Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права власності на спільне майно,

10.09.2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просить припинити право власності ОСОБА_3 на частину земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на цю частину ділянки, а з неї на користь відповідачки стягнути 5835,95 грн. вартості цієї частини ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом належить частини зазначеної земельної ділянки, а відповідачці частина. Вона вважає, що частина земельної ділянки, яка належить відповідачці недостатньо для виділення під забудову. Крім того, сумісне існування на одній земельній ділянці неможливе через тривалі неприязні стосунки, які між ними склалися. Відповідачка забезпечена іншим житлом і має інші земельні ділянки.

Відповідачка із позовом не погодилась, суду пояснила, що має трьох неповнолітніх дітей, якім вона в майбутньому бажає на цієї ділянці збудувати будинок, оскільки іншої можливості отримання земельної ділянки в місті в неї не буде. Вона не впевнена, щодо тривалості співвідношень із чоловіком, через що їй таки прийдеться шукати інше житло із дітьми і ця земельна ділянка їй стане у нагоді. Її частину земельної ділянки вона згодом бажає виділити та огородити.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.04.2010 року ОСОБА_2 належить частин земельної ділянки загальною площею 0,0874 га по АДРЕСА_1.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.10.2010 року ОСОБА_3 належить частина зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 88 ЗК України, в олодіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Проведеною судовою будівельно-технічною експертизою № 3398 від 26.01.2011 року визначено, що спірна земельна ділянка не являється неподільною. З врахуванням розмірів цієї ділянки можливі варіанти виділу частини для будівництва і обслуговування на виділеній частині жилого будинку. Варіанти виділу наведені в експертизі.

Таким чином, судом встановлено, що спірна земельна ділянка не являється неподільною річчю. З технічної точки зору можливе виділення в натурі ? частини земельної ділянки відповідачці задля її забудови.

Крім того, судом встановлено, що спільне володіння і користування земельною ділянкою дійсно не можливо, у зв’язку із тривалими неприязними співвідношеннями, але для запобігання цього відповідачка має намір виділення своєї частки, що можливо з технічної точки зору, для припинення права спільної часткової власності і будівництва окремого жилого будинку.

Також суд вважає, що припинення права власності на частину земельної ділянки, яка належить відповідачці завдасть суттєву шкоду інтересам її сім’ї, в той час як вона має трьох неповнолітніх дітей і має намір утворення для них належних життєвих умов.

Будь-якого нерухомого майна для проживання, згідно із даними СМБРТІ, відповідачка не має. За даними Комітету по земельним ресурсам за ОСОБА_3 земельних ділянок не значиться.

Підчас вирішення питання про розподіл судових витрат відповідачка заявила про бажання отримання половини витрат вартості проведення експертизи, сплачених нею.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачкою, залишаються на ній, але з позивачки на користь відповідачки має бути стягнено 966,60 грн. - вартості проведення судової експертизи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215 ЦПК України, суд

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 966 грн. 60 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.