552/7011/22 Про стягнення моральної шкоди - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року в складі судді Яковенко Н. Л. та постанову Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року в складі колегії суддів: Пікуля В. П., Одринської Т. В., Панченка О. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року між платформами Диканівська та Новосьолівська навпроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом "ЕР2Р", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 на її батька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок чого останній загинув на місці події.

Електропоїзд "ЕР2Р" є джерелом підвищеної небезпеки та належить АТ "Українська залізниця".

Вказала, що відповідач не вжив усіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема, встановлення огорож, парканів, тощо, та недопущення тяжких наслідків у виді загибелі ОСОБА_3 на залізничному перегоні внаслідок збиття рухомим складом залізничного транспорту, що рухався.

У зв`язку зі смертю батька вона зазнала сильних душевних та моральних страждань, які полягали у порушенні її нормальної життєдіяльності, оскільки вона перебувала у близьких стосунках із загиблим, а тому відчувала та відчуває сильний душевний біль від втрати близької їй людини.

Враховуючи зазначене, позивач просила суд стягнути з АТ "Українська залізниця" на її користь моральну шкоду в розмірі 894 415 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

У задоволені решти позову відмовлено.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за розгляд справи у розмірі 2 684,00 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року змінено рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 80 000,00 грн, стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 800,00 грн замість 2 684,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що оскільки внаслідок вказаної транспортної події батько позивача загинув на місці через наїзд електропоїзда, який є джерелом підвищеної небезпеки, та належить АТ "Українська залізниця", тому саме відповідач повинен нести відповідальність за моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки дочці загиблого.

Визначаючи розмір морального відшкодування, суди виходили із засад розумності та справедливості та врахували глибину і тривалість моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок смерті свого батька, характер та тривалість її немайнових втрат та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, а також обставини загибелі батька позивача у зв`язку з його необережністю.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд керувався тим, що визначений місцевим судом розмір моральної шкоди не в повній мірі відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивача, оскільки душевна травма останньої полягає саме у смерті близької їй людини - батька.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що фінансовий стан відповідача при визначенні розміру завданої шкоди смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки не береться судом до уваги, оскільки не є критерієм її визначення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У лютому 2024 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати в частині відмови у позові та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду: від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року в справі № 740/3561/21, від 27 травня 2021 року в справі № 910/702/17, від 21 червня 2022 року в справі № 599/645/21, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

В обґрунтування доводів касаційної скарги заявник вказала про те, що рішення суду першої інстанції не містить посилань на те, що сума морального відшкодування стягнута без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Крім того, заявник не погоджується із оцінкою судами висновку експерта щодо розміру моральної шкоди, стягнутої на її користь. Вказала, що оскаржувані судові рішення не враховують положення чинного законодавства щодо необхідності належного обґрунтування факту спричинення та розміру моральної шкоди. Водночас при вирішенні справи судами не було враховано фінансовий стан відповідача.

У березні 2024 року від АТ "Українська залізниця" надійшов відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказав, що в ході досудового розслідування кримінального провадження, відкритого за фактом смерті батька позивачки, не було встановлено порушення працівниками залізничного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також вини локомотивної бригади у травмуванні вказаної особи електропотягом. Позивачка не надала належних та допустимих доказів в обґрунтування розміру завданої їй моральної шкоди та безпідставно посилалась на необхідність визначення її розміру з огляду на фінансовий стан відповідача.

Крім того, заявник подав клопотання про розгляд справи з викликом сторін.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 року близько 10 год 50 хв в районі роз`їзду 6-го км пілону № 2 між платформами Диканівська та Новосьолівська навпроти будинку АДРЕСА_2, власником якого є відповідач, під керуванням ОСОБА_2 на пішохода ОСОБА_3, 1937 року народження, який є батьком позивачки, внаслідок чого останній загинув на місці пригоди.

Аналогічні відомості встановлені у постанові про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Харківській області Шоста О. В. від 15 березня 2018 року.

Подія трапилась на ділянці залізничного шляху, де є закруглення шляху та обмежена видимість для машиніста. Під час наїзду електропоїздом на пішохода ОСОБА_3, останній рухався по залізничній колії в попутному з електропоїздом напрямку. Перед наїздом на пішохода машиніст ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування, подав звуковий сигнал пішоходу, однак останній не відреагував, чим позбавив машиніста технічної можливості запобігти наїзду на пішохода.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220000001466 від 15 листопада 2017 року, за ознаками частини третьої статті 276 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення/

Згідно із протоколом службового розслідування при в.о. головного інженера моторвагонного депо м. Харкова Південної залізниці від 15 листопада 2017 року провини локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_2 та помічника машиніста ОСОБА_4 у травмуванні чоловіка електропоїздом "ЕР2Р", реєстраційний номер НОМЕР_1, 15 листопада 2017 року не вбачається.

Згідно із висновками залізнично-транспортних експертиз № 3884 та № 1024 в дорожньо-залізничній ситуації, що склалася, машиніст ОСОБА_2 не мав технічної можливості запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_3 . Дії машиніста ОСОБА_2 повністю відповідали Правилам технічної експлуатації залізниць України. Дії пішохода ОСОБА_3 не відповідали вимогам пункту 3 Правил поведінки громадян у частині заборони ходити по залізничних коліям особам, які не належать до працівників залізничного транспорту. Невідповідність дій пішохода ОСОБА_3 і стали причиною залізнично-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку експерта № 2022/09/20 комплексного судово-експертного дослідження моральної шкоди потерпілого від 20 вересня 2022 року, складеного фахівцем у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_5, відповідно до якого події щодо загибелі батька є психотравмуючими для ОСОБА_1, останній завдана моральна шкода внаслідок смерті батька ОСОБА_3 . Моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнала ОСОБА_1 у зв`язку із смертю її батька внаслідок транспортної пригоди становить 894 415,00 грн в цінах на 01 серпня 2022 року.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі з огляду на таке.

Оскільки постановою Полтавського апеляційного суду від 30 січня 2024 року змінено рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 вересня 2023 року в частині розміру морального відшкодування, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України в цій частині не перевіряється судом касаційної інстанції.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі статтею 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що право кожного на життя охороняється законом.

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України. Безпека руху поїздів - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв (частини перша-друга статті 11 Закону України "Про залізничний транспорт").

Пунктом 100 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 (457-98-п) , передбачено, що залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.

У той же час Правилами безпеки громадян на залізничному транспорті України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54 (z0193-98) , заборонено підходити ближче ніж на 0,5 метра до краю платформи після оголошення про подачу або прибуття поїзда до його повної зупинки; сидіти на краю посадкової платформи, перону; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння (пункти, 2.16, 2.19, 2.20).

Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Крім того слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України застосовуються тоді, коли шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки.

Сторонами не оспорювалося, що рухомий потяг (залізничний рухомий склад) створює підвищену небезпеку для осіб, які перебувають поблизу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид, умисний злочин).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також ушкодженням здоров`я фізичній особі. Підставою для цього може бути груба необережність потерпілого, наприклад перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дій, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Встановивши, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останнього (за недоведеності умислу потерпілого або існування обставин непереборної сили), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої дочці загиблого - ОСОБА_1 .

При визначенні розміру моральної шкоди судом апеляційної інстанції правильно застосовані норми вказані вище матеріального права та обґрунтовано визначено розмір відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди, яка пов`язана з глибокими емоційними переживаннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушення укладу її життя. Факт загибелі ОСОБА_3 є безумовним свідченням спричинення позивачці глибоких моральних страждань.

З урахуванням відсутності доказів порушення працівниками залізниці правил безпеки руху або експлуатації транспорту, глибини та тривалості моральних страждань позивачки, а також принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов загалом обґрунтованого висновку про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.

В контексті доводів касаційної скарги щодо необґрунтовано заниженого розміру моральної шкоди колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Суди попередніх інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин, підставами для відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та надавши належну правову оцінку обставинам завдання шкоди, а також глибині моральних страждань, завданих доцчі загиблого у зв`язку зі смертю найближчої їй людини, дійшли обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди, яку суд апеляційної інстанції підставно визначив у розмірі 80 000 грн. Колегія суддів не знаходить підстав для висновку, що при визначені розміру відшкодування порушено принципи розумності, пропорційності та справедливості.

Колегія суддів також враховує, що згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року, з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_6 (онуки ОСОБА_3 ) стягнуто 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 (справа № 552/6352/22).

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 (дочки ОСОБА_3 ) на рішення Ленінського районного суду міста Харкова від 04 серпня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, якими стягнуто на її користь 80 000 грнна відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_3 (справа № 642/4426/20).

Доводи касаційної скарги в частині визначення судом апеляційної інстанції розміру морального відшкодування зазначених висновків суду не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

Слід враховувати, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі фактичних обставин щодо завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, недоведеності наявності у діях загиблого умислу чи існування обставин непереборної сили, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилаються заявник у касаційній скарзі, зокрема висновкам Верховного Суду, зробленим у постановах: від 15 грудня 2020 року в справі № 752/17832/14-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 372/3192/18, від 30 січня 2023 року в справі № 740/3561/21.

Щодо доводів касаційної скарги про оподаткування стягнутої моральної шкоди

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Моральна шкода є негативним наслідком (втратою) немайнового характеру, яка виникла в результаті фізичних та душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (2755-17) , яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Так, згідно з підпунктом "а" підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV ПК України (2755-17) , до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV ПК України (2755-17) .

Отже, податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішенням, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували, що податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю, є обґрунтованими, так як у справі, яка переглядається Верховним Судом, спір стосується відшкодування моральної шкоди, завданої платнику податків (дочці загиблого) внаслідок смерті її батька, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю, тому не підлягають оподаткуванню суми, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці смертю її батька внаслідок події, яка відбулася 15 листопада 2017 року, тобто до набрання чинності нової редакції статті 164.2.14 ПК України (2755-17) .

Аналогічного висновку в справі з подібними правовідносинами викладено у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21), на яку підставно посилається заявник у касаційній скарзі.

Отже, у справі, що переглядається, судом апеляційної інстанції не було враховано при винесенні судового рішення положення податкового законодавства про те, що сума морального відшкодування має бути визначена без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Разом із тим цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.

Згідно із частиною п`ятою статті 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

У постанові Верховного Суду 05 січня 2024 року у справі № 629/2371/23 вказано, що посилання касаційної скарги на незазначення у резолютивних частинах оскаржуваних судових рішень відомостей про те, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції хоча і не зазначив у оскаржуваному судовому рішенні про те, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов`язкових платежів, проте в цілому дійшов правильного висновку про необхідність стягнення моральної шкоди на користь відповідача, а отже відсутні підстави для скасування правильного по суті рішення.

Щодо клопотання про розгляд справи з викликом сторін

У відзиві на касаційну скаргу АТ "Українська залізниця" ставить питання про розгляд справи з викликом сторін.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Оскільки ЦПК України (1618-15) передбачає можливість розгляду справи у письмовому провадженні без виклику учасників справи, аргументи про розгляд справи за участю сторін у справі є непереконливими, тому відсутня необхідність у виклику осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, у зв`язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.