466/2801/20 Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду - 17.04.2024 Прийняття

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Львівської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Позов з урахуванням уточнень мотивований тим, що 26 квітня 2017 року

в приміщенні Шевченківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_1 був затриманий працівниками Служби безпеки України у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області за підозрою

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

27 квітня 2017 року ОСОБА_1 оголошено підозру в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань

(далі - ЄРДР) за № 42017140000000134 від 21 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі частини третьої статті 183 КПК України, визначено заставу

в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 48 000,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП -начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.

Ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова,

а в подальшому і судді Шевченківського районного суду м. Львова, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, задовольнялись клопотання прокурора щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання та відсторонення від посади, які завершилися 30 березня 2019 року згідно з ухвалою суду від

10 січня 2019 року.

22 серпня 2017 року до Шевченківського районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42017140000000134, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада

2019 року у справі № 466/6101/17 (провадження 1-кп/466/82/19) кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42017140000000134, щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв`язку

з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Зважаючи на відмову від обвинувачення, перебування ОСОБА_1 під слідством і судом з 27 квітня 2017 року до 27 листопада 2019 року (2 роки,

7 місяців і 1 день - 31 місяць) є незаконним, і такими діями органи досудового розслідування завдали йому значної моральної шкоди. Позивач вказував, що така шкода повинна бути відшкодована за рахунок держави, оскільки за час перебування під слідством він був під постійним психологічним тиском, у зв?язку з чим значно погіршився стан його здоров`я. Він був вимушений звертатися до лікарів: невропатолога, кардіолога та вживати ліки, перебував на стаціонарному лікуванні. Крім того, він та його сім?я зазнали змін у щоденному житті.

Щодо завдання матеріальної шкоди позивач вказував, що у зв`язку

з незаконними діями правоохоронних органів він упродовж 23 місяців недоотримав щонайменше 3 859,78 грн щомісяця, що, у свою чергу, становить 88 774,94, грн. Крім того, у зв`язку з переслідуванням правоохоронними органами ОСОБА_1 був вимушений звернутись за допомогою до адвоката Яцишина О. В. та укласти угоду про надання правової допомоги,

у зв?язку з чим поніс витрати на правову допомогу в розмірі 26 000,00 грн на стадії досудового слідства та 26 000,00 грн на стадії судового слідства, що разом становить 52 000, 00 гривень.

ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з Державної казначейської служби України на свою користь моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 1 000 000,00 грн та матеріальну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду, у розмірі 140 774,94 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 140 774,94 грн та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 10 000,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 під слідством перебував 2 роки 7 місяців і 1 день, тобто

31 місяць, у зв?язку з чим був відсторонений від роботи. Таким чином, розмір не отриманих ОСОБА_1 доходів становить 88 774,94 грн. Крім того, за час перебування під слідством позивач вимушений був звернутись за правовою допомогою, у зв?язку з чим витратив 52 000,00 грн. Вказані суми підлягають відшкодуванню. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд керувався принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Вказав, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи

і не повинен призводити до її збагачення. Тому суд дійшов висновку, що за вказаних обставин відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн

є достатнім та обґрунтованим.

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Яцишина О. В. та Львівської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнено з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 52 000,00 грн та моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 100 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, перебуваючи під слідством та судом, позивач отримував належну йому заробітну плату з усіма надбавками та виплатами, тому суд безпідставно стягнув на користь позивача 88 774,94 грн недоотриманої заробітної плати. Матеріалами справи підтверджено понесені ОСОБА_1 обґрунтовані витрати на правову допомогу, за якою він був вимушений звернутись під час перебування під судом і слідством у період з квітня 2017 року до грудня 2019 року, у розмірі

52 000,00 грн, які підлягають стягненню відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Взявши до уваги те, що позивач перебував під слідством 31 місяць, урахувавши вимоги розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, розмір якої має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинен призводити до збагачення позивача за рахунок Держави, та повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, у зв?язку з чим Україна зазнає колосальних фінансових збитків, а фінансування сектору безпеки і оборони на цей час має визначальне значення для держави Україна, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 липня 2023 року Львівська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2021 року і постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 52 000,00 грн є неспівмірним, необґрунтованим обсягом виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, затраченим часом на виконання цих робіт (послуг), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та повною мірою не підтверджується доказами. Щодо стягнення моральної шкоди заявник вказує, що у цій справі протиправність дій відповідача щодо позивача не підтверджена жодним доказом, що виключає можливість відшкодування моральної шкоди. Вказує, що розмір відшкодування шкоди повинен визначатись з урахуванням вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок держави. Зазначення у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення про те, що кошти підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 та

у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 200/8310/18.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Шевченківського районного суду м. Львова.

02 жовтня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Постанова Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року оскаржується в частині задоволених позовних вимог про стягнення

з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди (витрати на професійну правничу допомогу) у розмірі 52 000,00 грн та моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн.

В іншій частині постанова Львівського апеляційного суду від 06 червня

2023 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1, обіймаючи посаду тимчасово виконувача обов`язків заступника начальника Шевченківського ВП - начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області, 26 квітня 2017 року був затриманий працівниками СБУ у Львівській області спільно з працівниками Прокуратури Львівської області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

27 квітня 2017 року старший слідчий другого слідчого управління Прокуратури Львівської області Стефанів Р. М. оголосив ОСОБА_1 підозру

у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 21 квітня 2017 року за

№ 42017140000000134, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою

з утриманням у Львівському слідчому ізоляторі УДПтСУ у Львівській області. На підставі частини третьої статті 183 КПК України, визначено розмір застави - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - 48 000,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 28 квітня 2017 року відсторонено підозрюваного ОСОБА_1 від посади тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника Шевченківського ВП - начальника відділу кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області.

У результаті проведення досудового розслідування 21 серпня 2017 року щодо ОСОБА_1 складено обвинувальний акт в порядку статті 291 КПК України у кримінальному провадженні від 21 квітня 2017 року № 42017140000000134, який скеровано до суду.

Постановою від 25 листопада 2019 року Прокуратура Львівської області відмовилась від підтримання державного обвинувачення у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 у зв?язку із вжиттям усіх передбачених КПК України (4651-17) заходів з метою встановлення обставин кримінального провадження, а зібраних доказів недостатньо для обвинувачення в інкримінованому ОСОБА_1 злочині.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада

2019 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 21 квітня 2017 року за № 42017140000000134, щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв`язку з відмовою прокурора від підтримання державного обвинувачення. Ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції повною мірою не відповідає.

Щодо стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями, та рішеннями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди встановлюється законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Таким спеціальним нормативно-правовим актом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) (далі - Закон).

Статтею 1 Закону передбачено, що відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру

у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність" (2135-12) , "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" (3341-12) та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР (266/94-ВР) , виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи

у суді і вичерпанням можливостей їх отримати(пункт 2 частини першої статті 2 цього Закону).

У справі, що переглядається, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що унаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу завдано моральної шкоди, оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 27 листопада 2019 року кримінальне провадження № 42017140000000134 щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України закрито на підставі пункту 2 частини другої статті 284 КПК України, у зв?язку із відмовою прокурора від підтримання обвинувачення.

Статтею 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і судувизначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України

у справі № 6-2203цс15 від 02 грудня 2015 року, від якої не відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі

№ 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Зазначена норма Закону не зобов`язує суд визначати розмір відшкодування моральної шкоди в межах мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а лише встановлює найнижчу межу розміру такого відшкодування. Тобто розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом може бути визначений

у сумі більшій, ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Визначення розміру моральної шкоди не в мінімальному розмірі є правом суду.

Ураховуючи те, що з касаційною скаргою звернулась Львівська обласна прокуратура, ОСОБА_1 постанову Львівського апеляційного суду від

06 червня 2023 року в касаційному порядку не оскаржував, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційний суд, взявши до уваги те, що позивач перебував під слідством 31 місяць, урахувавши вимоги розумності та справедливості відшкодування моральної шкоди, яке має бути не більш ніж достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення позивача за рахунок Держави, та повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, у зв?язку з чим Україна зазнає колосальних фінансових збитків,

а фінансування сектору безпеки і оборони на даний час має визначальне значення для держави Україна, апеляційний суд зробив правильний висновок, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.

Щодо стягнення матеріальної шкоди (витрат на професійну правничу допомогу)

За змістом пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі самі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від

09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Чинне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

Із матеріалів справи відомо, що 27 квітня 2017 року між ОСОБА_3, яка діяла в інтересах свого чоловіка ОСОБА_1, та адвокатом Яцишиним О. В. укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до якої адвокату надано право здійснювати адвокатський захист клієнта в правоохоронних органах, судах загальної юрисдикції, судах апеляційної та касаційної інстанцій, та інших судових органах і установах України, державних установах, органах та організаціях, в органах державної влади та самоврядування з питань захисту прав та законних інтересів клієнта, здійснювати юридичний супровід із захисту клієнта ОСОБА_1 . Згідно з додатком до угоди про надання правової допомоги від 27 квітня 2017 року гонорар адвоката становитиме 26 000,00 грн (т. 1, а. с. 118 - 119).

Згідно з розпискою від 27 квітня 2017 року, складеною адвокатом

Яцишиним О. В., він отримав від ОСОБА_1 через ОСОБА_3

26 000,00 грн як аванс фіксованого гонорару за участь адвоката

у досудовому розслідуванні (т. 1, а. с 119 зворот)

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу адвокат

Яцишин О. В. надав також копію акта прийняття-передачі наданих послуг від 22 серпня 2017 року. Цим актом встановлено, що послуги, передбачені угодою про надання правової допомоги від 27 квітня 2017 року, виконавцем надані,

а замовником прийняті. Кошти адвокат отримав під час підписання угоди

27 квітня 2017 року. Претензій до виконавця щодо якості, повноти, строків та обсягу в цілому послуг замовник не має (т. 1, а. с. 120).

22 серпня 2017 року між ОСОБА_1 і адвокатом Яцишиним О. В. укладено угоду про надання правової допомоги, відповідно до якої правова допомога надається у кримінальному провадженні щодо обвинувачення ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України, та відповідно до додатка до угоди про надання правової допомоги від 22 серпня 2017 року гонорар адвоката становитиме 26 000,00 грн, які адвокат отримав 22 серпня 2017 року, що підтверджується розпискою (т. 1, а. с. 121 - 122 зворот).

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу адвокат

Яцишин О. В. додав також копію про прийняття-передачі наданих послуг від 30 грудня 2019 року. Цим актом встановлено, що послуги, передбачені угодою про надання правової допомоги від 22 серпня 2017 року, виконавцем були надані, а замовником прийняті, адвокат отримав гонорар у розмірі

26 000,00 грн (т 1, а. с. 123).

Загальними нормами процесуального права, закріпленими у статтях 76- 78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263- 265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_1 поніс витрати у розмірі 52 000,00 грн на правову допомогу, за якою він був вимушений звернутись під час перебування під судом і слідством у період з квітня 2017 року до грудня 2019 року, апеляційний суд зробив правильний висновок про стягнення вказаних коштів.

Разом з цим, вирішуючи питання про стягнення матеріальної та моральної шкоди з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка Державної казначейської служби України, Львівський апеляційний суд не звернув уваги на таке.

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (460/2011) , центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів,

є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває

і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі

є Львівська обласна прокуратура (дії посадових осіб якої призвели до незаконного перебування позивача під слідством та судом) і Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету).Кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі

Апеляційний суд не звернув уваги, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення на користь ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди належить змінити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухваленням нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судове рішення в іншій оскарженій частині ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права, та зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що перебуває поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; резолютивну частину постанови суду апеляційної інстанції змінити; судове рішення в іншій оскарженій частині залишити без змін.

Оскільки зміна судового рішення не призвела до збільшення або зменшення обсягу вирішення позовних вимог, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України касаційний суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратуризадовольнити частково.

Резолютивну частину постанови Львівського апеляційного суду від 06 червня 2023 року в частині задоволеної позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн та матеріальної шкоди в розмірі 52 000,00 грн змінити, викласти абзац третій