754/644/21 Про стягнення кредитної заборгованості - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у складі судді Сенюти В. О. та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву від 28 березня 2019 року, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.

Указаною заявою відповідач підтвердив факт його повного інформування про умови кредитування в АТ КБ "ПриватБанк", які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу, однак своєчасно не надав банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, унаслідок чого станом на 15 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 253 206,58 грн, яка складається із простроченої заборгованості за кредитом - 207 925,44 грн, заборгованості за простроченими процентами - 45 281,14 грн.

З огляду на викладене АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором лише у розмірі 207 925,44 грн та судовий збір у розмірі 3 118,88 грн.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та зарахування безпідставно списаних коштів.

Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що, виходячи з наданого ним розрахунку боргу, неможливо встановити складові кредитної заборгованості, заявлені банком до стягнення.

Виходячи з розрахунку безпідставно списаних банком коштів з рахунку відповідача у розмірі 186 052,32 грн та суми, заявленої до стягнення у розмірі 207 925,44 грн, обґрунтованими є вимоги АТ КБ "ПриватБанк" лише в межах 21 873,12 грн.

ОСОБА_1 просив суд:

- зарахувати суму списаних грошових коштів з рахунку банку у розмірі 186 052,32 грн в заявлену АТ КБ "ПриватБанк" до стягнення суму, що становить 207 925,44 грн;

- стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" суму у розмірі 21 873,12 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 207 925,44 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк", та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 15 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 253 206,58 грн.

З наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що її облік банком здійснювався шляхом окремого обліку заборгованості за тілом кредиту та простроченою заборгованості за тілом кредиту, які у сумі визначають загальний розмір заборгованості позичальника.

Суд першої інстанції не вбачав підстав вважати недостовірним доказом паспорт споживчого кредиту, оскільки він особисто був підписаний відповідачем.

Наданий банком розрахунок заборгованості ОСОБА_1 не спростував належними та допустимими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

24 листопада 2023 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовАТ КБ "ПриватБанк" задовольнити частково та стягнути на користь банку суму заборгованості у розмірі 21 873,12 грн, в іншій частині - відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 156/268/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк", які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить умов щодо розміру процентів, неустойки.

Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Таким чином, ні анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ні паспорт споживчого кредитування не надають підстав вважати, що позичальник ознайомлений з усіма умовами кредитування, включаючи відсотки та штрафи.

Крім того, інформація, зазначена у виписці, яку банк надав суду, не відповідає заявленій до стягнення сумі. ОСОБА_1 надав суду детальний розрахунок щодо заявлених банком сум, однак суди не навели у оскаржуваних судових рішеннях мотивів неврахування указаного розрахунку як доказу у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзиви на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 березня 2019 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено договір

про надання банківських послуг шляхом підписання ОСОБА_2 анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку

(а. с. 22, 23, т. 1).

До анкети-заяви банк додав Витяг із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Plation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи (а. с. 27-69, т. 1).

Розмір кредиту, процентів за користування коштами та порядок їх нарахування у договорі не зазначено.

З довідки АТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за яким надано кредитну картку № НОМЕР_1, дата відкриття - 11 червня 2018 року, термін дії - 06/21 (а. с. 20, т. 1).

У зв`язку зі зміною інформації, що зазначена раніше в анкеті клієнта, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою від 03 травня 2018 року про актуалізацію відомостей щодо преміальної картки, в якій зазначив суму кредитного ліміту - 200 000 грн (а. с. 24, т. 1).

З довідки АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1, відомо про старт карткового рахунку № НОМЕР_1 . 03 липня 2019 року відбувалася зміна кредитного ліміту - встановлено кредитний ліміт 200 000 грн, а 06 серпня 2020 року зменшено кредитний ліміт до 0,00 грн (а. с. 20, т. 1).

03 липня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту про ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраним кредитуванням.

АТ КБ "ПриватБанк" додано виписку за договором № б/н станом на 16 листопада 2020 року за період із 02 квітня 2018 року до 01 листопада 2023 року, яка містить відомості щодо наступних кредитних карток: № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, № НОМЕР_5 (а. с. 10-19, т. 1).

Згідно з розрахунком банку за період з 03 липня 2019 року до 15 листопада 2020 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за договором від 28 березня 2019 рокуу розмірі 253 206,58 грн, з яких: 207 925,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 207 925,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 45 281,14 грн - заборгованість за простроченими процентами (а. с. 6-9, т. 1).

Позиція Верховного Суду

Правове регулювання спірних відносин

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають не в повній мірі.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір

не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного

або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,

які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору

та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

(частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його

недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що уклало з ОСОБА_1 договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При підписанні анкети-заяви, ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що така заява разом із "Умовами та Правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на офіційному сайті банка www.privatbank.ua, складає між сторонами договір про надання банківських послуг, й те, що він зобов`язується виконувати його умови.

ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 заперечував наявність кредитних зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк", навпаки, з поданих ним процесуальних заяв, а також із наданих у судах першої та апеляційної інстанцій пояснень він підтвердив факт отримання кредитних коштів, проте не погоджується з сумами, про які зазначає банк.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що АТ КБ "ПриватБанк" довело існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, тобто підтверджено факт отримання

позичальником кредитних коштів. При цьому ОСОБА_1 не заперечує часткове погашення боргу.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживачів та зарахування безпідставно списаних коштів, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги неможливістю встановити складові кредитної заборгованості, заявлені банком до стягнення. Посилався на те, що його не було належно ознайомлено з умовами обслуговування кредитних карток, інформація, зазначена у паспорті споживчого кредиту, втратила свою актуальність, та не містить реквізитів, які стосуються укладеного договору, анкета-заява не містить інформації щодо номеру розрахункового рахунку та складових заборгованості. зокрема, будь-яких штрафних санкцій.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Банк, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості, у тому числі її розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (https://privatbank.ua), як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua, що надані банком на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

При цьому матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Крім того, роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

У зв`язку з неодноразовою зміною Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк" (www.privatbank.ua), кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, підлягають урахуванню доводи ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий банком до позовної заяви витяг з Умов, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Зазначене не спростовує факт наявності між сторонами кредитних правовідносин та обов`язок позичальника повернути кредитору суму позики, оскільки такі обставини не заперечуються позичальником, однак має значення для обсягу відповідальності останнього, зокрема, щодо складових кредитної заборгованості.

Банк зазначав про наявність у ОСОБА_1 станом на 15 листопада 2020 року заборгованості за кредитним договором у розмірі 253 206,58 грн, з яких: 207 925,44 грн - заборгованість за тілом кредиту, у тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 207 925,44 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 45 281,14 грн - заборгованість за простроченими процентами. Просив стягнути лише заборгованість за простроченим тілом кредиту у сумі 207 925,44 грн.

За змістом статті 1049 ЦК України позикою, яка підлягає поверненню, є грошові кошти у такій самій сумі, що були передані позикодавцем позичальнику.

У відзиві на зустрічний позов ОСОБА_1, АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що на підставі поданої ОСОБА_1 заяви від 28 березня 2019 року йому було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та видано пластикову картку.

Ознайомившись з умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 03 липня 2019 року, ОСОБА_1 отримав картку World Black Edition з кредитним лімітом 200 000 грн.

Згідно з пунктом 1.1.1.88 Умов та правил прострочене тіло кредиту - це прострочений кредит - кредитні кошти, які надані клієнту і не були повернуті банку в термін, передбачений договором.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено встановлення ОСОБА_1 кредитного ліміту у розмірі, більшому ніж 200 000 грн, такий ліміт встановлено 03 липня 2019 року, вимоги банку про повернення заборгованості, нарахованої після 03 липня 2019 року, за простроченим тілом кредиту у більшому за вказану суму розмірі, а саме 207 925,44 грн (станом на 15 листопада 2020 року) є помилковим.

Крім того, ОСОБА_1 наголошує на необхідності урахування сум, які списувалися банком як комісія за обслуговування карти у загальному розмірі 10 400 грн (400 грн щомісячно).

У позовній заяві банк зазначає про необхідність стягнення з позичальника лише тіла кредиту, у відзиві на зустрічний позов вказує про відсутність у розрахунку заборгованості такої складової як комісія.

Натомість з наданої банком виписки за кредитним договором станом на 16 листопада 2020 року за період із 02 квітня 2018 року до 01 листопада 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" щомісячно списувало з рахунку ОСОБА_1 комісію за обслуговування картки у розмірі 400,00 грн (а. с. 10-19, т. 1).

10 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про споживче кредитування" (1734-19) , у зв`язку із чим у Законі України "Про захист прав споживачів" (1023-12) текст статті 11 викладено в такій редакції: "Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) .

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" з набуттям чинності Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України "Про споживче кредитування" (1734-19) передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Пунктом 419 Витягу із Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Plation, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, наданим банком разом з позовною заявою, зазначено про розмір обов`язкового щомісячного платежу за карткою World Black Edition у розмірі 7 % від заборгованості + щомісячна комісія за обслуговування.

Водночас банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий банком до позовної заяви витяг з Умов та правил, а також тарифів, які надав банк, відповідач розумів та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Оскільки банк не зазначив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) та постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) щодо оцінки правомірності встановлення у кредитному договорі умови про щомісячну плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

За таких обставин, при вирішенні питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк", суди мали врахувати підстави звернення ОСОБА_1 до суду із зустрічним позовом, та переглянути наданий банком розмір заборгованості на предмет його складових.

Те, що ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, як підстава для задоволення позову банку, є необґрунтованим, так як Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) указав, що паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Тобто договір має бути укладено після, а не до підписання паспорту споживчого кредиту.

Суди попередніх інстанцій помилково поклали в основу ухвалених у справі судових рішень наявність паспорту споживчого кредиту від 03 липня 2019 року, підписаного після укладення кредитної угоди між сторонами.

Разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи ОСОБА_1 на необхідності урахування сум, які списувалися банком як проценти/відсотки за використання кредитного ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи, банк не порушував питання про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На відміну від комісії, встановленої без належного її обґрунтування, яка може визнаватись судом нікчемною без порушення відповідних вимог у позові, правомірність встановлення відсотків за користування кредитом сама по собі не може бути предметом судового розгляду у цій справі, оскільки виходить за межі позовних вимог. Посилання ОСОБА_1 лише на неправильне зарахування банком грошових коштів у рахунок погашення окремих складових кредитної заборгованості не вказує про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом, а доказів на підтвердження неправомірності нарахування йому процентів за користування кредитними коштами ОСОБА_1 не надав.

З цього приводу Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 344/3078/23 (провадження № 61-15548св23) за позовом АТ КБ "ПриватБанк" зазначив, що твердження відповідача про неправильність розрахунку заборгованості та порушення його прав, як споживача, оскільки йогої не було повідомлено про умови кредитування та їх узгодження, не заслуговують на увагу, так як із відповідним позовом про визнання недійсним кредитного договору або його частини до суду позичальник не звертався.

Підсумовуючи викладене, враховуючи доведення факту існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань, отримання позичальником кредитних коштів, та не спростування вимог банку про порушення зобов`язання зі своєчасного повернення кредиту, а також те, що ОСОБА_1 не заперечує проти часткового повернення боргу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заборгованості за кредитом з 207 925,44 грн до 189 600 грн шляхом відрахування списаної банком комісії від встановленого кредитного ліміту на платіжну карту(200 000 грн - 10 400 грн).

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають зміні щодо суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк".

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

З урахуванням вказаного вище, судові витрати у вигляді судового збору за подання позову підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" пропорційно розміру задоволених вимог.

Позов задоволено на 91,19 %.

Таким чином, враховуючи сплачений АТ КБ "ПриватБанк" судовий збір за подання позову у розмірі 3 118,88 грн та сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 4 678,32 грн та 3 721,04 грн відповідно, остаточно з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" підлягає стягненню 2 378,90 грн судового збору (на відшкодування сплаченого судового збору у суді першої інстанції).

Керуючись статтями 141, 400, 406, 412, 416 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року змінити щодо суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"за кредитним договором від 28 березня 2019 року, а також розміру судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 189 600 (сто вісімдесят дев`ять тисяч шістсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 90 коп.