760/24257/14-ц Про визнання удаваним правочином договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, та зобов`язання вчинити дії - 18.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" (далі - АТ "Укрсиббанк") про визнання договору удаваним правочином та зобов`язання вчинити дії.

Просив суд: визнати договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11359394000 від 12 червня 2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем, удаваним правочином; визнати, що договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11359394000 від 12 червня 2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, договором позики на споживчі цілі з викладенням п. 1.1. в такій редакції: "Банк зобов`язаний надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати і повернути Банку кредитні кошти (позику) у сумі 102 218,10 грн"; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок кредитної заборгованості виходячи із нової редакції п. 1.1. кредитного договору та фактично сплачених позивачем платежів по сумах і датах за курсом Національного банку України на дату оплати.

У грудні 2014 року АТ "Укрсиббанк" подало до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № 11359394000 по кредиту та процентах у розмірі 4 189,38 дол. США, що станом на 04 листопада 2014 року за курсом Національного Банку України (12.950746 грн за 1 долар США) еквівалентно 54 255,60 грн, та по пені у розмірі 1 335,56 грн, а саме: 3 760,71 дол. США (що еквівалентно 48 704,00 грн) - заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість - 1 754,95 дол. США за строк з 26 травня 2014 року по 04 листопада 2014 року; 428,67 дол. США (що еквівалентно 5 551,60 грн) - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість - 364,80 дол. США за строк з 01 березня 2014 року по 31 жовтня 2014 року; 1 118,04 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 27 травня 2014 року по 04 листопада 2014 року; 217,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 27 травня 2014 року по 04 листопада 2014 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року у задоволенні первинного позову ОСОБА_1 до АТ "Укрсиббанк" про визнання договору удаваним правочином та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "Українська Факторингова компанія" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська факторингова компанія" заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11359394000 від 12 червня 2008 року у розмірі 4 740,66 дол. США, а саме: 3 760,71 дол. США - заборгованість по тілу кредиту, 979,95 дол. США - заборгованість за процентами. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська факторингова компанія" пеню за несвоєчасне погашення заборгованості у розмірі 21 562,10 грн, а саме: 17 608,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 3 953,88 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Українська факторингова компанія судовий збір у розмірі 1 241,28 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуальних строків відмовлено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 02 травня 2023 року ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року із пропуском строку апеляційного оскарження та не оплачену судовим збором.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено заявнику право в десятиденний строк з дня отримання копії ї ухвали усунути виявлені недоліки.

09 серпня 2023 року представник апелянта направив до суду клопотання про продовження процесуальних строків на оплату судового збору. Представник скаржника вказує, що він має серйозні ускладнення хвороби серця і витратив всі кошти на лікування, а тому просить продовжити процесуальні строки сплати судового збору до 07 вересня 2023 року. Разом з тим, жодних доказів на підтвердження наявності захворювання або скрутного матеріального становища апелянтом не надано, а відтак відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання.

В клопотанні про поновлення строків апеляційного оскарження представник скаржника зазначила, що повний текст оскаржуваного рішення апелянт чи його представник не отримував. Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваного рішення представник скаржника отримала 28 березня 2023 року на свою електронну адресу (а. с. 200), яку вона зазначала в своїх заявах, адресованих суду.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху представник скаржника направила до суду заяву, в якій вона вказує, що з 25 березня 2023 року перебувала як волонтер в м. Миколаїв, м. Краматорськ, а 11 квітня 2023 року повернулася і ознайомилася з повним текстом оскаржуваного рішення в ЄДРСР. Разом з тим, як вбачається з довідки Київського відділення Міжнародної благодійної організації комітету координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України № 8/04-ВК від 05 серпня 2023 року, ОСОБА_2 з 06 червня 2022 року є волонтером Волонтерського центру № 1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" на Гуцульщині МБО в Івано-Франківській області та виконує завдання щодо організації отримання гуманітарної допомоги з країн ЄС та направлення цієї допомоги військовим в м. Авдіївка, м. Миколаїв, м. Краматорськ, м. Бахмач . Будь-яких даних щодо перебування ОСОБА_2 з 25 березня 2023 року по 11 квітня 2023 року як волонтера в м. Миколаїв, м. Краматорськ указана довідка не містить, а відтак не може вважатися належним доказом на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Доводи представника апелянта про те, що місцевий суд не мав повноважень направляти копію рішення на її електронну адресу, оскільки вона не подавала до суду заяви про отримання рішення в електронній формі, відхиляються колегією суддів, з огляду на те, що суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з "презумпції обізнаності" - особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на наведене, оскільки недоліки апеляційної скарги усунуто не було, апеляційна скарга підлягає поверненню.

Аргументи учасників справи

17 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року, у якій просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу повернути для продовження розгляду по суті до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував клопотання про продовження процесуальних строків щодо сплати судового збору до 07 вересня 2023 року (дати отримання наступної пенсії), тому передчасно визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що сам заявник не отримував оскаржуваного рішення першої інстанції. Не врахував правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/2012, постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20, згідно з яким суд першої інстанції був зобов`язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в Системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення особі в матеріалах справи відсутні. Таким чином, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту особи є врученням такого рішення, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

В оскаржуваній ухвалі суд вказує, що не надано доказів хвороби апелянта та перебування його представника у відрядженні. Але якщо б ці докази 08 серпня 2023 року були б у розпорядженні адвоката, то навіщо було б подавати клопотання про продовження процесуальних строків? Апелянт до 07 вересня 2023 року міг би зібрати відповідні докази і оплатити судовий збір.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував судову практику Верховного Суду, що Закон України "Про судовий збір" (3674-17) не надає вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норм про те, що пільги надають лише за пред`явлення позову. Якщо звільнення фізичної особи від сплати судового збору за певних умов прямо передбачено спеціальним законом, то окрім звільнення від судового збору за певних обставин є можливість зменшити розмір судового збору, відстрочити або розстрочити його сплату.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Стаття 6 Конвенції, зокрема, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини зауважував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

У статті 354 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.

У статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Відповідно до частин третьої, п`ятої, шостої статті 272ЦПК України (у відповідній редакції на час ухвалення оскарженого рішення) у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) зроблено висновок, що "апеляційний суд одночасно постановив ухвалу про відмову позивачці в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості дізнатись про те, що їй відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не змогла сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги. […] Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору".

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 520/16295/15-ц зроблено висновок, що "відмовивши в задоволенні клопотання про зменшення розміру судового збору, апеляційний суд безпідставно не надав відповідачу можливості усунути недолік апеляційної скарги та не продовжив строк для усунення недоліків, передчасно дійшовши висновку про наявність правових підстав для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги особі, яка її подала".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

Солом`янський районний суд м. Києва розглянув справу та ухвалив рішення від 06 березня 2023 року за відсутності учасників справи, його повний текст складено 27 березня 2023 року, тобто строк на його апеляційне оскарження - до 26 квітня 2023 року;

02 травня 2023 року до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, на вказане рішення, тобто подана із пропуском строку на апеляційне оскарження та не оплачена судовим збором;

ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу залишено без руху та роз`яснено заявнику право в десятиденний строк з дня отримання копії указаної ухвали усунути недоліки апеляційної скарги. В ухвалі, зокрема, зазначено, що вклопотанні про поновлення строків апеляційного оскарження апелянт зазначив, що повний текст оскаржуваного рішення позивач чи його представник не отримував, про рішення дізнався з ЄДРСР. Разом з тим, копію оскаржуваного рішення представник скаржника отримала 28 березня 2023 року, а тому строк на апеляційне оскарження рішення закінчується 27 квітня 2023 року, однак апеляційну скаргу подано до суду 02 травня 2023 року, тобто поза межами тридцятиденного строку з дня отримання повного рішення суду. Тому суд вважав, що зазначені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними;

копію вказаної ухвали від 13 червня 2023 року отримано скаржником засобами поштового зв`язку 31 липня 2023 року;

09 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 на виконання вказаної ухвали направила до апеляційного суду:

клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що ОСОБА_2 з 06 червня 2022 року є волонтером Волонтерського центру №1 "ІНФОРМАЦІЯ_1" на Гуцульщині МБО в Івано-Франківській області та виконує завдання щодо організації отримання гуманітарної допомоги з країн ЄС та направлення цієї допомоги військовим в м. Авдіївка, м. Миколаїв, м. Краматорськ, м. Бахмач, що підтверджується довідкою Київського відділення Міжнародної благодійної організації комітету координації сприяння правоохоронним органам та військовим формуванням України №8/04-ВК від 05 серпня 2023 року. Як волонтер ОСОБА_2 з 25 березня 2023 року по 11 квітня 2023 року перебувала в м. Миколаїв та м. Краматорськ. Тому лише ввечері 11 квітня 2023 року побачила і роздрукувала копію оскарженого рішення суду (роздруківку рішення від 11 квітня 2023 року о 21.09 год додає). Позивач це рішення не отримував та ознайомився з ним після 11 квітня 2023 року з ЄДРСР, лише коли вона йому повідомила про його наявність. Вона не подавала суду заяв про отримання рішення суду та інших процесуальних документів на власну електронну пошту. Просила врахувати вказане та поновити строк апеляційного оскарження (т. 3, а. с. 231-233);

заяву про продовження процесуальних строків на оплату судового збору, в якій просила продовжити строк для сплати судового збору до 07 вересня 2023 року;

оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року суд у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження процесуальних строків відмовлено, визнано неподаною апеляційну скаргу та повернуто її заявнику. Зокрема, в частині вирішення клопотання про поновлення строку апеляційний суд в мотивувальній частині ухвали відхилив доводи клопотання та зазначив, що копію оскаржуваного рішення представник апелянта отримала 28 березня 2023 року на свою електронну адресу (а. с. 200), яку вона зазначала в своїх заявах адресованих суду. Надані заявником докази не можуть вважатися належними на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. В частині вирішення клопотання про продовження процесуального строку апеляційний суд вказав, що жодних доказів на підтвердження наявності захворювання або крутного матеріального становища апелянтом не надано, а відтак відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання;

апеляційний суд не врахував, що на відміну від поновлення процесуального строку, встановленого законом, клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку не вимагає від учасника справи одночасно з поданням такого клопотання вчиняти відповідну процесуальну дію. Таке клопотання має на меті саме встановлення додаткового строку для вчинення процесуальної дії, яку учасник справи з поважних причин не має можливості виконати в установлений судом строк. Тому апеляційний суд зробив помилковий висновок щодо підстави відмови у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку, не обґрунтував підстав ненадання відповідного строку та одночасно повернув апеляційну скаргу;

при оцінці доводів клопотання про поновлення строку в контексті поважності причин його пропуску апеляційний суд не врахував, що строк на апеляційне оскарження рішення суду - до 26 квітня 2023 року, а скарга подана 02 травня 2023 року, на а. с. 200 матеріалів справи міститься довідка суду першої інстанції про доставку електронного листа до електронної скриньки 28 березня 2023 року, інших доказів вручення судового рішення ОСОБА_1 та/або його представнику матеріали справи не містять.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.