172/1779/23 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк "Укргазбанк" на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Свистунової О. В., Красвітної Т. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний Банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом

до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" мотивовані тим, що 25 січня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ "Укргазбанк". Зазначений договір овердрафту є договором про приєднання відповідно до статті 634 ЦК України. За договором відповідачці відкритий картковий рахунок, випущена і видана платіжна картка ПАТ АБ "Укргазбанк". Банк повністю виконав свої зобов`язання за договором овердрафту, а клієнт скористався наданим кредитом. Однак відповідачка свої зобов`язання перед позивачем не виконує, тому станом на 05 квітня 2023 року за рахунком виник несанкціонований овердрафт, який не погашений і не сплачена плата у розмірі 48 % за користування несанкціонованим овердрафтом.

Посилаючись на зазначені обставини, ПАТ АБ "Укргазбанк" просило судстягнути із ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 54 233,36 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року у складі судді Битяка І. Г. частково задоволено позовні вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк".

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість

за заявою-договором № 2018/І_С/189-000021 від 25 серпня 2018 року у розмірі 33 369,92 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що боржниця, отримавши від банку кошти у кредит, не виконувала належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості. Враховуючи те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , відповідачка має нести цивільно-правову відповідальність.

Встановлено, що ОСОБА_1 підписала заяву-договір на відкриття карткового рахунку для отримання заробітної плати та отримала платіжну картку. 25 жовтня 2021 року в результаті технологічного збою у банку на рахунок відповідачки, де також були і її власні кошти, зарахована сума коштів у розмірі 33 410,00 грн. Відповідачка витратила грошові кошти у розмірі 33 369,92 грн на власний розсуд, у результаті чого утворилася зазначена заборгованість за її рахунком.

Разом із тим місцевий суд не вбачав підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за процентами, нарахованими позивачем на вказану заборгованість, оскільки між сторонами будь-який кредитний договір чи договір про відкриття кредитної лінії із зазначенням суттєвих їх умов, зокрема сплати процентів за користування кредитними коштами, не укладався. Вказана заборгованість виникла внаслідок технологічного збою у банку, тобто з вини позивача, і є, як зазначає сам позивач, несанкціонованою заборгованістю, на яку не передбачене нарахування процентів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ПАТ АБ "Укргазбанк".

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року повернуто особі, яка її подала.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що апеляційна скарга подана особою, яка не має права її підписувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2024 року ПАТ АБ "Укргазбанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки не врахував, що Старенко Т. М., яка підписала апеляційну скаргу від імені ПАТ АБ "Укргазбанк", діяла в порядку самопредставництва, а наявність обмежень представника Старенко Т. М. (змінювати предмет або підстави позову, зменшувати розмір позовних вимог, залишати позов без розгляду, відмовлятися від позову, визнавати позов повністю або частково, укладати мирові угоди) не свідчить про відсутність у неї права підписувати апеляційну скаргу.

Апеляційний суд не надав належної оцінки документам, поданим ПАТ АБ "Укргазбанк" на підтвердження повноважень Старенко Т. М.

Провадження у суді касаційної інстанції

01 лютого 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини першої статті 389 ЦПК України.

12 лютого 2024 року матеріали цивільної справи № 172/1779/23 надійшли до Верховного Суду.

10 квітня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 січня 2018 року ОСОБА_1 підписала заяву-договір № 2018/І_С/189-000021 про приєднання до Правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ "Укргазбанк".

На виконання цієї заяви-договору ОСОБА_1 відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1, субрахунок № НОМЕР_2 та видана платіжна картка № НОМЕР_3 .

У розділі 1 заяви-договору від 25 січня 2018 року у рядах "Джерело надходження коштів на рахунок" та "Джерело походження власних коштів" вказане значення - "заробітна плата", а у рядку "Сума середньомісячного сукупного доходу" - значення "менше 5 тис. грн".

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, ОСОБА_1 має заборгованість перед кредитором станом на 05 квітня 2023 року у розмірі 54 233,36 грн, яка складається із: 33 369,92 грн - заборгованість за кредитом (прострочена), 20 863,44 грн - заборгованість за процентами (прострочена).

25 жовтня 2021 року в результаті технологічного збою у банку на рахунок відповідачки, де також були і її власні кошти, була зарахована сума коштів 33 410,00 грн. ОСОБА_1 витратила грошові кошти в сумі 33 369,92 грн на власний розсуд, в результаті чого й утворилася заборгованість за її рахунком.

12 грудня 2023 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Дніпровського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2023 року.

Апеляційна скарга від імені банку підписана представником ПАТ АБ "Укргазбанк" Старенко Т. М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі "Беллє проти Франції" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

За позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03).

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Процедура апеляційного оскарження рішення суду має проводитися з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених приписами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Форма і зміст апеляційної скарги має відповідати вимогам статті 356 ЦПК України.

Частиною третьою та пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Частина п`ята статті 357 ЦПК України визначає самостійні підстави неприйняття апеляційної скарги до розгляду та повернення її судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як "самопредставництво" і "представництво".

Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають із трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Повноваження таких осіб відповідно до пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як "самопредставництво" і "представництво". Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва органу державної влади, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками органу державної влади. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такого органу державної влади без додаткового уповноваження.

Починаючи з 29 грудня 2019 року, самопредставництво юридичної особи допускає можливість вчинення у суді процесуальних дій від її імені не тільки керівником або членом виконавчого органу, але й будь-якою іншою особою, уповноваженою на такі дії за законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Тому можливість участі у справі за правилами самопредставництва юридичної особи того, хто не є її керівником або членом її виконавчого органу, слід підтверджувати або приписом відповідного закону, або приписом статуту чи положення цієї особи, або умовами трудового договору (контракту), зокрема посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника). Якщо інше не передбачено саме цими документами, уповноважений діяти у суді за правилами самопредставництва юридичної особи, має всі права відповідного учасника справи. Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Наведені правові висновки викладені в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) (пункти 18, 25) та у постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 201/5028/23 (провадження № 61-15708св23).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, яка переглядається, встановлено, що вона є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підтвердження своїх повноважень Старенко Т. М. додала до апеляційної скаргикопію наказу ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17 грудня 2020 року № 326-Н/ПТ (щодо самопредставництва), копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03 жовтня 2023 року (щодо ПАТ АБ "Укргазбанк"),копію наказу ПАТ АБ "Укргазбанк" від 08 травня 2018 року № 152-П про прийняття Старенко Т. М. на посаду заступника начальника юридичного управління Дніпропетровської обласної дирекції АБ "Укргазбанк", копію посадової інструкції заступника начальника юридичного управління Дніпропетровської обласної дирекції АБ "Укргазбанк".

Таким чином, у матеріалах справи наявні документи, які підтверджують право Старенко Т. М. підписувати апеляційну скаргу від імені ПАТ АБ "Укргазбанк".

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та безпідставно повернув апеляційну скаргу заявнику, вказавши на наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Висновки апеляційного суду про те, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказу ПАТ АБ "Укргазбанк" від 17 грудня 2020 року № 326-н/пт про самопредставництво АБ "Укргазбанк" в судах України повноваження Старенко Т. М. представляти інтереси ПАТ АБ "Укргазбанк"у судах є обмеженими в частині змінювати предмет або підстави позову, зменшувати розмір позовних вимог, залишати позов без розгляду, відмовлятися від позову, визнавати позов повністю або частково, укладати мирові угоди, що свідчить про право Старенко Т. М. підписувати апеляційної скарги, діяти в межах повноважень, передбачених інститутом представництва, а не інституту самопредставництва, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 826/18492/14, є безпідставними з огляду на те, що така постанова у справі № 826/18492/14 Верховним Судом не ухвалювалася.

Водночас колегія суддів враховує, що 09 лютого 2022 року у справі № 826/18492/14 Верховним Судом була постановлена ухвала про повернення касаційної скарги заявнику.

Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц, провадження № 14-43цс22).

Беручи до уваги те, що правовідносини у справі № 826/18492/14 та у справі, яка є предметом касаційного перегляду, не є подібними, то посилання апеляційного суду на ухвалу Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 826/18492/14 як на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є помилковим.

Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не може вважатися законною та обґрунтованою.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.