4823/280/23 Про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації - 18.04.2024 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, просп. Повітряних Сил, 28) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Ніни Олександрівни на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, постановлену у складі судді Євстафіїва О. К., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року

у справі № 3-9/156/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором,

Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила поновити строк звернення до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у складі судді Москаленко Н. Ю. у справі № 3-9/156/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у складі судді Москаленко Н. Ю. у справі № 3-9/156/14.

Заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 квітня 2014 року у справі № 3-9/156/14 стягнуто з неї на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 490080875, а саме: за кредитом - 107 038,26 грн, за відсотками - 55 310,44 грн, пеню - 1 639 819,90 грн та судові витрати зі сплати третейського збору в сумі 400,00 грн.

Вказувала на те, що спір виник щодо заборгованості за споживчим кредитом, а згідно з положеннями пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", справи про стягнення заборгованості з позичальника не підвідомчі третейському суду.

Крім того, не відповідає дійсності розрахунок, який був поданий банком до третейського суду.

Зазначала, що вона не знала і не могла знати про розгляд третейської справи, оскільки не брала участі у розгляді справи.

До заяви додане клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2-р(ІІ)/2022 у справі № 3-9/2019(206/19) визнано неконституційними пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 ЦПК України.

ОСОБА_1 вказувала на те, що вона не знала про розгляд справи третейським судом, оскільки не була належним чином повідомлена про те, що вона є учасником справи, і не отримувала від банку жодного процесуального документа у справі № 3-9/156/14. Отриманий нею в АТ "Альфа-Банк" кредит є погашеним шляхом виплати банку страхового відшкодування страхувальником і передачею йому ж пошкодженого автомобіля.

Зазначала, що строк для подання цієї заяви становить 90 днів з моменту, коли вона дізналася про оспорюване рішення. 15 лютого 2023 року їй стало відомо, що на її рахунки накладено арешт, і після звернення до адвоката за правовою допомогою вона дізналася про наявність оспорюваного рішення третейського суду.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Н. О. залишено без руху та запропоновано ОСОБА_1 або її представнику - адвокату Сергієнко Н. О. для вирішення клопотання про поновлення строку звернення до суду в десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали зазначити докази, якими підтверджено факт, що ОСОБА_1 стало відомо про ухвалення оспорюваного рішення 15 лютого 2023 року, і (або) надати такі суду, або заявити клопотання про їх витребування у разі відсутності цих доказів у ОСОБА_1 та (або) у її представника і відмови останнім у їх наданні утримувачем цих доказів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у заяві міститься клопотання про поновлення строку звернення до суду, вмотивоване тим, що ОСОБА_1 стало відомо про ухвалення оспорюваного рішення 15 лютого 2023 року, коли на її банківські рахунки наклали арешт. Проте ОСОБА_1 та її представник - адвокат Сергієнко Н. О. не зазначили докази, якими підтверджено факт, що ОСОБА_1 стало відомо про ухвалення оспорюваного рішення лише 15 лютого 2023 року.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 16:00 год 03 липня 2023 року з повідомленням учасників справи, у порядку частини другої статті 456 ЦПК України витребувано з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" третейську справу № 3-9/156/14 за позовом ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 490080875.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у справі № 3-9/156/14

і повернуто цю заяву ОСОБА_1 .

Відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, Чернігівський апеляційний суд виходив із того, що оскаржуване рішення ухвалене Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" 06 лютого 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського апеляційного суду лише 12 квітня 2023 року, тобто через понад дев`ять років з дня прийняття третейським судом оскаржуваного рішення. Наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 мала достатньо часу для звернення до суду із заявою в передбачені частиною першою статті 454 ЦПК України порядку і строк.

Також суд зазначив, що посилання ОСОБА_1 на те, що про наявність рішення третейського суду вона дізналася 15 лютого 2023 року після арешту її рахунку в банку, суперечить обставинам, викладеним у письмовому поясненні банку, та доданим до нього належним, допустимим і достатнім для вирішення справи доказам, а саме: у 2016 році відбувалося примусове виконання рішення третейського суду від 06 лютого 2014 року, належний ОСОБА_1 автомобіль було реалізовано на прилюдних торгах, тобто заявнику було відомо про оскаржене рішення ще з 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 03 липня 2023 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (провадження № 61-12147ав23).

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, Верховний Суд виходив із того, що повернення заяви у зв`язку з пропущенням строку на її подання можливе лише на стадії відкриття провадження у справі, відмова у поновленні строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду та повернення такої заяви після відкриття провадження процесуальним законом не передбачена. У порушення норм процесуального права суд першої інстанції не врахував, що ЦПК України (1618-15) не передбачено можливості повернення заяви після відкриття провадження з підстав неподання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року закрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у справі № 3-9/156/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що третейський суд ухвалив рішення 06 квітня 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до суду лише 12 квітня 2023 року, тобто понад встановлені у частині п`ятій статті 454 ЦКП України строки - понад дев`ять років з дня ухвалення рішення. ОСОБА_1 не надала доказів на підтвердження того, що вона мала недостатньо часу для звернення до суду із заявою в порядку і строк, передбачений законом. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і порушенням принципу стабільності судового рішення, що суперечить статті 129-1 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини. Поновлення строку, пропущеного у зв`язку зі спливом тривалого періоду (понад 9 років), та за підстав, які не можуть бути визнані переконливими, свідчитиме про порушення судом принципу юридичної визначеності.

На стадії відкриття провадження у справі суд був позбавлений можливості повно встановити обставини пропуску заявницею строку звернення до суду. У ході розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 чи були пов`язані із перешкодами або труднощами для своєчасного подання заяви, що є предметом розгляду у цій справі. Оскільки відсутні підстави для задоволення клопотання та заяви ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до суду з заявою, що розглядається, суд дійшов висновку про те, що провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з помилковим його відкриттям.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводів

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сергієнко Н. О. подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скаргамотивована тим, щосуд дійшов передчасних висновків, що примусова реалізація транспортного засобу з торгів за участю державного виконавця є частковим виконанням боргу за волевиявленням ОСОБА_1 . Матеріали справи не містять повідомлення про вручення ОСОБА_1 постанов про відкриття виконавчих проваджень, арешту майна, призначення експертів, а також не містять протоколу опису майна з підписом боржниці або оскарження звіту про вартість майна. Тобто реалізація майна, що була здійснена через торговельну майданчик СЕТАМ, не є підтвердженням того, що ОСОБА_1 було відомо про рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у справі № 3-9/156/14.

Крім того, в ухвалі Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2024 року зазначено причину закриття провадження у справі - у зв`язку з помилковим відкриттям, а стаття 255 ЦПК України не містить таких підстав для закриття провадження у справі.

Представник заявниці вважає, що, постановляючи ухвалу про закриття провадження, Чернігівський апеляційний суд позбавив ОСОБА_1 права на справедливий суд.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із Чернігівського апеляційного суду.

У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 18 квітня 2024 року об 11:00 год. за адресою: АДРЕСА_1, з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сергієнко Н. О. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Фактичні обставини справи

Згідно з копією кредитного договору від 03 липня 2008 року № 490080875, укладеного між ЗАТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_1, остання отримала кредит у розмірі 28 848,96 дол. США під 16,99 % річних, до 03 липня 2015 року, для придбання згідно з договором купівлі-продажу від 19 червня 2008 року № 131/08 НК, укладеним між нею та Четвертою КФ ТОВ "Український Автомобільний холдинг", транспортного засобу SUBARU IMPREZA, 2008 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

21 червня 2008 року вказаний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про його реєстрацію.

Відповідно до копії листа ЗАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" від 27 жовтня 2008 року № 2237-08, 13 вересня 2008 року в місті Києві на Кільцевій дорозі сталася дорожньо-транспортна пригода із застрахованим відповідно до договору страхування від 02 липня 2008 року № 2632-а/08к автомобілем SUBARU, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вартість матеріального збитку, завданого власникові застрахованого автомобіля, становила 129 241,62 грн, що перевищує 75 % дійсної його вартості (164 800,00 грн). Цим товариством здійснено розрахунок страхового відшкодування, яке визначено у розмірі 89 877,70 грн, та запропоновано ОСОБА_1 звернутися до нього із заявою про виплату цього відшкодування.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 06 лютого 2014 року у справі № 3-9/156/14 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 490080875, а саме: за кредитом -107 038,26 грн, за відсотками - 55 310,44 грн, пеню у розмірі 1 639 819,90 грн і судові витрати зі сплати третейського збору в розмірі 400,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Відповідно до статті 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульовано розділом VІІІ ЦПК України (1618-15) "Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів".

Відповідно до частини першої статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третя статті 454 ЦПК України).

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомої статті 454 Цивільного процесуального кодексу України № 2-р(II)/2022 від 06 квітня 2022 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьому статті 454 Цивільного процесуального кодексу України в тім, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - протягом дев`яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ята статті 454 ЦПК України).

Частиною шостою статті 454 ЦПК України передбачено, що заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу не може бути подана після закінчення трьох місяців, рахуючи з дня, коли сторона, що заявляє це клопотання, отримала арбітражне рішення, а у разі подання такою стороною клопотання до міжнародного комерційного арбітражу про виправлення або роз`яснення рішення чи ухвалення додаткового рішення, - з дня винесення міжнародним комерційним арбітражем рішення з цього прохання.

Згідно з частиною сьомою статті 454 ЦПК України заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1-3 і 6 частини першої статті 186 цього Кодексу, а також у разі якщо рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу оскаржено (оспорено) з підстав, не передбачених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (частина восьма статті 454 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: "Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

"Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

У цій справі національне законодавство на час подій не обмежувало дискреційні повноваження судів щодо часу або підстав для поновлення пропущеного строку. Сама концепція "поважних причин", згідно з якою національні суди виправдали відновлення провадження у справі заявника, не є чіткою. За таких обставин для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника" (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46-48, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

"Саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов`язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2023 року у справі № 824/84/23 (провадження № 61-8937ав23) зазначено, що: "здійснюючи тлумачення положень частини сьомої статті 454 ЦПК України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третій статті 424 ЦПК України та інших нормах. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина перша статті 120 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та друга статті 126 ЦПК України). За частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення".

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, встановлено, що Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" ухвалив рішення 06 квітня 2014 року, із заявою про скасування цього рішення ОСОБА_1 звернулася до суду лише 12 квітня 2023 року, тобто понад встановлені у частині п`ятій статті 454 ЦКП України строки.

ОСОБА_1 вказувала на те, що вона не знала про розгляд третейської справи, оскільки не була належним чином повідомлена про те, що вона є учасником справи, і не отримувала від третейського суду та від банку жодного процесуального документа у справі, та дізналась про ухвалення третейським судом рішення після 15 лютого 2023 року, коли їй стало відомо, що на її рахунки накладено арешт. При цьому ОСОБА_1 вважала, що отриманий нею в АТ "Альфа-Банк" кредит, є погашеним шляхом виплати банку страхового відшкодування страхувальником і передачею йому ж пошкодженого автомобіля.

Чернігівський апеляційний судяк суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що заявниця не довела поважність причин пропуску строку на оскарження рішення третейського суду, не забезпечив повний та всебічний розгляд цього питання, не встановив, чи повідомлялась ОСОБА_1 Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" про розгляд справи № 3-9/156/14 про стягнення з неї на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором.

При цьому апеляційний суд зазначив, що заявник не довела, що не мала достатньо часу для оскарження рішення третейського суду.

Разом з тим, зазначене твердження суду можливе лише у випадку наявності безспірних доказів, що заявник отримала таке судове рішення чи достовірно знала про нього.

Чернігівський апеляційний суд в ухвалі від 25 травня 2023 року про відкриття провадження у справі витребував з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у порядку частини другої статті 456 ЦПК України третейську справу № 3-9/156/14 (а. с. 55).

Проте у матеріалах справи, навіть з огляду на попереднє скасування Верховним Судом судового рішення апеляційного суду, відсутні докази дослідження судом третейської справи. Про це свідчить і протокол судового засідання від 11 січня 2024 року (а. с.211-213).

У зв`язку з викладеним висновок Чернігівського апеляційного суду про закриття провадження у справі є передчасним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.