Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Гордійка Ю. Г.

при секретарі Ващиліна Т. В.

з участю: позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди –

17.02.2011 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди(а.с.2), мотивуючи свої вимоги наступним.

20.09.2005 р. вона передала відповідачу 56000 грн. на придбання для неї частини квартири, що підтверджується розпискою. Всупереч домовленості відповідач не виконав своєї обіцянки. Їй стало відомо, що ОСОБА_2 придбав двокімнатну АДРЕСА_1 вартістю 97359 грн. на своє ім’я, в цю квартиру вклав її кошти. На її пропозицію повернути гроші або переоформити частину квартири він не зреагував. Через невиконання відповідачем своїх зобов’язань, крім матеріальної шкоди, їй завдано і моральна шкода, яка полягає в порушені звичайного ритму життя. Вказану квартиру вона обіцяла подарувати доньці, а тепер їй соромно із-за невиконання обіцянки. Просила на підставі ст.ст. 16, 22- 23, 526, 610- 611, 1166- 1167 ЦК України стягнути з відповідача на її користь 56000 грн. майнової шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати, в тому числі, витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні позивачка позов(а.с.2) підтримала за вимогами, в ньому викладеними, та пояснила, що відповідач є колишнім чоловіком її доньки - ОСОБА_4, розписка писалась під час їх шлюбу; у неї відносини з донькою, як доньки з матір’ю; згідно розписки гроші відповідач брав на купівлю двокімнатної квартири у будинку АДРЕСА_1; відповідач придбав на свої ім’я (свідоцтво про право власності від 16.11.2005 р.) двокімнатну АДРЕСА_1; ця квартира згідно її усної домовленості з відповідачем повинна була бути придбана на її ім’я, довіреності на вчинення таких дій вона відповідачу не давала; не обговорювали термін придбання квартири і повернення грошей в разі не придбання квартири; вона знайома з позовною заявою від 13.09.2010 р. і з ухвалою суду від 10.12.2010 р.; вона нікому не дарувала 56000 грн.; вона не запитувала у доньки, чому остання вказала в позові, що вона подарувала їй 56000 грн.; ці гроші призначались для її доньки, оскільки вона хотіла оформити квартиру з себе на доньку; не відповіла на питання суду, чи є квартира спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 згідно ухвали від 10.12.2010 р.; донька на даний час є власником квартири; вона зверталась до відповідача з вимогою про повернення 56000 грн. листом від 01.02.2011 р.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що гроші позивачкою були надані їм - подружжю ОСОБА_4 на придбання для них (подружжя) квартири; загальна вартість квартири була приблизно 96000 грн.; гроші він не повинен був повертати; це був подарунок подружжю; розписка писалась тільки на підтвердження факту отримання ним грошей.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно змісту розписки від 20.09.2005 р., яку написав та підписав ОСОБА_2, відповідач отримав від позивачки грошові кошти в розмірі 56000 грн. "на купівлю" двокімнатної квартири у будинку № АДРЕСА_1(а.с.5).

Після цього, в 2005 році під час шлюбу з донькою позивачки – ОСОБА_4 відповідач приблизно за 96000 грн. придбав двокімнатну АДРЕСА_1, за яку заплатив і грошові кошти в розмірі 56000 грн., отримані за вказаною розпискою від позивачки, оформивши право власності на квартиру на себе.

В вересні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, вказавши в позові, що зазначена квартира є їх спільним сумісним майном подружжя; що грошові кошти в розмірі 56000 грн. ОСОБА_1 їй подарувала.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.12.2010 року (що набрала законної сили) була визнана мирова угода, укладена між ОСОБА_4 і ОСОБА_2В по цивільній справі № 2-3923/10 за вказаним позовом, і закрито провадження у справі, при цьому, зокрема, суд фактично визнав, що квартира є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2, визнав право власності на квартиру за ОСОБА_4, зобов’язавши останню сплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за його частину у квартирі.

Згідно листа позивачки від 01.02.2011 р. вона передала 56000 грн. відповідачу для придбання для неї частини квартири(а.с.9).

Суд приходить до висновку, що розписка ОСОБА_2 від 20.09.2005 р. видавалась тільки на підтвердження отримання відповідачем від позивачки грошових коштів в розмірі 56000 грн., які ОСОБА_1 подарувала на придбання для подружжя ОСОБА_2 двокімнатної квартири у будинку № АДРЕСА_1.

Суду не доведено, що за розпискою ОСОБА_2 від 20.09.2005 р. згідно вимог ст.ст. 16, 22- 23, 526, 610- 611, 1166- 1167 ЦК України між сторонами виникло зобов’язання, за яким відповідач в разі його не виконання повинен був повернути позивачці 56000 грн.; що відповідач заподіяв позивачці майнову або моральну шкоди.

В зв’язку з повною відмовою в задоволенні позову судові витрати у вигляді судовому збору (від сплати якого позивачка звільнена) необхідно віднести за рахунок держави, а інші судові витрати (понесені позивачкою) не підлягають відшкодуванню останній.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглянув позов в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів.

Керуючись ст.ст. 3, 10- 11, 57- 61, 79- 88, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 15- 16, 22- 23, 526, 610- 611, 1166- 1167 ЦК України –

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди – відмовити повністю.

Судові витрати у вигляді судового бору віднести за рахунок держави.

рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.