояснити не можуть. До теперішнього часу позивачка ОСОБА_1 не зверталася до суду з приводу оскарження укладеного договору купівлі- продажу нежитлового приміщення. Вважають, що приміщення придбано за сумісні кошти подружжя, тому кожний з них має право на його частину. Просили задовольнити позов, визнати за позивачкою право власності на частину нежитлового приміщення, збільшивши її частку на 71 456 грн. 86 коп., за рахунок коштів сплачених за автомобілі, які на теперішній час знаходяться у кредиті, зменшивши частку відповідача на вказану суму та визнавши за ним право власності на два автомобілі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засіданні не з"явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2- ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечує. Суду пояснив, що для придбання вказаного нежитлового приміщення мати відповідача ОСОБА_2 давала йому грошові кошти, що підтверджується договором пожертви від 12.02.2007 року. При укладанні договору купівлі- продажу позивачка та відповідач добровільно визначили частки кожного у нежитловому приміщенні: частина ОСОБА_1, частин ОСОБА_2 Вказане приміщення вже було при його придбанні поділене, тому визначено частки, які ніхто не оспорював. Оскільки частки сторін визначено, автомобілі, право власності за які позивачка просить визнати за ОСОБА_2 знаходяться у його власності і у кредиті, кредит не погашено і відповідач його сплачує і у теперішній час, просив відмовити у позові позивачці у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у зв"язку з наступним.

Позивачка ОСОБА_1 13.11.2004 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, який розірвано у травні 2008 року.

У період шлюбу вони придбали наступне майно: автомобіль "Lexus"IS -250 sport, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3, який придбано 20.02.2006 року за 273779,32 грн., право власності на який зарежстрована за відповідачем ОСОБА_2; автомобіль "Isuzu", 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, який придбано 20.12.2005 року за 151500 грн., право власності на який зареєстрована за відповідачем; будівлю торговельно-складського комплексу з майстерненю для ремонту взуття, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано: частина на неї- ОСОБА_1.. і частин на відповідача- ОСОБА_2

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 придбали спірне нежитлове приміщення для використання його у підприємницькій діяльності. Вказане підтвердили у судовому засіданні представники позивачки, пояснивши, що позивачка з відповідачем займалися бізнесом- торгівлею канцтоварами і для цього придбали спірне нежитлове приміщення.

Відповідно до п. 29 роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) , відповідно до положень ст. 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємця чи фізичної особи- підприємця не є об"єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Крім того, як пояснили у судовому засіданні представники позивачки, при укладанні договору купвілі-продажу, позивачці було відомо про розмір часток, визначених при придбанні цього нежитлового приміщення, з розміром яких позивачка була згодна, до теперішнього часу договір купівлі-продажу майна не оспорювала.

Позивачка просить визнати право власності за відповідачем на два автомобілі, які зареєстровані на його ім"я та перебувають у його власності, крім того, отримані відповідачем за кредитним договором, частину сплачених сум за яким, позивачка просить врахувати при збільшенні її части у нежитловому приміщенні і відповідно зменшенні частки відповідача у нежитловому приміщенні, а тому захистити свої права позивачка у цій частині, може в інший спосіб.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги позивачки у повному обсязі не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст..ст. 57, 61 Сімейного кодексу України, ст..ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною власністю подружжя, залишити без задоволення.

рішення може бути оскаржене в апеляційному суді Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.