553/1642/15-ц Про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень - 22.04.2024 Прийняття

заінтересовані особи: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенович, заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорнобай Олександр Юрійович, начальник Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Нещадим Іван Сергійович, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно Сергій Семенович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В.,

Короткий зміст вимог заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень.

Заяву обґрунтовував тим, що з березня 2017 року на розгляді Ленінського районного суду м. Полтави перебувала справа за його скаргою, поданою у порядку статей 55-56, 64, частини п`ятої статті 124 Конституції України,

статей 447- 453 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), на незаконні дії та бездіяльність працівників системи Міністерства юстиції України, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") щодо протиправної відмови виконати остаточне рішення Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року, якою визнано неправомірною бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві щодо виконання рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 у розмірі 9 333,60 грн (справа № 553/1642/15).

Поновлено ОСОБА_1 строк на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" для погашення кредиторських вимог ОСОБА_1 на загальну суму 9 333,60 грн та зобов`язано Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" включити кредиторські вимоги ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в розмірі 9 333,60 грн (справа № 553/1642/15).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2019 року скаргу ОСОБА_1, подану в порядку статей 55-56, 64, частини п`ятої статті 124 Конституції України, статей 447- 452 ЦПК України, про визнання незаконними дій, неправомірну бездіяльність посадових осіб органів системи державної виконавчої служби України (далі - ДВС України), Міністерства юстиції України та ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо протиправної відмови виконувати остаточне рішення (постанову) Великої палати Верховного суду України від 20 червня 2018 року задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність та протиправне невиконання заінтересованими особами: начальником Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального правління юстиції у м. Києві Гоцієм Б. І., уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у справі 553/1642/15-ц постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року.

Визнано безпідставною і протиправною бездіяльність допущену начальником Шевченківського районного відділу ДВС м. Києва Головного територіального правління юстиції у м. Києві Гоцієм Б. І. стосовно тривалого нерозгляду заяви стягувача ОСОБА_1 від 03 грудня 2018 року щодо протиправної відмови у прийнятті до примусового виконання оригіналу виконавчого листа виданого 31 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м. Полтави на виконання Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року.

У порядку статті 453 ЦПК України зобов`язано зазначених заінтересованих осіб, в десятиденний строк з дня одержання ухвали суду, надати ОСОБА_1 письмову інформацію щодо організації та проведення ними роботи спрямованої на фактичне виконання Постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року, визнано факти умисної неправомірної бездіяльності протиправного невиконання: рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц, про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн; ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), яка була постановлена відповідно до статей 383- 389 ЦПК України, в порядку судового контролю за виконанням рішення суду від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) та безпідставної і протиправної відмови щодо організації і проведення службового розслідування вчинених з боку начальника Шевченківського відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гоція Б. І., директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Міхна С. С.

Відповідно до статті 389 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року) зобов`язано зазначених заінтересованих осіб, у десятиденний строк з дня одержання ухвали суду, надати суду та ОСОБА_1 письмову інформацію щодо організації та проведення роботи, спрямованої на фактичне виконання: рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015) про стягнення боргу з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь стягувача ОСОБА_1 в сумі 9 333,60 грн; ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 23 вересня 2016 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 4-с/553/20/2016), постановленої відповідно до статей 383- 389 ЦПК України в порядку судового контролю за виконанням рішення суду від 16 листопада 2015 року у справі № 553/1642/15-ц (провадження № 2/553/707/2015).

Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року залишено без змін.

Поновлено виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року.

Посилаючись на те, що фактично заінтересовані особи й надалі не виконують зазначені судові рішення, заявник просив встановити судовий контроль за виконанням ухвал Ленінського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року, від 14 квітня 2020 року та постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року; зобов`язати начальника Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нещадима І. С., директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника начальника директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Чернобая О. Ю. та Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у п`ятнадцятиденний строк надати письмовий звіт суду та ОСОБА_1 про виконання ухвал Ленінського районного суду м. Полтави від 11 листопада 2019 року, від 14 квітня 2020 року та постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року; постановити окрему ухвалу для вирішення питання юридичної (кримінальної) відповідальності за статтями 364, 382 Кримінального кодексу України заінтересованих осіб, у зв`язку з тривалим, протиправним, умисним невиконанням судових рішень.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Ленінського районного суду від 06 грудня 2022 року встановлено судовий контроль за виконанням ухвал Ленінського районного суду м. Полтави віл 01 листопада 2019 року, від 14 квітня 2020 року та постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року.

Зобов`язано начальника Шевченківського районного відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Нещадима І. С., директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кисельова М. Є., заступника директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Чорнобая О. Ю. та Уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Міхно С. С., у п`ятнадцятиденний строк надати письмовий звіт суду та ОСОБА_1 про фактичне виконання ухвал Ленінського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2019 року, від 14 квітня 2020 року та постанови Верховного Суду від 09 червня 2021 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року поновлено виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 серпня 2020 року. Однак, заінтересовані особи не виконали зобов`язання встановлене Верховним Судом відповідно до статті 389 ЦПК України (у редакції до 15 грудня 2017 року), жодних дій спрямованих на виконання зазначених судових рішень не вчинили.

Суд не взяв до уваги заперечення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на скаргу ОСОБА_1 та клопотання про долучення доказів, а саме: про направлення заявнику та суду листів щодо заходів, які були вжиті на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року, оскільки такі вже були відхилені судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року апеляційні скарги Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про невиконання заінтересованими особами ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року, оскільки не врахував, що з постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року слідує, що рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 листопада 2015 року має виконуватися шляхом включення вимог ОСОБА_1 до реєстру вимог кредиторів.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 16 вересня 2019 року

ОСОБА_1 включено до реєстру кредиторів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".

Крім того, на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2020 року Міністерство юстиції України листами від 28 серпня 2020 року, від 17 вересня 2020 року та від 23 серпня 2021 року повідомляло ОСОБА_1, що згідно з відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження та інформацією Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 27 вересня 2016 року до Шевченківського відділу ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві з Ленінського районного суду м. Полтави надійшов дублікат виконавчого листа Ленінського районного суду м. Полтави від 15 вересня 2016 року № 553/1642/15-ц про стягнення з ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 9 333,60 грн.

Постановою державного виконавця від 28 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 18 грудня 2015 року № 230. Згідно пунктом 3-1 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження (у редакції від 21 квітня 1999 року зі змінами) виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Зважаючи на наведене, виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено, оскільки діючим законодавством не передбачено подальше виконання рішення суду органом державної виконавчої служби у випадку ліквідації банку-боржника.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив: скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції; постановити окрему ухвалу стосовно суддів апеляційного суду: Дряниці Ю. В., Пилипчук Л. І., Чумак О. В., які допустили систематичне порушення статей 2, 8, 12, 43, 359, 360 365, 368, 372, 386 ЦПК України (1618-15) , протиправно надали перевагу апеляційним скаргам Міністерства юстиції України та Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" позбавивши ОСОБА_1 права участі у розгляді апеляційних скарг.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за відсутності заявника, належним чином не повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, позбавив його доступу до правосуддя.

Крім того, судді Дряниця Ю. В. та Пилипчук Л. І. неодноразово допускали систематичні порушення норм національного законодавства, розглядаючи інші справи, учасником яких був заявник, що також було предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Розглянувши справу за його відсутності, апеляційний суд позбавив його права заявити відвід зазначеним суддям.

Оскаржуване судове рішення суперечить постановам Верховного Суду, ухваленим у цій справі, та не містить обґрунтованих висновків щодо спростування обставин встановлених судом першої інстанції.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу

від ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", у якому заявник просив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Відповідно до частини першої статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

В ухвалі Верховного Суду від 16 серпня 2023 року про відкриття касаційного провадження, зазначено, що сторони мають право подати відзив на касаційну скаргу у строк тривалістю в десять днів від часу отримання копії цієї ухвали.

Зважаючи на те, що копію зазначеної ухвали Верховного Суду Департамент ДВС Міністерства юстиції України (в особі начальника Департаменту та заступника начальника Департаменту) отримав 28 серпня 2023 року, а відзив на касаційну скаргу подано 13 вересня 2023 року, Верховний Суд не бере до уваги відзив, у зв`язку з пропуском строку для його подання.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 06 липня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2023 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстав, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано Ленінського районного суду м. Полтави матеріали цивільної справи № 553/1642/15-ц; надано учасникам справи строк для подання відзиву.

У вересні 2023 року матеріали справи № 553/1642/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03 та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" (Gurepka v. Ukraine (no. 2), заява № 38789/04 наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France, заява № 23805/94, § 36)) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Case of Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany)).

У зв`язку із цим, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, порушенням права на справедливий суд та вимог статей 128- 130, 223, 372 ЦПК України.

У справі, що переглядається ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2022 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року (після усунення недоліків) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2022 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2023 року закінчено підготовчі дії за апеляційними скаргами Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та Департаменту ДВС Міністерства юстиції України на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 06 грудня 2022 року, справу призначено до розгляду з повідомленням учасників справи на 23 травня 2023 року о 15 год 20 хв.

У матеріалах справи наявна судова повістка-повідомлення про судове засідання у справі, призначене на 23 травня 2023 року, адресована ОСОБА_1, проте докази вручення зазначеної судової повістки-повідомлення заявнику в справі відсутні.

Також у матеріалах справи є телефонограма, відповідно до якої ОСОБА_1 повідомили, що розгляд справи відбудеться 23 травня 2023 року.

Оцінюючи доводи касаційної скарги про те, що заявник не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, Верховний Суд урахував, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 у спосіб, встановлений статтею 128 ЦПК України, був повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час і місце розгляду справи.

Наявність у матеріалах справи копії судової повістки-повідомлення та телефонограми не є підтвердженням виконання апеляційним судом вимог статті 128 ЦПК України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема, мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Водночас повідомлення учасників справи телефонограмою про розгляд справи не відповідає встановленому порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи (див. постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року у справі

№ 379/1296/18 (провадження № 61-10167св20),від 10 вересня 2021 року у справі

№ 295/8610/15-ц (провадження № 61-19082св20), від 15 червня 2022 року у справі № 369/9386/17 (провадження № 61-18689св21), від 05 квітня 2023 року у справі

№ 545/1103/20 (провадження № 61-17914св21), від 03 травня 2023 року у справі

№ 569/24240/21 (провадження № 61-668св23)".

Суд апеляційної інстанції на зазначені вимоги закону та висновки Верховного Суду щодо його застосування уваги не звернув, розглянув справу, призначену

на 23 травня 2023 року, за відсутності ОСОБА_1, щодо якого відсутні відомості про належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, розгляд справи не відклав, чим порушив конституційне право сторони на участь у судовому розгляді та вимоги статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали

Відповідно до частини десятої статті 262 ЦПК України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду..

У зазначеній статті не встановлено прямого обов`язку суду постановляти окрему ухвалу. Постановлення окремої ухвали є правом суду у разі встановлення судом підстав для окремої ухвали.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії. Тому в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали необхідно відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1, щодо якого не мав відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду.