184/358/21 Про залишення позовної заяви без розгляду з підстав того, що позивач та його представник, які були належним чином повідомлені, повторно не з'явились в судове засідання без повідомлення поважних причин неявки, та без звернення із клопотанням про розгляд справи за їх відсутності - 24.04.2024 Прийняття

розглянув в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Покровського міського нотаріального округу Бойко Лариса Петрівна, про визнання договору дарування недійсним, скасування державної реєстрації права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Мірути О. А., Хейло Я. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила: визнати договір дарування від 24 вересня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Покровського міського нотаріального округу Бойко Л. П., серія та

номер 2372, недійсним; скасувати державну реєстрацію права власності за індексним номером 48835143 про право власності ОСОБА_3 на будинок АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області ухвалою від 22 червня 2022 року під головуванням судді Томаша В. І. позов ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації права власності, залишив без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та її представник, які були належним чином повідомлені, повторно не з`явились в судове засідання, поважних причин неявки не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надавали.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.

Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Приймаючи постанову про скасування ухвали місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що сторона позивача повідомляла суд про причини неявки в судове засідання, мотивуючи таку неявку воєнним станом.

Судове засідання, призначене на 22 червня 2022 року, позивач просив відкласти у зв`язку з відпусткою її представника. Тобто, позивач повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції в умовах воєнного стану в Україні допустив надмірний формалізм при розгляді справи, внаслідок чого, оскаржуваною ухвалою позивач у справі була позбавлена доступу до правосуддя. Крім того, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не врахував рекомендації Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо розгляду справ під час воєнного стану, та запровадження воєнного стану у країні, оскільки з матеріалів справи не випливає, що розгляд даної справи є невідкладним, про свідчать, в тому числі й неодноразові клопотання сторін про відкладення розгляду справу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року в якій просила оскаржену постанову скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на ту обставину, що на території м. Покров Дніпропетровської області, де знаходиться Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області бойові дії не велися та не ведуться. Ця територія не перебуває під обстрілами.

Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 22 березня 2023 року у справі № 755/21179/21, від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19, від 12 серпня 2022 року у справі

№ 686/32906/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, від 20 червня

2022 року у справі № 607/2015/17, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21, від 14 травня 2021 року у справі № 523/15493/18, від 06 квітня 2023 року у справі

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у липні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Позивач зазначає, що після оголошення у країні воєнного стану 22 березня 2022 року представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із оголошенням у країні воєнного стану.

22 червня 2022 року ОСОБА_4 подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у відпустці. Проте, в цей же день, місцевий суд, вирішуючи питання про поважність/неповажність причин відсутності сторін у судових засіданнях, суд постановив ухвалу про залишення позову без розгляду.

Додатково вказує, що на території Дніпропетровської області продовжується ведення активних бойових дій, а та території м. Покровська внаслідок ворожих обстрілів були руйнування будинків.

Таким чином місцевий суд допустив надмірний формалізм, що призвело до невиправданого обмеження позивача доступу до суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 184/358/21 з місцевого суду.

26 червня 2023 року справа № 184/358/21 надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2024 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі"

від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2021 року місцевий суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та 22 грудня 2021 року.

Клопотання представника позивача ОСОБА_4 від 22 березня 2022 року, яке надійшло напередодні судового засідання, призначеного на 29 березня 2022 року, про відкладення розгляду справи мотивоване оголошенням на території України воєнного стану та необхідністю забезпечення безпеки учасників процесу (а. с. 210, том 1).

На підставі вищезазначеної заяви, суд першої інстанції відклав розгляд справи

на 19 квітня 2022 року.

19 квітня 2022 року, 11 травня 2022 року, 01 червня 2022 року судові засідання не відбулися, у зв`язку з чим суд першої інстанції відклав розгляд справи на 22 червня 2022 року.

22 червня 2022 року до суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_4 подала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням ОСОБА_4 у відпустці (а. с. 219, том 1).

У зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває до нині.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.

Розгляд справ по можливості відкладається (за винятком невідкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною п`ятою статті 223, пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності (в разі визнання явки позивача обов`язковою).

Враховуючи наведене вище, у цьому конкретному випадку, за сукупністю всіх обставин, Верховний Суд врахувавши, що сторони справи мешкають на території

м. Покров Дніпропетровської області, на його території також розміщене приміщення суду першої інстанції, внаслідок військової агресії російської федерації ця територія перебуває у безпосередній близькості до лінії бойового зіткнення з військами агресора, погоджується із загалом правильними висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Верховний Суд додатково зауважує, що суд апеляційної інстанції, врахувавши неодноразове звернення сторін спору із заявами про відкладення розгляду справи, повідомлення сторони позивача про причини неявки у судове засідання, призначене на 22 червня 2022 року, врахувавши рекомендації Ради суддів України щодо розгляду справ під час воєнного стану, фактичне місце розташування сторін у спорі та суду першої інстанції зокрема, правильно вказував, що розгляд цієї справи не є невідкладним.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові 22 березня 2023 року у справі

№ 755/21179/21, від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 29 липня 2021 року у справі № 359/7882/19, від 12 серпня 2022 року у справі

№ 686/32906/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 756/16448/18, від 20 червня

№ 9901/345/21 колегія суддів відхиляє, оскільки правові висновки про застосування норм права у наведених заявником справах викладені за фактичних обставин, які відрізняються від фактичних обставин у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанцій, тому її необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.