Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого –судді Мазниці А.А.

Секретаря –Ткаченко В.І.

За участю:

Представника позивача –ОСОБА_1

Представника відповідача –ОСОБА_2

Представника третьої особи –ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про вселення, зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи –Жовтневий ВДВС ДМУЮ, Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право власності недійсним, -

У січні 2008 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що на прилюдних торгах з реалізації нерухомого майна, належного боржнику у виконавчому провадженні ОСОБА_8, ним була придбана ј частини квартири АДРЕСА_1, право власності на яку у подальшому зареєстроване за ним. Разом з тим користуватися майном, що належить йому на праві спільної власності, позивач не має можливості, оскільки відповідачі, що проживають у спірній квартирі, чинять перешкоди цьому. На підставі викладеного просив вселити його до квартири АДРЕСА_1.

Заперечуючи проти позову, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пред’явили до позивача зустрічний позов, в якому просили визнати недійсними видане позивачеві свідоцтво про право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1, публічні торги з реалізації придбаного позивачем майна, протокол зазначених торгів за № 38, а також визнати дії державного виконавця щодо реалізації цього майна неправомірними. В обґрунтування зустрічного позову зазначили, що проведені державним виконавцем публічні торги були незаконними, оскільки останній не мав права накладати арешт на частку у спільній сумісній власності, а також на неї можливо бути звернути стягнення лише після виділу її в натурі.

Ухвалою від 25.03.2009 р. вимоги зустрічного позову в частині визнання дій державного виконавця неправомірними були виділені у самостійне провадження (а.с. 73).

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Представник відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5 проти позову заперечував, на задоволенні зустрічного позову наполягав.

Представник третьої особи вирішення позовів залишила на розсуд суду.

Інші особи, що брали участь у справі, до суду не з’явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися, явку своїх представників не забезпечили.

Вислухавши пояснення осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 18.02.2000 р. спірна квартира АДРЕСА_1 бела передана у спільну сумісну власність ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6 (а.с. 8, 9, 23).

Як вбачається з письмової інформації, наданої третьою особою Жовтневим ВДВС ДМУЮ (а.с. 180-182), ОСОБА_9 був засуджений Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за вчинення кримінального злочину, при цьому вирок суду передбачав зокрема конфіскацію належного йому майна. 18.01.2005 р. на підставі цього вироку був виданий виконавчий лист № 1-6, що у подальшому перебував на виконанні Жовтенвого ВДВС ДМУЮ. У межах здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено, що боржнику належить ј частина спірної квартири АДРЕСА_1, та постановою від 19.08.2005 р. на неї накладений арешт, а 23.08.2005 р. вона була описана. 05.07.2006 р. була проведена експертна оцінка арештованого майна, 20.11.2006 р. визначена спеціалізована організація, що мала здійснити його реалізацію, - ДАК "Національна мережа аукціонних центрів", - а у подальшому проведені торги, які 14.05.2007 р. завершилися продажем цього майна ОСОБА_4 за 13.000, 00 грн. Постановою державного виконавця від 15.06.2007 р. виконавче провадження було закрите у зв’язку з повним фактичним виконанням. Дослідження матеріалів виконавчого провадження не є можливим у зв’язку з його знищенням за збігом терміну зберігання (а.с. 183, 184).

Також судом встановлено, що за результатами прилюдних торгів, проведених 14.05.2007 р., був складений протокол № 38 (а.с. 6), а також 09.07.2007 р. позивачеві було видане нотаріусом свідоцтво про право власності на ј частину спірної квартири АДРЕСА_1, придбану ним на прилюдних торгах (а.с. 7).

Аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до наступного.

Так, обґрунтовуючи зустрічний позов, відповідачі послалися виключно на обставини, пов’язані з неправомірністю дій державного виконавця, вчинених у межах виконавчого провадження. Разом з тим діяльність останнього за своєю правовою природою є адміністративною, для оспорювання правомірності його рішень, дій, бездіяльності ст. 181 КАС України встановлений спеціальний процесуальний порядок. Виходячи з наведеного у межах провадження у цивільній справі питання правомірності дій державного виконавця обговорюватися та вирішуватися не можуть, оскільки за таких обставин мало б місце вирішення публічно-правового спору, що прямо заборонене ст. 16 ЦПК України. За таких обставин, а також приймаючи до уваги, що відповідачами не надані докази визнання у належному процесуальному порядку дій відповідних державного виконавця неправомірними, вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають як не доведені.

Також приймається до уваги, що доводи відповідачів в цілому полягають у тому, що було звернуте стягнення на частку боржника у спільній сумісній власності, яка не була виділена в натурі в порядку ст. 371 ЦК України. Такі посилання не є обгрунтованими, оскільки у спірних правовідносинах мало місце не звернення стягнення на частку боржника у спільній сумісній власності за ініціативою кредитора, а конфіскація належного злочинцю майна на підставі вироку суду, що не є тотожним.

Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позову ОСОБА_4, суд приходить до наступного. Так, спірна квартира перебуває у спільній власності сторін та позивач як її співвласник згідно ст. ст. 358, 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України вправі порушувати питання про надання йому можливості користування останньою шляхом вселення до неї. Разом з тим спірна квартира як приміщення, що згідно ст. 382 ЦК України призначене виключно для проживання, є особливим об’єктом права власності, оскільки користування нею підлягає здійсненню з урахуванням спеціальних правил, встановлених житловим законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна квартира складається з одної жилої кімнати площею 14,6 кв.м. та допоміжних приміщень (а.с. 10), у ній зареєстроване місце проживання відповідачів ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с. 35-37). Оскільки згідно ст. 50 ЖК України не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за дев’ять років, крім подружжя, а також двома і більше сім’ями або двома і більше одинокими особами, одночасне проживання в одній жилій кімнаті площею 14,6 кв.м. трьох повнолітніх жінок та стороннього для них чоловіка є очевидно неможливим, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 щодо вселення до спірної квартири такими, що не підлягають задоволенню.

У зв’язку з відмовою у задоволенні первісного та зустрічного позовів питання про компенсацію сторонам понесених ними судових витрат судом не обговорюється.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 358, 382, 383 ЦК України, ст. ст. 50, 150 ЖК України ст. ст. 10, 11, 60, 212- 215 ЦПК України, -

У задоволенні первісного позову –відмовити у повному обсязі.

У задоволенні зустрічного позову –відмовити у повному обсязі.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, що брали участь у справі, втім не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.