198/236/21 Про визнання права на земельну частку (пай) - 17.04.2024 Прийняття

відповідач - Вербківська об?єднана територіальна громада в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об?єднаної територіального громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року у складі колегії суддів:

Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивований тим, що в період із січня 1999 року до серпня 2000 року позивачка була членом КСП "ім. Фрунзе", яке отримало державний акт на право колективної власності на землю ще до прийняття її в члени колективного сільськогосподарського підприємства.

27 березня 2000 року на загальних зборах КСП "ім. Фрунзе" було прийнято рішення про надання позивачці права на отримання земельної частки (паю) із земель підприємства як новоприйнятому члену, а 01 квітня 2003 року їй видано свідоцтво про право власності також і на майновий пай члена КСП.

ОСОБА_1 вважала, що набула право на отримання земельної частки (паю) із земель КСП "ім. Фрунзе", однак земельну ділянку в натурі вона не отримала.

ОСОБА_1 з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати за нею право на отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 6,9400 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель колишнього КСП "ім. Фрунзе" в адміністративних межах Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від

07 вересня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю) площею 6,9400 умовних кадастрових гектарів за рахунок земель колишнього КСП "ім. Фрунзе" в адміністративних межах Вербківської об`єднаної територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області.

Рішення суду мотивоване тим, що після передання землі в колективну власність в постійному користуванні КСП "ім. Фрунзе" залишились землі резервного фонду, створеного за рахунок земель колгоспу, що призначались для розподілу в тому числі і для новоприйнятих членів колгоспу,

а ОСОБА_1 довела належними та допустимими доказами, що має право на отримання земельної частки (паю), однак безпідставно не одержала

у встановленому порядку сертифікат.

Додатковим рішенням Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2022 року стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на користь

ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 099,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року поновлено Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади

в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня

2021 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області звернулась

з апеляційною скаргою на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин пропуску. Перевіривши матеріали справи та зважаючи на конкретні обставини, апеляційний суд вважав, що "клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області задоволено.

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 не була членом КСП "ім. Фрунзе" на час отримання вказаним КСП державного акта на право колективної власності на землю, а тому не набула право на земельну частку (пай) за рахунок земель колективної власності підприємства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 липня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року і залишити в силі рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в ухвалі про відкриття апеляційного провадження взагалі не надав оцінки поважності причин пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження, а лише констатував вказаний факт та зазначив, що причини пропуску такого строку є поважними. Заявниця також вказувала, що оскільки після розпаювання земель

КСП "ім. Фрунзе" залишався резервний фонд, законодавством була визначена можливість надання земельного паю новоприйнятим членам,

а протоколом № 3 загальних зборів від 27 березня 2000 року вирішено серед інших осіб виділити земельну частку (пай) члену підприємства ОСОБА_1, а тому позивачка законно набула право на земельну частку (пай).

Аргументи інших учасників справи

22 вересня 2023 року Дніпропетровська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просить ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області.

20 вересня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані ухвала і постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

Верховний Суд частково приймає аргументи касаційної скарги з таких підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,

а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод

(далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони

і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України", заява

№ 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року

у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня

з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок

і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду

з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому

у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05 жовтня 2022 року

у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).

30 червня 2022 року керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, який діє в інтересах держави в особі Вербківської об?єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, подав апеляційну скаргу на рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від

07 вересня 2021 року, в якій одночасно просив поновити строк на апеляційне оскарження.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Результат аналізу частини третьої статті 24 Закону України "Про прокуратуру", статті 354 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що початок строку на апеляційне оскарження прокурором, який не приймав участі у справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування) рішення суду першої інстанції починається за правилами, встановленими для учасника справи встановленими статтею 354 ЦПК України. Тобто в разі подання апеляційної скарги прокурором, який не брав участі у справі, в інтересах держави в особі учасника справи (органу місцевого самоврядування) питання про поновлення строку має вирішуватися стосовно належного суб`єкта (учасника справи), а не прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У пункті 3 частини першої статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.

Згідно з частиною третьою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції

з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тлумачення вказаних норм з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини свідчить, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка на те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин,

є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження

і відкриття апеляційного провадження та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду

у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня

2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18).

У справі, що переглядається:

30 червня 2022 року Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вербківської об?єднаної територіальної громади в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області подала апеляційну скаргу на рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від

07 вересня 2021 року, у якій, середі іншого, просила поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що про існування оскаржуваного рішення стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень

ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року поновлено Павлоградській окружній прокуратурі Дніпропетровської області

в інтересах держави в особі Вербківської об`єднаної територіальної громади

в особі Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження у справі. Особа, яка подала апеляційну скаргу, просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Юр?ївського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2021 року, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку. Перевіривши матеріали справи, суд вказав, що "зважаючи на конкретні обставини, клопотання про поновлення процесуального строку підлягає задоволенню".

За таких обставин апеляційний суд, поновивши строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не зазначивши водночас поважної причини його пропуску та не навівши належного обґрунтування поновлення такого строку, порушив норму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки в касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року. Тому Верховний Суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року постановлені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасувати

і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 червня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.