ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 295/1655/22
провадження № 61-13258св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Мегабанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року, ухвалене у складі судді Кузнєцова Д. В., та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - АТ "Мегабанк", банк) в особі Житомирського центрального регіонального відділення Акціонерного товариства "Мегабанк" (далі - Житомирське ЦРВ АТ "Мегабанк") про розірвання кредитного договору.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що 28 березня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк", укладений кредитний договір № 1-05/2008-МК-USD, за яким вона отримала кредит у розмірі 250 000 доларів США зі сплатою процентів у розмірі 13,5 % річних за користування кредитними коштами, з поверненням у строк до 15 березня 2013 року.
20 серпня 2010 року між нею та банком укладено додаткову угоду № 10 до кредитного договору, якою змінено процентні ставки, а саме: 13,5 % річних у період з 28 березня 2008 року до 19 березня 2009 року, 15,0 % річних з 20 березня 2009 року до 31 липня 2010 року, 7 % річних з 01 серпня 2010 року до 31 січня 2011 року, 17 % річних з 01 лютого 2011 року до 15 березня 2016 року. Продовжено строк дії кредитного договору до 15 березня 2016 року.
Позивач уважала, що є підстави для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України. Зокрема, у кінці 2008 року відбулась істотна зміна обставин, якою вона керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення ціни об`єктів нерухомого майна предмету іпотеки. Вказувала, що під час укладення договору вона сподівалася на стабільну ситуацію на валютному ринку і на положення статті 6 Закону України "Про Національний банк України", згідно з якою основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Також банк суттєво змінив умови кредитного договору, а саме шляхом фактичного збільшення процентних ставок з 13,5 % річних до 17,0 % річних. Крім того, кредит брався на будівництво житла, однак у зв`язку із світовою фінансовою кризою це будівництво припинене. Зміна цих обставин вносить істотний дисбаланс в договірні відносини між позичальником і банком. До того ж під час укладення кредитного договору та договору іпотеки вартість майна, яке було забезпеченням кредитів, складала в два рази більше її вартості на цей час.
Звертає увагу, що в кредитному договорі відсутня умова про те, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Наявність у оспорюваному кредитному договорі положень щодо вираження грошових зобов`язань між нею та відповідачем в доларах США за відсутності індивідуальної ліцензії на надання відповідачем кредиту в іноземній валюті та використання нею долара США як засобу платежу за кредитним договором від 28 березня 2008 року суперечить приписам статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України, статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статті 35 Закону України "Про Національний банк України". Вважала, що подальше виконання кредитного договору в час стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до долара США призведе до явного порушення співвідношення майнових інтересів сторін.
ОСОБА_1 просила суд розірвати кредитний договір від 28 березня 2008 року № 1-05/2008-МК-USD, укладений між нею та ВАТ "Мегабанк", правонаступником якого є АТ "Мегабанк", в особі Житомирського ЦРВ ВАТ "Мегабанк".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Мегабанк" про розірвання кредитного договору відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що кредитний договір, з урахуванням додаткової угоди, був продовжений до 15 березня 2016 року, а розірвати можна лише договір, який діє (строк дії якого не закінчився).
Короткий зміст касаційної скарги
У вересні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Богунського районного суду м. Житомира, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 652 ЦК України.
Крім того, заявник указує, що є підстави для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України, оскільки у кінці 2008 року відбулась істотна зміна обставин, якою вона керувалась, укладаючи кредитний договір, а саме значне зростання курсу долара США по відношенню до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу та суттєве зменшення ціни об`єктів нерухомого майна предмету іпотеки. Під час укладення договору вона сподівалася на стабільну ситуацію на валютному ринку і на положення статті 6 Закону України "Про Національний банк України", згідно з якою основною його функцією є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Також банк суттєво змінив умови кредитного договору, а саме шляхом фактичного збільшення процентних ставок з 13,5 % річних до 17,0 % річних.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року АТ "Мегабанк" подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
28 березня 2008 року між ВАТ "Мегабанк" в особі директора Житомирського центрального регіонального відділення ВАТ "Мегабанк" Кузьмича В. В. та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 1-05/2008-МК-USD, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 250 000 доларів США на строк до 15 березня 2013 року зі сплатою 13,5 % річних за його користування. Кредит надано на придбання нерухомого майна.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2016 року у справі № 295/7659/15-ц за позовом АТ "Мегабанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено та стягнуто солідарно ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 на користь АТ "Мегабанк" заборгованість за кредитним договором від 28 березня 2008 року № 1-05/2008-МК-USD, яка утворилась станом на 22 квітня 2015 року у розмірі 254 004,63 доларів США, штраф - 210 852,86 грн, із яких: сума боргу - 218 990,90 доларів США, проценти - 35 013,73 доларів США, штрафи - 210 852,86 грн.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року рішення Богунського районного суду м. Житомира від 12 жовтня 2016 року залишено без змін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача виклав клопотання про застосування строків позовної давності.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (див. постанову Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/7981/17).
У свою чергу закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено частиною четвертою статті 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.
Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.
Встановлено, що кредитний договір, укладений між банком та ОСОБА_1, продовжено на строк до 15 березня 2016 року.
Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання кредитного договору, укладеного 28 березня 2008 року між банком та ОСОБА_1, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Доводи касаційної скарги про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 652 ЦК України не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/21034/17 викладено висновок про те, що розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.
Ці висновки підтримав Верховний Суд у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 500/373/17 (провадження № 61-7732св19), від 11 лютого 2022 року у справі № 524/652/21 (провадження № 61-14129св21).
Інші доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник