202/3107/21 Про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації речових прав - 29.04.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 202/3107/21

провадження № 61-16869св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах Дніпровської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах Дніпровської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування державної реєстрації речових прав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка на якій розташовано нерухоме майно, загальною площею 119,7 кв.м., по АДРЕСА_1, належить територіальній громаді м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради. 20 листопада 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т. Ф. на підставі рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради від 26 березня 2003 року "Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону на АДРЕСА_1" зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю - магазин, площею 117,5 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2230306512101). Рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради не приймалось, а тому не може бути підставою для внесення відомостей про право власності на нерухоме майно. Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради дозвільні документи у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстрі будівельної діяльності відсутні. Також, відповідно до інформації Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради, адреса - АДРЕСА_1 Г жодному об`єкту на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи про присвоєння або зміну вказаної адреси, відсутні. Відповідно до інформації Дніпровської міської ради земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у користування ОСОБА_2 не надавалась. Позивач указував на те, що законні підстави для заняття зазначеної земельної ділянки відсутні, а правовий режим об`єкта нерухомого майна на зазначені земельній ділянці є самочинним.

З метою усунення перешкод Дніпровській міській раді у вільному користуванні та розпорядженні своїм майно у вигляді земельної ділянки комунальної власності, позивач просив зобов`язати відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно та скасувати державну реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року позовні вимоги Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та скасування реєстрації речових прав - задоволено. Скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю (магазин) загальною площею 119,7 кв.м., що розташована на АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучкової Т.Ф. (індексний номер рішення 55318282 від 24 листопада 2020 року, номер запису про право власності - 39350379) з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2230283012101). Зобов`язано ОСОБА_2 знести самочинно збудовану нежитлову будівлю (магазин), загальною площею 119,7 кв. м., яка розташована у АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 відсутні.

Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпровська від 14 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір у сумі 4 540,00 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що судом по справі не було вирішено питання щодо стягнення судового збору за подання позовної заяви.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погоджуючись з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив про те, що доказів щодо надання у користування та реєстрації дозвільних документів ОСОБА_2 у зв`язку із будівництво об`єкта нерухомого майна, загальною площею 119,7 кв.м., що розташований на АДРЕСА_1 суду не надано. У матеріалах справи відсутні дозвільні документи на будівництво та введення в експлуатацію зазначеного об`єкта нерухомого майна. Відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні. Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за відповідачем ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку відсутні. Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися. Законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 відсутні. Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури і інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Темченко Р. Ю. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, додаткове рішення Індустріального районного сулу м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову в позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 442/302/17, від 27 жовтня 2021 року в справі № 202/7377/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 458/1173/14-ц, від 22 січня 2020 року в справі № 646/7646/16-ц, від 11 серпня 2020 року в справі № 296/5460/17, від 31 травня 2023 року в справі № 201/4483/20, від 27 квітня 2022 року в справі № 521/21538/19, від 10 жовтня 2018 року в справі № 520/17520/14-ц, від 04 квітня 2018 року в справі № 2-6977/11, постанові Великої Палати Верховного Суду віл 07 квітня 2020 року в справі № 916/2791/13 та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року в справі № 6-137цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У березні 2024 року Дніпровська міська рада подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. Відзив обгрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у м. Дніпропетровську ради не приймалось, а тому не може бути підставою для внесення відомостей про право власності на нерухоме майно. Отже законні підстави для зайняття зазначеної вище земельної ділянки відсутні, а правовий режим об`єкта нерухомого майна на зазначеній земельній ділянці є самочинним.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 202/3107/21 з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 20 листопада 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Сучковою Т.Ф. на підставі рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 26 березня 2003 року "Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1" зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю магазин, площею 117,5 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно листа № 8/1-442 від 26 лютого 2021 року рішення виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 26 березня 2003 № 217 "Про дозвіл на розміщення торгівельного павільйону по АДРЕСА_1" не приймалось.

Відповідно до інформації № 12/19-46 від 29.01.2021 Головного архітектурно-планувального управління Дніпровської міської ради, адреса - АДРЕСА_1, жодному об`єкту на території міста не надавалась, відповідні розпорядчі документи про присвоєння або зміну вказаної адреси відсутні. Паспорти прив`язки тих споруд не оформлювались, містобудівні умови та обмеження для проектування та будівництва не надавались.

Згідно інформації Дніпровської міської ради № 7/11-377 від 24 лютого 2021 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 у користування ОСОБА_2 не надавалась.

Відповідно до інформації Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради № 10/1-67 від 05 березня 2021 року дозвільні документи у сфері містобудування у зв`язку із спорудженням об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 в Реєстрі будівельної діяльності відсутні.

Доказів щодо надання у користування та реєстрації дозвільних документів ОСОБА_2 у зв`язку із будівництвом об`єкта нерухомого майна, загальною площею 119,7 кв.м., що розташований на АДРЕСА_1 суду не надано.

У матеріалах справи відсутні дозвільні документи на будівництво та введення в експлуатацію зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформації Публічної кадастрової карти України та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що відомості про реєстрацію речових прав на спірну земельну ділянку відсутні.

Документи на підтвердження реєстрації права власності чи оренди за відповідачем ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку відсутні.

Також відсутні будь-які документи на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-які угоди щодо такого використання не укладалися.

2.Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заступник керівника Дніпровської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради для захисту права комунальної власності територіальної громади на землю, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Дніпровська міська рада, діючи як власник земельної ділянки, не приймала рішення про надання ОСОБА_2 в оренду земельної ділянки з цільовим призначенням, що дозволяє здійснювати будівництво на ній.

За змістом частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За частиною четвертою статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво або за її рахунок.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, наділений повноваженнями звернутися до суду за захистом своїх порушених прав як власник земельної ділянки, тобто за захистом майнових прав у межах приватноправових відносин.

Спір між власником земельної ділянки (в тому числі органом місцевого самоврядування) щодо захисту майнового права на цю земельну ділянку та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на цій земельній ділянці, підлягає розгляду за правилами господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 червня 2019 року у справі №917/375/18.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (пункт 1,4 частина перша статті 3 Закону).

Статтею 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Виключно власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частина перша, друга статті 319 ЦК України).

Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Стаття 120 Земельного кодексу України не гарантує прав на земельну ділянку у разі самочинного будівництва об`єкта нерухомості на ній та його відповідної реєстрації.

Порядок набуття права власності на новозбудовану річ (нерухоме майно) регулюється законодавством про містобудівну діяльність та відповідними державними будівельними нормами.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Так, Дніпровська міська рада є органом, який на даний час наділений правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території міста Дніпро та здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Дніпро.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За приписами статей 187, 188 Земельного кодексу України, контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Судами попередніх інстанцій установлена відсутність будь-яких документів на підтвердження надання Дніпровською міською радою дозволу щодо використання спірної земельної ділянки, будь-яких угод щодо такого використання не укладалося. Законні правові підстави зайняття зазначеної земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 відсутні.

Власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю, зокрема земельною ділянкою, шляхом відновлення її до попереднього стану, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 07 квітня 2020 року у справі №916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі №680/214/ 16-ц.

Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно збудованого нерухомого майна.

Місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями частини першої статті 141 ЦПК України, врахувавши надані відповідачем докази про сплату судових витрат, дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 4 540,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 серпня 2022 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун