ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 641/8921/21

провадження № 61-13334св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року у складі судді Іщенко І. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року у складі суддів Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства.

Позовну заяву обґрунтовувала тим, що вона з 01 січня 2015 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку - ОСОБА_5 . Однак, після сварки позивач 11 квітня 2019 року зареєструвала народження доньки у відділі державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Головного територіального управління юстиції у Харківській області та її прізвище, ім`я та по батькові у Книзі реєстрації народжень було записано відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) за її вказівкою.

Згодом вони примирилися та продовжили проживати однією сім`єю та разом виховувати дитину.

За життя ОСОБА_4 визнавав себе батьком дитини, створив всі умови для її проживання та нормального розвитку, задоволення гармонійного розвитку її особистості в атмосфері любові, морального та матеріального забезпечення, обіцяв подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе її батьком. Однак не встиг цього зробити, ОСОБА_4 несподівано захворів, у зв`язку з чим його родичі забрали його на лікування до ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 їй повідомили, що ОСОБА_4 помер.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

У зв`язку з викладеним просила:

встановити факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Новоселиця Кельменецького району Чернівецької області, відносно її доньки ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора про встановлення факту батьківства задоволено.

Встановлено факт батьківства ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Новоселиця Кельменецького району Чернівецької області, відносно ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Харкові.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, являється ОСОБА_4, про що свідчить висновок експерта № 25 від 19 січня 2023 року - 20 лютого 2023 року, в якому вказано, що ймовірність батьківства складає 99,99999 %;

пояснення заявника повністю узгоджуються з показаннями свідків та письмовими матеріалами справи;

виходячи з досліджених судом доказів, суд вважає батьківство стосовно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, доведеним і таким, що може бути визнано в судовому порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

відповідач не надав суду доказів, які б спростовували зазначений вище висновок експерта;

необґрунтованим є аргумент апеляційної скарги про те, що суд, задовольняючи клопотання позивача про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження, порушив вимоги ЦПК (1618-15) . Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оскаржував в апеляційному порядку ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 31 серпня 2022 року про поновлення строку на подання доказів та призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи. Свою апеляційну скаргу на вказану ухвалу ОСОБА_2 обґрунтовував тими ж доводами, що і апеляційну скаргу на рішення суду по суті. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, а ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 31 серпня 2022 року залишено без змін. У вказаній постанові зазначено про те, що колегія суддів погодилася з тим, що клопотання про призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинно бути заявлено на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, з огляду на конкретні обставини цієї справи, заперечення з боку відповідача щодо самого позову та можливості ОСОБА_4 у віці майже 60 років мати дитину, відмова у призначенні судом експертизи щодо дослідження поставлених питань не дозволила би встановити дійсні обставини, а відповідно, виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, що послужило би проявом надмірного формалізму. Встановлення вищевказаних обставин має істотне значення для вирішення цієї справи з урахуванням заперечень сторони відповідача, про що було заявлено позивачем першочергово у встановлені процесуальні строки. Враховуючи предмет позову та питання, які були визначені судом для проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, які стосуються предмету позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначення судом першої інстанції такої експертизи є доцільним та сприятиме всебічному та об`єктивному встановленню фактичних обставин справи. Судом були прийняті лише докази, які не змінили необхідності проведення заявленої стороною позивача раніше (до закриття підготовчого провадження) експертизи, а лише стосувалися зміни предмета експертного дослідження, що в свою чергу зменшило складність її проведення експертом. Повторне клопотання містило обґрунтування поважності неможливості уточнення об`єктів дослідження, які суд першої інстанції визнав поважними, і з чим погодилася колегія суддів. Призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи у цій справі з урахуванням суті заперечень сторони відповідача було необхідним з метою справедливого розгляду справи, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, призначив експертизу на стадії розгляду справи по суті;

безпідставним є аргумент апеляційної скарги про те, що суд, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про проведення повторної експертизи, не дотримався принципу рівності учасників судового процесу та не дав можливості провести повторну експертизу, яка могла бути проведена без численних порушень та надала б відповідь на всі питання. Судом першої інстанції в ухвалі від 21 червня 2023 року належним чином надано оцінку доводам клопотання відповідача про призначення такої повторної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, у зв`язку з чим зроблено правильний висновок про відмову у задоволенні такого клопотання. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що згідно висновку судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи від 19 січня 2023 року № 25 вірогідність батьківства ОСОБА_4 відносно дитини ОСОБА_5 складає 99,99 %. Вказаний висновок експерта є обґрунтованим, не суперечить іншим матеріалам справи та не викликає сумнівів в його правильності;

відповідач у суді апеляційної інстанції не заявляв клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи;

помилковим є аргумент апеляційної скарги про те, що у висновку експерта ОСОБА_7 не розписано детально молекулярно- біологічне дослідження та не зазначено яку саме методику використував експерт. Застосування експертом відповідного методу проведення експертизи відповідає Правилам проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичних експертиз та Методичним рекомендаціям "Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), Київ, 2012 рік". Отже, у апеляційного суду відсутні підстави для визнання висновку експерта необґрунтованим, він не суперечить іншим матеріалам цивільної справи та не викликає сумнівів у його правильності;

також необґрунтованим є аргумент апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 у віці майже 60 років не міг зачати дитину, оскільки така обставина не доведена жодними належними та допустимими доказами;

однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведення позивачем факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з 01 січня 2015 року однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою АДРЕСА_1 . Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. позивачкою не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував наведені вище обставини, а саме те, що вона разом з ОСОБА_4 з 2015 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та протягом вказаного часу мали спільний побут, взаємні права і обов`язки, вели спільне господарство та разом формували спільний бюджет. Позивач додає до позовної заяви копію свого паспорту, де на сторінці 12 зазначене місце її проживання з АДРЕСА_2 . Також до позову додано довідку про реєстрацію місця проживання особи, згідно з якою її дочка ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 18 квітня 2019 року. Однак доказів того, що вона була зареєстрована чи проживала без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 позивачем суду не надано. Також надані ОСОБА_1 фотокартки не доводять факту спільного проживання разом з ОСОБА_4, ведення спільного з ним господарства, наявність спільного бюджету сторін у справі, а свідчать лише про їх знайомство, про спільне коло знайомих і проведення разом вільного часу. Отже, колегія суддів, надавши належну оцінку наданим сторонами доказам, дійшла висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, в якій просив скасувати рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зупинити виконання рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року, яке залишене без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року до закінчення касаційного провадження, повідомити учасників справи про час та місце розгляду справи судом касаційної інстанції та викликати для дачі пояснень у справі представника відповідача - адвоката Гончарука В. В.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що:

суд першої інстанції, з чим погодилась апеляційна інстанція, розглянув справу про встановлення факту батьківства в порядку позовного провадження, в той час як у разі смерті батька дитини, факт батьківства особи, яку заявник вважає батьком дитини, може бути встановлено рішенням суду в окремому провадженні;

яке відношення відповідач ОСОБА_2 має до суті спору, до факту батьківства, до свідоцтва про народження і до запису в акті цивільного стану;

яке і чиє право захищає позивач ОСОБА_1,

суд першої інстанції, задовольнивши клопотання про призначення експертизи після закриття підготовчого провадження порушив норми процесуального права;

суд першої інстанції безпідставно поновив строк на подання доказів;

суд першої інстанції не звернув уваги, що позивач звертаючись з заявою про поновлення строку та додаючи доказ, клопотання про призначення експертизи, не додали до них докази направлення їх третім особам;

суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні повторної експертизи;

суд першої інстанції помилково зазначив про те, що рішення може бути оскаржено в 10-денний строк;

суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в той час як жодного доказу з цього приводу в матеріалах справи не має.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

В жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли пояснення Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 641/8921/21. Витребувано цивільну справу № 641/8921/21 з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року відмовлено.

У листопаді 2023 року матеріали цивільної справи № 641/8921/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи судом касаційної інстанції та виклик для дачі пояснень у справі представника відповідача - адвоката Гончарука В. В. відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 10 березня 2021 року у справі № 226/817/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 04 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_5 .

Відповідно до даних у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 від 11 квітня 2019 року та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження № 00022591648 від 11 квітня 2019 року її матір`ю вказана ОСОБА_1, а батьком - ОСОБА_8 . Запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України .

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З інформаційної довідки із Спадкового реєстру № 66925343 від 21 жовтня 2021 року та витягу з Спадкового реєстру № 66925401 від 21 жовтня 2021 року вбачається, що після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа та згідно заповіту від 11 червня 2021 року ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_2 .

Згідно з висновком експерта КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" № 25 від 19 січня 2023 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 практично доведено.

Між сторонами існує спір щодо спадкового майна, яке залишилось після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 необхідне для оформлення позивачкою спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20)).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).

Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України (435-15) ).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року у справі № 592/4443/17 (провадження № 61-9923св22) зазначено: "відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це".

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

На підставі частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині першій статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що переглядається, суди встановили, що:

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_5 ;

в актовому записі про народження № 00022591648 від 11 квітня 2019 року її матір`ю вказана ОСОБА_1, а батьком - ОСОБА_8, запис про батька дитини вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

згідно з висновком експерта КУ "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи" № 25 від 19 січня 2023 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_4 стосовно ОСОБА_5 складає величину не менш ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_4 відносно ОСОБА_5 практично доведено;

за таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що ця справа повинна розглядатись в порядку окремого провадження безпідставні.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 листопада 2021 року у справі № 641/8256/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_9, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Харківський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про встановлення факту батьківства та проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки має місце спір про право на спадкове майно, який повинен вирішуватись у порядку позовного провадження.

Посилання відповідача на те, що він не має відношення до даного спору необґрунтоване.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 не посилався на те, що є неналежним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1, обґрунтовував свої заперечення недоведеністю позовних вимог (т. 1 а. с. 81-82);

в апеляційній скарзі ОСОБА_2 також не посилався на такі обставини, доказів того, що є неналежним відповідачем суду не надав (т. 2 а. с. 43-46);

в межах доказів наданих позивачем суди встановили, що після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа та згідно заповіту від 11 червня 2021 року ОСОБА_4 заповів все своє майно ОСОБА_2 ; встановлення факту батьківства потрібно позивачу для вирішення питання про оформлення спадщини.

Посилання в касаційній скарзі на те, що права позивача не порушені безпідставне.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (частина третя статті 128 СК України).

Отже, позивач ОСОБА_1, як матір дитини ОСОБА_5, має право звернутися з позовом про визнання батьківства.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були враховані судом апеляційної інстанції, який за наслідками перегляду справи змінив мотиви суду першої інстанції та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про допущені порушення судом першої інстанції в частині прийняття доказів поза межами строку безпідставні.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина друга та четверта статті 83 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом 19 листопада 2021 року, до позову додано клопотання про витребування доказів, а саме витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо цивільного стану (смерті) ОСОБА_4 та копії спадкової справи;

ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 січня 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі;

15 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву;

09 березня 2022 року позивач подала відповідь на відзив, в якому просила доручити провести ексгумацію трупа ОСОБА_4, доручити експертам відібрати необхідний матеріал для проведення посмертної молекулярно-генетичної експертизи, призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставити наступні запитання: чи є ОСОБА_4 біологічним батьком ОСОБА_5 ;

ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 05 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду;

11 липня 2022 року ОСОБА_1 вдруге звернулась до суду з клопотанням, в якому просила призначити посмертну молекулярно-генетичну експертизу; доручити експертам відібрати необхідний для проведення біологічний матеріал від ОСОБА_9, рідного брата ОСОБА_4 ; витребувати з відділення судової медичної імунології КМУ "Обласне бюро судово-медичної експертизи" зразки крові ОСОБА_4 ;

18 липня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строків, в якій просила поновити строк на подання доказів, а саме відповіді КМУ "Обласне бюро судово-медичної експертизи". В обґрунтування причин пропуску строку зазначила, що ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства, вона раніше заявляла клопотання про проведення ексгумації та призначення експертизи, але в подальшому дізналась про те, що ОСОБА_4 є рідний брат та зберіглися зразки крові, що може спростити проведення експертизи;

ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 31 серпня 2022 року поновлено строк на подання доказів, призначено по справі посмертну молекулярно-генетичну експертизу;

відповідач оскаржив в апеляційному порядку дану ухвалу. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу Першотравневого районного суду міста Чернівці від 31 серпня 2022 року залишено без змін. У вказаній постанові зазначено про те, що колегія суддів погодилася з тим, що клопотання про призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинно бути заявлено на стадії підготовчого провадження. Разом з тим, з огляду на конкретні обставини цієї справи, заперечення з боку відповідача щодо самого позову та можливості ОСОБА_4 у віці майже 60 років мати дитину, відмова у призначенні судом експертизи щодо дослідження поставлених питань не дозволила би встановити дійсні обставини, а відповідно, виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, що послужило би проявом надмірного формалізму. Встановлення вищевказаних обставин має істотне значення для вирішення цієї справи з урахуванням заперечень сторони відповідача, про що було заявлено позивачем першочергово у встановлені процесуальні строки. Враховуючи предмет позову та питання, які були визначені судом для проведення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи, які стосуються предмету позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що призначення судом першої інстанції такої експертизи є доцільним та сприятиме всебічному та об`єктивному встановленню фактичних обставин справи. Судом були прийняті лише докази, які не змінили необхідності проведення заявленої стороною позивача раніше (до закриття підготовчого провадження) експертизи, а лише стосувалися зміни предмета експертного дослідження, що в свою чергу зменшило складність її проведення експертом. Повторне клопотання містило обґрунтування поважності неможливості уточнення об`єктів дослідження, які суд першої інстанції визнав поважними, і з чим погодилася колегія суддів. Призначення посмертної судової молекулярно-генетичної експертизи у цій справі з урахуванням суті заперечень сторони відповідача було необхідним з метою справедливого розгляду справи, а отже, суд, керуючись положеннями цивільно-процесуального законодавства, для встановлення істинності у справі та з метою виконання завдань правосуддя, призначив експертизу на стадії розгляду справи по суті;

суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (частина п`ята статті 12 ЦПК України);

за таких підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для поновлення строку для подання доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо безпідставної відмови в призначенні повторної експертизи.

Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (частина друга статті 113 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

21 червня 2023 року ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції клопотання за підписом представника ОСОБА_3 про призначення повторної судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, в обґрунтування якого зазначив, що у висновку експерта не зазначена методика, якою він керувався, не долучена фотофіксація об`єкта дослідження, не вказано, при яких кліматичних та температурних умовах проводились дослідження, яке обладнання використовувалось, не вказано відомості про кількість об`єктів та їх частин, відсутня відповідь на третє питання - чи є біологічна спорідненість між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 ;

21 червня 2023 року ОСОБА_1 надала суду заперечення проти заявленого клопотання за підписом представника ОСОБА_10, в яких зазначила, що викладені в клопотанні обставини не тягнуть за собою сумнівів у результатах експертизи;

ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 21 червня 2023 року в задоволенні клопотання відмовлено. В обґрунтування відмови суд першої інстанції правильно вказав, що відповідач не зазначає, в порушення яких саме нормативно-правових актів експерт припустився помилки і який причинно-наслідковий зв`язок між вказаними нібито помилками та висновками, питання щодо "двоюрідної" спорідненості з братом померлого задля спростування висновку прямої спорідненості є штучним затягуванням справи.

Посилання в касаційній скарзі на те, що позивачем не направлені іншим учасникам справи - третім особам, заява про поновлення строків, відповідь ОБСМЕ та клопотання про призначення експертизи необґрунтовані.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина дев`ята статті 83 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що:

18 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про поновлення строків на подання доказів за підписом представника ОСОБА_10, до якої долучила клопотання про призначення експертизи, відповідь ОБСМЕ та докази направлення стороні зазначених документів;

треті особи: Індустріально-Немишлянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та Шоста Харківська міська державна нотаріальна контора судові рішення не оскаржили;

ОСОБА_2 не обґрунтував, яким чином ненаправлення копії доказів третім особам порушує його права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги з урахуванням меж касаційного перегляду не свідчать про те, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 червня 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська