2-1872/05 Про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування - 18.04.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 2-1872/05

провадження № 61-15743св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Центральна міжрегіональна інспекція міста Кривого Рогу,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, подану Д овганем Сергієм Володимировичем, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Центральної міжрегіональної інспекції міста Кривого Рогу про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у вигляді 6/8 частин квартири АДРЕСА_1 та визнано за ним право власності на це майно.

04 липня 2023 року ОСОБА_3 через представника Довгаля С. В. звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року та просив поновити пропущений процесуальний строк, посилаючись на те, що він є спадкоємцем ОСОБА_2, яка рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року визнана померлою. Про наявність оскаржуваного рішення суду, яке впливає на обсяг спадкової маси, йому стало відомо 05 червня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року залишено без руху для звернення до суду із вмотивованим клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, із наданням доказів поважності причин пропуску процесуального строку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року учасниками справи не оскаржено та набрало законної сили 05 квітня 2005 року.

Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 жовтня 2022 року відповідач ОСОБА_2 визнана померлою, у зв'язкуз чим її спадкоємець ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Саяпіної І. Г. із заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_3 вважає, що рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року, про яке йому стало відомо 05 червня 2023 року, впливає на обсяг спадкової маси, а тому він має право на поновлення пропущеного процесуального строку.

Колегія суддів, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 без руху та надаючи останньому строк для звернення до суду із вмотивованим клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, дійшла висновку, що наведені підстави поновлення процесуального строку не є безумовними, з огляду на тривалий проміжок часу між ухваленням судового рішення (05 березня 2005 року) та його оскарженням в апеляційному порядку правонаступником відповідача ОСОБА_2, яка за життя не виявила бажання оскаржити вказане судове рішення та зацікавленість квартирою АДРЕСА_1 .

При цьому колегія суддів врахувала, що про наявність оскаржуваного рішення суду ОСОБА_3 було достеменно відомо на початку травня 2023 року, про що свідчить проведений на його замовлення висновок про вартість квартири АДРЕСА_1 від 08 травня 2023 року, у якому зазначено, що власником цього нерухомого майна є саме ОСОБА_1, який набув право власності на підставі рішення суду від 05 березня 2005 року та від 16 червня 2006 року.

Нових поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року особою, яка подає апеляційну скаргу, не зазначено. Фактично повторне клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження зводиться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в ухвалі від 21 вересня 2023 року, щодо відсутності поважних причин для поновлення йому пропущеного процесуального строку.

При цьому неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку і така особа повинна довести поважність причин пропуску процесуального строку.

Заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на оскарження судового рішення першої інстанції у такий значний термін, а також не довів обставин, які унеможливили дізнатись про прийняте судове рішення раніше, ніж подано апеляційну скаргу. Тому судова колегія не визнає поважними наведені ОСОБА_3 причини тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року з підстав, наведених апелянтом у повторно поданому до суду клопотанні.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2023 року ОСОБА_3 через систему "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, щоквартира АДРЕСА_2 належала прабабі та прадіду ОСОБА_3, які залишили заповіти на його матір - ОСОБА_2, яка прийняла спадщину на указану квартиру після їх смерті шляхом постійного з ними проживання на день їх смерті та вступу в управління спадковим майном. Ці обставини вже свідчать про прийняття ОСОБА_2, матір`ю ОСОБА_3, спадщини у вигляді спірної квартири та порушених прав ОСОБА_3 як спадкоємця ОСОБА_2 26 квітня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері. 05 червня 2023 року ОСОБА_3 знову звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус йому повідомив, що вказана квартира відповідно до рішень Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 05 березня 2005 року у справі № 2-1872/05 та від 16 червня 2006 року у справі № 2-1623/2006 була переоформлена на брата баби - ОСОБА_1 . Саме тоді, 05 червня 2023 року, ОСОБА_3 дізнався про існування вказаних рішень суду, які позбавили його матір права власності на спірну квартиру, а його - спадкового майна.

Звіт про оцінку майна, на який звертає увагу суд, не є належним способом повідомлення особи про ухвалені судом рішення, до того ж, на той час ОСОБА_3 не звернув уваги на вказані дані та йому не роз`яснено, що вказані рішення впливають на його інтереси та порушують його права. Саме нотаріус 05 червня 2023 року, при відмові в оформленні його спадкових прав, роз`яснила ОСОБА_3, що для оформлення його прав після матері йому треба оспорити та скасувати судові рішення, які протиправно позбавили цих прав його померлу матір. Цього ж дня він направив до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу заяву про надання копій цих рішень, які отримав 24 червня 2023 року, і саме тоді дізнався про їх зміст та обґрунтування, отримав можливість подати апеляційну скаргу, що відповідає правовій позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі № 308/10650/19 від 14 червня 2023 року.

ОСОБА_3 пропустив строк на його оскарження з поважної причини, як особа, яка не була залучена до участі у справі, хоча рішення стосується його прав та інтересів, адже апеляційну скаргу подав 04 липня 2023 року, тобто в межах строку, передбаченого частиною другою статті 354 ЦПК України, а його мати не була належним чином, як відповідач, повідомлена про судовий розгляд.

Він виконав ухвалу ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 вересня 2023 року і надіслав до апеляційного суду заяву з максимально докладним обґрунтуванням, чому вказана апеляційна скарга не була ОСОБА_3 чи його матір`ю подана раніше, адже вони просто не знали про це судове провадження. Твердження суду, що ОСОБА_2 "за життя не виявила бажання оскаржити вказане судове рішення та зацікавленість квартирою АДРЕСА_2" нічим не підтверджено, оскільки з додатків до позовної заяви не додавались її копія для ОСОБА_2, їй вона не надсилалась, тому ОСОБА_2 не була обізнана щодо розгляду справи та змісту позовних вимог, пред`явлених до неї. Матеріали справи дійсно містять ухвалу про призначення справи до розгляду, однак в ній судом взагалі не було вказано про участь у справі ОСОБА_2 та ще й призначено розгляд цієї справи на 03 березня 2005 року, а розглянуто без повідомлення учасників 05 березня 2005 року. Це знову свідчить, що суд навмисно проігнорував участь ОСОБА_2 як відповідача у вказаній справі, чим порушив її права.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини зауважував, що:

"відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року)";

"одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами" (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)";

"вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)";

"складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року)".

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі

№ 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначено, що "відповідно до загальновизнаного положення про дію процесуальних норм у часі незалежно від часу відкриття провадження у справі при вчиненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент їхнього вчинення (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц). ЦПК України (1618-15) у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (див. також частину третю статті 3 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис є у частині першій статті 118 ГПК України у редакції Закону № 2147-VIII, а також був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним досудових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу. Аналогічний припис передбачений у підпункті 13 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) у редакції Закону № 2147-VIII. Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII".

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження

№ 61-37352сво18) зазначено, що "оскільки апеляційна скарга учасниками справи була подана 03 квітня 2018 року на рішення суду першої інстанції, ухвалене 24 квітня 2013 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України (1618-15) у редакції, що діяла з 15 грудня 2017 року. Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України). При цьому ОСОБА_2 знала про існування заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2013 року, копію якого їй було вручено 17 травня 2013 року (т. 1, а. с. 64). 31 травня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву про перегляд заочного рішення, яку 11 вересня 2013 року судом було розглянуто та у задоволенні заяви відмовлено. Проте лише 03 квітня 2018 року, тобто майже через п`ять років з часу ухвалення та отримання відповідачкою заочного рішення, воно було оскаржено до апеляційного суду. У зв`язку з викладеним Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відійти від висновку, викладеному у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 369/8537/15-ц (провадження № 61-25773св18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 635/8219/15-ц (провадження № 61-35336св18), згідно з якими процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України при відсутності винятків, може бути поновлений і що процедура апеляційного оскарження визначається на момент ухвалення судових рішень, а не на момент подачі апеляційної скарги".

У частині першій статті 294 ЦПК України в редакції, яка була чинною на день ухвалення оскарженого рішення, було передбачено, що заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (частина перша статті 127 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду, - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що "виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 753/4792/17 (провадження № 61-2722св23) вказано, що "сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц (провадження № 61-9348св22) зазначено, що "з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення".

У справі, що переглядається:

при зверненні 04 липня 2023 року з апеляційною скаргою на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 березня 2005 року та в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на виконання ухвали апеляційного суду від 21 вересня 2023 року представник ОСОБА_3 - адвокат Довгаль С. В. просив поновити строк на апеляційне оскарження. Таке клопотання мотивоване тим, що його мати ОСОБА_2 є спадкоємицею за заповітом на спірну квартиру АДРЕСА_1, яка спадщину прийняла. ОСОБА_2 рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 30 вересня 2010 року у справі № 2о-255/10 було визнано безвісно відсутньою, а рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 13 жовтня 2022 року у справі № 214/4275/22 визнано померлою. Тому 26 квітня 2023 року ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини після смерті матері. 05 червня 2023 року він звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право на спірну квартиру та від нотаріуса дізнався, що вона відповідно до оскарженого рішення була переоформлена на брата баби - ОСОБА_1 . Цього ж дня він направив до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу заяву про надання копії цього рішення, яке отримав 24 червня 2023 року, а апеляційну скаргу подав в межах строку, передбаченого частиною другою статті 354 ЦПК України. При цьому позовна заява ОСОБА_2 не надсилалась, вона як відповідач не була належним чином повідомлена про судовий розгляд та оскаржене рішення не отримувала;

апеляційний суд вважав, що наведені підстави поновлення процесуального строку не є безумовними, з огляду на тривалий проміжок часу між ухваленням судового рішення (05 березня 2005 року) та його оскарженням в апеляційному порядку правонаступником відповідача ОСОБА_2, яка за життя не виявила бажання оскаржити вказане судове рішення та зацікавленість спірною квартирою; врахував, що про наявність оскаржуваного рішення суду ОСОБА_3 було достеменно відомо на початку травня 2023 року, про що свідчить проведений на його замовлення висновок про вартість квартири від 08 травня 2023 року, у якому зазначено, що власником цього нерухомого майна є саме ОСОБА_1, який набув право власності на підставі рішення суду від 05 березня 2005 року та від 16 червня 2006 року; неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку і така особа повинна довести поважність причин пропуску процесуального строку; заявник не обґрунтував поважність причин пропуску строку на оскарження судового рішення першої інстанції у такий значний термін, а також не довів обставин, які унеможливили дізнатись про прийняте судове рішення раніше, ніж подано апеляційну скаргу;

апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу як правонаступник (спадкоємець) відповідача ОСОБА_2 ; згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій; відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми; визначений цією нормою річний строк поновленню не підлягає, тому сплив цього строку є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження; виключенням з цього правила є, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи;

аналіз матеріалів справи свідчить, що докази повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи та ухвалене в ній оскаржене рішення від 05 березня 2005 року відсутні; наявне повідомлення про вручення поштового відправлення 13 листопада 2004 року на ім`я ОСОБА_2, відправник ОСОБА_1, отримала " ОСОБА_6 (мать)" не свідчить про повідомлення ОСОБА_2 "про розгляд справи", оскільки не визначено, яке саме поштове відправлення було ним вручене, а позов у справі поданий ОСОБА_1 04 лютого 2005 року (а. с. 1, 12);

апеляційний суд не обґрунтував висновок про те, що ОСОБА_2 або заявник могли дізнатись про прийняте судове рішення раніше; не врахував, що якщо учасник справи знав або міг дізнатись про прийняте судове рішення, то такий учасник, як і його правонаступники, з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, не має права на поновлення відповідного строку, а суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Натомість за встановлення подання апеляційної скарги особою (її правонаступником), не повідомленою про розгляд справи, апеляційному суду належить врахувати, що відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як правонаступника відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержанням норм процесуального права. Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року скасувати.

Справу № 2-1872/05 направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2023 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов

М. Є. Червинська