752/22949/20 Про виділ у власність в натурі земельної ділянки - 18.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року в складі судді: Шевченко Т. М., та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовів

У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з позовом про виділ у власність в натурі земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що сторони у справі були співвласниками будинку АДРЕСА_1, із часткою у праві власності по частині кожної. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року здійснено поділ житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами між співвласниками, виділено кожному співвласнику в натурі визначені судовим рішенням приміщення та споруди. Також, судовим рішенням визначено порядок користування земельною ділянкою. Рішенням Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 192/2767 передано ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у спільну часткову власність по частині кожній земельну ділянку, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У добровільному порядку вирішити питання про виділення частки в натурі, не видалось можливим, у зв?язку із чим позивач звернулась до суду з позовом.

ОСОБА_2 просила:

виділити у власність ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку, площею 0,0395 га, із земельної ділянки, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення;

припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на частину земельної ділянки, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року залишено без розгляду первісний позов ОСОБА_2 .

У січні 2021 року ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що оскільки ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1 виділити у власність ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку, площею 0,0395 га, із земельної ділянки, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення, то ОСОБА_1 вважала за необхідне звернутись із зустрічним позовом.

ОСОБА_1 просила виділити у власність ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку, площею 0,0395 га із земельної ділянки площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що є у спільній частковій власності, та припинення права спільної часткової власності.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Виділено у власність ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку (ділянки S2=0.0139 га та S3=0.0196 га), загальною площею 0,0335 га (частка зменшена на 0,0060 га (60 кв м.), із земельної ділянки площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення, що заштриховані крапками синього кольору та обмежені лініями синього кольору, та проходять по точкам: ділянка S2=0.0152 га: 23-22-21-20-19-18-17-16-40-30-29-28-27-26-25-24-23.ділянка S3=0.0204 га: 4-36-38-39-40-13-12-11-10-9-8-7-6-5-4. Конфігурація з промірами між поворотними точками земельної ділянки S2, яка пропонується ОСОБА_1 відображена на рис. 16 Каталог координат поворотних точок меж наведено на рис. 17.Конфігурація з промірами між поворотними точками земельної ділянки S3, яка пропонується ОСОБА_1 відображена на рис. 18 Каталог координат поворотних точок меж наведено на рис. 19, відповідно до Варіанту № 2 (два) розподілу, запропонованого експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у висновку судової земельно-технічної експертизи № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року.

Виділено у власність ОСОБА_2 в натурі земельну ділянку S1 площею 0,0455 га (частка збільшена на 0,0060 га (60 кв м.), із земельної ділянки, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення, що заштрихована крапками зеленого кольору та обмежена лінією зеленого та синього кольору, та проходить по точкам 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-35-1. Конфігурація з промірами між поворотними точками земельної ділянки S1, яка пропонується ОСОБА_2 відображено на рис. 14 Каталог координат поворотних точок меж наведено на рис. 15, відповідно до Варіанту № 2 (два) розподілу, запропонованого експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у висновку судової земельно-технічної експертизи № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв`язку з виділенням в натурі часток.

У іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що

на розгляд суду запропоновано п?ять можливих варіантів виділу в натурі земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, по АДРЕСА_1, враховуючи поділ житлового будинку АДРЕСА_1 за даною адресою, визначений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року. Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням принципів розумності, пропорційності та справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з урахуванням балансу інтересів сторін, виділивши відповідно до 2 (другого) варіанту розподілу, запропонованого експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у висновку судової земельно-технічної експертизи № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року у справі, оскільки вважав його найбільш прийнятним, враховуючи майнові права та інтереси всіх сторін та сприяючи кожному з них використовувати приміщення за призначенням, що відповідає інтересам сторін та надає можливість нормального користування житловим будинком і надвірними будівлями:

ОСОБА_2 земельну ділянку S1 площею 0,0455 га (частка збільшена на 0,0060 га (60 кв. м), що заштрихована крапками зеленого кольору та обмежена лінією зеленого та синього кольору, та проходить по точкам 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-26-27-28-29-30-31-32-33-34-35-1;

ОСОБА_1 земельні ділянки S2=0,0139 га та S3=0,0196 га, загальною площею 0,0335 га (частка зменшена на 0,0060 га (60 кв. м), що заштриховані крапками синього кольору та обмежені лініями синього кольору, та проходять по точкам: ділянка S2=0.0152 га: 23-22-21-20-19-18-17-16-40-30-29-28-27-26-25-24-23, ділянка S3=0.0204 га: 4-36-38-39-40-13-12-11-10-9-8-7-6-5-4

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що

відповідно до статті 110 ЦПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Судом першої інстанції враховано, що між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, по АДРЕСА_1, який відповідає варіанту № 2 висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18.04.2023 року, враховуючи поділ житлового будинку АДРЕСА_1 за даною адресою, визначений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03.02.2004 року, і вказані обставини доводами апеляційної скарги не спростовані. Отже, враховуючи те, що взаємної згоди щодо поділу майна між сторонами не досягнуто, суд першої інстанції, дослідивши та надавши оцінку експертному висновку та іншим доказам у їх сукупності, проаналізувавши кожен із запропонованих варіантів поділу земельної ділянки, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за наслідками розгляду цієї справи необхідно провести розподіл земельної ділянки за варіантом № 2 висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року. Колегія суддів погодилася з даними висновками, враховуючи, що цей варіант поділу є найбільш прийнятний з точки зору доцільності та найбільш оптимальний для обох сторін;

доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, виділяючи ОСОБА_2 частину земельної ділянки вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1, апеляційний суд відхилив, оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, а тому всім співвласникам має бути виділена окрема частина земельної ділянки. Твердження апелянта про необхідність поділу земельної ділянки у варіанті № 2 запропонованому експертом у висновку від 23 вересня 2021 року, колегія суддів відхилила, з огляду на те, що згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Аргументи учасників справи

04 січня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, в якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати;

направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивачем до суду були подані письмові пояснення, до яких була додана належним чином засвідчена копія Висновку судової земельно-технічної експертизи № 203/08-2021 від 23 вересня 2021 року та докази направлення відповідачу ОСОБА_2 копії доказу;

суди погодилися з висновками експертів Київського науково-дослідного інституту судових експерти № 37147Є21-41/12580/12581.23-41 від 18 квітня 2023 року. Але суд апеляційної інстанції не мотивував відхилення висновку № 2-3/08-2021 від 23 вересня 2021 року судового експерта ОСОБА_3 ;

судами не було враховано, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року у справі № 2-84/2 проведено поділ житлового будинку між тими ж сторонами та визначено порядок користування земельною ділянкою. З урахуванням цього рішення рішенням Київської міської ради № 192/2767 від 17 березня 2005 року виділено ОСОБА_2 у власність 1/2 частину від 0,0790 га земельної ділянки та видано державний акт на право власності на землю, ОСОБА_1 - у власність 1/2 частину від 0,0790 га земельної ділянки та видано державний акт на право власності на землю. Тобто, між сторонами рішенням суду у 2004 році вже був встановлений порядок користування земельною ділянкою. І цей порядок, як і проектна документація і фактично прокладені водопровідні комунікації, були враховані у Висновку судового експерта ОСОБА_3 від 23 вересня 2021 року;

здійснюючи виділ у власність в натурі земельних ділянок, суд першої інстанції в своєму рішенні, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував варіант 2, запропонований експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 18 квітня 2023 року, ігнорував рішення суду 2004 року, яким був встановлений порядок користування земельною ділянкою;

суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц; від 28 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; від 25 лютого 2020 року у справі № 910/11573/18; від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20; від 13 березня 2019 року у справі № 0417/12398/2012; від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц; від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц; від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц; від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21; від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц; та постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13; від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16;

внаслідок виділення за варіантом № 2 Висновку земельної ділянки S1 площею 0,0455 га відповідачу ОСОБА_2 її частка збільшена на 0,0060 га (60 кв. м), виділення земельної ділянки S2=0,0139 га та S3=0,0196 га, загальною площею 0,0335 га позивачу ОСОБА_1 її частка зменшена на 0,0060 га (60 кв. м) проти чого позивач категорично заперечувала. При цьому грошова компенсація позивачу за збільшення розміру земельної ділянки на користь відповідача судом не стягується.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі.

01 квітня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 520/8073/16-ц; від 28 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; від 25 лютого 2020 року у справі № 910/11573/18; від 14 липня 2021 року у справі № 902/834/20; від 13 березня 2019 року у справі № 0417/12398/2012; від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц; від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц; від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15-ц; від 20 липня 2022 року у справі № 524/710/21; від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц; та постановах Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13; від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, із часткою у праві власності - по частці кожної.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року, постановленого у цивільній справі № 2-84/2, 2004 року, проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1 по додатковому варіанту висновку № 6158 судової будівельно-технічної експертизи та зазначеному на план-схемі варіанту № 2 висновку № 1638/1639/1640 судової будівельно-технічної експертизи та розрахунку, згідно якого:

виділено в натурі ОСОБА_1 - першому співвласнику частини домоволодіння наступні приміщення: 1-3 - підсобне приміщення, площею 1,8 кв. м; 1-4 - жиле приміщення, площею 1,8 кв. м; 1 - підсобне приміщення, площею 9,1 кв. м, а також надвірну вбиральню "Б", сарай "В", гараж "Г", загальною вартістю 57 993,00 грн, що на 1 708,00 грн більше ідеальної частки;

виділено в натурі ОСОБА_2 - другому співвласнику частини домоволодіння наступні приміщення: 2-1а - підсобне приміщення, площею 6,2 кв. м; 2-1б - підсобне приміщення, площею 3,8 кв. м; 2-2 - підсобне приміщення, площею 3 кв. м; 2-3 - жиле приміщення, площею 9,5 кв. м; 2-4 - жиле приміщення, площею 14,4 кв. м; 2-5 - підсобне приміщення, площею 16,7 кв. м, а також погріб "Д", загальною вартістю 54 577,00 грн, що на 1 708,00 грн менше від ідеальної частки;

визначено порядок користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, по додатковому варіанту висновку № 6158 судової будівельно-технічної експертизи, який зазначено на план-схемі з наданням опису меж.

Рішенням Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 192/2767 виділено ОСОБА_2 у власність частину від 0,0790 га земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 22 травня 2006 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 133955 на частину від 0,0790 га земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Київської міської ради від 17 березня 2005 року № 192/2767 виділено ОСОБА_1 у власність частину від 0,0790 га земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

08 серпня 2005 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку на частину від 0,0790 га земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 листопада 2021 року у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

25 квітня 2023 року до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року.

Відповідно до висновків експертів, фактична площа користування земельною ділянкою станом на 25 жовтня 2022 року становить 0,0795 га; у дослідницькій частині на рис. 5 зображено конфігурація, проміри між поворотними точками меж фактичного користування, на рис. 6 наведено каталог координат окружної межі фактичного користування земельною ділянкою.

Частина фактичної межі з північно-східної сторони від точки 5 до точки 7 (червоного кольору) зміщена у зовнішній бік відносно юридичних меж, в Додатку № 1 до висновку (графічна частина) відстані зміщення меж зображені стрілками та цифрами синього кольору, що варіюються від 0,25 м до 0,57 м.

Фактичні розміри і площа земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, частково не відповідають плану меж земельної ділянки, відображеному у зворотній стороні Державного акту на прав власності на земельну ділянку серії КВ № 133954 від 17 березня 2005 року, а саме: фактична площа становить 0,0795 га, проміри між поворотними точками відрізняються (дослідницька частина рис. 5).

На розгляд суду запропоновано п?ять можливих варіантів виділу в натурі земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, по АДРЕСА_1, враховуючи поділ житлового будинку АДРЕСА_1 за цією адресою, визначений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року.

Позиція Верховного Суду

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22)).

Касаційний цивільний суд вже звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

в зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просила виділити їй у власність в натурі земельну ділянку, площею 0,0395 га із земельної ділянки площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, без зміни цільового призначення; з апеляційною та касаційною скаргами зверталась ОСОБА_1 ;

судом першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0790 га, кадастровий номер 8000000000:79:249:0047 та виділено земельні ділянки ОСОБА_1 площею 0,0335 га та ОСОБА_2 площею 0,0455 га, тобто здійснено поділ спірної земельної ділянки;

суди встановили, що: між сторонами склався фактичний порядок користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:249:0047, по АДРЕСА_1, який відповідає варіанту № 2 висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 37147/21-41/12580/12581/23-41 від 18 квітня 2023 року, враховуючи поділ житлового будинку АДРЕСА_1 за даною адресою, визначений рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 лютого 2004 року, і вказані обставини позивачем за зустрічним позовом не спростовані; цей варіант поділу є найбільш прийнятний з точки зору доцільності та найбільш оптимальний для обох сторін;

апеляційним судом відхилено твердження про необхідність поділу земельної ділянки у варіанті № 2 запропонованому експертом у висновку від 23 вересня 2021 року, оскільки згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України.

За таких обставин, оскаржені судові рішення належить залишити без змін.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.