385/291/23 Про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі - 17.04.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 385/291/23

провадження № 61-16473св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - фермерське господарство "Олена",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, на постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єгорової С. М., Мурашка С. І., Чельник О. І., від 17 жовтня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до фермерського господарства "Олена" (далі - ФГ Олена) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі.

2. Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що їй належить земельна ділянка з кадастровим номером 3521110100:02:000:0256, площею 3,01 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради, Кіровоградської області.

3. У грудні 2012 року між нею та ФГ "Олена" було укладено договір оренди землі строком на 10 років.

4. Починаючи з осені 2022 року вона неодноразово зверталась до

ФГ "Олена" з повідомленням про небажання подальшої співпраці, просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення договору оренди.

5. У грудні 2022 року вона довідалась, що 02 грудня 2022 року було зареєстровано додаткову угоду б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року.

6. Стверджувала, що не підписувала жодних додаткових угод з відповідачем по справі та не бажає подальшої співпраці з ФГ "Олена", а належна їй земельна ділянка використовується без законних на те підстав.

7. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати

ФГ "Олена" усунути перешкоди у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н

від 10 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня 2022 року, номер запису про інше речове право № 48609291.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області,

у складі судді Панасюка І. В., від 31 травня 2023 року позов задоволено. Зобов`язано ФГ "Олена" усунути перешкоди в користуванні належною

ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3521110100:02:000:0256, площею 3,01 га, яка розташована на території Гайворонської міської ради Голованівського району Кіровоградської області, шляхом скасування державної реєстрації додаткової угоди б/н

від 10 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" 12 грудня 2012 року, зареєстрованої 02 грудня

2022 року номер запису про інше речове право № 48609291. Вирішено питання розподілу судових витрат.

9. Встановивши, що реєстрація права оренди ФГ "Олена" на належну позивачці земельну ділянку після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки проведена на підставі додаткової угоди від 10 листопада 2022 року, яку позивачка не підписувала, суд дійшов висновків про неукладеність цього правочину.

10. Суд вважав, що задоволення позову забезпечить реальне відновлення порушеного права позивачки.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

11. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 жовтня

2023 року рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

12. Колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що метою звернення позивачки до суду є відновлення власником свого права користування і розпорядження спірною земельною ділянкою, яка фактично використовується відповідачем. При цьому ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_1 вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення спірної земельної ділянки. Проте ОСОБА_1 з такими вимогами у розглядуваній справі не зверталась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Остащенко О. М. просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду

від 17 жовтня 2023 року, залишивши в силі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. 16 листопада 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Остащенко О. М. подала касаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року у цивільній справі № 385/291/23.

15. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у грудні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду

від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17, від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18, від 30 листопада 2021 року у справі № 656/241/19-ц, від 07 червня 2022 року у справі № 144/338/18,

від 04 липня 2023 року у справі № 388/965/21, від 05 квітня 2022 року у справі № 143/1441/18, від 11 листопада 2022 року у справі № 394/486/21,

від 06 квітня 2023 року у справі № 388//21, від 28 липня 2023 року у справі

№ 391/797/20, від 06 квітня 2023 року у справі № 388/964/21 (пункт 1

частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Наголошує, що додаткова угода до договору оренди земельної ділянки є неукладеною. Вважає, що реєстрація неукладеної додаткової угоди не відповідає вимогам закону, а скасування державної реєстрації в даному випадку є правильним та ефективним способом захисту, який забезпечить реальне відновлення порушених прав шляхом повернення в стан, що існував до відповідної державної реєстрації.

19. Додатково вказує, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становлять 7 000 грн, а в суді касаційної інстанції - 34 000 грн.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

20. У грудні 2023 року ФГ "Олена" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

21. Вважає, що ефективним способом захисту прав, які позивачка вважає порушеними, є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди.

22. Наголошує, що витрати позивачки на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг і витраченим ним часом, а також не відповідають критерію реальності, розумності їх розміру.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23. Згідно державного акту про право приватної власності на землю серія ІV-КР № 035879 від 20 серпня 2002 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0256, площею 3,01 га, розташованої на території Гайворонської міської ради Кіровоградської області.

24. 06 січня 2012 між ОСОБА_1 та ФГ "Олена" укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований 12 грудня 2012 року.

25. 02 грудня 2022 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3521110100:02:000:0256, площею 3,01 га, на підставі додаткової угоди б/н від 10 листопада 2022 року до договору оренди

від 12 грудня 2012 року, якою продовжено строк дії основного договору оренди до 12 грудня 2032 року з автоматичним продовженням дії договору, орендар - ФГ "Олена".

26. ОСОБА_1 заперечувала факт підписання нею вказаної додаткової угоди від 10 листопада 2022 року та у грудні 2022 року письмово звернулась до ФГ "Олена" з повідомленням про небажання подальшої співпраці, просила повернути належну їй земельну ділянку одразу після закінчення строку договору оренди, оскільки має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку та використовувати її для власних потреб на свій розсуд.

27. Згідно наказу голови ФГ "Олена" № 18 від 14 березня 2023 року "Про результати службового розслідування" на підставі наказу № 15 від 20 лютого 2023 року в ФГ "Олена" було проведено службове розслідування щодо втрати додаткових угод до договорів оренди землі, укладених між ФГ "Олена" та орендодавцями за переліком - додаток № 1 до наказу від 20 лютого

2023 року.

28. За результатами проведеного розслідування щодо втрати додаткових угод до договорів оренди землі, укладених між ФГ "Олена" та орендодавцями за переліком - додаток № 1, прийнято рішення подати оголошення в газету "Урядовий кур`єр" про втрату вказаних договорі оренди землі та додаткових угод без оприлюднення персональних даних орендодавців, скласти акт про втрату зазначених правочинів.

29. На підставі вказаного рішення ФГ "Олена" складено акт про втрату документів № 15/1 від 14 березня 2023 року, у тому числі оспорюваної додаткової угоди від 10 листопада 2022 року, та розміщено оголошення в газеті "Урядовий кур`єр" від 17 березня 2023 року про втрату документів.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

33. Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

34. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

35. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

36. Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

37. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) .

38. Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

39. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

40. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України "Про оренду землі").

41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

42. Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

43. У справі, яка переглядається Верховним Судом, обґрунтовуючи позовні вимоги про скасування державної реєстрації додаткової угоди

від 10 листопада 2022 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена", позивачка посилалась на те, що вона не підписувала зазначену додаткову угоду, яка є неукладеною, а державна реєстрація здійснена на її підставі - незаконною.

44. Судом установлено, що позивачкою вживалися заходи щодо отримання оригіналу спірної додаткової угоди від 10 листопада 2022 року до договору оренди землі, а саме заявлялись клопотання про витребування доказів, натомість відповідач не надав суду цього правочину, зазначивши про його відсутність у зв`язку із втратою та про проведення відповідного службового розслідування з питання втрати додаткової угоди.

45. За таких обставин суд першої інстанції, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам та процесуальній поведінці сторін, обґрунтовано виходив з того, що ФГ "Олена" не спростувало доводів позивачки про неукладення та непідписання нею додаткової угоди від 10 листопада

2022 року до договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "Олена".

46. Також колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи наявна тільки копія укладеної 10 листопада 2022 року додаткової угоди договору оренди земельної ділянки № 0256 про викладення в новій редакції від 06 січня

2012 року та договір оренди земельної ділянки від 06 січня 2012 року.

47. Тоді як 02 грудня 2022 року було зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки на підставі: додаткова угода до договору оренди земельної ділянки, серія та номер: б/н, виданий 10 листопада 2022 року, видавник: орендар ФГ "Олена", орендодавець: ОСОБА_1 ; договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 12 грудня 2012 року, видавник: орендар ФГ "Олена"; орендодавець: ОСОБА_1 .

48. Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

49. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

50. Пунктами 1, 9, 14 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

51. Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16 січня 2020 року, яка діяла на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

52. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

53. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

54. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

55. У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

56. Верховний Суд у постановах від 25 жовтня 2023 року у справі

№ 385/1290/21, від 21 лютого 2024 року у справі № 385/342/23, від 20 березня 2024 року у справі № 385/35/23, від 10 квітня 2024 року у справі № 385/340/23 та справі № 385/405/23, при вирішенні подібних спорів за участі ФГ "Олена", дійшов висновку, що за встановлених обставин обраний позивачами спосіб захисту є ефективним та таким, що забезпечує реальне відновлення їх порушених прав.

57. Враховуючи вищенаведену судову практику у подібних спорах за участі ФГ "Олена", обставини конкретної справи та те, що відповідач не надав оригіналу додаткової угоди від 10 листопада 2022 року і не спростував доводів позивачки про непідписання нею додаткової угоди, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про неукладеність оспорюваного правочину та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

58. Відповідно до положень статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

59. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним судом помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Кропивницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року - скасуванню, із залишенням в силі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року.

60. За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

61. Згідно положень частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

62. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

63. У касаційній скарзі представником ОСОБА_1 - адвокатом

Остащенко О. М. порушено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: витрати на професійну правничу допомогу, понесені в апеляційному суді у розмірі 7 000 грн, касаційному суді - 34 000 грн, та сплаченого судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 147,20 грн.

64. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн, то Верховний Суд, дослідивши матеріали справи, установив, що відсутні документальне підтвердження понесених витрат у суді апеляційної інстанції, відсутній детальний опис робіт, тому витрати на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції у розмірі 7 000 грн не підлягають задоволенню.

65. Розмір витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді касаційної інстанції підтверджується договором про надання правової допомоги від 02 листопада 2023 року № 88 та додатковою угодою

від 02 листопада 2023 року № 1, актом виконаних робіт від 13 листопада

2023 року, квитанцією від 03 листопада 2023 року, відповідно до якої позивачкою сплачено частину гонорару за надану правову допомогу у

розмірі 17 000 грн.

66. Беручи до уваги заперечення ФГ "Олена" щодо співмірності розміру таких витрат, характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 під час касаційного перегляду справи, підлягають частковому відшкодуванню у розмірі

12 000 грн, які слід стягнути з ФГ "Олена".

67. Також з ФГ "Олена" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Остащенко Олеся Миколаївна, задовольнити.

2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року скасувати, залишивши в силі рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2023 року.

3. Стягнути з фермерського господарства "Олена" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 147,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції у розмірі 12 000 грн, а всього 14 147,20 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович