758/7498/20 Про стягнення суми боргу за договором позики - 17.04.2024 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Сидоренко Наталією Олександрівною, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року у складі судді Скрипник О. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 01 липня 2016 року вона дала у борг ОСОБА_2 100 000 доларів США зі строком повернення до 01 липня 2017 року, що підтверджується власноручно написаною останньою розпискою від 01 липня 2016 року та договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року.

Вона у досудовому порядку намагалася врегулювати спір шляхом надсилання претензій про повернення коштів, однак такі претензії залишилися без реагування.

Станом на день подачі позову ОСОБА_2 борг повернула частково у сумі 20 000 доларів США, а решту повертати відмовляється.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість у розмірі 80 000 доларів США, відсотки у розмірі 50 350,91 доларів США, пеню у розмірі 28 558,90 доларів США, три проценти річних у розмірі 4 803,29 доларів США.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 80 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 2 099 200 грн; пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за день прострочення у розмірі 28 558,90 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 749 385,54 грн; три проценти річних за користування коштами у розмірі 4 803,29 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 107 145,53 грн.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивовано тим, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, які не виконані стороною відповідача, а тому відповідно до умов договору та норм ЦК України (435-15) з неї на користь позивача підлягає стягненню: 80 000 доларів США основної суми боргу; 4 803,29 доларів США три проценти річних та 28 558,90 доларів США пені за період з 02 липня 2017 року по 01 липня 2020 року.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 квітня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вказав, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не отримувала коштів від позивача та не укладала договір від 01 липня 2016 року матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги розрахунок наданий позивачем, оскільки доказів неправильного його нарахування відповідачем не подано, так як не надано і власного розрахунку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 04 листопада 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати та передати справу на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно віддали перевагу доводам позивачем перед її запереченнями, оскільки вона вказувала, що розписку не писала і не підписувала, гроші від позивача не отримувала.

Вважає, що вирішальним для правильного вирішення цього спору є призначенням судової почеркознавчої експертизи, що судами зроблено не було. Посилається на правові висновки Верховного Суду та вважає, що суд повинен був призначити таку експертизу з власної ініціативи.

Крім того, нею в суді апеляційної інстанції заявлялося клопотання про призначення експертизи, проте судом апеляційної інстанції в задоволенні такого було необґрунтовано відмовлено. Її представник також ініціював призначення експертизи й у суді першої інстанції.

Також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки заяву позивача про уточнення позовних вимог було прийнято вже після закриття підготовчого судового засідання.

Посилається на те, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, безпідставно вказав у резолютивній частині рішення про стягнення коштів в іноземній валюті одночасно із зазначенням еквіваленту цих сум.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бабенко С. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані заочне рішення та постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

01 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 липня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір № 3 про надання поворотної фінансової допомоги, за яким поворотна фінансова допомога надана у сумі 100 000 доларів США, в еквіваленті у гривні 2 483 000 грн, зі строком повернення до 01 липня 2017 року.

Крім того, сторони 01 липня 2016 року передачу грошей у вказаній сумі оформили відповідною розпискою, з умовою повернення коштів до 01 липня 2017 року.

09 листопада 2017 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 10 000 доларів США у рахунок погашення суми згідно з договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року, передачу грошей оформили відповідною розпискою.

19 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 10 000 доларів США у рахунок погашення суми згідно з договором № 3 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 липня 2016 року, передачу грошей оформили відповідною розпискою.

Станом на день розгляду справи ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 80 000 доларів США не повернула.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 отримала кошти від неї за договором про надання поворотної фінансової допомоги, надавши відповідні розписки про їх отримання.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки вони є передчасними.

Так, заперечуючи проти позовної заяви, стороною ОСОБА_2 вказувалося, що вона не підписувала договору про надання поворотної фінансової допомоги з ОСОБА_1, а також не видавала останній розписок про отримання коштів, відповідно, коштів від неї не отримувала.

При цьому, у відзиві на позову заяву вказувала про необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи, а також заявляла відповідне клопотання в суді апеляційної інстанції, у задоволенні якого суд відмовив.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, у змагальному процесі позивач повинен довести вимоги, на які він посилається, відповідач заперечення, які висуває проти заявлених позовних вимог. а суд повинен забезпечити змагальність сторін процесу.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції неповно. Зокрема, судом не встановлено на підставі належних та допустимих доказів обставини, на які посилалася у своїх запереченнях ОСОБА_2 (підписання/непідписання договору та розписок).

Установлення факту непідписання договору, як правило, можливе за допомогою відповідної судової почеркознавчої експертизи.

У змагальному процесі обов`язки мають як сторони, так і суд, який зобов`язаний забезпечити змагальність процесу.

Згідно із частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, призначення експертизи можливе з власної ініціативи суду, що відрізняє новий ЦПК України (1618-15) від ЦПК України (1618-15) у редакції до 15 грудня 2017 року.

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всім доказам, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22 (провадження № 61-431св23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, стороною відповідача заявлялося клопотання в суді апеляційної інстанції про призначення судової почеркознавчої експертизи, без якої, на думку Верховного Суду, неможливо повно встановити обставини справи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення у цій справі, але воно було апеляційним судом відхилено.

Суд апеляційної інстанції у порушення статей 12, 89, 263 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, не з`ясував належно фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, не перевірив заперечень відповідача й не надав належної правової оцінки поданим нею доказам.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне судове рішення по суті спору.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями здійснювати оцінку чи переоцінку доказів.

Колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки саме у цьому суді стороною відповідача заявлялося відповідне клопотання. При цьому, доводи касаційної скарги про те, що аналогічне клопотання заявлялося й у суді першої інстанції, є безпідставними, оскільки зі звукозапису судових засідань, на які посилається заявник у касаційній скарзі, слідує, що представник відповідача тільки висловлював намір щодо подання клопотання про призначення експертизи, не заявляючи такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, суд апеляційної інстанції не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, без призначення якої неможливо правильно вирішити спір, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана її представником - адвокатом Сидоренко Наталією Олександрівною, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 рокускасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.